Як украсти мільйон - 2

Корупція — явище не нове. Просто якщо за старих часів чиновники все ж таки приховували свої «нетрудові доходи», то тепер уже нікого не дивує, що вони, одержуючи тільки державну зарплату, спокійно роз’їжджають на дорогих авто.

Більш того, партнери тепер вважають їх діловими людьми, які вміють «вирішувати питання». Для них закон не писаний. І парадоксальних чиновницьких рішень сьогодні неміряно.

Нині багато говорять про українські порти. Казати є про що: високоприбуткова справа фактично за безцінь спливла від держави в інші руки. Хоча конкретні чиновники (як прості громадяни України) від цього явно не програли…

Наприклад, держава побудувала в акваторії порту «Южний» перевантажувальний комплекс фосфоритів і передала його на баланс держпідприємству «Лиман». Відповідно до довідки, підписаної в далекому 1994 році начальником ДП «Лиман», це майно тоді оцінювалося в 109,61 млн. дол. США. Однак то ж були часи «становлення ринкової економіки», що на початку 90-х часто-густо означало розтаскування всього, що погано лежить.

І мудрі держчиновники приймають надзвичайне рішення про передачу цього комплексу в створюване спільне підприємство СП ТОВ з іноземними інвестиціями «Трансінвестсервіс» (ТІС) із статутним фондом усього в 31,02 млн. дол.

А все майно «Лиману» оцінили в якихось 15,02 млн. дол. Тобто всього всемеро дешевше. При цьому дуже сумнівно, що самі чиновники стали всемеро бідніші. Як би не навпаки.

Цікаво, що за «організаційне сприяння створенню СП» по 1% статутного фонду ТІСу одержали підприємство «Альпекс» і концерн «Приморський», який представляли Олексій Ставніцер і Олег Кутателадзе, відповідно.

Тоді, що особливо цікаво, установчі збори учасників СП з іноземними інвестиціями «Трансінвестсервіс» відбулися не тільки без участі іноземного інвестора, а й без представників держпідприємства «Лиман», що підтверджується протоколом зборів.

Узагалі, панам ТІСівцям є про що згадати...

Вдалося затвердити також статут ТІСа, де як «мета діяльності» було зазначено «задоволення потреб підприємств... з перевалки вантажів», а як «предмет діяльності» — «будівництво та експлуатація глибоководних причалів, призначених для перевалки вантажів». Хоча, відповідно до Кодексу торговельного мореплавства СРСР, який діяв у 1994 році в Україні, усе це — функції, надані суто державному морському порту, які не могли бути метою і предметом діяльності приватної структури! Та для зацікавлених осіб це такі дрібниці...

Далі було ще веселіше... Коли виникла необхідність подальших інвестицій і нових внесків членів СП, чиновники від внеску відмовилися — і продали державну частку іноземному інвестору О.Федоричеву.

Таким чином, держава Україна спочатку дисконтувала власні активи, а потім задешево їх продала. Втративши тим самим частину портового комплексу в Малому Аджалицькому лимані. Зате пан Федоричев став хазяїном тепер уже приватного порту, а Ставніцер і Кутателадзе — його керуючими справами.

Заодно в 1999-му був орендований на десять років комплекс, побудований для перевантаження фосфоритів (причал №16). І теж усе обійшлося дуже недорого. Наприклад, за даними порту, у договорі з ФДМ за експлуатацію причалів ТІС платить 29 центів із кожної обробленої тонни вантажу.

А за наказом Мінтрансу він зобов’язаний платити 1 дол. 40 центів. Відчуйте різницю!

Якщо порахувати недоотримані державою платежі, то з початку 2006 року по червень 2009-го вони становили 41,9 млн. грн. по 16-му причалу та 21,8 млн. — по 17-му. А заплатив ТІС Фонду держмайна, відповідно, 10,2 і 16,1 млн. грн.

В наявності — скромні 37 млн. гривень економії.

Загалом, усе було добре. Підприємство навіть цілком успішно відтяло в порту та міста неабиякий шматок землі. Так, якщо спочатку «Лиману» передали в постійне користування земельну ділянку в 121,2 га
(пізніше вона перейшла до ТІСу), то трохи пізніше новий господар ініціював «проведення інвентаризації земельних ділянок». І о, диво! Їх виявилося вже 132,67 га.

Іншими словами, без дозволу та згоди Міністерства транспорту та морського торговельного порту «Южний» додатково вилучили з постійного землекористування морського торговельного порту «Южний» 11,47 га.

Власне, по ділянці є безліч запитань. Наприклад, мер Южного Володимир Новацький публічно заявив: «Компанія «Трансінвестсервіс», порушуючи всі закони, які тільки можна, просто забрала в міста 121 га землі. …це відбулося без рішення сесії міської ради, без рішення сесії обласної ради, без сесії Верховної Ради. Ми позивалися три останні роки, дійшли до Верховного суду, але програли».

І, як іронічно зауважив мер, «мабуть, ТІС зміг надати суддям більш переконливі аргументи. Річ у тім, що в компанії сильні юридична служба і фінансовий ресурс, тому я вважаю, що це і є те, завдяки чому вони вирішують проблеми».

Втім, як виявилося, проблеми розв’язали й у ФДМ. Причому для цього легко та невимушено проігнорували позицію Кабінету міністрів.

На початку нинішнього року закінчувався договір на оренду причалу №16. За даними, наданими уряду, за час використання ТОВ «Трансінвестсервіс» причалу №16 і отримання ним власного прибутку державне підприємство «МТП Южний» загалом недоодержало доходів у розмірі 10,2 млн. дол. США.

У грудні 2008 року керівник ГоловКРУ Микола Сивульський у листі на ім’я прем’єр-міністра Юлії Тимошенко вказав на проблему причалів. І, посилаючись на статтю 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», підкреслив, що «об’єкти державної власності, які мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації, не можуть бути об’єктом оренди». Зазначивши, що держава втрачає десятки мільйонів гривень прибутку, він запропонував припинити всі договірні відносини зі СП «Трансінвестсервіс» і повернути причали на баланс порту «Южний».

Було видане доручення прем’єра. Однак упродовж півроку ТІС, за цілковитої байдужості чиновників, спокійно користувався причалом. А потім швидко склали новий довгостроковий договір із ФДМ про експлуатацію причалів. Хоч як дивно, держчиновники його відразу ж підписали...

Дані про його зміст, що просочилися, теж цікаві. Так, плата за володіння і користування причалом установлена всемеро нижча, ніж передбачається Збірником тарифів на комплекс робіт, пов’язаних із перевантаженням вантажів у портах України, затвердженим наказом Міністерства транспорту і зв’язку України від 31.10.95 №392 (із змінами і доповненнями).

Взагалі, при упорядкуванні та підписанні договору ФДМ перевищив свої повноваження. Та, як уже зазначалося, у ТІС — така грамотна, мотивована і переконлива юридична служба.

У проміжку ТІС зайнявся забезпеченням каламутної води. Причому в цілком буквальному сенсі.

Спочатку він вимагав компенсації коштів за власні днопоглиблювальні роботи, проведені, до речі, без узгодження з портом. На скромні 51,3 млн. грн.

Як зауважив із цього приводу начальник сусіднього, Одеського порту Микола Павлюк, «якщо порт справді не давав компанії згоди на проведення поглиблювальних робіт в акваторії, то ці дії — чистий рекет... Те, що ТІС вклав у поглиблення дна гроші, а потім намагається висунути претензії, — це може бути спробою заробити: спочатку побудувати, а потім продати, наприклад, удвічі дорожче».

А потім, вирішивши, що найкращий захист — це напад, підприємці обвинуватили сам порт у завищенні вартості днопоглиблювальних робіт. І все б нічого, але саме в порту «Южний» вона мінімальна. Є вартість розробки кубометра донного грунту ЗАТ «Чорномортехфлот» при проведенні днопоглиблювальних робіт у найбільших морських портах країни. В Іллічівському порту — це 67 грн., Одеському — 80, у порту «Южний» — 56,41 грн.

Власне кажучи, скандали всіх уже дістали. Уряд і Генпрокуратура після звернення начальника порту Юрія Крука сьогодні все-таки займаються поверненням причалу №16 порту «Южний». Уряд не проти приватних причалів. Юлія Тимошенко вже заявляла, що права на привабливі об’єкти цілком можна придбати. Проте — через прозорі аукціони.

Чомусь ця пропозиція не прийшлася до смаку. Може, каламутити воду просто вигідніше?