Як країна «десятку» розміняла - Економіка - dt.ua

Як країна «десятку» розміняла

29 грудня, 2010, 17:54 Роздрукувати Випуск №49, 29 грудня-14 січня

«Ростемо ж ми, гей!»Показники, на жаль, зростають повільніше, ніж хотілося б. Та й зростання економіки дуже суперечливе...

«Ростемо ж ми, гей!»

Показники, на жаль, зростають повільніше, ніж хотілося б. Та й зростання економіки дуже суперечливе. А тут іще й економічна криза 2008—2009 років. Тому на сьогодні на рівень 1990 року ми не вийшли практично в жодній галузі економіки:

— сільське господарство: 53,4% від рівня 1990-го — 2000 року і 70,0% — 2009-го;

— промисловість: 57,8% (2000) і 80,4% (2009);

— будівництво: 11,5% (2000) і 8,6% (2009);

— вантажні перевезення: 24,3% (2000) і 24,3% (2009);

— пасажирські перевезення: 51,9% (2000) і 48,4% (2009).

За підсумками 2000-го ВВП усіх галузей української економіки становив 43,5% від рівня 1990 року, 2009-го — 63,0%. На 1 січня 2011 року цей показник, за розрахунками учених, може підрости до 65—67%.

У квітні ц.р. прем’єр М.Азаров обіцяв, що ВВП України через п’ять років (треба розуміти, до квітня 2015-го) таки перевищить рівень 1990 року. У грудні експерти називають трохи обережнішу цифру: за середньорічних темпів зростання в 4—5% Україна досягне рівня 1990 року в 2015—2017 роках.

Звичайно, стратегічне завдання — прискорене зростання, з темпом 5% на рік і вище. Тоді в економіки будуть ресурси для подолання негативних тенденцій у сфері споживання (включаючи знос інфраструктури, будівель, споруд) і соціального розвитку. А за нижчих темпів зростання проблеми продовжать зростати, як снігова грудка.

Банки: попереду на баскому коні

Більшу частину десятиліття, що минає, банківська система України за темпами зростання значно випереджала вітчизняну економіку. Так, ВВП України (у фактичних цінах) зріс із 170 млрд. грн. за підсумками 2000-го до 1,07 трлн., яких, очікується, ми досягнемо за результатами 2010 року. Зіставляючи ці цифри без поправок на інфляцію, одержуємо номінальне зростання ВВП у 6,3 разу.

Для порівняння: банківські кредити в українську економіку зросли за той же період у 38,7 разу (з 19,57 млрд. до 757,89 млрд. грн.). Відповідно, зросло і співвідношення обсягів банківських кредитів до ВВП — із більш ніж скромних 11,5% за підсумками 2000-го до більш ніж значних 70% нині.

Практично у стільки ж — у 38,7 разу (з 6,78 млрд. до 262,61 млрд. грн.) зросли і вклади українців у банківських установах. А от зобов’язання банків за депозитами суб’єктів господарювання збільшилися «всього» у 11,7 разу (з 11,96 млрд. до 140,29 млрд. грн. за підсумками листопада ц.р.). Зростання ресурсів підприємств на банківських рахунках більшою мірою корелювало з темпами зростання економіки.

На жаль, більшу частину різниці між обсягами виданих банками кредитів і залучених депозитів було сформовано за рахунок зовнішніх позик, обсяги яких на 1 жовтня ц.р. становили 27,9 млрд. дол. для банківського сектора і 111,6 млрд. дол. — для країни загалом (близько 83% ВВП). Відсутність відчутного зростання банківського кредитування — одна з головних причин, через яку говорити про остаточний вихід української економіки з кризи нині передчасно. І від того, як цю проблему розв’язуватимуть держава і банки, багато в чому залежить динаміка ВВП наступного десятиріччя.

Експорт-імпорт: пливемо за течією

За останнє десятиліття, починаючи з 2001 року, експорт товарів збільшився в 2,4 разу — із 16,3 млрд. дол. 2001 року до 39,7 млрд. 2009-го. Імпорт — у 2,9 разу: з 15,7 млрд. 2001-го до 45,4 млрд. 2009-го.

Зовнішньоторговельна динаміка поточного року ще вища: уже за десять місяців експорт товарів перевищив 41,0 млрд. дол., імпорт — 47,8 млрд. дол.

Зате в структурі зовнішньоекономічної діяльності практично нічого не змінюється. Основною статтею експорту як були, так і залишаються чорні метали і вироби з них: 41,3% 2001-го і 34,9% за дев’ять місяців 2010-го. Основною статтею імпорту — так звані мінеральні продукти, тобто в основному нафта і газ: 42,6% 2001-го і 35,4% за дев’ять місяців 2010-го.

При тому, що зовнішньоторговельні операції здійснюються з 215 країнами світу (2001 року — 193), найбільшим торговельним партнером України незмінно залишається Російська Федерація. На її частку припадало 26,2% експортних і 36,7% імпортних поставок станом за десять місяців ц.р. Тобто, якщо порівнювати з 2001-м, частка експорту в РФ підросла на 4 відсоткові пункти, а імпорту — збереглася на старому рівні.

Частка країн СНД, яка впала в 90-х роках до 30%, в останній рік десятиліття виросла до 36%.

А от частка Європи, попри монотонні розповіді про рух на її ринки, до кінця десятиліття помітно менша, ніж на його початку. Причому негативна динаміка пішла саме з періоду Майдану: якщо 2004 року 39,7% експорту товарів ішло в Європу, то тепер — приблизно чверть.

Частково це пояснюється відходом від використання «євроофшорних» схем оплати, але в основному — це визнання очевидного факту нашої неконкурентоспроможності на європейському ринку.

Звідси східний «дрейф» у зовнішньоекономічній діяльності — у напрямку Азії та Близького Сходу.

Проблема в тому, що й там нас мало хто чекає. Українська експортна ніша — поставка металів низького ступеня переробки (аж до чавуну) — дуже вразлива. Що й показали останні роки, коли ціни на метал падали мало не втричі. При цьому неохоплених ринків уже не залишилося, а конкуренція в міру того, як у світі вводяться в експлуатацію нові потужності, дедалі більше зростає...

Загалом, підбиваючи підсумки, десятиріччя, що минає, точно не назвуть проривним. Результати зовнішньої торгівлі України нагадують повільний дрейф за течією. Сплески й падіння залежать в основному від зовнішньої кон’юнктури на сировину і напівфабрикати. Про перехід на продукцію вищого ступеня переробки говорили в 90-х, говорили в «нульових» роках. Тепер говоритимуть і в «десятих»...

Один із колишніх українських президентів якось казав про Україну як про сплячого слона Європи. Судячи з минулого десятиліття, сон для тваринки (або її еліти) — це давно вже стиль життя.

Кожен другий фрукт — імпортний

За даними Інституту економіки та прогнозування, підготовленими на основі балансів продовольчих ресурсів Держкомстату, 2000 року частка імпорту в споживанні м’яса і м’ясних продуктів у перерахунку на м’ясо становила в Україні 2,4%, 2005-го збільшилася до 17,6%, 2009-го — до 19,2%. Піковим був передкризовий 2008-й, коли легально ввезений імпорт майже на чверть (23,5%) задовольняв потреби українців у м’ясі та м’ясопродуктах.

Ще більш кричуща ситуація з плодами, ягодами і виноградом: якщо 2000 року ми споживали 12,4% імпортної продукції, то 2009-го — вже 54,2%. Піковим був 2006 рік, коли 70,2% споживаних овочів і фруктів становив імпорт.

Закономірний результат у країні, де за багато років так і не створено системи оптових ринків сільгосппродукції, зате на законодавчому рівні підтримується готельне господарство (зокрема за участю іноземного капіталу), а також суднобудування, де росіяни в останні роки вже практично домінують, і авіапром, що впевнено йде тим же шляхом.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №39, 19 жовтня-25 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво