Влада — «за», громадяни — «проти». Руйнування європейської ідилії - Економіка - dt.ua

Влада — «за», громадяни — «проти». Руйнування європейської ідилії

8 липня, 2011, 14:05 Роздрукувати Випуск №25, 8 липня-15 липня

Минулого тижня Афіни опинилися в стані війни. Мирна хода під прапорами профспілок переросла в масові заворушення, криваві сутички демонстрантів з поліцією закінчилися застосуванням сльозогінного газу.

© mn.ru

Минулого тижня Афіни опинилися в стані війни. Мирна хода під прапорами профспілок переросла в масові заворушення, криваві сутички демонстрантів з поліцією закінчилися застосуванням сльозогінного газу. У парламенті в цей час ішла своя битва — за одержання чергового траншу допомоги Греції в 12 млрд. євро. Якби голосування нового пакета заходів «жорсткої економії» провалили, 15 липня на Грецію очікував би дефолт за боргами. Однак правляча партія соціалістів ПАСОК зуміла переконати навіть тих своїх членів, що коливаються, і невелика перевага в п’ять голосів вирішила долю країни. За результатами голосування в грецькому парламенті міністри фінансів країн єврозони 3 липня схвалили надання Греції нового траншу фінансової допомоги. Це не означало кардинального порятунку грецької економіки, а давало лише тимчасовий перепочинок — можливість розплатитися в липні за борговими рахунками. Загроза дефолту нікуди не поділася. Вона просто відсунулася — трохи далі вперед.

Німецькі громадяни — «проти»

А тим часом 5 липня Феде­ральний Конституційний суд ФРН почав розгляд позову «про законність участі Німеччини в наданні допомоги Греції». Автори колективного позову — троє вчених-економістів і депутат бундестагу від партії ХСС (Християнсько-соціального союзу) Петер Гаувайлер — стверджують, що створення стабілізаційного фонду ЄС і надання фінансової допомоги Греції та іншим країнам єврозони суперечать Основному закону ФРН і законодавству ЄС. При­мітно, що ХСС у бундестазі утворює єдину коаліцію з правлячою ХДС (Християнсько-демо­кра­тичним союзом), очолюваною канцлером Ангелою Меркель.

У позові йдеться про порушення тієї статті конституції Німеччини, яка говорить, що «держава зобо­в’язана забезпечувати збереження власності громадян включно з грошовими заощадженнями». Йоахим Штарбатті, професор економіки державного Тюбінгенського університету (земля Баден-Вюртемберг), вважає, що саме заходи з порятунку Греції від дефолту та зі стабілізації єдиної валюти загрожують особистим заощадженням громадян Німеччини.

По-перше, тому що Євро­пейський центральний банк, рятуючи «кризові» країни зони євро від заборгованості, змушений скуповувати їхні державні облігації. Для цього, на думку професора, запущено друкарський верстат, що, зрештою, закінчиться загальною інфляцією в зоні євро та призведе до знецінювання заощаджень німецьких громадян.

По-друге, вказується на порушення самої процедури з виділення коштів. За законом лише бундестаг (парламент ФРН) має право затверджувати бюджетні видатки. Оскіль­ки частка Німеччини в європейському стабілізаційному фонді дорівнює 28%, позивачі вважають, що виділення кожного траншу має проходити процедуру погодження в бундестазі. Вимога якраз доречна, бо з нового 12-мільярдного траншу, де частка ЄС становить 8,7 млрд. євро, а МВФ — 3,3 млрд. євро, держбанки Німеччини цього разу виплатять Греції 5,05 млрд. євро, покриваючи недоплати за попередніми траншами.

І, по-третє, у позові наводиться порушення одного зі «статутних» принципів ЄС, а саме: «Євросоюз не несе відповідальності за фінансові зобов’язання своїх членів». Попри те, що лідери країн ЄС наголошують на добровільній допомозі своїх країн потерпілим євро-колегам, позивачі вважають, що державні гроші також «добровільно» мають підтримувати платники податків кожної із країн ЄС.

Сам факт появи цього позову в Конституційному суді — не що інше, як вияв настроїв у німецькому суспільстві. Якщо навесні цього року 41% німців не схвалювали дій уряду щодо надання допомоги Греції, то на початок липня вже майже половина громадян Німеччини категорично проти допомоги слабким членам ЄС. Головним чином тому, що левову частку колективної допомоги Євросоюзу тягне на собі бюджет Німеччини. Очікується, що вердикт за цим позовом Конституційний суд винесе восени.

Слід зауважити, що позивачі не зовсім праві щодо дотримання парламентської процедури. Наприклад, 10 червня більшістю голосів бундестаг ФРН підтримав плани уряду щодо подальшого фінансування кризової Греції. Аргументація не вирізнялася новизною. Міністр фінансів Вольфганг Шойбле вкотре повторив, що можливий колапс Греції загрожує всій Європі. Опозиція, природно, не погодилася. Глава фракції СДПН (Соціал-демократичної партії Німеччини) Вальтер Штайнмайер порекомендував знайти більш дієві шляхи розв’язання грецької проблеми, ніж безперспективна видача кредитів «один за одним». А Грегор Гізі з Лівої партії взагалі вважає, що підвищення податків і скорочення держслужбовців лише погіршили ситуацію. Греції, на його думку, передусім потрібен комплекс заходів для відновлення економічного зростання та підйому економіки загалом.

Нині ситуація в Німеччині така, що влада країни — «за» допомогу Греції, а половина суспільства — «проти». Відповідно, у німецькій пресі протягом червня тональність коментарів із приводу «порятунку Греції» стала помітно жорсткішою. Провідна газета Frankfurter Allgemeine написала без церемоній: «Німеччина не для того пережила болісні реформи та змушена була відмовлятися від соціальних завоювань, щоб утримувати держави, які живуть не за коштами і вважають, що вечірка триває».

Своєю чергою, британський прем’єр-міністр Девід Кемерон під час саміту лідерів ЄС у Брюсселі 23 червня домігся зменшення частки Великобританії в кредиті для Греції. Він заявив, що «рятувати Грецію передусім мають країни єврозони, а не весь Євросоюз». Спочатку планувалося, що Афіни одержать допомогу з фондів країн ЄС і МВФ. Тепер же внесок Британії в порятунок Греції обме­житься її виплатами у МВФ.

«Грецький синдром» непереможний?

Скоро вже два роки, як Греція перебуває у вирі економічної кризи. За рік, що минув із моменту одержання чималої фінансової допомоги від Євросоюзу й МВФ, країна не змогла поліпшити ситуацію. І річ не тільки в зобов’язаннях, боргах, кредитах та інших фінансових «зашморгах», які затягувалися на шиї Греції весь час. Причин кілька. Є такі, що стоять «біля витоків» нинішньої кризи. А саме: підтасовування статистичних і фінансових даних під час вступу Греції в зону євро. Причому відповідальність за це лежить не тільки на Греції, а й на керівних органах зони євро, які не обтяжили себе скрупульозним звіренням даних.

Деякі причини прямо пов’язані з нинішнім переддефолтним станом, коли вимоги кредиторів (ЄС і МВФ) цілком відкидаються населенням країни. Згідно з останніми опитуваннями, понад 70% греків проти заходів економії, на які покладає надії влада країни. І тут не останню роль відіграє менталітет націй, як би хто до цього ставився. Греки, як і кожна південна нація, ментально не готові й не здатні до аскетизму (як і українці, до речі). Тобто до жорсткої економії, затягування пасків, важкої праці та інших принад кризового виживання. Можна сказати, що менталітет, як і батьківщину, не вибирають. Але його за бажання — виховують, за потреби — змінюють.

Є й політична складова «грецького синдрому». Демонстранти стоять на вулицях грецьких міст уже понад рік. Чому? Не тільки тому, що борються за свої кревні права на державну зарплату. Ще й тому, що не вірять урядові. Не вірять, що заходи жорсткої економії зачеплять усіх, а не тільки змучених (безробіттям, безгрошів’ям, безпросвітністю) мас небагатого народу. Уряд, своєю чергою, не здатен переконати громадян у чесності й щирості своїх намірів. І як показав «кризовий» рік, влада країни не здатна здійснювати реформи, будувати справедливу систему податкових зборів, виводити економіку з тіні. Поки що вона може обіцяти.

Оглядач Deutsche Welle Спірос Москову резонно зауважує, що «жодні пакети заходів економії не вирішують стратегічних завдань не тільки в Греції, а й загалом у південних країнах єврозони. Йдеться про необхідність нового плану Маршалла для всіх економік півдня Європи».

Американський фінансист Джордж Сорос поки що нічого не пропонує, але вже не вперше пророкує Греції дефолт і попереджає: «Ми — на порозі нової економічної катастрофи, в епіцентрі якої Греція». За його прогнозом, нинішня криза завершиться виходом з єврозони однієї-двох економічно слабких країн.

Греція тимчасово відійшла від прірви

Євросоюз цього разу повів власну тверду гру — вирішив дочекатися всіх голосувань у грецькому парламенті й тільки потім приймати фінансове рішення.

Прем’єр Греції Георгіос Папандреу розпустив кабмін і зібрав новий. Парламент, хоч як дивно, 21 червня проголосував йому вотум довіри. Ключовою постаттю в новому уряді став колишній міністр оборони Евангелос Венізелос, який тепер очолив міністерство фінансів. Напередодні голосування він прибув у Люксембург на зустріч єврогрупи (міністрів фінансів країн — членів зони євро), де жартома представився колегам: «Я — нова жертва».

29 і 30 червня парламент Греції у важких муках проголосував новий, жорсткіший план економії на період до 2015 року. Таким чином, було задеклароване прийняття умов від ЄС і МВФ в обмін на наступний пакет допомоги. Програма передбачає значне підвищення податків — на 14,09 млрд. євро в наступні п’ять років, різке скорочення видаткової частини бюджету — на 14,32 млрд. євро, масштабну приватизацію державної власності — на 50 млрд. євро. При цьому близько 150 тисяч держслужбовців втратять роботу. Згідно з урядовими розрахунками, програма дасть можливість заощадити в найближчі три роки 28 млрд. євро.

Опозиція, профспілки та просто супротивники «режиму економії» стверджують, що перший пакет допомоги абсолютно не допоміг грецькій економіці, тому другий, що готується, ще більше дестабілізує обстановку в країні. Парадокс ще й у тому, що якби нині Греція вийшла з єврозони й навіть із Євросоюзу, поліпшення фінансової ситуації не буде. Країні доведеться так само важко, хіба що наодинці та з вільною національною валютою.

Загальна картина неспроможності грецької економіки вже тепер показує, що екстреного кредиту в 110 млрд. євро, схваленого торік ЄС і МВФ і розрахованого на два роки, буде явно недостатньо. Навіть для обслуговування величезних боргів. Греція, швидше за все, звернеться по новий пакет допомоги, який, за попередніми оцінками експертів, сягне 120 млрд. євро. Навряд чи його вдасться повністю забезпечити за рахунок коштів нового Євро­пейського стабфонду, гроші до якого все одно надходять із національних бюджетів, тобто від платників податків. Тому Німеччина пропонує включити в новий пакет допомоги приватних кредиторів. Причому зробити їхню участь обов’язковою. Міністри фінансів інших країн єврозони з таким формулюванням не погодилися та в остаточному підсумку ухвалили, що приватний капітал (в особі банків, страхових компаній, інвестиційних фондів) попросять допомогти Греції на добровільній основі. Однак оглядачі чомусь вважають, що така «добровільна» участь буде швидше скромною, ніж щедрою.

Нині європейські лідери не в змозі подолати «грецький синдром» і часто повторюють, що порятунок Греції — це порятунок не тільки єврозони, а й усього Євросоюзу. На жаль, цю ідилію європейської солідарності не так оптимістично підтримують платники податків ЄС. Тривалий і безрезультатний «порятунок» Греції обертається зростанням песимізму в громадян єдиної Європи. Як пише німецький тижневик Die Welt, «ворожість між рятувальниками й тими, кого рятують, посилюється. Прірва між греками і німцями поглиблюється. У цьому й полягає європейська трагедія».

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №34, 14 вересня-20 вересня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво