ЗА ВСЕ ЗАПЛАТИТЬ НАСЕЛЕННЯ, АБО ЧИЇ ІНТЕРЕСИ ЗАХИЩАЄ ВЛАДА, ЯКА В НАГАЛЬНОМУ ПОРЯДКУ ВІДДАЄ В ОРЕНДУ «ОДЕСВОДОКАНАЛ»? - Економіка - dt.ua

ЗА ВСЕ ЗАПЛАТИТЬ НАСЕЛЕННЯ, АБО ЧИЇ ІНТЕРЕСИ ЗАХИЩАЄ ВЛАДА, ЯКА В НАГАЛЬНОМУ ПОРЯДКУ ВІДДАЄ В ОРЕНДУ «ОДЕСВОДОКАНАЛ»?

12 грудня, 2003, 00:00 Роздрукувати Випуск №48, 12 грудня-19 грудня

Зрозуміло, що реформи в житлово-комунальному господарстві давно назріли і навіть перезріли. Та з чого ж розпочинати?..

Зрозуміло, що реформи в житлово-комунальному господарстві давно назріли і навіть перезріли. Та з чого ж розпочинати? Чим обернеться залучення до відсталого, але прибуткового сектора економіки приватника, який прагне заробити? При цьому надзвичайно важливо, як вибудовуватимуться взаємовідносини між населенням і бізнесом, між бізнесом і муніципальною владою. Та найголовніше — чи спроможна влада при цьому відстоювати інтереси населення, а не комерційних структур. Невеликий досвід показує: впевненості немає.

Нинішнього року Одеса почала пілотний проект реформування ЖКГ і вже першими кроками дала підстави говорити про себе як про черговий випробувальний полігон для відпрацювання нових схем приватизації. Цього разу — прибуткових об’єктів житлокомунгоспу. Розпочала одеська влада з найголовнішого — з води. Не встигло населення отямитися, як сесія міськради дала згоду на передачу в оренду терміном на 49 років цілісного майнового комплексу комунального підприємства «Одесводоканал» якійсь комерційній компанії «Інфокс». До речі, самі депутати міськради довідалися про цю новину лише днів за десять до сесії.

Неймовірно, але настільки важливе рішення влада готувала нишком, не вважаючи за потрібне проінформувати городян про справу, що стосується абсолютно всіх. Нині, коли у відповідь чути різку критику, влада переконує: це не що інше, як політика, котра нічого спільного з економікою не має. І просить опонентів не переводити дане питання в політичну площину.

Все таємне
стає явним

Справа, зрозуміло, не в тім, що політичні партії та громадські організації пікетували сесію міськради, виступаючи проти передачі водоканалу в оренду, назвавши цю операцію аферою століття. А в тому, яким чином влада вирішує долю водоканалу. Це справді схоже на угоду. І не виключено, що угоду політичну.

Відомо, що в нашій країні політика визначає більшість процесів в економіці. Тому перше запитання, що виникає в кожного, хто чує новину про оренду, — хто за цим стоїть? Хто стоїть за фірмою, якій влада віддає водоканал? У місцевих опозиційних ЗМІ відразу з’явилося повідомлення, що стратегічний об’єкт передається комерційній компанії, пов’язаній зі структурами СДПУ(о). Річ у тім, що колишні президент ТОВ «Інфокс» Микола Лісін і віце-президент цієї компанії Микола Злочевський — народні депутати України, які пройшли в парламент за списком об’єднаних есдеків. Саме ці прізвища фігурують у рішенні Антимонопольного комітету України (від 5 вересня 2003 року) дати згоду компанії «Інфокс» на оренду активів КП «Одесводоканал». У ньому йдеться, що ТОВ «Інфокс» (м.Київ) діє на ринку оптової торгівлі нафтою та нафтопродуктами, а також інвестиційної діяльності й пов’язане відносинами контролю з громадянами України М.П.Лісіним і М.В.Злочевським, а також такими суб’єктами господарювання, як ТОВ «Парі» (м.Київ), що протягом 2003 р. не здійснювала діяльності, ТОВ «Енерго-сервісна компанія «Еско-Північ» (м.Київ), ТОВ «Нібор» (м.Київ), яке від моменту реєстрації не здійснювало господарської діяльності, ТОВ «Інтер-Трейд», разом із якою здійснює контроль над ЗАТ «Іллічевський паливний термінал», що виконує функції дирекції з будівництва терміналу. Відповідно до інформації, наданої депутатам міськради, «Інфокс» є великим холдингом, який контролює також ВАТ «Херсоннафтопродукт», ВАТ «Кременчуцька нафтова компанія» і низку інших підприємств. Її річний оборот за 2002 рік — понад 900 млн. грн.

Одеський міський голова, якого нині критикують за те, що не був проведений тендер серед інвесторів, переконує: крім фірми «Інфокс» і французької компанії, яка до цього протягом двох років вела переговори на предмет інвестування, а потім відмовилася, ніхто більше інтересу до водоканалу не виявив. Що ж до таємниць навколо переговорів між керівництвом міста та фірмою «Інфокс», то Руслан Боделан стверджує, що повідомляти було нічого: все те саме, мовляв, що й з французами. Проте місто знало про французів, знало, що ведуться переговори, — проводилися прес-конференції за їхньою участю. Хоча про умови передачі водоканалу іноземцям теж подробиць не було. Однак тоді влада не приховувала, із ким і навіщо веде переговори. З «Інфоксом» ситуація інша.

Розпорядження міського голови про створення інвентаризаційної комісії в зв’язку з передачею водоканалу в оренду було видано 14 серпня ц.р. Переговори, зрозуміло, розпочалися набагато раніше. Проте весь цей час інформація залишалася закритою. Звідки така таємничість і чого влада побоювалася? Реакції громадськості? Вимог провести незалежну економічну експертизу умов договору? Саме цього сьогодні вимагає від міської влади місцева опозиція.

Оренда таких стратегічних об’єктів, як водоканал, що відіграють найважливішу роль у життєзабезпеченні міста-мільйонника, — справа для країни нова. Чим вона обернеться для Одеси в майбутньому, не знає ніхто. З якими істинними намірами прийшла приватна компанія: вкласти чи лише заробити — теж до кінця не зрозуміло. Тому поведінка влади, яка у нагальному порядку провела через сесію міськради рішення про оренду, дає підстави думати про найгірше.

Тим паче, що ряд депутатів наполягали на необхідності гарненько опрацювати дане питання, а вже потім виносити його на сесію. Та влада чомусь надто поспішала. Щоб «протягти» рішення, міський голова поставив питання на поіменне голосування. Щоправда, боючись провалу, він змушений був змінити формулювання: замість пункту «доручити міському голові укласти договір оренди» значилося «доручити депутатській комісії доробити додаткові умови договору й винести його на затвердження наступної сесії».

Та все-таки істотні умови договору депутатам запропонували узгодити. Ці умови, тепер уже проголосовані, й стали сьогодні предметом обговорення. І хоча запропонований варіант, як переконує влада, не остаточний, він проливає досить світла на те, що коїться.

Запитань більше,
ніж відповідей

Справа в тому, що за можливість отримати інвестиції в розмірі 500 млн. грн. протягом семи років місто віддає компанії «Інфокс» не збиткове підприємство, яким намагаються представити КП «Одесводоканал», а ласий шматок із уже закладеними готовим надприбутком і щорічними інвестиціями в розмірі 20 млн. грн. При цьому передача здійснюється за нульовою орендною ставкою, оскільки міська влада вирішила звільнити фірму від орендної плати до 2007 року, і одеські депутати за надання такої пільги проголосували. Влада також має намір звільнити компанію «Інфокс» і від податку на землю. І збирається, як видно з проекту договору оренди, і надалі підтримувати водоканал за рахунок коштів бюджету та підприємств—споживачів води.

Переконуючи депутатів у необхідності передачі водоканалу в оренду, Руслан Боделан укотре акцентував на цьому увагу. «Якщо ми пересилимо політичні емоції та приймемо рішення, — говорив він на сесії міськради, — то щорічно в реконструкцію водоканалу 71 млн. грн. вкладатиме «Інфокс», 20 млн. надходитиме за рахунок інвестиційної складової, закладеної в тарифі для інших споживачів, крім населення, і ще 10 млн. — із держбюджету. Разом — 100 млн. А через сім років місто одержуватиме у вигляді орендної плати щорічно близько 9 млн. грн. А що маємо сьогодні?..»

За словами градоначальника, для відновлення виробництва за нинішніх надходжень знадобиться років 50. Тому що старіння водоканалу відбувається швидше, ніж відновлення. Отож немає іншого виходу, як шукати кошти, а необхідно близько 1 млрд. У протилежному випадку водоканал буде доведений до цілковитого розвалу.

Така позиція мера Одеси. Усе начебто вірно, але виникає запитання, чому «Одесводоканал», який експлуатуватиме приватна компанія та зароблятиме на цьому прибуток, має інвестувати бюджет, підприємства та організації — споживачі води чи природоохоронний фонд? Нещодавно місцева преса (із посиланням на заступника міського голови) повідомила, що з вищезгаданого фонду наступного року на реконструкцію об’єктів «Одесводоканалу», зокрема станції біологічного очищення, Одеса може отримати майже 25 млн. грн. До речі, у проекті держбюджету на 2004 рік на реконструкцію водоканалу було закладено 10 млн. грн., але в остаточному варіанті залишилася загальна сума на розвиток водних господарств низки міст. А кому й скільки — невідомо. Зате місцевий бюджет, як випливає з договору оренди, буде дійною коровою водоканалу разом із підприємствами та організаціями міста, які, починаючи з січня 2003-го і закінчуючи 2007-м, цілеспрямовано перераховуватимуть на його розвиток близько 20 млн. грн. щорічно. Ці витрати закладені в тариф на воду, який на початку року був збільшений майже в півтора разу і становив 1,47 грн. за кубометр плюс 94 коп. за каналізацію. До речі, із 1 листопада сталося чергове підвищення тарифів для інших споживачів, крім населення, і тепер за 1 куб. м водопостачання та водовідведення їм доведеться платити 3,69 грн.

Включення в тариф інвестиційної складової влада називає вимушеним заходом, оскільки взяти кошти для розвитку водоканалу не було звідки. Однак нині прийшов інвестор. Чому ж промислові споживачі і, до речі, бюджетна сфера мають допомагати далеко не бідній приватній структурі відроджувати орендований нею об’єкт? Виникає і ряд інших запитань.

Інвестиційна складова — це ні багато ні мало майже 98 млн. грн. Під ці гроші було розроблено міську програму розвитку водоканалу на період до 2007 року. Нею передбачається, приміром, налагодити до 2005 року щодобову подачу води в квартири одеситів, скоротити споживання електроенергії на 4%, домогтися зменшення втрат води на 3—5 %., поліпшення рівня обслуговування, підвищення якості робіт, надійності експлуатації систем тощо. Та ось що цікаво. Такі ж поліпшення передбачено й планом розвитку водоканалу, який був розроблений пізніше і засновується вже на 500 млн. інвестицій компанії «Інфокс». При цьому, природно, виникає запитання: хто ж кого насправді фінансуватиме? Якщо 98 млн. грн., які будуть отримані від «інвестиційної складової», — гроші «живі» і гарантовані, то які гарантії вкладення інвестицій компанією «Інфокс», у чому ця інвестиція виражатиметься і як оцінюватиметься? Поки що незрозуміло. Приміром, уже звучать сумніви щодо вигідності використання склопластикових труб для відновлення систем водопостачання, які використовуватиме компанія. Річ у тім, що вона є співзасновником заводу з їхнього виробництва.

І, нарешті, найболючіше питання — тарифи. За словами міського голови, питання про їхнє підвищення реально виникатиме раз на рік. І так буде завжди, якщо технічно не переозброїти підприємство й різко не скоротити енергопостачання. Як вагомий аргумент, Р.Боделан наводить у приклад мерію Москви, яка протягом року реконструювала всі котельні міста, і їх ККД становив 82%, а не 20, як в Одесі.

Та якщо припустити, що фірма «Інфокс» справді найближчим часом оновить водоканал (у що мало віриться), в яку суму дана реконструкція обійдеться місту та городянам? Влада, приміром, постійно стверджує, що «інвестиційну складову» передбачено для «інших споживачів» і населення вона не стосується. Та в остаточному підсумку високу вартість води, яку купують заводи та фабрики, оплачує в товарі те ж таки населення. Що ж до одеситів безпосередньо, то на сесії міськради заступник мера Віктор Прокопчук заявив, що фірма «Інфокс» готова підписати будь-яку заяву про те, що на період інвестування, тобто до 2010 року, вона не ініціюватиме питання про підвищення тарифів. Щоправда, потім уточнив: крім випадків, пов’язаних із підвищенням цін на електроенергію, збільшенням зарплати тощо.

Словом, хоч які аргументи влада наводила б, а в договорі про співробітництво між Одеською міськрадою і ТОВ «Інфокс», який є невід’ємною частиною договору оренди, про тарифи все сказано чітко та ясно. А саме: у випадку змін ставок платежів, податків, мінімального рівня заробітної плати, інших обов’язкових платежів і зборів, зміни цін і тарифів на паливно-енергетичні матеріали компанія розробляє пропозиції з впровадження нових тарифів або коригування діючих і надає їх на затвердження міськвиконкому. У випадку їхнього незатвердження міськрада приймає рішення про надання компанії дотації. Іншими словами, якщо не саме населення, то бюджет відшкодує фірмі найменше зростання витрат. А це, як відомо, кошти платників податків, тобто тих самих громадян...

Загалом, перша реакція одеситів на прийняте міськрадою рішення в основному зводиться до одного: за все доведеться платити населенню. Такої ж точки зору дотримуються не лише пересічні городяни. Тимчасова слідча комісія Верховної Ради з перевірки законності зміни тарифів на житлово-комунальні послуги в Одесі, яка була створена після підвищення на початку року тарифів на воду, прийняла рішення звернутися до Генпрокуратури з проханням надати правову оцінку передачі водоканалу в оренду.

Прихована приватизація

За словами голови цієї комісії, народного депутата України Олексія Козаченка, оренда водоканалу є не що інше, як прихована приватизація. Тобто сьогодні ми спостерігаємо одну з традиційних для нашої країни схем приватизації через оренду — за рахунок списання та придбання майна. Ось його аргументи.

«У договорі оренди чітко сказано: все, що вкладе інвестор, є його власністю. Він вкладає 500 млн. грн. і бере майна вартістю понад 470 млн. Половина основних фондів зношена. При цьому орендарю надається право списувати з балансу замортизоване майно. Це означає, що протягом трьох-п’яти років 95% основних фондів, які значаться як власність міста, буде замортизовано до нуля. І фактично власником усього стане орендар або той, кому інвестор переуступить або перепродасть право оренди на водоканал. У договорі це все прописано.

У випадку припинення або розірвання договору місто має відшкодувати інвестору всі витрати, понесені ним на поліпшення майна, яке не можна буде відокремити від водоканалу. А як і хто оцінюватиме, скільки вклав інвестор? Скажімо, у заміну частини теплотраси? І де бюджет візьме потім на це кошти?

Зрозуміло, що підприємство, яке вкладає гроші, хоче мати максимальну свободу. Інша річ — влада, що виступає другою стороною в договорі. Вона не вільна чинити так, як їй заманеться. Хоча б тому, що це не її власність, а міської громади. Так, потрібно враховувати інтереси бізнесу. Однак і платоспроможність населення теж. Влада насамперед має відстоювати інтереси громадян, чого ми в даній ситуації не спостерігаємо.

Ухвалення рішення про передачу водоканалу в оренду на сьогоднішньому етапі розвитку економіки може спричинити наслідки, які ми спостерігаємо в ситуації з обленерго або газівниками, коли муніципальна влада не має ніякого впливу на ці підприємства, хоча від них залежить життєзабезпечення міста. Тобто ми бачимо, як поводиться бізнес, мета якого — одержання прибутку. І це нормально з погляду ринку. Тому в ситуації з водоканалом відбуватиметься те саме. Будь-який бізнесмен, вклавши гроші, захоче їх повернути й ще отримати прибуток. Тому я переконаний, що Одеса протягом семи років заплатить півмільярда, які закладуть додатково в тарифі на воду, плюс закладений підприємством прибуток. Адже в договорі оренди нічого не сказано про норму рентабельності.

Причому за даної ситуації йдеться не тільки про громадян Одеси. Сьогодні «Одесводоканал» постачає Іллічівськ, Білгород-Дністровський, Овідіополь, Теплодар, Южний, Біляївку. Тому наша комісія була вимушена звернутися до Генпрокуратури з проханням дати правову оцінку даному договору. Справа ще й у тому, що сьогоднішні тарифи на воду, які будуть для орендаря базовими, уже сформовані невірно. Експерти, які за завданням нашої комісії перевіряли обгрунтованість їхнього підвищення, дійшли висновку, що вони завищені майже на 10%. Це лише з однієї, але основної статті витрат — електроенергії, що у структурі собівартості послуг становить понад 50%. Пояснюється це тим, що в тариф водоканал заклав планові показники споживання води, які набагато вищі за фактичні. Обсяги споживання з кожним роком знижуються. Це дані водоканалу. Понад те, у цих додатково запланованих обсягах втрати та невраховані витрати води становлять 82%. Хоча, за даними водоканалу, цей показник у них офіційно закріплений на рівні 41%, що теж є одним із найвищих у країні. У результаті в розрахунку на один кубометр води тариф завищений на 6 копійок. Тільки, підкреслюю, з електроенергії. Та якщо детально вивчати й інші витрати, то відбувається приблизно така сама гра з цифрами. Простежується і недосконалість методики формування тарифів.

Комісія свою роботу не закінчила. Це лише проміжні висновки. Та можу стверджувати: те, що виявили експерти — а нюансів безліч, про які ми навіть не підозрювали, — свідчить, що житлово-комунальна сфера економіки прибуткова, але «зумисне» занедбана. І цю занедбаність оплачує сьогодні населення».

Судячи з матеріалів комісії, навіть за старих тарифів, які не покривали всіх витрат, КП «Одесводоканал» не було збитковим, хоча в балансі за 2002 рік воно й показувало збитки. За даними експертів, ті утворилися в результаті неправильно сформованого резерву сумнівних боргів, що був використаний для списання нібито безнадійної дебіторської заборгованості. Обласне КРУ, як видно з акта перевірки від 4 квітня 2003 року, дійшов такого самого висновку. Річ у тім, що безнадійні борги мають строк позовної давності — три роки й після закінчення його можуть бути списані. «Одесводоканалу» як комунальному підприємству не було і трьох років, тому строк списання не минув. Це по-перше. А по-друге, борги були не безнадійними. У результаті розрахунки експертів ВР показують, що при іншому підході до боргів чистий прибуток підприємства міг би становити орієнтовно понад 17 млн. грн.

Взагалі, борги — тема особлива. Три роки тому «Одесводоканал» мав статус ЗАТ, потім його перетворили на КП, але ЗАТ не ліквідували, залишивши за ним борги водоканалу. Що за борги, скільки їх — невідомо. Спроби парламентської комісії перевірити підприємства наштовхуються на різкий опір. До речі, як видно з акта перевірки КРУ, заступники начальника КП «Одесводоканал» були одночасно і керівниками ЗАТ «Одесводоканал». Проте встановлено, що працювали вони в ЗАТ і в КП у ті самі години. Тобто з 8.00 до 16.30 табелювалися як на одному, так і іншому підприємстві, що практично неможливо. Та зарплату за 2001—2002 роки в ЗАТ вони одержали в розмірі понад 54 тис. грн.

Загалом, після підвищення тарифів і без того фінансово стабільне та прибуткове КП «Одесводоканал» перетворилося на дуже прибуткове. А різке підвищення тарифів на початку року багато хто тепер пов’язує з планами одеської влади віддати водоканал до приватних рук.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №34, 14 вересня-20 вересня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво