ЯК, ПІДВИЩИВШИ ТАРИФИ, ПЕРЕМОГТИ БІДНІСТЬ, АБО ЩО Ж МАВ НА УВАЗІ ПРЕЗИДЕНТ?

Під Новий рік одеській мерії випало пекельно складне завдання. Ну справді, не позаздриш владі. По-перше, довелося вітати городян із підвищенням тарифів на воду та житло. А, по-друге, пояснювати населенню, що ж мав на увазі Президент країни, коли казав: тарифи на житлово-комунальні послуги повинні знижуватися.

Із новорічним вітанням влада більш-менш впоралася, не вперше: захід, мовляв, непопулярний, але вимушений. А ось із тлумаченням президентських слів довелося помучитися.

Звучала передноворічна тирада приблизно так: «Ви що, хочете, як в інших містах, сидіти без води і тепла?» А коли на сесії міськради депутати намагалися пояснити, що народ такої турботи не зрозуміє, мер Одеси висловився ще ясніше: «Може, комусь хочеться, щоб до президентських виборів житлово-комунальне господарство міста зовсім розвалилося?» Що стосується заяви Президента країни, то потім із телеекранів мер повідомить: мовляв, не хвилюйтеся, розмова на цю тему з Президентом відбулася. «Я докладно доповів Леоніду Даниловичу про наміри міста, — сказав Руслан Боделан. — І він схвалив наш крок. Ну а що стосується того, що не можна підвищувати тарифи, то Президент мав на увазі зовсім інше. Не можна підвищувати тарифи, які покривають витрати. А так можна...»

Одне слово, весь передноворічний тиждень влада переконувала народ, що так далі жити не можна. Якщо не підвищити тарифів, то старенький, вікової давності водоканал довго не протягне. Тим часом попередні тарифи дозволяли водоканалові закладати і, вочевидь, отримувати прибуток. У кожному разі, у фінансових звітах за минулі роки (у тому числі й за 2002-й) значаться пристойні суми — від 2 до 5 млн. грн. на рік. Однак усе це дрібниці. Одесити — народ мудрий, вважає мер міста, і тому оцінять крок міської влади. Адже, крім нових тарифів, затверджено дві програми: розвитку «Одесводоканалу» на 2003—2007 роки і реформування житлово-комунального господарства.

Звісно, мудрі одесити нічого проти програм не мають. Тим більше що у вічі їх не бачили. Вони бачать лише рахунки, які їм щомісяця пред’являють до оплати. А тому хочуть знати, чому мають оплачувати 350 л води на добу, коли стільки не споживають. Чому мають оплачувати течі в підвалах і на вулицях? Чому їм не роблять перерахунку, коли днями не буває вода? Після того, як Антимонопольний комітет України на всю країну заявив, що одесити за воду платять двічі і за два з гаком роки вони переплатили 11,5 млн. грн., запитань стало ще більше. Однак зрозумілих відповідей так і не було.

Річ у тому, що всі втрати води: можливі аварії, течі, невраховані витрати (а по Одесі це 35% подачі води в мережу) — враховуються при розрахунку тарифу. Так робили завжди. Але відтоді, як на будинках з’явилися водоміри, людям стали виставляти рахунки не лише відповідно до норми, а й за показниками приладів обліку. Якщо лічильник показував, що будинок спожив води більше від встановленої норми, то мешканцям виставлялися додаткові рахунки до оплати. Інакше кажучи, додаткові літри, іменовані внутрішньобудинковими втратами, люди оплачували двічі: і за тарифом, і за водоміром.

Антимонопольний комітет ще 1999 року вказав «Одесводоканалу» на цю нісенітницю. Водоканал не став заперечувати, що грішний перед народом. Але запевняв, що виключити з тарифу внутрішньобудинкові втрати — для нього як померти. Однак, щоб виправити ситуацію, запропонував установити для населення два тарифи: для тих, хто мешкає в будинках без лічильників, і для тих, чиї будинки обладнано лічильниками, виключивши для останніх внутрішньобудинкові втрати (а це 18,3%). Але нічого зроблено не було. Антимонопольний комітет подав у суд на водоканал, та суд справу розглядати не став, заявивши, що відповідати мусить не підприємство, а облдержадміністрація, яка затверджувала тарифи. (Тоді водоканал був обласною комунальною власністю.) Але невдовзі водне господарство перейшло до рук міста, з’явився інвестор — французька фірма, яка заявила про наміри реконструювати водогін. І, щоб не лякати французів, питання подвійної оплати було на час зняте.

І ось через майже три роки (а відтоді нічого не змінилося!) антимонопольне відомство нагадало водоканалові про його гріхи. Як відомо, Президент країни доручив перевірити обгрунтованість формування тарифів на житлово-комунальні послуги. І все почалося заново. Проте мер міста цього разу так розгнівався, що суто економічне питання перевів у площину політичну. Він обвинуватив главу Антимонопольного комітету Олексія Костусєва в тому, що той «причепився» до Одеси і зіштовхує лобами мерію та городян.

Тим часом питання правильності формування тарифів актуальне не лише для Одеси, а для країни в цілому. За завданням Президента, антимонопольники перевірили ряд підприємств-монополістів по всій країні. Результати приголомшливі. Виявляється, у тарифи на газ, електроенергію (з яких потім формуються тарифи на житлово-комунальні послуги для населення) підприємства включають усе, чого душа запрагне. Йдеться не лише про утримання офісів. У тариф включаються витрати на презентації, бенкети, благодійну і шефську допомогу, витрати на путівки, на утримання житлових будинків, баз відпочинку, спортивних клубів та іншої соціальної сфери. Сюди ж включається і так звана безнадійна кредиторська заборгованість, у тому числі борги населення. Один із водоканалів заклав, приміром, 1,9 млн. грн. Це означає, що борги населення оплатить саме ж населення, лише та частина, яка платить справно. Підприємства включають у тариф пеню, неустойку, штрафи за порушення законодавства. Таким чином, свою безгосподарність вони теж компенсують за рахунок споживачів послуг. Усе перераховане вище — це мільйони гривень.

Перевірка проводилася вибірково. Але отримані дані, як вважають в Антимонопольному комітеті, свідчать про систему, і її слід змінювати. На жаль, місцеві власті, у повноваження яких входить затвердження тарифів, не хочуть нічого помічати. Самі ж підприємства посилаються на те, що включення в тариф невиробничих витрат не суперечить вимогам і стандартам бухобліку. Антимонопольний комітет вважає, що це неправильне прочитання документа, який усього лише показує, як слід «розносити» витрати. Це зовсім не означає, що всі без винятку витрати треба включати в тариф. Якби на цьому ринку послуг існувала конкуренція — такого не було б. У зв’язку з цим комітет пропонує запровадити новий порядок формування тарифів, який заборонив би монополістам вносити в тариф багато невиробничих витрат. Що стосується решти, то їх кількість необхідно лімітувати.

Та повернімося в Одесу. Як сформовано нові тарифи і наскільки вони економічно обгрунтовані — таємниця за сімома печатками. Мерія заборонила керівництву КП «Одесводоканал» подавати інформацію пресі. Окрім, звісно, ЗМІ, підконтрольних владі. Але з пояснювальної записки, поданої депутатам, можна бачити таке. У тариф на воду включено витрати на утримання соціальних об’єктів та інші витрати — це близько 1 млн. грн. Сума невелика, але чому за чиюсь соцсферу мусить платити все місто, незрозуміло. У тариф включено місцеві податки та збори, які водоканал перераховує в міську скарбницю. Але, як правило, мерія надає йому пільги. Цю суму водоканал, судячи з двох попередніх років, спрямовував на встановлення квартирних лічильників для малозабезпечених. Чому одні одесити мають оплачувати встановлення лічильників іншим одеситам, теж питання.

Що стосується прямих витрат (зокрема на оплату електроенергії, що займає близько 60% у собівартості послуги), то основою для їх розрахунку є обсяги подачі води. Скільки ж насправді подається води населенню? Які реальні потреби? І за що насправді платять городяни? На ці запитання також немає відповідей.

Тепер про втрати води. При розрахунку тарифу вони цього разу з 35% зросли до 41,5%. Скільки при цьому припадає на внутрішньобудинкові втрати, не сказано. Але те, що вони є, зрозуміло кожному, і водоканал цього не заперечує. Більше того, як і три роки тому, він запропонував встановити два тарифи для населення. Адже лише 70% води обраховується водомірами. Але мерія не погодилася. Напевно, їй зручніше, коли за елементарну безгосподарність розплачується населення...

Отже, з 1 січня одеський тариф на воду і каналізацію — 1,16 грн. за кубометр. (Раніше було 80 коп.). Щоб було зрозуміло, скільки людині доведеться платити на місяць, цю суму слід помножити на норму споживання води. А вона в Одесі (після Харкова) найвища — 350 л за добу на людину. Якщо додати сюди додаткові літри, які накручує будинковий лічильник, то сума вийде непідйомна. Плюс до всього, з 1 березня плата за користування житлом зростає більш ніж удвічі: 1 кв. м у будинках із ліфтами коштуватиме 76 коп., у будинках без ліфтів — 68 коп. (колись було 33 і 28 коп.).

Паралельно з підвищенням тарифів, міська влада розробила програму захисту малозабезпечених, яким даватиметься дотація. Інші городяни, вважає мерія, теж не постраждають, оскільки діє система державних пільг та субсидій. Ну а як бути тим, кому зарплату нараховують, але не виплачують? За даними обласного обкому профспілок, що виступив проти підвищення тарифів, сьогодні заборгованість із зарплат — 29 млн. грн. А заборгованість із комунальних послуг (без урахування електроенергії) — 200 млн. грн. Що буде з 1 січня?

Лихо в тому, що влада на місцях, якій дано право регулювати тарифи, традиційно стає на бік підприємства-монополіста, а не населення. При цьому, прагнучи показати свою турботу про громадян, вона однією рукою строчить програми боротьби з бідністю, а другою, візуючи підвищення тарифів, цю бідність породжує.