За ринковою вартістю. За зайві квадратні метри доведеться платити - Економіка - dt.ua

За ринковою вартістю. За зайві квадратні метри доведеться платити

21 січня, 2005, 00:00 Роздрукувати Випуск №2, 21 січня-28 січня

Хоча досі ні багаті, ні бідні за свої квадратні метри не платять ані шеляга, чутки про запровадження податку на нерухомість набувають дедалі реальніших обрисів...

Хоча досі ні багаті, ні бідні за свої квадратні метри не платять ані шеляга, чутки про запровадження податку на нерухомість набувають дедалі реальніших обрисів. Годі сумніватися, що такий платіж рано чи пізно запровадять, адже його стягування вже передбачене чинною податковою системою. А після схвалення Верховною Радою Закону «Про затвердження загальнодержавної програми розвитку малих міст» Кабмін зобов’язав Міністерство фінансів розробити проект закону про нерухомість. Такий документ уже підготовлений і разом із двома альтернативними, авторами яких є депутати Катерина Фоменко і Павло Матвієнко, буде внесений на розгляд парламенту. Проте всупереч такій прогнозованій неминучості, одностайності ні серед народних обранців, ні серед членів уряду немає. Більше того, досі не підраховано, наскільки вигідним буде стягнення нового податку для державної скарбниці і чи не знизить він рівень життя не занадто багатого українського суспільства.

Аби зрозуміти, про що йдеться, слід хоча б у загальних рисах проаналізувати згадані проекти закону. Скажімо, відповідно до документа, розробленого депутатом Матвієнком, базою оподаткування виступає ринкова вартість об’єкта. Її визначають проведенням масової оцінки із застосуванням стандартних процедур і лише у виняткових випадках використовують індивідуальний підхід. Ставка передбачається на рівні 0,1—0,5%. Вона диференціюється залежно від типу майна. Причому у випадку з житлом ця сума складається з двох складових: неоподатковуваного мінімуму та відсотків від ринкової вартості тієї частини помешкання, що перевищує встановлений ліміт. Весь податок перераховують у місцевий бюджет, а платники не подають декларацій про майно та доходи.

У мінфінівському документі об’єктами оподаткування є житлові та нежитлові споруди, за які фізичні особи повинні платити в місцевий бюджет, а юридичні — у державний. Базою оподаткування для перших виступає оцінна вартість, для других — балансова. Що ж стосується ставки збору, то вона єдина, не диференціюється залежно від типу нерухомості і встановлюється на рівні 0,5—1,0%. Причому для фізичних осіб зменшується на певну суму (мінус 21 квадратний метр на кожного члена сім’ї і по 20 метрів на сім’ю). Тобто переважна більшість громадян, які живуть у стандартних квартирах або ж мають дачу площею до 80 квадратних метрів, нічого платити не будуть. Як, до речі, і ряд пільговиків: освітні, медичні, культурні, спортивні, релігійні заклади, неприбуткові, інвалідські та інші організації.

У проекті пані Фоменко, як і в урядовому, базою оподаткування передбачається оцінна вартість, і вона коригується так, що більшість населення не платитиме податок за своє житло. Єдина і ставка податку. Весь збір зараховується в спеціальний фонд державного бюджету з подальшою виплатою цих сум на погашення «згорілих» ощадбанківських вкладів.

У цілому, даючи позитивну оцінку законопроектам як таким, котрі сприяють залученню коштів у місцеві бюджети і зміцнюють фінансову базу самоврядування, експерти знайшли в них чимало недоліків. На переконання Артема Рудика, аналітика з бюджетних питань проекту підтримки економічної і фіскальної реформи, основними недоліками урядового документа є його яскраво виражена фіскальна спрямованість, обов’язковість усіх без винятку платників податків подавати декларацію про майновий стан і доходи, а також повідомляти про важливі зміни нерухомого майна. Причому ці дії часто виявляються не тільки досить дорогими, а й просто зайвими. Скажімо, на обробку 20 мільйонів декларацій потрібні чималі кошти. Але таку ж інформацію податкова одержує з реєстру прав власності на майно. Тобто відбувається дубляж. Це стосується і документів, які слід зібрати для отримання пільг. Та й із самими пільгами можуть виникнути проблеми. Звільняючи від податку певні категорії нерухомості, а не категорії платників, як це роблять у цивілізованому світі, виникає спокуса ухилитися від сплати збору. Наприклад, преференції, надані при оподаткуванні дач, можуть використовуватися для мінімізації сплати. Перевівши в цю категорію капітальний будинок, можна зменшити суму збору майже наполовину.

Однак найбільшою хибою урядового законопроекту є занадто складне адміністрування нового податку, відповідно до якого передбачено розраховувати базу оподаткування окремо по кожному будинку. Така процедура дуже морочлива і дорога. Тому значно доцільнішим було б проводити масову оцінку з урахуванням заздалегідь визначених критеріїв.

А ще аналітики радять щось змінити в самій ідеології майбутнього закону про оподаткування нерухомого майна. Зокрема посилити зацікавленість органів місцевого самоврядування в його впровадженні. Варто подумати і над тим, чи розподіляти податок між місцевим і державним бюджетами й у який саме кошик його зараховувати, якщо залишати в регіоні. Адже більшість селищних і сільських бюджетів залежать від трансфертів вирівнювання, які надходять від держави.

Головний економіст представництва Світового банку в Україні Лариса Лещенко звертає увагу на проблеми, що можуть виникнути через численні пільги, нерівномірний розподіл податку по регіонах. Адже є місця, де з «хатинок» багачів виросли цілі поселення. А є й депресивні райони, де покинутими стоять десятки сіл. Посилаючись на європейський досвід, пані Лещенко підкреслила, що в більшості країн Старого Світу громадяни сплачують податок на нерухомість. Щоправда, на півночі більш популярна додаткова ставка на доходи фізичних осіб. З економічної точки зору останній варіант значно вигідніший. Однак навряд чи він прийнятний для України. Річ в тім, що у нас визначити реальні доходи практично неможливо. До того ж, якщо згадати, що вони розподіляються на дві частини (споживання й інвестування), то вводячи податок на нерухомість, ми будемо не стимулювати житлове будівництво, а обмежувати вкладання коштів у цю сферу.

Арбітром у цих суперечках може виступити тільки Верховна Рада. А вона, за словами народного депутата Сергія Терьохіна, члена парламентського комітету з питань фінансів і банківської діяльності, не готова голосувати за жоден зі згаданих проектів. Сам Терьохін дивується, навіщо вводити саме податок на нерухомість, а не на майно взагалі? Адже теоретично не повинно бути поділу на фізичних і юридичних осіб, оскільки податками обкладають не власника чи користувача, а саме майно. Тобто у разі несплати податку можна розрахуватися нерухомістю, причому без усякої тяганини. Інакше кажучи, нема сенсу поділяти нерухомість на житловий і виробничий сектори, а платників податків на фізичних і юридичних осіб. Особливо якщо врахувати той факт, що нині без проблем одна людина вправі зареєструвати товариство з обмеженою відповідальністю, узяти на баланс будиночок у кілька поверхів і за чинними податковими нормами не платити за нього ні копійки. Неважко здогадатися, що саме так і чинять власники особняків. Тому доцільніше капіталізувати ці доходи в податку з прибутку. Україна вже частково звернула на цей шлях: сьогодні у нас обкладають податками не пасивне володіння нерухомістю, а лише момент переходу права власності.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №34, 14 вересня-20 вересня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво