Якісний розвиток фондового ринку неможливий без стратегії

Поділитися
Минулий рік, попри кризу, був багатим на події на фондовому ринку України. Створений і розпочав роботу новий депозитарій ВДЦП, вийшла на ринок Українська біржа, що перехопила в ПФТС пальму першості в торгівлі акціями...

Минулий рік, попри кризу, був багатим на події на фондовому ринку України. Створений і розпочав роботу новий депозитарій ВДЦП, вийшла на ринок Українська біржа, що перехопила в ПФТС пальму першості в торгівлі акціями. Наприкінці року ПФТС вирішила продати контрольний пакет акцій російській ММВБ. Усі ці події викликають цілий ряд дискусій і суперечок. Своєю думкою про події минулого року, а головне — баченням стратегії розвитку українського фондового ринку поділився голова наглядової ради групи компаній «ТЕКТ» Вадим ГРИБ.

— У перші робочі дні цього року ви запропонували свій варіант стратегії розвитку фондового ринку. Чим викликана ця ініціатива?

— По-перше, на ринку останнім часом відбулися серйозні зміни, але чи узгоджуються вони з цілями розвитку ринку, визначеними стратегією такого розвитку, незрозуміло. Бо стратегії просто нема.

По-друге, є ризик втратити незалежність українського фондового ринку. У підписаному Путіним документі «Стратегія розвитку фінансового ринку Росії на період до 2020 року» основною метою є створення в Москві міжнародного фінансового центру на базі консолідації російської біржової та розрахункової інфраструктур. Це означає, що протягом найближчих десяти років у Росії буде не лише центральний депозитарій, а й центральна біржа. Об’єднання РТС і ММВБ неминуче призведе до необхідності об’єднання Української біржі і ПФТС. Що раніше це станеться, то гірше це буде для українського фондового ринку. На самостійний розвиток у нас залишилося не так багато часу.

Основна ж причина ініціювати роботу над стратегією — майбутні президентські вибори. З урахуванням неминучої після них зміни пріоритетів хотілося б нагадати майбутньому президенту про важливість фондового ринку для економіки країни і про необхідність комплексної програми заходів для його розвитку. Дуже сподіваюся, що хоч би хто став президентом, він передусім займеться конкурентоспроможністю нашої економіки і посиленням її ринкових механізмів.

Сам текст документа, можливо, не беззаперечний, але це проект до обговорення. Причому проект, в основу якого лягла концепція, розроблена учасниками ринку близько року тому, для реалізації якої був підготовлений проект указу президента, котрий, на жаль, так і не був підписаний. Хочеться, щоб на основі документа розгорнулася дискусія серед тих, кому небайдужа доля нашого ринку. А після того, як буде вироблено більш-менш єдину концепцію, такий документ можна передавати в уряд і ініціювати ухвалення його на законодавчому рівні.

— Група «ТЕКТ» публічно відмовилася від активних операцій на організованому ринку, щоб сконцентруватися на ринку прямих інвестицій. Ви змінили своє рішення?

— Ні, не змінили. Private еquity — це наша довгострокова стратегія.

— Навіщо тоді ви витрачаєте свій час на вдосконалення інфраструктури ринку?

— Але ж прямі інвестиції — це невіддільна складова фондового ринку, яка не є ізольованою від його інфраструктури. Наприклад, IPO із лістингом на одній із київських бірж може бути одним із варіантів продажу портфельним інвестором його пакета акцій. Але на сьогодні для більшості українських підприємств IPO у Києві не зможе дати реальної ціни, а IPO у Лондоні чи навіть у Варшаві для більшості підприємств поки що — недосяжна мрія. Тому, хоч це і звучить не дуже скромно, я як людина з активною життєвою позицією не можу байдуже дивитися, як інфраструктура і регулювання фондового ринку буксують на місці.

— Вадиме Валентиновичу, наприкінці 2009-го Держкомісія з цінних паперів і фондового ринку (ДКЦПФР) своїм рішенням виключила вас зі списку стратегічної групи при цьому відомстві. Офіційне формулювання причини цього рішення було несподівано різким. Певне, за цим стоїть ваш особистий конфлікт із головою комісії Сергієм Петрашком?

— Ніякого особистого конфлікту нема. Виключення мене з групи — це справа комісії. Для мене питання в іншому — у мотивуванні. Формулювання показало, що за цим стоїть щось іще. Що це може бути?

Можу припустити — моя позиція з приводу створення Асоціації українських фондових торговців (АУФТ). Я вважаю, що при створенні і наданні цій асоціації статусу СРО було використано адмінресурс ДКЦПФР. Нагадаю, голосування на установчих зборах АУФТ відбувалися за дорученнями, зібраними з «мертвих душ» (реально не працюючих на ринку торговців) не без участі Олексія Петрашка, тодішнього директора департаменту корпоративних відносин комісії.

Моя позиція з приводу продажу ПФТС російській ММВБ — я вважаю, що присутності російського капіталу достатньо і на одному майданчику — Українській біржі. Віддавати ж росіянам усю інфраструктуру фондового ринку країни — на мій погляд, це неправильно. Тим більше вже офіційно відомо, що планується об’єднання ММВБ і РТС, тобто росіяни зайшли з двох боків, але замовник один.

Моя позиція з приводу депозитарію — я вважаю, що йде цілеспрямована робота з метою «убити» єдиний ринковий депозитарій — ВДЦП, а замість нього всі потоки перевести на штучно створений НДУ і згодом також продати його росіянам.

Моя позиція з приводу участі ДКЦПФР у корпоративних конфліктах — комісія в особі керівників продовжує залишатися стороною конфлікту, не розбираючись, по суті, у правових питаннях. Тепер це робиться навіть більш цинічно і відкрито. Безкарність породжує вседозволеність, але я думаю, що колись усе це закінчиться і хтось за це повинен буде заплатити.

— Чи будете ви якось опротестовувати рішення про своє виключення зі стратегічної групи?

— Так, звісно, я планую подати до суду, але не на комісію як урядове відомство, а особисто на всіх членів ДКЦПФР, котрі голосували за це формулювання. ДКЦПФР — це ж колегіальний орган, і всі його члени мають нести особисту відповідальність за прийняті рішення.

— Стратегічну групу було створено майже відразу після зміни голови ДКЦПФР. Розкажіть, будь ласка, про основні результати роботи цього органу за півроку.

— Почну з того, що ініціатива відродження при ДКЦПФР органу, що складається з представників інвестиційної спільноти, виходила не від комісії, а від найактивніших учасників ринку. На одній із перших зустрічей з Андрієм Портновим і Сергієм Петрашком я і кілька моїх колег запропонували реанімувати Консультаційну раду ДКЦПФР. Наша ідея полягала в тому, щоб цей орган мав право вето на затвердження нормативних документів комісії. Не секрет, що існуюча на сьогодні система регулювання дає можливість деяким біржам, асоціаціям і навіть окремим чиновникам комісії проштовхувати свої приватні інтереси на рівні офіційних документів ДКЦПФР.

Новий голова комісії в той момент був зацікавлений у діалозі з ринком і потребував його підтримки, адже, попри свій досвід у юридичних питаннях, на фондовому ринку він був новою людиною і не дуже глибоко в ньому розбирався. У результаті ж ідея плавно трансформувалася в просто дорадчий орган із гучною назвою — стратегічна група.

На засіданнях групи розглядалися питання, котрі часто мають стратегічне значення для ринку, й іноді навіть приймалися дуже гарні, правильні рішення, але в цілому роботу цього органу я вважаю неефективною. Я вже казав про це в одному зі своїх грудневих інтерв’ю.

Від самого початку роботи групи С.Петрашко відкинув будь-яку стратегію розвитку — він запропонував вирішувати найактуальніші питання сьогодення. З точки зору сьогодення, може, це й правильно, але гравцям ринку насамперед хотілося взяти участь у виробленні стратегії розвитку ринку на найближчий період. На мій погляд, така позиція голови ДКЦПФР показала, що він не бачить себе на цій посаді в тривалій перспективі, тому і стратегія йому в принципі не цікава. Вирішуючи ж одномоментні завдання, можна легко завоювати авторитет діяльного керівника. І почасти такий імідж йому створити вдалося.

Що ж стосується відпрацювання питань, які порушували на засіданнях групи, то в основному все спускалося на гальмах бюрократичною машиною.

— Який нині головний ризик для фондового ринку України?

— Втрата його самостійності. В усьому світі відбувається активна консолідація торгової та розрахункової інфраструктур. Подивіться на Прибалтику — в усіх трьох країнах і біржа, і депозитарії були куплені шведською OMX, а тепер належать американській NASDAQ. Подивіться на Східну Європу — Віденська біржа контролює біржі в Будапешті, Празі і Любляні.

Глобалізація вже торкнулася і нас, але, що сумно, Україна, з одного боку, поки що не може продемонструвати потенціалу самостійного розвитку, а з іншого — не цікава нікому, крім Росії. Ми дуже хочемо в Європу, але наша економіка і наш фондовий ринок не становлять для Європи особливого інтересу.

Варшава хоче стати фінансовим центром для Східної Європи, а Москва — фінансовим центром для всієї Євразії. А чим хоче стати фінансовий ринок України? І чи є за поточного стану справ у нього взагалі шанси стати чимось серйозним? Я вважаю, що, попри серйозну конкуренцію з боку Росії та Польщі, потенціал самостійного розвитку є, але для його реалізації потрібно чітко сформулювати — куди ми йдемо, навіщо і що хочемо змінити передусім.

— У чому головна причина ситуації, що склалася?

— Недорозвиненість нашого фондового ринку є наслідком загального політичного хаосу у виконавчій владі, відсутності чіткої стратегії розвитку держави загалом. Для зменшення ступеня ентропії новому президенту необхідно буде дуже чітко розставити пріоритети. Стосовно фондового ринку я рекомендував би йому разом із прем’єр-міністром розпочати з того, щоб поставити перед ДКЦПФР конкретні цілі. Це можна зробити, наприклад, у формі затвердження стратегії розвитку фондового ринку на п’ять-десять років.

— Чи має Україна шанси зберегти незалежність фондового ринку після того, як 2010 року ПФТС стане дочірнім підприємством ММВБ?

— Сьогодні головне — не допустити продажу росіянам депозитарної системи. Якщо це відбудеться, то стратегії розвитку нашого ринку писатимуть у Москві, а не в Києві.

— Що ви вважаєте основною складністю в розвитку фондового ринку?

— Серйозні зміни державної політики розвитку фінансових ринків будуть можливі лише за наявності сильної політичної волі глави держави. Основною перешкодою виконання цієї волі буде корумпованість виконавчої влади. Будь-якому чиновнику потрібно чітко пам’ятати систему пріоритетів: спочатку — державний інтерес, потім — корпоративний (мається на увазі відомчий), а вже потім особистий. Якщо всі дотримуватимуться цих нехитрих правил, то позитивні зміни не за горами.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі