ВОРОЖІННЯ НА НАФТОВІЙ ГУЩІ

Схоже, очікування різких стрибків цін на нафту, навіювані похмурими прогнозами аналітиків, сприяють цим стрибкам сильніше, ніж усі решта чинників, разом узяті. Принаймні саме до такого висновку може привести аналіз динаміки цін на нафту минулого тижня.

У понеділок інформаційні агентства світу рясніли повідомленнями про те, що ціни на нафту впритул наблизилися до восьмимісячного максимуму й ось-ось перевищать його. Причини називалися дуже вагомі: опублікований напередодні прогноз Міжнародного енергетичного агентства про можливість дефіциту нафти у зв’язку з відновленням економічного зростання підкріплювався очікуваннями публікування невтішних тижневих даних про стан нафтових запасів у США. Тож не дивно, що у вівторок ціни таки перевищили найбільший за останні вісім місяців показник у 28,81 долара за барель, зареєстрований 17 вересня 2001 року (причому також безпосередньо під впливом панічних настроїв на світових біржах). Проте вже наступного дня, який засвідчив безпідставність невеселих очікувань, ціни на нафту впали приблизно на 50 центів і становили 26,79 долара за барель марки Brent у Лондоні й 28,89 долара за барель Light Sweet у Нью-Йорку.

Отже, якщо взяти сухий залишок, одержаний у результаті порівняння прогнозів із реальною статистикою, то значимими будуть такі параметри: з одного боку, справді видобуток нафти в 11 країнах ОРЕС (включно з Іраком) за квітень знизився до найнижчого показника з 1993 року і становив 24,01 мільйона барелей на день. Причина цього — як продовження дії обмеження квот, встановлених організацією на початку нинішнього року, так й іракське місячне ембарго на постачання нафти союзникам Ізраїлю у відповідь на введення ним військ на територію Палестини. Світовий нафтовидобуток за цей період зменшився на 1,4 мільйона барелей на день і становить 74,5 мільйона барелей. Але при цьому попит на нафту впав у березні нинішнього року до найнижчої позначки за останні 12 років. Це пов’язано з різким гальмуванням світової економіки й винятково теплою погодою. У результаті запаси бензину в США на 5 відсотків перевищують торішній рівень, збільшившись за минулий тиждень на один відсоток. Правда, певний дефіцит нафти-сирцю було зареєстровано, але тільки на західному узбережжі, яке виявилося частково відокремленим від основного нафтового ринку країни.

Втім, нафтові «оптимісти» зберігають упевненість у тому, що дефіциту нафти цього року не уникнути. Міжнародне енергетичне агентство на третій квартал нинішнього року прогнозує зростання попиту на нафту до 76,6 мільйона барелей на день, а на четвертий — навіть до 77,8 мільйона. Загалом 2002 року попит очікується на рівні 76,4 мільйона барелей на день, що на 420 тисяч вище середньорічного показника за 2001 рік. За ідеєю, на черговій конференції країн — членів ОРЕС, запланованій на 26 червня, могли б переглянути нинішнє обмеження квот із метою врегулювання нафтового попиту і пропонування, але цілком можливо, що до її початку відіграють свою роль й інші чинники.

Передусім на динаміці ціноутворення позитивно позначиться поновлення Іраком своїх поставок нафти, що відбулося в середу одночасно з закінченням місячного терміну й із виведенням ізраїльських військ із Сектора Газа. Крім того, у вівторок ООН ухвалила переглянути санкції щодо Іраку, відповідно до яких, обсяг іракських поставок обмежено двома мільйонами барелей на день. Термін дії цих санкцій, запроваджених проти Іраку в результаті його агресії проти Кувейту, спливає 29 травня нинішнього року. Але проблема врегулювання відносин між США, з одного боку, й Іраком та Іраном — з другого, все ще залишається.

Додатково олії у вогонь підлила Росія, заявивши про своє небажання продовжувати «добровільне» обмеження експорту нафти на другу половину нинішнього року. Генеральний секретар ОРЕС Алі Родрігес, що йде у відставку, вже узгодив проведення у Відні 20—21 червня, саме напередодні власної конференції, спільного засідання представників ОРЕС з експортерами нафти, які не є членами картелі. «ОРЕС повинен зробити кришталево ясним для росіян та інших виробників той факт, що їм усім необхідно зібратися разом, аби спільно знайти формулу стабілізації ринку, — заявив пан Родрігес. — Якщо норвежці й росіяни вирішать розірвати угоду й заллють ринок нафтою, ми можемо отримати кризу».

Тож і виходить, що очікування нафтової кризи, як у результаті браку нафти, так і в результаті її надлишку, аж ніяк не сприяють здійсненню заповітної мрії пана Родрігеса про те, що ціна на нафту повинна визначатися виключно ринковими чинниками, виключно під тиском попиту і пропонування, й аж ніяк не політичним тиском.

за матеріалами зарубіжної преси