Внутрішні причини економічної кризи, спровокованої владою України, і шляхи їх локалізації

Глибока українська криза, яка посилюється й ускладнюється світовими проблемами, зумовлена серйозними внутрішніми причинами, котрі виходять далеко за межі фінансових проблем, що переросли в економічний спад виробництва, зростання безробіття, зниження рівня життя широких верств населення.

Для того щоб виробити дієві заходи виходу з цього непростого стану, необхідно усвідомити й усунути його основні причини.

1. Протягом тривалого періоду в Україні посилено форсувалася політика на підвищення грошових доходів населення, яка не враховувала показників зростання продуктивності праці і яка зовсім не брала до уваги можливостей товарного забезпечення, насамперед продовольством та іншими товарами народного споживання. У 2007 році порівняно з 2000-м доходи населення зросли в 4,8 разу, виробництво товарів народного споживання тільки вдвічі, а продуктивність суспільної праці (ВВП на душу населення) — лише в 1,8 разу. Ця так звана економічна політика спровокувала зростання інфляції. Мільйони людей і особливо найбідніші верстви виявилися ошуканими.

2. Ситуація ускладнюється тим, що підвищення цін на продукцію монополістів промисловості, у сільському господарстві і сфері послуг не контролюється і не припиняється виконавчою владою, яка працює як «нічний сторож».

На рівні цін позначається також роздування витрат на апарат управління, у тому числі і державних корпорацій. Спостерігаються надмірні витрати, купівля дорогих автомобілів, будівництво дач, вілл, розкішних квартир і пряме розкрадання бюджетних коштів.

Ціни виробників зростають швидше за споживчі.

3. Серйозним чинником економічної кризи в Україні є небезпечне наростання від’ємного сальдо зовнішньої торгівлі, яке до кінця року перевищить 20 млрд. доларів.

Якнайшвидший вступ до СОТ було дискредитовано. Основні принципи організації, що передбачають сприяння експортерам, були підмінені створенням тепличних умов для імпортерів нібито для боротьби з інфляцією.

Відмова держави від захисту внутрішнього ринку і підтримки українського виробника призвела до того, що в Україну почали завозитися товари народного споживання, промислова продукція, тоді як вітчизняна продукція не знаходила збуту. Наприклад, тільки за дев’ять місяців поточного року в країну поставлено 8,4 млн. тонн коксівного вугілля, майже половину обсягу, видобутого в країні, тоді як на складах вугільних шахт тільки Донецької області накопичилося понад 1 млн. тонн вугілля.

4. Прискоренню припливу імпорту сприяв також споживчий бум на основі необгрунтованого зростання доходів і споживчого кредитування, в основному за рахунок безконтрольних іноземних позик банків. Тут теж позначилася передчасна відкритість наших ринків для експансії іноземних спекулятивних капіталів. У складі імпорту переважають автомобілі, побутова техніка та інші подібні товари, що виробляються і в Україні. Все це спричинило небезпечне наростання боргів, збільшення від’ємного сальдо зовнішньої торгівлі, придушення вітчизняних виробників.

5. В економіку України безконтрольно ринули іноземні позики. У першому півріччі поточного року сума корпоративного боргу сягнула майже 85 млрд. дол., що в 2,2 разу перевищує державні резерви. Однак світова фінансова криза перекрила можливості перепозичати, поставивши українські банки і підприємства-позичальники перед загрозою дефолту. Кредит МВФ у розмірі 16,45 млрд. дол. призначений, очевидно, для того, аби швидше повернути борги за минулі іноземні позики. Україні залишаться тільки витрати з його обслуговування і принизливі умови, що розтоптують суверенітет держави: підвищити податки, продавати землю, не збільшувати заробітної плати працівникам і т. ін.

Для пом’якшення і подолання кризи, на наш погляд, доцільно здійснити такі заходи:

— цілком відмовитися від практики загального підвищення грошових доходів населення без ув’язування зі зростанням продуктивності праці, розміром джерел їхніх виплат і можливостями товарного забезпечення. Всі проекти підвищення доходів, у тому числі ті, що намічені тарифними угодами всіх рівнів і колективними договорами між профспілками і роботодавцями, передбачати і здійснювати в міру зростання продуктивності праці. Будь-яка інша ідеологія — це повний і швидкий розлад вітчизняної економіки;

— НБУ жорстко забезпечувати ініційовану президентом України стабілізацію обмінного курсу гривні;

— призупинити дію пільг і додаткових умов оплати праці державних службовців усіх рівнів і народних депутатів;

— переглянути ціни на товари і послуги, що їх реалізовують корпорації-монополісти, за рахунок скорочення невиправданих витрат, представницьких витрат і збільшених особистих доходів персоналу управління; обмежити співвідношення між мінімальними і максимальними розмірами заробітків працівників установ, організацій і підприємств;

— встановити граничні розміри торгово-посередницьких націнок при реалізації товарів для кожної товарної групи, стосовно ціни початкового виробника і запровадити систему санкцій за їх перевищення; скорочувати кількість посередницьких ланок у русі товарів;

— посилити адміністративний контроль над цінами виробників-монополістів; запровадити обов’язкове декларування підвищення цін і контроль його обгрунтованості, поклавши права контролю, дозволу і застосування санкцій на місцеві органи влади і відповідні державні структури;

— Антимонопольному комітету України систематично аналізувати і контролювати обгрунтованість підвищення цін на продукцію великих підприємств і об’єднань і застосовувати весь арсенал засобів до їхніх порушників.

Сприяти розвитку внутрішнього ринку. Для цього:

— реформувати політику кредитування відповідних виробництв, які працюють на потреби внутрішнього ринку;

— по-новому використовувати для цих цілей можливості державних банків — Ощадбанку й Укрексімбанку;

— розробити і ввести в дію програми прискореного розвитку виробництва промислових і продовольчих товарів, які мають перспективи попиту на світових ринках; диверсифікувати експортний потенціал України.

Терміново вжити заходів з ліквідації від’ємного сальдо зовнішньої торгівлі товарами, стримування зростання імпорту і підтримки експорту. З цією метою в рамках положень СОТ:

— переглянути ставки митних зборів на імпортовані товари у бік збільшення;

— запровадити систему квот на ввезення в Україну товарів, аналоги яких виробляються в Україні;

— заборонити кредитування будь-яких імпортних закупівель, крім продовольчих товарів у разі їх дефіциту в Україні;

— протягом двох місяців ліквідувати заборгованості з відшкодування ПДВ;

— розглянути питання про тимчасове кредитне дотування експортних виробництв для компенсації від’ємної різниці між собівартістю і ціною на зовнішніх ринках експортованої продукції — за наявності в підприємства програм зниження витрат і розширення збуту сировини і комплектуючих для експортних машинобудівних виробництв.

Мобілізувати фінансові ресурси для підтримки банків і підприємств, які виробляють продовольство, товари народного споживання, ліки й експортні товари. Для чого:

— розбронювати бюджетні кошти, затримані на казначейських рахунках;

— для рефінансування банків і кредитної підтримки експортних виробництв використовувати частину золотовалютних резервів держави;

— скоротити на 30% витрати, передбачені проектом бюджету на 2009 рік, за всіма напрямками витрат за винятком охорони здоров’я, освіти, допомоги малозабезпеченим і т. ін.; кошти, які визволяються, спрямувати на створення стабілізаційного фонду, відмовившись надалі від позики МВФ на ці цілі; використання вже отриманих коштів кредиту МВФ зробити цілком прозорим;

— призупинити приватизацію держвласності до виходу з кризи з метою недопущення її розпродажу за безцінь; кошти від приватизації використовувати тільки на інвестиційні програми.

Розробити і приступити до реалізації державних програм створення зон і точок зростання виробництв, які масово використовують продукцію української металургії і машинобудування (будівництво доріг, промислових і цивільних будинків і споруд, житла, об’єктів, необхідних для проведення Євро-2012, тощо).

З метою ефективної підтримки вугільних шахт усіх форм власності на період виходу з кризи частину коштів, які виділяються бюджетом на державну підтримку цієї збиткової галузі, спрямовувати цільовим призначенням як відрахування від заробітної плати до пенсійного і соціального фондів.

Для подолання і зменшення наслідків важкої економічної кризи необхідні кардинальні зміни в економічній політиці держави. Пріоритетом повинні стати не просто грошові доходи, а розвиток виробництва, продуктивність праці і тільки на цій основі — зростання доходів. Необхідно запроваджувати режим економії на всіх рівнях управління, у тому числі на його апарат, припиняти необгрунтовані і приховані витрати і зловживання, посилити контроль над витратами. Все це може видатися неринковими заходами. Та зараз обстановка надзвичайна, яка не просто передбачає, а й нагально потребує адекватних заходів. До того ж ринок не означає дикої стихії.

Розвиток ринкових відносин має відбуватися з урахуванням реальних умов. Ринок повинен бути організованим, а національна економіка захищена від руйнівної стихії. Інакше — біда! Економічна політика держави повинна будуватися не за зарубіжними підручниками і вказівками, а на основі розуміння особливостей національної економіки та її інтересів.