ЯК ЗАХИСТИТИ СВІЙ БРЕНД, АБО ЗАМОВИМО СЛОВО ЗА ТОВАРНІ ЗНАКИ

Так уже влаштована людина: любить давати визначення тій епосі, у якій живе. Різке зростання продуктивних сил ознаменувало початок індустріальної ери; винайдення і вдосконалення штучних супутників Землі — ери космічної. Глобалізація світової економіки, створення транснаціональних корпорацій започаткували постіндустріальну епоху, досягнення НТР в галузі інформатики і відкриття «світової павутини» — Інтернету — створили інформаційне суспільство. Зараз же, на думку багатьох експертів, розкручується ера брендів (інакше кажучи, торгових марок). Як зазначив в одному зі своїх інтерв’ю директор Інституту бренду Володимир Співаковський, «той, хто заволодіє брендом, заволодіє світом».

Для України ця теза має особливе значення: адже один із пріоритетів держави (хай це навіть залишається поки що на декларативному рівні) — побудова ринкового суспільства. Ринок же без якісних товарів і послуг неможливий, «як Київ без Подолу». Отже, значення брендів для нашої економіки має подвійний сенс. По-перше, це створення вітчизняної конкурентоспроможної продукції (згадаймо популярний слоган «Захистимо національного товаровиробника»); по-друге, йдеться про зростання обсягу іноземних інвестицій, індикатором чого є й нормальна «циркуляція» на українському ринку всесвітньо відомих торгових марок (таких, наприклад, як Coca-Cola, Samsung, Puma та ін.)

Клеймо як засіб захисту

Важливим кроком у плані захисту бренду від різного роду «піратських» зазіхань і проявів несумлінної конкуренції є розробка товарного знака як позначення, що дозволяє відрізняти товари і послуги одних фізичних та юридичних осіб від інших. У Законі України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» записано, що «знаком можуть бути словесні, зображальні, об’ємні й інші позначення або їх комбінації». Під «іншими» можуть виступати звуки, мелодії і навіть запахи (!).

Таким чином, знак для товарів і послуг — це лаконічне позначення, що ідентифікує товари і послуги того або іншого виробника. Він є символом, який вказує, хто відповідає за запропоновані населенню товари та послуги.

З одного боку, товарний знак захищає інтелектуальну власність виробника; з другого — він захищає право споживача на придбання якісних товарів і послуг. Товарний знак відрізняє від простої назви те, що права його власника охороняються законом, але тільки після відповідної реєстрації. В Україні її проводить патентне відомство — Держпатент, що працює у складі Держкомітету з питань науки й інтелектуальної власності.

Багато спеціалістів-патентознавців підкреслюють, що лише зареєстрований товарний знак дає власникові виключне, монопольне право на використання бренду, забороняючи при цьому «експлуатацію» його іншими особами без спеціального дозволу чи ліцензії.

Важливість реєстрації товарних знаків підтверджує історія деяких загальновідомих радянських брендів. Показова, на мій погляд, історія із зубною пастою «Лесная». На думку експертів, ексклюзивне право на цю досить відому радянським людям торгову марку московська парфумерна фабрика «Свобода» втратила лише з власної некомпетентності: 1997 року цю марку першою зареєструвала пітерська «Невская косметика». Так само московська компанія втратила пасту «Фтородент», придуману одним із генеральних директорів «Свободы» за радянських часів. Знову ж, москвичі не встигли її вчасно запатентувати, що успішно зробила фабрика «Уральские самоцветы». Інші конкуренти аналогічним чином перехопили у «Свободы» торгові марки «Семейная» і «Мятная».

«Плагіат» брендів —
теж крадіжка

На жаль, країни з перехідною економікою (почасти й Україна) не можуть похвалитися тим, що в них усе благополучно із захистом товарних знаків від різних зазіхань із боку конкурентів. На думку патентознавця компанії «Таранущенко і партнери» Тетяни Коваленко, «популярність і підробка — завжди поруч». Що відоміший знак, то більша спокуса деяких виробників використовувати його з метою легкої наживи і просування своїх, часто неякісних, товарів на ринок.

Сьогодні об’єктами несумлінної конкуренції найчастіше стають товари продовольчої групи і промислові товари масового споживання. Щоб у цьому переконатися, достатньо пройтися по одному з речових ринків. Там ви можете знайти — ну за дуже смішні ціни! — спортивні костюми і кросівки від «фірм» Аdidas, Puma, Reebok, джинси від Levis, Lee, Kelvin Kleine, креми Nivea, парфуми Pani Walewska та багато іншого. Парадоксально, але, як правило, усесвітньо відомі фірми не намагаються законодавчо захистити свою продукцію від підробок. Швидше за все, причина у великій різниці вагових категорій. Та й із ким позиватися — з неідентифікованими підпільниками з Польщі, Туреччини, Росії, Малої Арнаутської?

Багатьом нашим співвітчизникам відома історія з маргарином Rama (власник товарного знака — компанія Unilever N. V.) та його «клонованим» двійником польського походження під назвою «Рама». Якщо порівняти зразки їхньої продукції, то з першого погляду можна помітити їхню візуальну і фактурну схожість. Ідентична форма упаковки, шрифт написання словесних елементів, колірне виконання й образотворчі елементи. Плюс подібні до рівня змішання самі словесні елементи обох зразків. Слід також зазначити, що великі букви «R» і «Р» не дуже різняться в написанні, що негативно впливає на їх сприйняття споживачем. Схожа ситуація склалася і з підробкою популярної в нашій країні торгової марки кави Elite Fort. Наскільки мені відомо, фірми — власники цих торгових марок подали позовні заяви в Господарський суд України.

До несумлінної конкуренції в нашій країні вдаються і засоби масової інформації. Показовий тривалий судовий процес між власниками майже однойменних видань «TV-Парк» (Україна) і «ТВ-Парк» (Росія). Не вдаючись у деталі битви за цей знак, зазначу, що такий спір для України поки що рідкість, що аж ніяк не применшує рівня повчальності і загальності цього прецеденту.

Однак схоже, що для деяких несумлінних конкурентів закон неписаний.

Ось свіжий приклад. Більшості українських бухгалтерів відома газета «Усе про бухгалтерський облік», яка видається вже шостий рік. Газета впізнається не лише за змістом, а й за своїми формальними, візуальними характеристиками — логотип, слоган, особлива верстка тощо. І ось нещодавно на ринку мас-медіа з’являється двійник цього видання з майже ідентичною назвою, подібна як за змістовими, так і вищезазначеними структурно-формальними ознаками. Один постійний передплатник «справжньої» газети зауважив, що зовні газета-клон дуже скидається на «Усе про бухгалтерський облік» шестирічної (!) давності.

Та найцікавіше: у виданні-двійнику ви не знайдете ні адреси редакції, ні контактних телефонів; автори матеріалів загадкові так само, як і сама газета, — статті підписані псевдонімами. Питається: як власнику товарного знака захистити своє право інтелектуальної власності?

Звісно, бухгалтер-професіонал легко відрізнить оригінал від блідої копії так само, як досвідчений любитель вина миттєво відчує різницю між справжньою «Массандрою» і дешевою підробкою. Але власнику розкрученого товарного знака від цього не легше.

Що робити?

На таке запитання директор Центру інтелектуальної власності і передачі технологій НАН України Юрій Капиця відповів: «У разі підробки товарного знака потерпає насамперед його власник, який втрачає ринок збуту і зазнає певних матеріальних збитків. По-друге, вводиться в оману споживач: вважаючи, що купує товар високої якості, гарантований товарним знаком, він найчастіше отримує неякісний товар. Інколи наслідки цього бувають дуже тяжкими. Згадайте недавні події в Естонії, де сталося масове отруєння фальсифікованою горілкою...

Щоб зберегти товарний знак як власність, його насамперед потрібно зареєструвати. Зареєстрований товарний знак, в Україні, на мій погляд, має надійний законодавчий захист — це Паризька конвенція з охорони промислової власності, ратифікована нашою державою, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Кримінальний кодекс, закони України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» і «Про захист від несумлінної конкуренції».

Якщо ви вважаєте, що ваші права на товарний знак порушено, то можете скористатися адміністративним порядком захисту прав на об’єкти промислової власності (звернувшись в Апеляційну раду Держпатенту чи в Антимонопольний комітет), а також подати позов у Господарський суд або суд загальної юрисдикції.