Вступ до СОТ у 2005 році: «Так!» чи «Тому що…»

З приходом нової влади зовнішньополітичні вектори України чітко пролягли у західному напрямку, зокрема, в економічному плані визначено дві головні мети — вступ до ЄС та СОТ. І якщо нашому входженню до Євросоюзу ще передує тривалий переговорний і підготовчий процес, то в ситуації з приєднанням до Світової організації торгівлі все навпаки. Новій команді перейшов у спадок значною мірою завершений переговорний процес з усіма зобов’язаннями, які взяла на себе Україна і від яких уже не можна відмовитися.

Щоб охарактеризувати рівень співпраці уряду й парламенту у цій царині, достатньо лише навести фрази з виступів двох посадовців 17 травня, під час Дня уряду в парламенті з порядком денним «Про хід виконання заходів щодо вступу України до СОТ». Так, міністр економіки України Сергій Терьохін, зокрема, зазначив: «Уряд налаштований на плідну співпрацю з парламентом та координацію спільних дій з метою прийняття низки важливих законопроектів». У відповідь наступний доповідач, голова Спільної парламентсько-урядової комісії з інтеграції України до СОТ Сергій Касьянов зауважив: «На пропозицію парламенту поновити урядову частину у складі Спільної парламентсько-урядової комісії вже більше місяця немає відповіді… Не хотілося б сприймати ці зволікання як відмову у співпраці з парламентом у сфері забезпечення вступу України до СОТ…».

Слід зазначити, що нещодавнім розпорядженням голови Верховної Ради Спільну парламентсько-урядову комісію з інтеграції України до Світової організації торгівлі, разом із парламентським комітетом з питань європейської інтеграції, визначено профільними для законопроектів, що належать до сфери регулювання СОТ.

На думку Сергія Терьохіна, серед найважливіших результатів проведених останнім часом переговорів — підтримка керівництвом СОТ «якнайшвидшого завершення переговорів з набуття Україною членства, включення до порядку денного Конференції міністрів у Гонконзі у грудні 2005 року питання вступу України до Організації». Проте це не означає, що Київ має півроку на розкачку. Голова Робочої групи з розгляду заявки України про вступ до СОТ Серджіо Маркі запланував наступні неформальні збори Робочої групи на середину червня. З цього приводу він зазначив: «Якщо ми зможемо закрити і/або максимально обмежити кількість існуючих прогалин до літньої паузи, нам вдасться домогтися вступу України до СОТ цього року».

Такої ж думки дотримується і перший секретар відділу СОТ по прийому нових членів Кейто Адріан: «Проблема в тому, що тепліше ставлення до України не змінює технічних правил вступу до Організації. Тим паче часу залишилося небагато. Я думаю, що у червні, на наступному засіданні групи, перспективи України щодо вступу цього року до СОТ будуть зрозумілішими. Особисто я вважаю, що встигнути до кінця року проблематично. Це дуже рано. І все ж таки ми намагаємося прискорювати процеси з розрахунку на вступ України саме наприкінці поточного року. Але майже все залежить від того, наскільки ефективно за такий короткий термін Україна зможе зняти найбільш нагальні питання».

Отже, для того щоб українське питання гарантовано потрапило до порядку денного гонконзької конференції, в найближчі тижні слід зробити дуже багато. Так, український парламент має ухвалити близько трьох десятків законів. Бажано максимально наблизитися до завершення переговорного процесу й отримання проекту доповіді Робочої групи з приєднання України до СОТ. Як відомо, обов’язковими додатками до вказаної доповіді є: зобов’язання стосовно доступу до ринків товарів, зобов’язання стосовно доступу до ринків послуг та зобов’язання у галузі сільського господарства.

З цього погляду видаються не зовсім логічними укази Президента, підписані 11 квітня, — «Про ліквідацію Міжвідомчої комісії з питань приєднання України до СОТ» №614 та «Про звільнення Валерія П’ятницького з посади першого заступника міністра економіки та з питань європейської інтеграції» №618. Адже у розпорядженні Президента №958 від 13 квітня 2005, яким вноситься зміна до розпорядження Президента «Про делегацію України на переговорах зі вступу України до Світової організації торгівлі» №148 від 21.06.2004, жодного слова не сказано про звільнення пана П’ятницького від виконання обов’язків глави делегації на переговорах зі вступу України до СОТ.

Так само там не йдеться про заміну членів делегації, зокрема того ж Павла Гайдуцького від АП чи Сергія Медведчука від ДПА. Проте Валерій П’ятницький не може виконувати обов’язки глави делегації, оскільки він уже не є заступником міністра економіки. З цієї ж причини він не може виконувати функції першого заступника голови Спільної парламентсько-урядової комісії з інтеграції України до СОТ і голови урядової частини комісії. А утворена ще урядом Анатолія Кінаха Робоча група з опрацювання питань вступу України до СОТ та імплементації національного законодавства до її вимог взагалі не діє через відсутність обох співголів — як від уряду, так і від парламенту.

Таким чином, українську делегацію на переговорах зі вступу до СОТ формально ніхто не очолює, а переговорним процесом фактично керує Сергій Терьохін. Щоправда, згідно з постановою Кабінету міністрів «Про функціональні повноваження першого віце-прем’єр-міністра і віце-прем’єр-міністрів України» №175 від 3 березня 2005 року, «вжиття заходів для розроблення та здійснення заходів щодо забезпечення вступу України до СОТ» належить до повноважень Олега Рибачука. Отже, відповідальність за ймовірний провал переговорів буде покладено саме на нього.

Слід додати, що в проекті постанови «Про інформацію Кабінету міністрів України про хід виконання заходів щодо вступу України до СОТ», прийнятому у першому читанні 17 травня, Верховна Рада звертає увагу урядовців на «неефективне використання інституціональних інструментів, необхідних для координації діяльності Верховної Ради України, уряду, підприємців та наукових і громадських організацій, спрямованої на підготовку України до вступу у Світову організацію торгівлі»...

Однак на Дні уряду Сергій Терьохін заявив, що вірить у вступ України до СОТ у цьому році.

У зв’язку з цим хотілося б наголосити, що завершення переговорного процесу і набуття членства в СОТ — різні речі. Їх розділяє період ратифікації парламентом усіх взятих на себе Україною зобов’язань, на що зазвичай виділяють три місяці, плюс місяць на оголошення про повноправне членство в цій організації.

Цікаво, чи захоче Верховна Рада України четвертого скликання ратифікувати цей вельми значущий для держави документ за кілька місяців до виборів? Чи будуть зобов’язання, взяті Україною за підсумками переговорів, прийнятними настільки, що їх підтримає більшість народних депутатів? Згадаймо, березневі законопроекти про зміни до того ж Митного тарифу депутати приймали під величезним тиском — з певними корективами і не з першого разу. На жаль, процедура ратифікації зобов’язань перед СОТ не передбачає кількох читань і можливості внесення змін до поданого документа…

Під час круглого столу «Законодавче забезпечення процесу вступу України до СОТ», організованого 18 квітня комітетом Верховної Ради України з питань європейської інтеграції, Спільною парламентсько-урядовою комісією з інтеграції України до СОТ та Українським центром міжнародної інтеграції, власну позицію озвучив Валерій П’ятницький:

«Ті результати, які ми на сьогодні маємо, скажемо так, не вселяють оптимізму. Якщо говорити про результати двосторонніх переговорів, то тут досягнуто істотного прогресу. Проте, з іншого боку, коли в деяких випадках ми вже дійшли до кінця переговорів з тими чи іншими країнами, ці напрацювання було знівельовано. Зміни до законодавства призвели до певного призупинення процесу. Наші торговельні партнери вичікують: а що ж буде далі? Якщо ми говоримо про переговори з тими країнами, які зацікавлені в режимі доступу, наприклад, на наш автомобільний ринок, і в усьому, що пов’язано з ліквідацією пільг, то вони тепер спостерігають — а наскільки прийняті рішення справді втіляться в життя, наскільки будуть імплементовані.

Звичайно, вивчають і рішення щодо скасування пільг у ВЕЗ, СЕЗ і ТПР. Справа в тому, що в контексті переговорного процесу з СОТ нам узагалі достатньо було б забезпечити тільки нормальний режим доступу товарів з цих зон на митну територію України, тобто той режим, за якого з цих товарів стягуються всі податки і збори. І взагалі, членів СОТ менше цікавить або практично не цікавить, яким чином здійснюватиметься господарювання всередині зон. Головне, щоб товари на однакових умовах потрапляли на основну митну територію України. Тому сьогодні наші партнери дуже уважно вивчають, що саме принесли останні зміни в законодавство, чи вирішили вони це основне питання?»

Як відомо, найбільше консультацій у переговорному процесі відбувається з США та ЄС. Проект Звіту Робочої групи з розгляду заявки України про приєднання до СОТ саме з цими партнерами відпрацьовується дуже детально. Як зазначив В.П’ятницький, «ми вивіряємо буквально до формулювань і окремих деталей кожний розділ, оскільки узгодження позицій саме з цими двома членами Організації дозволяють Україні зняти якщо не 100%, то 99% питань, які виникають у рамках переговорного процесу з проблематики вступу до СОТ».

Протокол з доступу до ринків товарів та послуг з Єврокомісією підписано позаторік. Тому після помаранчевої революції єврочиновники почали закликати США підтримати зусилля ЄС щодо прискореного прийняття України до Світової організації торгівлі. Але на заваді цього, на думку американської сторони, стоїть питання про підвищення ефективності боротьби з порушеннями прав інтелектуальної власності в Україні. Ще 23 січня 2002 року Україну, як «пріоритетну закордонну країну», позбавлено переваг у межах Узагальненої системи преференцій з накладенням санкцій на імпортовану з України до США продукцію в обсязі 75 млн. дол.

(Докладне тлумачення цього терміна: «Приоритетные зарубежные страны — это те, которые проводят наиболее обременительную или вопиющую политику, оказывающую самое отрицательное воздействие на американских правообладателей или товары, и подлежат ускоренным расследованиям и возможным санкциям».)

У ході зустрічі голови Держдепартаменту інтелектуальної власності Миколи Паладія з першим секретарем економічного відділу Посольства США в Україні Джоном Полом Шюті, яка мала місце на початку року, вкотре обговорювалося питання боротьби з «піратством» та зняття з нашої держави санкцій. В офіційній інформації Держдепартаменту, зокрема, зазначається: «За словами Джона Пола Шюті, Вашингтон визнає, що обсяги піратства в Україні істотно скоротилися, однак американці не поспішають знімати санкції, бо залишаються побоювання, що виробництво контрафактної продукції може відновитися».

Саме тому у черговому поновленому Спеціальному звіті 301 торговельного представника США, оприлюдненому 29 квітня ц.р., Україна продовжує залишатися «пріоритетною закордонною країною». Це при тому, що у згаданому звіті немає жодного слова про невідповідність українського законодавства вимогам СОТівської угоди ТРІПС. Незважаючи на це, у звіті підкреслюється: «Проблеми із захистом прав інтелектуальної власності в Україні нівелюють її зусилля по приєднанню до СОТ».

Таким чином, головна вимога США у переговорному процесі щодо вступу до СОТ виходить за рамки угод цієї Організації. Проте США з оптимізмом зазначають, що «нещодавно Україна відновила зусилля по ухваленню поправок до законодавства про оптичні носії…» Йдеться про низку багатостраждальних і майже ідентичних законопроектів за номерами 2292, 3155, 3676, 5182, 5520, 7032, 7232. Так, перший із них позаторік був прийнятий у першому читанні, але в другому йому забракло голосів. Законопроект за №5520 13 січня ц.р. набрав аж 84 голоси…

Втім, шосту редакцію законопроекту про диски, внесену народним депутатом України Сергієм Осикою, під досить «екзотичною» назвою — «Про внесення змін до деяких законів України» (щодо імплементації законодавства до вимог багатосторонньої Угоди про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (ТРІПС) СОТ)» (реєстр. №7032) таки було підтримано у першому читанні, що й було зазначено у вищезгаданому звіті. Слід зауважити, що це вже четверта редакція законопроекту, підготовлена цим депутатом, і Президент України визначив законопроект як невідкладний, а парламентський комітет з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестицій рекомендував прийняти його за основу, незважаючи на негативні рекомендації Головного науково-експертного управління Верховної Ради.

У вказаному законопроекті, зокрема, пропонується поширити кримінальну відповідальність за незаконне переміщення територією України лазерних дисків (чинною редакцією покарання передбачене за незаконне виробництво, зберігання, реалізацію, експорт та імпорт дисків). Крім того, запроваджується обмеження на переміщення через державний кордон (в тому числі пересилання) лазерних дисків для фізичних осіб — у кількості не більше 20 штук. Останнє є безумовним ноу-хау у світовій митній практиці…

Ще один привід для україно-американських «інтелектуальних» непорозумінь — новий «Порядок сплати зборів за дії, пов’язані з охороною прав на об’єкти інтелектуальної власності», затверджений постановою Кабміну №1716 від 23 грудня 2004 року. Справа в тому, що, відповідно до норм ООН, нерезиденти України з держав, в яких ВВП на душу населення становить 3 тис. дол. США і більше на рік, сплачують збори за дії, пов’язані з охороною прав на об’єкти інтелектуальної власності, у розмірі приблизно вдвічі більшому, ніж резиденти України та нерезиденти з держав, в яких ВВП на душу населення становить менше 3 тис. дол. США. Цей принцип було закладено і в попередніх урядових постановах — №543 від 22 травня 2001-го та №901 від 16 червня 2003 року. Невідомо чому, але борці за захист прав інтелектуальної власності помітили це лише в останній постанові, що набула чинності 5 лютого 2005 року.

Валерій П’ятницький оприлюднив таку позицію із зазначеної проблеми: «Це є порушенням базового принципу, згідно з яким країна має надавати однаковий режим резидентам і нерезидентам. Закрити очі на існування такого документа або вважати, що наші партнери його не помітять, просто неможливо. Ми мусимо змінити цей документ до наступного засідання Робочої групи. Це буде свого роду тест на здатність уряду реальними діями підтверджувати свої декларації».

Що ж, досягнення домовленостей — то велике мистецтво. У цьому сенсі симптоматичною видається думка одного з американських експертів, який у приватній розмові з автором цих рядків сказав, що «за встановленої практики переговорів від кандидатів на членство в СОТ можуть вимагати навіть більше того, що виписано в нормах і принципах СОТ».

Протилежної думки дотримується значна частина українських парламентаріїв. Голова підкомітету з питань інтелектуальної власності та інформатизації парламентського комітету з питань науки і освіти Михайло Родіонов так прокоментував нинішні проблеми:

«Це проблема штучна. Чинна законодавча база в сфері інтелектуальної власності відповідає міжнародним нормам і угоді ТРІПС. Це визнають і самі міжнародні експерти. У Спеціальному звіті 301 увагу зосереджено головним чином на питанні лазерних дисків, але ж законодавство України у сфері інтелектуальної власності складається не лише з Закону України «Про особливості державного регулювання діяльності суб’єктів господарювання, пов’язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування». Навряд чи варто з усіх аспектів інтелектуальної власності виділяти один і ставити його, так би мовити, «во главу угла» та вносити Україну до Списку 301, у результаті чого її обмежено в експорті своєї продукції.

На мій погляд, США недоречно ставлять питання про лазерні диски на перше місце у відносинах з Україною, зокрема у переговорному процесі щодо вступу до СОТ. На київському базарі «Петрівка» ви вже не знайдете дисків по шість гривень. Майже всі продавці мають відповідні документи… Відверто кажучи, ідеального рівня захисту прав інтелектуальної власності немає в жодній країні і ми не є винятком».

230 голосів на підтримку законопроекту №7032 у першому читанні дали підстави голові Спільної парламентсько-урядової комісії з інтеграції України до СОТ Сергію Касьянову оголосити про утворення у Верховній Раді «проСОТівської більшості». Це, звичайно, приємно, особливо якщо згадати про те, що процес гармонізації вітчизняного законодавства відповідно до норм і принципів СОТ з другої половини минулого року практично призупинився.

Так, через нестачу голосів було знято з розгляду Верховної Ради цілу низку законопроектів, зокрема про лібералізацію ринку банківських, аудиторських та адвокатських послуг. Відхилено проект закону «Про державну допомогу» (реєстраційний №5469), яким передбачалося врегулювати систему надання державою всіляких пільг і субсидій.

Півтора десятка законопроектів перебувають на стадії розробки в уряді. Вони охоплюють питання поступового зниження вивізного мита на відходи та брухт чорних металів й скасування заборони експорту брухту кольорових металів (як варіант — із 1 січня 2008 року), відповідальності за дефектну продукцію, встановлення тарифної квоти на ввезення в Україну цукру-сирцю з тростини, захисту національного товаровиробника від демпінгового імпорту, державної підтримки сільського господарства тощо.

Свою доповідь на Дні уряду Сергій Терьохін завершив досить обережно: «Перед нами стоїть складне завдання — забезпечення вступу України до СОТ до кінця 2005 року, яке можна вирішити лише завдяки узгодженим діям уряду і Верховної Ради. При цьому основні закони мають бути прийняті протягом травня—липня цього року… Без суттєвої підтримки цього процесу Верховною Радою, без прийняття відповідних законів, спрямованих на гармонізацію національного законодавства, вступ до СОТ у 2005 році під час чергової міністерської конференції у Гонконзі забезпечити практично неможливо».

Після цього Геннадію Удовенку згадалося: «У жовтні 1994 року тодішній міністр зовнішніх економічних зв’язків (Сергій Осика. — Ю.М.) заявив, що десь на початку 1995 року ми вступимо до СОТ. Минуло 10 років…»