На Пан’європейській регіональній конференції на рівні міністрів зв’язку й інформатизації, яка з...
Україна в електронному світі
Електронні амбіції України не залишилися непоміченими на Бухарестському форумі. Виступ голови Держкомзв’язку Миколи Гончара вирізнявся чіткістю і являв собою не загальні філософські розмірковування про користь інформаційного суспільства, а план конкретних справ і завдань, що розв’язуються у рамках його створення в Україні.
— Той факт, що пропозиції української делегації були включені в підсумковий документ конференції, говорить про пильну увагу світового співтовариства до процесів, що відбуваються у нашій країні, — прокоментував «ДТ» результати зустрічі Микола Гончар. — Україна, котра знаходиться на перехресті інформаційних магістралей, має всі шанси стати одним із світових інформаційно-комунікаційних центрів. Однак, як ми переконалися на конференції, подібні амбіції є ледь не у всіх країн Східної Європи. Наприклад, багато з них заявляють про бажання брати участь у міжнародних проектах створення трансєвразійських магістральних каналів передачі даних, багато хто, натхнений індійським економічним дивом, мають намір розвивати індустрію виробництва програмного забезпечення. Сьогодні всі країни Східної Європи перебувають приблизно в рівних умовах за ступенем інформатизації, тому між ними розгортається своєрідна конкуренція: хто, найбільш грамотно впровадивши новітні технології, зможе вирватися вперед і наздогнати розвинені країни. Ми мусимо докласти всіх зусиль, щоб Україна не програла це змагання. Враховуючи величезний науково-технічний потенціал нашої країни, це цілком реально. Зазначу також, що розвиток інформаційно-комунікаційних технологій дає Україні можливість домогтися випереджаючих темпів економічного зростання, тобто не лише наздогнати, а й обігнати розвинені країни. Виходячи з цих міркувань, ми запросили делегатів Бухарестського форуму взяти участь у III Міжнародному конгресі з питань створення інформаційного суспільства, що пройде в Києві в квітні 2003 року. Багато країн хотіли провести такий конгрес, однак ініціативу України підтримав генеральний секретар Міжнародної спілки електрозв’язку Йошіо Уцумі, давши згоду взяти в ньому участь.
На Бухарестському форумі були широко представлені і неурядові організації, що реалізують різноманітні інформаційно-аналітичні, соціальні та просвітницькі проекти в галузі інформатизації. Андрій Колодюк, який очолює одну з таких організацій, — Український фонд інформаційного суспільства, — провів на конференції огляд українського законодавства в даній галузі.
— Тема інформаційного суспільства дуже актуальна для всього світового співтовариства, — вважає Андрій Колодюк. — Ідеологія інформаційного суспільства глобальна. Але кожен житель Землі мусить усвідомити його переваги для себе особисто. Крім того, необхідно сфокусувати розвиток інформаційно-комунікаційних технологій на країнах, що розвиваються, до яких світ відносить і Україну. Без нас світове інформаційне співтовариство не відбудеться. Ще одним досить важливим моментом є створення єдиної платформи, що дозволить країнам, які розвиваються, спілкуватися, обмінюватися досвідом. Треті країни набагато краще розуміють проблеми один одного. І те, як вони долали труднощі на різноманітних етапах створення інформаційного суспільства у своїх країнах, може допомогти іншим. Для України заходи такого масштабу означають передусім необхідність максимально швидкого перегляду національної політики в галузі інформаційних технологій і прийняття базового законодавства. Необхідно постійно здійснювати аналіз і адаптацію світового досвіду реалізації ІКТ-проектів. Нам треба також продумати, заявити про е-Україну під час проведення двох світових самітів.
Неелектронні реалії
Що ж стосується запровадження технологій електронного уряду в Україні (хоча це не зовсім адекватний переклад терміна e-goverment, трохи ближче за змістом український еквівалент «електронне урядування»), то наша країна перебуває на самісінькому початку цього шляху. З одного боку, це дозволить їй не повторити деяких помилок розвинених країн. З іншого — організація системи електронного управління неможлива в умовах існуючого в органах виконавчої влади дублювання функцій, відсутності персональної відповідальності, величезних обсягів і надзвичайно малих швидкостей паперового документообігу, слабкої компетентності управлінських кадрів. Оптимізація системи державного управління — це завдання адміністративної реформи, проте її необхідно з самого початку проводити «під e-goverment». На думку вітчизняних експертів, на сьогоднішньому етапі державні органи цілком можуть створити і підтримувати інформаційні веб-сайти. Проте забезпечити їхню інтерактивність вони не в змозі. Навіть якщо запити громадян прийматимуть через інтернет-приймальні, їх не зможуть опрацювати швидше, аніж на це здатні структури того чи іншого відомства з паперовим документообігом (тобто бюрократичні). Тобто це буде не електронний уряд, а лише уряд із додатковим електронним інтерфейсом. Не кажучи вже про те, що робота електронного уряду неможлива без відповідної нормативної бази: Україна — одна з останніх європейських країн, де досі відсутні закони про електронний підпис, електронний документ, електронний документообіг.
Будь-які управлінські процеси — як державні, так і бізнесові — добре формалізуються, і доступні для здійснення за допомогою комп’ютерних технологій. Та й велосипед винаходити не треба — існують численні системи для підтримання електронного документообігу і системи управління підприємством, доступні для встановлення в держустановах (а чим виконавчий орган не підприємство?). Коли вже на те пішло, то створення таких систем цілком під силу вітчизняним програмістам (які сьогодні пишуть їх для західних фірм). Тобто проблема не в технологіях. Проблема в тому, що технології електронного управління передбачають повну прозорість управлінської діяльності, доступний і повний контроль за нею, однозначність розподілу відповідальності і повноважень управлінців. Вітчизняне чиновництво до подібного стилю роботи просто не готове. Резюмувати вищесказане можна словами вищезгаданого доповідача з Великобританії, що прозвучали на Бухарестському форумі: «Аби уряд міг працювати в он-лайні, треба бути готовими замінити його».
Підтримати
Стежити у Телеграмі
Увійти за допомогою Facebook
Увійти за допомогою Twitter
Увійти за допомогою Google