Віктор Бондаренко: «У країні, яка вирощує зерна набагато більше, ніж сама споживає, створити дефіцит хліба непросто»

Поділитися
Традиційно, при будь-яких проблемах на ринку продовольства, погляди і сподівання держдіячів, як, утім, і населення, звертаються до Держрезерву...

Традиційно, при будь-яких проблемах на ринку продовольства, погляди і сподівання держдіячів, як, утім, і населення, звертаються до Держрезерву. Але його неповороткість і специфічні умови праці поки що не дозволяють достатньо ефективно представляти інтереси країни в ринкових умовах.

У держави є ще й Аграрний фонд. Але й ця структура, створена 2005 року, без власних потужностей зі збереження та переробки зерна, не має можливості гнучко реагувати на зміну ринкової кон’юнктури.

Експерти називають ще одного значного «гравця» на зерновому ринку — Державну акціонерну компанію «Хліб України», яка, на їхню думку, мимоволі два останніх роки була забута, хоча мала б відігравати головну роль на хлібній арені. Про хліб і перспективи самої ДАК ми вирішили поговорити з її головою Віктором Бондаренком.

Друге дихання ДАК «Хліб України»

— Сьогодні уряд продовжують критикувати за подорожчання хліба, переважно опозиціонери. Частина нарікань стосується і ДАК «Хліб України»…

— Критикувати нескладно. Охочих порозмірковувати, особливо серед тих, хто «не в темі», завжди хоч греблю гати. Інша річ — вчасно реагувати на саму ситуацію. Уряд швидко визначив причину подорожчання хліба і ліквідував її. За великим рахунком, останні події на хлібному ринку навіть кризою назвати не можна. Насправді це була спроба ряду суб’єктів ринку роздути ціни, причому цього разу швидше з політичних, ніж з економічних причин. У країні, яка вирощує продовольчого зерна набагато більше, ніж сама споживає, створити дефіцит хліба непросто. Особливо в переддень нового врожаю.

Тепер стосовно «Хліба України». Для стабілізації ситуації на ринку ми зробили все можливе, при тому що у 2005 і 2006 роках компанія практично не працювала. Більше того, за цей час частина наших підприємств рішеннями судів була доведена до стану банкрутства, незважаючи на те, що компанія входить у перелік об’єктів, котрі не підлягають приватизації, і не може бути визнана банкрутом. Усі банківські рахунки було заарештовано. Штучно збільшувалися борги.

Нам, одночасно з виконанням поставлених перед нами завдань, було необхідно відновити діяльність компанії. І я вважаю, що ми непогано з цим упоралися. І хоч би як дехто старався, хлібної кризи не було і не буде.

— Чому ряд пекарів під час останньої, як ви сказали, «спроби роздути ціни» на хліб нарікали на те, що борошна не вистачало? А ви кажете, що дефіциту не було.

— Нарікають зазвичай через необхідність виправдатися. Практично всі хлібопекарські підприємства країни — приватні, і їхнє природне бажання — збільшити рентабельність. Але на такому ринку як хлібний ці питання треба вирішувати дуже виважено і спільно.

З приводу наявності або відсутності дешевого борошна скажу одне. У червні ми продали пекарям трохи більше сировини, ніж звичайно, — 10 тис. тонн, у липні — понад 40 тис. тонн. Запасів сировини у нас вистачає. Аграрний фонд передав нам 60 тис. тонн пшениці і 42 тис. тонн жита, які ми переробляємо на борошно й реалізуємо пекарям. Крім того, фонд, на розпорядження уряду, має передати ДАК найближчим часом ще 77 тис. тонн зерна.

Проблема в тому, що більшість хлібопекарських підприємств хочуть одержати борошно безплатно. А в нас, оскільки ми працюємо за рахунок кредитних ресурсів, такої можливості немає, і ми можемо продавати лише на умовах передоплати. Але найголовніше — за стабільними цінами, переглядати які не плануємо, як мінімум, до липня наступного року. Ці ціни і так на 15—20% ниж­чі тих, за якими пекарі закуповують сировину в інших борошномельних підприємств.

ДАК продає борошно пшеничне вищого ґатунку із зерна врожаю 2005 року за ціною 1350 грн. за тонну, першого ґатунку — 1264 грн., житнє борошно — 1100 грн. При цьому під час червневого зростання цін борошно вищого ґатунку на ринку коштувало від 1450 до майже 1700 грн. за тонну, а в окремих випадках і вище.

Трохи підвищують собівартість нашого борошна додаткові витрати на його транспортування і збереження зерна, бо підприємства «Хліба України» є не у всіх регіонах.

У тих областях, де ми не маємо своїх борошномельних потужностей, для зниження транспортних витрат ми укладаємо договори з приватними переробниками.

Ще раз хочу підкреслити, що проблема була не в дефіциті борошна. Проблема в тому, що хтось хотів створити ситуацію «чим гірше — тим краще» і мати зайвий, хай і надуманий, привід для критики.

Передвиборний присмак

— Чи не здається вам, що все це пов’язано з виборами? Як узагалі передвиборна напруженість впливає на роботу таких структур, як ДАК «Хліб України»? Зазвичай у правлячої сили в усі часи виникала спокуса використовувати загальнодержавні ресурси на свою користь…

— Вибори проводяться в Україні досить часто, але це не повинно впливати на стабільність цін на хліб, на продовольчу безпеку країни. Тому завдання «Хліба України» — зробити все можливе, щоб під час передвиборної кампанії жодна політична сила не могла використовувати у своїх цілях «хлібне питання».

Хліб у нашій країні — це не просто один із основних продуктів харчування, це соціально значущий продукт. У нас ще живе покоління, яке пережило голод, крім того, ми звикли рахувати кожну копійку, тому подорожчання хліба в багатьох викликає побоювання, що вслід за цим підскочать ціни на інші продукти. На ринку виникає паніка, що й призводить до різких стрибків цін. І цим користуються політики. Будь-який скандал, а особливо продовольчий, — це найкращий і порівняно недорогий спосіб «перерозподілити» електорат.

У цій ситуації держава має використовувати ресурси таких компаній, як «Хліб України». Тому я вважаю, що уряд своєчасно й оперативно втрутився в ситуацію, доручивши ДАК реалізувати борошно, тим самим повернути ціни на попередній рівень.

До речі, коли ми вийшли з пропозицією борошна на ринок, черги до нас не вишиковувалися, ажіотажу не було. Таким чином, дефіцит був штучним. Скажіть, про яку тоді кризу йдеться?

— Але, крім інтервенцій на ринку борошна, уряд використовував адміністративні методи, надавши регіонам право обмежувати рентабельність виробництва хліба. А використання адмінресурсу негативно позначається не лише на роботі вітчизняних компаній, а й на іміджі країни.

— Ви вважаєте, що Кабмін діє не ринково? Не згоден. Цього разу влада захистила інтереси населення. Наприклад, кілька тижнів тому авіакомпанію British Airways оштрафували на 256 млн. дол. за змову при продажі квитків на трансатлантичні рейси. То що, англійський уряд не ринковий? Це зіпсувало імідж країни?

Державні структури зобов’язані оперативно реагувати на ситуацію, коли ціна на продукцію формується в результаті змови або регіонального монополізму.

Тоді як ми вели інтервенції на ринку, в окремих регіонах ряд хлібопекарських заводів за одну ніч підвищили ціни. Згодом з’ясувалося, що ці підприємства належать представникові однієї з так званих опозиційних політсил.

А з приводу обмеження рентабельності — я хочу підкреслити, що воно впроваджувалося тільки на соціальні сорти хліба, які купують переважно пенсіонери і незаможні сім’ї.

— Але повернімося до зерна. Нинішнього року, за даними мінсільгоспу США, ціни на світовому ринку зерна зросли до свого 11-річного максимуму, а запаси зернових при цьому значно зменшилися. Востаннє таке спостерігалося років 25 тому. Чим це загрожує Україні?

— Поки що нічим.

— Тобто?

— На кінець липня січневі ф’ючерси на продовольчу пшеницю на європейських біржах перевищили 290 дол. США. Якби в нас був урожай хоча б на рівні минулого року, могли б непогано заробити. Але в цьому маркетинговому році через зниження врожаю очікується експорт зерна нижчий торішнього. Адже недобрала зерна не тільки Україна. Практично в усій Європі неврожай. Проте Україні ніщо не загрожує. Нинішнього року, звичайно, зберемо менше, ніж планували. Орієнтовно 27—29 млн. тонн. Але цього цілком достатньо для забезпечення внутрішніх потреб країни і можливості експорту.

Однак спочатку треба сформувати державні запаси, забезпечити власну продовольчу безпеку. Я думаю, до жовтня ми з цим упораємося. У нас будуть точні баланси зерна, і тоді ми вже чітко скажемо, скільки зможемо його експортувати.

— А як ви оцінюєте ініціативу Росії зі створення так званого «зернового ОПЕК». Чи потрібно це Україні? Адже, швидше за все, у такому об’єднанні все одно хтось диктуватиме умови.

— Звичайно, такі питання слід вирішувати після докладного аналізу усіх вигод і ризиків. Але, мені здається, перспектива в цьому є. Доки на Євразійському континенті три основні країни-виробники зерна працюють нарізно, у глобальному масштабі їх сприймають не дуже серйозно. Так, світова торгівля пшеницею сьогодні оцінюється в 110—115 млн. тонн. Чи може хтось окремо вплинути на світові тенденції в цьому секторі? Навряд чи.

Україна експортує в середньому 10—12 млн. тонн зернових на рік, із них майже половина — пшениця. Практично стільки ж постачає на зовнішній ринок Казахстан, Росія — удвічі більше. І якщо об’єднати їхні можливості — це вже практично шоста частина світового ринку зерна. На такий ресурс не можна не зважати, і якщо узгодити наші дії на ринку так, щоб ми не заважали одне одному, можна буде продавати врожай дорожче.

Крім того, з’являється можливість додатково страхувати ризики. Якщо, скажімо, у когось неврожай, інший може виконати експортні зобов’язання. І хоча ця ідея не нова, її реалізацією ніхто всерйоз не займався. Головне, щоб Україна навчилася в міжнародних відносинах відстоювати насамперед власні інтереси, і тоді від таких проектів вона лише виграватиме. І зможе розвивати власний ринок.

ДАК-монополіст — міф чи реальність

— До речі, про внутрішній ринок. Варто було ДАК «Хліб України» повернутися на нього, як на зерновому ринку заговорили про бажання держави залишити за бортом більшість інших операторів.

— Це черговий міф. Природно, державі потрібен свій сильний оператор на зерновому ринку, який зможе конкурувати, захищати внутрішні інтереси, щоб ринок не лихоманило. ДАК «Хліб України» може виконувати ці функції.

Проте сьогодні на зерновому ринку немає єдиного державного оператора, працюють три структури, функції котрих трохи різняться.

Я вважаю, що в майбутньому державі необхідно чітко розподілити повноваження між ДАК і Держкомрезервом на ринку зерна та хліба. Скажімо, комітет займатиметься продовольчими запасами і формуванням внутрішнього резерву, а ми — експортом і переробкою. Необхідність в Аграрному фонді — питання суперечливе. Ця структура створювалася при уряді Юлії Тимошенко і незрозуміло з якою метою, адже функції фонду могла виконувати ДАК.

В особі «Хліба України» дер­жава отримує величезну перевагу в плані регулювання ринку. Оскільки ми маємо велику мережу підприємств практично по всій Україні, працюємо безпосередньо як із виробниками зерна, так і з пекарями. Не можна таку компанію ділити.

Проте зараз Держкомрезерв знову пропонує передати йому ряд підприємств ДАК. Хіба це державний підхід? Ми вже передали йому частину підприємств, а вони досі значаться в нашому статутному фонді, та й борг наш, на погашення якого ці підприємства віддавалися, досі залишився за нами.

Однак, незважаючи ні на що, я все-таки сподіваюся, що державний агент на базі «Хліба України» буде створений. Більше того, вже є доручення уряду вивчити можливість створення державного зерно­трейдера. Все відбуватиметься поступово.

Зараз ми залучаємо кредитні кошти. З нового врожаю компанія має намір закупити 200—300 тис. тонн, здебільшого фуражні зернові і технічні культури, оскільки закуповують продовольче зерно Аграрний фонд і Державний комітет із державного матеріального резерву.

Закупити понад 300 тис. тонн поки що собі дозволити не можемо. Але я впевнений, що в найближчій перспективі нам удасться збільшити обсяг закупівель удвічі-втричі.

Проте монополістом компанія «Хліб України» на ринку зерна ніколи не стане, оскільки завжди на ньому працюватимуть приватні оператори, і витіснити їх не просто.

— Не боїтеся не виконати обіцяне? Адже критиків не бракує вже сьогодні. І озвучені вами наміри вони вже точно візьмуть на замітку, щоб нагадати про все через рік-півтора?

— Держструктури часто перебувають під пильною увагою. Нас уже перевіряли КРУ і прокуратура. Нам не звикати. Це лише тим, хто нічого не робить, живеться спокійно.

У попередні роки компанія була в складному становищі. І потрібен час для того, щоб виправити ситуацію. Але багато що вже зроблено. ДАК підписала з усіма комерційними кредиторами, борги перед якими становлять 300 млн. грн., мирові угоди, що дозволило розблокувати наші рахунки.

Готові пропозиції щодо реструктуризації компанії. Ми пропонуємо виключити з переліку підприємств, котрі не підлягають приватизації, 31 наше підприємство, що нині у стані банкрутства. Але хочу підкреслити, що це не вплине на роботу компанії, оскільки вони переважно простоюють. Гадаю, знайдуться інвестори, яких зацікавлять ці об’єкти.

Планів багато, плануємо приділяти більше уваги технічним культурам, особливо ріпаку. Розглядаємо можливість оренди землі і вирощування сільськогосподарських культур. Одне слово — ДАК працює і поступово набирає обертів. Що ж стосується критики, то це, скажу вам, дуже корисно. Головне, щоб вона була конструктивною. Саме прислухаючись до неї, добрий керівник має робити висновки. Для мене це дуже важливо.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі