Випробування на тривкість. Ручне регулювання цін знищує хлібопекарську галузь - Економіка - dt.ua

Випробування на тривкість. Ручне регулювання цін знищує хлібопекарську галузь

26 жовтня, 2007, 14:42 Роздрукувати Випуск №40, 26 жовтня-2 листопада

У ситуації, коли країна вкотре потрапила в цінове торнадо, пекарям особливо не позаздриш. Вересень у цьому сенсі побив усі рекорди...

У ситуації, коли країна вкотре потрапила в цінове торнадо, пекарям особливо не позаздриш. Вересень у цьому сенсі побив усі рекорди. Держкомстат змушений був констатувати семирічний рекорд інфляції — 2,2% за місяць при 0,6% «за планом». Рекордсменами прискорення стали продукти харчування: за один лише місяць олія подорожчала на 17,3%, молоко — майже на 9, масло вершкове — на 8,2, яйця — на 7,4%. Не стало винятком і борошно. Згідно з даними офіційної статистики, від початку року воно подорожчало більш як на 18%. Поволі зростають ціни на енергоресурси, держава, підкидаючи дров до багаття, уже втретє за цей рік рапортувала про нове підвищення мінімальної зарплати та пенсії.

Чи може в цьому випадку за незмінної рецептури залишитися стабільною вартість хліба та хлібобулочних виробів, випечених приватними підприємствами? Сумнівно, навіть за умови, що частину борошна вони одержать із держрезерву. Проте влада на місцях наполягає на штучній стабілізації цін на хліб і не соромиться використовувати як аргумент усю міць державної машини.

А тепер, читачу, поставте себе на місце виробника хліба, котрий опинився між молотом і ковадлом. Хліб, безперечно, є специфічним продуктом, але він не падає з неба, витрати на його випічку й доставку значно зросли, й не реагувати на це пекарі не можуть. Альтернативою може бути робота собі у збиток, що рано чи пізно спричинить закриття виробництва. В Одесі вирішили не доводити до виробничої кризи, й пішли ва-банк...

Голос волаючого в пустелі

Що залишалося робити ВАТ «Одеський коровай», яке займає 47% ринку в регіоні та забезпечує виробництво соціальних ґатунків хліба? Адже зрозуміло, що аргументи невеличких хлібопекарень, які не роблять погоди на ринку, не будуть почуті владою в такому делікатному питанні. Фактично, обстоюючи своє право на виробництво хліба, підприємство вирішувало проблеми галузі.

Тепер про це легко говорити. Адже, починаючи з вівторка, підприємство працює у штатному режимі, відвантажуючи близько 200 тонн продукції на добу. Налагодилася робота підрядників, які постачають хліб у торгову мережу, відкрилися й фірмові магазини. Хоча днем раніше ситуацію без перебільшення називали критичною.

Гра м’язів

Що ж сталося? Так і не отримавши відповіді на запитання, адресовані Одеській ОДА й іншим контролюючим органам, 16 жовтня «Одеський коровай» був змушений підняти на 10—12% відпускні ціни на п’ять різновидів хліба, залишивши незмінною ціну на дешевий муніципальний хліб. Влада, схоже, сприйняла це як виклик і вирішила поставити на місце зухвалих пекарів за необгрунтоване, на її думку, підвищення цін. «В «Одеського короваю» немає підстав підвищувати ціни, оскільки борошно від Куліндорівського комбінату, вода й електроенергія не подорожчали», — таку заяву зробив на прес-конференції заступник голови Одеської ОДА Микола Сердюк. — Запасів продовольчого зерна (420 тис. тонн при нормі 324 тис.) у регіоні достатньо».

Справедливо було б зауважити, що важко розраховувати на зерно, яке перебуває в чиїйсь приватній власності, хоч і в межах одного регіону. Власники цього зерна аж ніяк не зобов’язані, приміром, возити його на Куліндорівський комбінат, переробляти там на борошно, а потім продавати одеським хлібозаводам за ціною держрезерву. В умовах ринку вони мають право вигідно продати його суб’єкту підприємницької діяльності у будь-якій точці України, або навіть експортувати. Дивно також чути від високопосадовця про надзвичайну стабільність цін на газ і електроенергію. Ні, не в структурі житлово-комунальних тарифів, а в промисловості.

Хай там як, «Одеському короваю» таки довелося зустрічати гостей: із Антимонопольного комітету, Державної інспекції з контролю за цінами, Малинівської районної СЕС, Одеського регіонального центру стандартизації, метрології та сертифікації, обленерго, водоканалу. Не забули попередити підприємство про можливе відключення електроенергії. Хіба поганий спосіб довести необгрунтованість нових цін на хліб?

Справжній хаос почався 19 жовтня, коли 190 тонн хлібобулочних виробів «Одеського короваю» не потрапили в торгову мережу відповідно до встановленого графіка. За словами працівників підприємства, машини з хлібом затримували працівники міліції, аби перевірити відповідність кількості продукції, яка вивозилася, супровідним документам, і тому вони не змогли потрапити вчасно в торгову мережу. Крім того, згідно з даними прес-служби «Одеського короваю», СЕС і силовики заблокували роботу муніципальної мережі хлібних магазинів. Тієї самої мережі, яка займається продажем соціальних гатунків хліба. Жителі міста повною мірою відчули турботу держави. Протягом чотирьох днів вони не могли купити хліба не тільки у фірмовій торговій мережі «Одеського короваю», а й в інших магазинах. А підприємство зазнало збитків на суму понад 400 тис. грн.

Утім, офіційна версія виглядала трохи інакше. До звинувачень у необгрунтованому підвищенні цін додалися звинувачення працівників охорони підприємства, які нібито не випускали машини з хлібом за прохідну. Дійшло до того, що деякі ЗМІ звинувачували підприємство в інсценізації кризи.

З огляду на кількаразові запевняння у пресі голови правління ВАТ «Одеський коровай»Тетяни Погрібної, що жодних офіційних документів, які свідчили б про необгрунтованість нових цін на хліб, підприємство не одержувало, хоча свої розрахунки з цього приводу передало до ОДА ще 25 вересня, мимоволі доходиш висновку, що опоненти не особливо сушили мізки над цифрами, якими пекарі намагалися обгрунтувати об’єктивність майбутнього підвищення цін. Натомість влада обрала випробуваний силовий варіант, який гарантовано забезпечує потрібний результат.

Менш як гривня за хлібину

Ні, це не фантастика, в Одесі й після підвищення цін у вільному продажу є соціальні гатунки хліба по 96 коп. (пшеничний) і 1,08 грн. (житній) за 800-грамову хлібину. Парадокс у тому, що, на думку експертів, за нинішніх цін на зерно, борошно, соняшникову олію, енергоресурси хліб має подорожчати на 30—40%. До речі, не є таємницею, що в деяких регіонах України це вже стало реальністю. Наприклад, у Сумах тиждень тому хліб подорожчав на 30%. Буханець житнього «Сумського» тепер коштує 2,40 грн. замість 1,80 грн. Та найсумніше те, що після подорожчання в місті перестали продавати соціальний хліб для малозабезпечених.

Одеський монополіст (не плутати з природним монополістом), як люблять називати опоненти «Одеський коровай», одне з найкращих у технічному сенсі підприємство України, вирішив підвищувати ціни поступово до економічно обгрунтованого рівня, але не знайшов розуміння у виконавчої влади. В регіоні з одним із найнижчих рівнів цін на хлібобулочні вироби (він залишився таким і після подорожчання хліба) спалахнув нікому не потрібний скандал, у результаті якого постраждали споживачі.

У розпорядженні редакції є дані оперативного моніторингу цін і торгових надбавок у регіонах України на основні різновиди продовольства, проведеного Державною інспекцією з контролю за цінами. Якщо вірити офіційній інформації (а не вірити їй у нас немає жодних підстав), то станом на 20 жовтня 2007 року (тобто після подорожчання), у торговій мережі Одеської області середня ціна на хліб із борошна першого сорту становила 1,96 грн./кг (середня по країні — 2,20). Для порівняння: дешевше такий хліб тільки в Миколаївській, Черкаській областях і в Криму. В інших 23 регіонах України ціни були вищі. Наприклад, у Київській області кілограм аналогічного хліба коштував 2,55 грн., а в самому Києві, що славиться рекордно низькими цінами, — 2,46 грн. Не стала лідером Одеса й за вартістю реалізації інших різновидів хліба — рівень цін середній або нижчий за середній.

У такій ситуації важко дорікнути одеським пекарям у бажанні нажитися за рахунок звичайних споживачів. До речі, з п’яти різновидів хліба, яких торкнулося подорожчання, лише «Дарницький» і «Обідній» вийшли на позитивну рентабельність. «Пшеничний», «Переяславський» і «Білково-пшеничний» залишилися збитковими для підприємства, яке, до речі, теж хоче підвищити зарплату своїм працівникам. Точніше, вже не може цього не робити. Через низькі зарплати, які не компенсують тяжких умов праці (гарячий цех і нічні зміни), вся галузь потерпає від великої плинності кадрів.

Прощавай, ера дешевого продовольства

Можна, звичайно, йти до кінця і шукати правди в суді. Приміром, зажадати компенсації за зрив відвантаження хліба, що спричинив значні збитки підприємства. Або сатисфакції за перекручування чиновниками низки економічних показників, які є складовою собівартості хліба. Адже докази є. Напевно, у ВАТ «Одеський коровай» знайдуться документи, які підтверджують, що:

— ціни на газ і його транспортування з серпня 2006 року до серпня 2007-го зросли на 26% (з 763,93 грн. до 1043,05 грн. за 1000 м3);

ціни на електроенергію із серпня 2006 року до жовтня 2007-го збільшилися на 23% (з 0,2879 грн. за кВт.год. до 0,3739 грн.);

— ціна доставки на соціальні гатунки хліба становить 0,193 грн., а не 0,32 грн.

А чого варті слова, виголошені на прес-конференції: «Одеська ОДА діятиме таким чином, що «Одеський коровай» може втратити ринок хлібопродуктів у регіоні». Або широке розповсюдження інформації, яку підприємство надало чиновникам для проведення розслідування, а не прес-конференцій. Адже обнародування комерційної інформації представниками влади — пряме порушення закону про держслужбовців.

Можна було б про все це поплакатися судді, тільки навряд чи судовий позов зможе зняти проблему в принципі й назавжди.

Замість того, щоб шукати винних, треба всім визнати, що в Україні, як, власне, і в усьому світі, минула ера дешевих продуктів. Тому без пошуку нових правил гри в умовах постійного подорожчання сировинних ресурсів уже не обійтися. Причому їх не обов’язково винаходити. Вони є. Треба тільки обрати те, що нам більше підходить.

***

Можна не сумніватися, що подібний конфлікт інтересів жевріє мало не в кожному регіоні країни. І для цього є вагомі причини, які, до речі, змусили підвищити ціни на хліб і в європейських країнах. А як інакше, якщо світова ціна на зерно за рік зросла вдвічі? Не хотілося б, аби недавня ситуація в Одесі повторилася в іншому місті. Нехай пекарі продовжують забезпечувати нас хлібом, замість того щоб продавати свої збанкрутілі підприємства. А органам місцевого самоврядування треба вчитися вирішувати проблеми цивілізовано, а ще краще — не допускати їх виникнення. Нині ні Конституція, ні закони України не наділили органи місцевого самоврядування повноваженнями, аби змушувати суб’єкти підприємницької діяльності до ціноутворення, яке спричиняє збитковість підприємства.

P.S. У середу керівництво ВАТ «Одеський коровай» направило листа губернатору з пропозицією врегулювати питання між ОДА й підприємством на благо споживача. Пекарі сподіваються, що їхні пропозиції допоможуть уникнути таких конфліктів у майбутньому.

Коментар

Володимир Слабовський, президент Всеукраїнської асоціації пекарів

— Схоже на те, що на прикладі ВАТ «Одеський коровай» вирішили довести, що перекірливим бути не можна. Адже в Одесі є ряд інших виробників хлібної продукції. І вони теж підвищували ціни. Але обрали «Одеський коровай», бо це велике й сильне підприємство. Напевне, хотілося показати іншим: якщо його поставимо на місце, то іншу дрібноту й поготів.

Гадаю, даремно це зробили. Підприємство радше закриється, ніж знизить ціни. «Одеський коровай» не працюватиме у збиток, не може собі цього дозволити. Проте пекарі готові йти на компроміс, суть якого вони виклали у своєму листі губернатору.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №42, 9 листопада-15 листопада Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво