ВІТЧИЗНЯНІ ІНВЕСТОРИ — ГЛЯДАЧІ НА ЧУЖОМУ СВЯТІ ЧИ ПОВНОЦІННІ УЧАСНИКИ ПРИВАТИЗАЦІЇ ОБЛЕНЕРГО? - Економіка - dt.ua

ВІТЧИЗНЯНІ ІНВЕСТОРИ — ГЛЯДАЧІ НА ЧУЖОМУ СВЯТІ ЧИ ПОВНОЦІННІ УЧАСНИКИ ПРИВАТИЗАЦІЇ ОБЛЕНЕРГО?

18 травня, 2001, 00:00 Роздрукувати Випуск №19, 18 травня-25 травня

Після того, як продаж акцій обленерго завершився — за великим рахунком, саме так, як і хотіли орган...

Після того, як продаж акцій обленерго завершився — за великим рахунком, саме так, як і хотіли організатори конкурсів, — стало зрозуміло, що Кабмін, пакуючи валізи, і Фонд державного майна України, спостерігаючи за цим процесом, можуть сміливо стверджувати, що їм вдалося уникнути «фальстарту» масованої приватизації у вітчизняній енергетиці і процес, як то кажуть, пішов... Пішов із занесенням у держбюджет 150 млн. доларів і з усвідомленням того, що шість вітчизняних обленерго відтепер перебувають під контролем двох компаній: американської AES Washington Holdings B.V. та словацької Vychodoslovenske Energeticke Zavody S. P. Щиро радіючи за успіх іноземних інвесторів, однак доводиться визнати: в своєму прагненні будь-що отримати «іноземців» український уряд вкотре не використав можливості зробити так, щоб на рідній землі зміг повноцінно запрацювати легальний український капітал.

 

Коли торік восени прем’єр Віктор Ющенко під час своєї презентації в Парижі і Лондоні представляв на розгляд потенційних покупців свій «товар» — українські обленерго, здавалося, що, попри зацікавленість у їх купівлі, шансів на успіх у нього не дуже багато. Оскільки можливі власники говорили про те, що в умовах, коли відсутня методологія встановлення тарифів на електроенергію, присутня неможливість відключення боржників, плюс до всього не вирішено питання з боргами енергокомпаній, розраховувати, що інвестори радітимуть лише від усвідомлення того факту, що їм дозволили ввійти на цей сегмент українського ринку, — нереально. На це ж із середини січня натякав і радник Фонду держмайна — банк Credit Suisse First Boston. Інвестори прийдуть на ринок, щоб робити бізнес: продавати електроенергію й отримувати за це гроші. А щоб робили вони це з більшою радістю, СSFB висунув низку пропозицій: у першому кварталі 2001 року підвищити тарифи на передачу електроенергії в Україні до 0,008 дол., із наступним підвищенням до 0,02—0,025 дол. за 1 кВт.год протягом півроку-року після завершення конкурсів; ВР мала скасувати всі існуючі заборони на відключення боржників за електроенергію, а ДП «Енергоринок» — підписати договори про реструктуризацію боргів приватизованих обленерго без коригування розмірів заборгованості, враховуючи інфляцію та штрафні санкції. Слід було також затвердити незалежний статус Національної комісії регулювання електроенергетики (НКРЕ), забезпечити однакові умови роботи для всіх обленерго, незалежно від форми власності, тощо.

Всі, хто обізнаний із реаліями вітчизняної економіки, стали зацікавлено чекати, що ж із цими пропозиціями робитиме уряд, який чудово усвідомлював, що основна надія й опора у справі досягнення економічного зростання та фінансової стабільності — металургія, на яку припадає близько 40% українського експорту і який споживає левову частку електроенергії. Плюс друга експортна галузь — хімічна. Підвищення тарифів, як і можливість відключення за несплату, привело б металургів разом із хіміками до банкрутства, а українську економіку — до спаду. У свою чергу, скорочення експорту металу вилилося б у зниження валютних надходжень і зрізало б досить стійкий курс гривні.

Слід віддати належне уряду, який зробив усе від нього залежне і навіть трохи більше. Наприкінці лютого було затверджено розпорядження «Про заходи для поліпшення інвестиційної привабливості», відповідно до якого Кабмін узяв на себе зобов’язання забезпечити прозорість процесу приватизації й удосконалити податкове законодавство. Крім того, уряд заборонив центральним і місцевим органам виконавчої влади ухвалювати різні нормативні акти, що погіршують умови діяльності інвесторів і призводять до звуження їхніх прав, декларованих законами. А напередодні Міжнародного жіночого дня Кабмін зробив «подарунок» справжнім чоловікам і затвердив розпорядження про систему заходів, спрямованих на створення сприятливих умов для розвитку електроенергетичної галузі.

Було підтримано пропозицію НКРЕ щодо методології формування тарифів на передачу і постачання електроенергії для обленерго. Практично узгоджено деякі моменти, що стосуються базових показників, які «закладаються» у тариф, у тому числі рівень комерційних втрат і рентабельності. Визначено терміни реструктуризації заборгованості обленерго перед ДП «Енергоринок» і підтверджено відсутність обмежень права обленерго відключати від джерел енергопостачання споживачів, які мають заборгованість з оплати електроенергії.

Інвестори все це оцінили, і, як уже мовилося вище, AES Washington Holdings B.V. та Vychodoslovenske Energeticke Zavody S.P. стали власниками «Київобленерго», «Рівнеобленерго», «Житомиробленерго», «Севастопольенерго», «Кіровоградобленерго» і «Херсонобленерго». AES Washington Holdings B.V. входить до складу AES Corporation — американської енергетичної корпорації, що спеціалізується на генерації, розподілі та роздрібному продажі енергоресурсів. Корпорація проводить свою діяльність у 19 країнах і володіє різними частками активів 139 енергопідприємств, загальна продуктивна потужність яких становить 48 млн. кВт.год, обслуговує понад 17 млн. споживачів, щороку генеруючи 126 млрд. кВт.год. Корпорація складається з 16 груп, які оперують на незалежних умовах.

Vychodoslovenske Energeticke Zavody S.P. — найбільше у Словаччині підприємство, що спеціалізується на металургійному й енергетичному ринках. Компанія була заснована 1959 року як сталеливарне підприємство, проте згодом спектр її діяльності значно розширився. Однак основна діяльність компанії сконцентрована в металургійному секторі.

Саме ці два інвестори, у числі інших претендентів, свого часу переконали Credit Suisse First Boston і ФДМУ в тому, що відповідають вимогам, пред’явленим до промислового інвестора. Маленький нюанс, що до продажу акцій енергокомпаній не могли бути допущені офшорні компанії, не дозволив розгорнутися на повну силу вітчизняним інвесторам. Був один претендент, який у принципі міг «засвітитися» на першому етапі приватизації обленерго, але ТОВ «Полтавасільгоспенерго» не пройшло кваліфікаційного відбору для участі в тендерах з продажу акцій «Рівнеобленерго», «Житомиробленерго» і «Київобленерго» «завдяки» Антимонопольному комітету. За його висновком, відповідно до умов тендеру, ТОВ «Полтавасільгоспенерго» не могло виступати покупцем, оскільки мусило мати не більше 25% акцій у державній власності, а за державою виявилися закріплені 25% +1 акція цієї компанії. ТОВ «Полтавасільгоспенерго» мало власний погляд на цю проблему. Подальше з’ясування відносин, хто в цій ситуації має рацію, ні до чого не привело. «Полтава» програла...

Програла і стала разом з іншими українськими «глядачами» дивитися, як поводитимуться «переможці». Перші їхні висловлювання виявилися приємними для вуха. Так, після підписання договору купівлі-продажу ВАТ «Київобленерго» між AES Corp. і Фондом держмайна України директор представництва AES Silk Road Inc. в Україні Михайло Мальований заявив, що новий власник українських енергопостачальних компаній «Київ-» та «Рівнеобленерго» планує проводити гнучку політику щодо боржників за електроенергію і не практикуватиме жорстких та беззастережних відключень усіх неплатників.

«Маючи всі необхідні дозволи уряду щодо відключення неплатників, компанія гнучко підходитиме до кожного споживача. Працюючи в правовому полі України, ми стаємо частиною цього суспільства, тому всі права і можливості, що нам надані, будуть використовуватися дуже розумно», — сказав М.Мальований. Зазначивши при цьому, що AES Corp. практикує досить зважену політику стосовно неплатників електроенергії в Грузії та Казахстані, де також володіє енергопостачальними компаніями.

Дай Боже, щоб все так і було. Оскільки наші сусіди в Молдови наприкінці квітня вже встигли на власних лампочках відчути, як можуть працювати нові господарі, — після того, як іспанська компанія Union Fenosa, ставши рік тому власником трьох із п’яти молдавських електророзподільних мереж, у тому числі кишинівської, заявила про намір відключити від електрики школи й дитячі садки столиці Молдови, якщо терміново не буде погашено понад 12 мільйонів леїв (близько 1 мільйона доларів) боргу. Що намір цей більш ніж серйозний, компанія дала зрозуміти, знеструмивши школи одного з кишинівських районів. Хоча борги ці утворилися протягом кількох років — ще до того, як іспанці купили мережі. Наприкінці березня вони так само нагадали про себе, знеструмивши пожежну аварійно-рятувальну службу Кишинева і залишивши без вуличного освітлення центр столиці Молдавії...

Тому, попри наявні плюси від продажу обленерго іноземним інвесторам, необхідно враховувати і потенційні мінуси цього процесу. Оскільки саме від них залежить енергетична незалежність України, тісно пов’язана з її національною безпекою. Десять років тому нікому і в страшному сні не могло приснитися, що в закритому Севастополі, де нині базуються флоти двох незалежних держав, у тому числі й України, рубильник перебуватиме під контролем представників іноземної держави.

Вочевидь, напередодні другого етапу приватизації обленерго, під час якого отримають нових власників 12 енергокомпаній, Фонду держмайна слід поміркувати, на яких умовах у конкурсах можуть і повинні брати участь вітчизняні бізнесові структури. Природно, із наступним контролем за виконанням потенційними переможцями всіх узятих на себе зобов’язань. Щоб не склалася ситуація, після якої спеціалістам AES Washington Holdings B.V. доведеться дізнатися, що особливі правила гри є не лише в американському футболі, а керівники РАТ «Єдині енергетичні системи» із посмішкою згадуватимуть, як їхня улюблена компанія не була допущена до першого етапу приватизації українських обленерго через те, що не надала висновку аудитора про прибутковість її діяльності на енергетичному ринку протягом трьох років. Париж усе ж таки вартий меси...

Хоча... Поставивши нормально справу, роботою в ПЕК України можна забезпечити всіх — і «своїх», і «чужих». При цьому і вітчизняні, й іноземні інвестори можуть спокійно співіснувати на одному сегменті ринку. Так, як зараз у Донецькій області, де на енергетичне вугілля вже звернула увагу чеська компанія «Металімекс», підписавши п’ятирічний договір про спільну діяльність із ВО «Донвугілля». Першим етапом такого співробітництва мають стати інвестиції в шахту «Трудовська», що дозволить після модернізації основних фондів і підготовки нових лав довести видобуток на 2003 рік з 700 тис. до 1,2—1,3 млн. тонн вугілля щороку. Не відстають від чехів і місцеві недержавні інвестори, зацікавившись шахтами об’єднання «Октябрьвугілля»: зокрема на двох із них, «Жданівській» і «Світанок», до реалізації готуються проекти на загальну суму 14 млн. грн. Якщо події розвиватимуться в такому ж самому ключі в інших галузях вітчизняного ПЕКу, то не виключено, що «Основні положення концепції енергетичної стратегії України на період до 2030 року», озвучені на парламентських слуханнях міністром палива й енергетики С.Сташевським, очікують щасливі часи. Попри те, що сама доповідь закінчилася на 13-й сторінці...

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №30, 17 серпня-23 серпня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво