Відволікаючий тариф - Економіка - dt.ua

Відволікаючий тариф

21 грудня, 2007, 16:12 Роздрукувати Випуск №49, 21 грудня-28 грудня

Минуло трохи більше року з моменту останнього, 50-відсоткового, підвищення тарифів на послуги місцевого фіксованого зв’язку, а «Укртелеком» уже лобіює нове — цього разу на 20%...

Минуло трохи більше року з моменту останнього, 50-відсоткового, підвищення тарифів на послуги місцевого фіксованого зв’язку, а «Укртелеком» уже лобіює нове — цього разу на 20%. Мотивація та ж сама, що й рік-два тому: місцевий зв’язок збитковий, і збільшення вартості хвилини має наблизити його до рентабельності. Проте саме необхідність через такий короткий строк коригувати тарифи вказує на те, що це — половинчастий захід.

Минулого тижня НКРЗ схвалила проект нових «Граничних тарифів на загальнодоступні телекомунікаційні послуги». Відповідно до статті 62 Закону України «Про телекомунікації» після змін, внесених до неї в листопаді минулого року (див. «ДТ», № 46 за 2 грудня 2006 року), до них належать послуга підключення кінцевого устаткування споживача до телекомунікаційних мереж загального користування (у т.ч. із радіодоступом), фіксований телефонний зв’язок у межах зони нумерації та послуги виклику служб екстреної допомоги і довідкових служб.

Дія тарифів поширюється на всіх операторів, які надають послуги фіксованого місцевого зв’язку, котрі можуть відступати від них не більш як на 40% у бік зменшення. Втім, зазвичай цього ніхто не робить.

Проект має бути узгоджений з Анти­монопольним комітетом України, Держкомпідприємництва і Федерацією профспілок України. Після чого буде остаточно затверджений НКРЗ, а потім Мін’юстом і тільки тоді набере сили. У комісії прогнозують, що нові тарифи вдасться запровадити з другого кварталу 2008 року. Хоча попередній варіант «Граничних тарифів...» більше року не міг пройти узгодження у профспілок.

Проектом нових «Граничних тарифів...» пропонується збільшити абонентську плату за користування телефонним апаратом для жителів міст у разі погодинного обліку телефонних розмов із 13,7 до 16,44 грн. (усі цифри наведено з ПДВ). Абонентна плата за користування телефоном у разі відсутності погодинного обліку розмов збільшується з 19,58 до 23,5 грн.

При цьому тривалість нетарифікованого часу місцевих телефонних розмов для міського населення зменшується з 200 до 120 хвилин. Збільшується вартість хвилини розмови понад установлений ліміт — із 5,4 до 6,48 коп. На розмови понад 14 годин на місяць діє 30-відсоткова знижка.

Тарифи на послуги сільського телефонного зв’язку залишаються без змін. Пропонується зменшити з 200 до 180 грн. плату за встановлення телефонів у містах і селах.

Міжнародні і міжміські дзвінки вищезгаданим законопроектом №2296 були виведені з переліку загальнодоступних послуг, а тому вперше не фігурують у схваленому НКРЗ документі. Що дає змогу «Укртелекому» самостійно встановлювати ціни на них. Вартість дзвінка з фіксованої мережі держоператора на мережі мобільних операторів установлено на рівні 1,2 гривні за хвилину. За двома винятками: дзвінок на мобільні телефони «Утелу» коштує 60 коп. (усе ж таки власна мережа), а на мобільні телефони «Голден телекому» — 1,08 грн. (певне, як бонус за взаєморозрахунками за пропускання трафіку).

Втім, поточне підвищення тарифів на міський зв’язок не зробить їх прибутковими. За даними держоператора, для досягнення рентабельності ціни на послуги фіксованого міського зв’язку необхідно збільшити на 25—50%, а сільського фіксованого зв’язку — на 50—70%. Збитки державного оператора фіксованого зв’язку «Укртелеком» від надання послуг місцевого зв’язку в містах за дев’ять місяців ц.р. становили 140 млн. грн. Для порівняння: по сільському зв’язку збитки «Укртелекому» за той же період — 400 млн. грн., однак тарифи на нього не підвищують узагалі...

Місцевий зв’язок приносить «Укртелекому» близько 20% доходів (майже 1,4 млрд. грн. торік), причому частка ця постійно знижується. Легко підрахувати, що збільшення тарифів принесе оператору приріст доходу в 250—300 млн. грн. На перший погляд, сума значна, проте вона як мінімум удвічі менша за збитки від надання цих послуг. Тому від внутрішнього крос-субсидування «Укртелекому» нікуди не дітися.

На думку НКРЗ, реальним розв’язанням цієї проблеми могло б стати створення Фонду універсальних послуг (ФУП). Механізм його дії такий: оператори відраховують певний відсоток своїх доходів (пропонується 2%) до фонду, з якого їм компенсують витрати на надання збиткових загальнодоступних послуг (як трафіку, так і будівництва мереж). Причому право на отримання компенсації мали б усі оператори, котрі надають такі послуги, в тому числі мобільні.

Великі мобільні оператори традиційно виступають проти створення ФУП. Вони вважають, що це фактично буде рівносильним посиленню податкового тягаря. А також висловлюють побоювання, що використання коштів фонду здійснюватиметься непрозоро, на користь «Укртелекому». У НКРЗ із цього приводу люблять наводити приклад США, де такий збір становить 5%, і ніхто не сміє нарікати на рішення держави. Тож створення зазначеного фонду залишається питанням політичної волі.

Основною причиною зниження частки доходів від місцевого зв’язку є так зване перетікання трафіку в мобільні мережі. З одного боку, майбутнє підвищення тарифів має сприяти зростанню цього перетікання. Вартість внутрішньомережних дзвінків у мережах основних операторів порівнянна з «укртелекомівськими» розцінками. Так, у тарифі «МТС Перший» хвилина внутрішньомережного дзвінка коштує 3 коп., у «Білайн Прості Речі» — 2 коп., а в «Київстар Нова Хвилина» — копійку (щоправда, всі цифри — із другої хвилини дзвінка, не кажучи вже про безплатні внутрішньомережні дзвінки у life:). Тому, зіткнувшись із необхідністю платити 17—23 гривні абонплати, чимало клієнтів «Укртелекому» перестануть ставитися до фіксованого телефону як до даності і почнуть аналізувати трафік і витрати на нього — а чи потрібен він їм узагалі?

При цьому перетікання трафіка й надалі відбуватиметься в напрямі великих мобільних операторів. Абонентів у «Київстару» і «МТС» навіть окремо вдвічі більше, аніж у «Укртелекому», тому багатьом із них немає потреби дзвонити одне одному з фіксованого телефону. Мобільний проект «Укртелекому», з яким останні три роки керівництво компанії пов’язує вихід із фінансової кризи, поки не позбувся статусу нішового. За перший місяць до мережі «Утел» підключилися 5 тис. абонентів. Якщо під кінець року їх буде вдвічі більше, то вони зможуть генерувати трохи більш як півмільйона гривень доходу на місяць. За таких темпів підключення кількість абонентів до кінця наступного року не досягне і 100 тис., а річний дохід від надання послуг мобільного зв’язку становитиме 60—70 млн. грн. Це вдесятеро менше від поточних витрат на цей проект і в 20 разів менше від загальних планованих.

На думку експертів, нинішні темпи підключення до «Утелу» є непоказовими через низьку інтенсивність рекламної кампанії (наприклад, із незрозумілих причин маркетологами фактично не «відпрацьовується» новорічний пік продажів). Не задіяний і «резерв верховного головнокомандування» у вигляді тендерів на обслуговування держструктур. Утім, з огляду на прихід до влади уряду Юлії Тимошенко, з якою у Георгія Дзекона були досить теплі стосунки, усе ще попереду.

Чистий прибуток «Укртелекому» за дев’ять місяців ц.р. становив 271 млн. грн. Навряд чи за підсумками року він дотягне до 400 млн. грн. Таким чином, уряду Тимошенко не вдасться вимагати від «Укртелекому» виплати значних дивідендів на державну частку, як це було зроблено 2005 року в обмін на затвердження фінансового плану компанії зі значними видатками на мобільний зв’язок. Потенціал «Укртелекому» як бюджетоутворюючого підприємства фактично вичерпано.

Тому ледь не єдиний спосіб заробити на компанії (і державі, і всім зацікавленим особам) — це її продаж. Цілком можливо, що новому уряду вдасться зробити те, що не вдалося попередникам, — продати «Укртелеком» за сценарієм «Криворіжсталі». Чи принаймні активно поговорити про це. Бо всі негативні чинники нікуди не ділися. Досі немає стратегічних інвесторів, зацікавлених у такій операції (крім російських, зацікавлених хіба лиш у тому, щоб купити задешево). І оператор досі потребує серйозної реструктуризації.

До речі, торік біржа реагувала на підвищення тарифів «Укртелекому» зростанням котирувань його акцій (унаслідок очікування зростання його фінансових показників). Тому запровадження нових тарифів держоператора з другого кварталу створить нове «вікно», сприятливе для продажу.

Слід зазначити, що тарифи «Укртелекому» на місцевий зв’язок, як і тарифи вітчизняних мобільних операторів, — одні з найнижчих у Європі (окрім, хіба що, Росії, де тарифи порівнянні). Так, абоненти «Телеком Грузія» платять сім центів за хвилину місцевого дзвінка, абоненти Eesti Telekom — від 2,5 до трьох центів. Від двох до дев’яти центів за хвилину місцевого дзвінка платять абоненти Telekomunikacja Polska, 1998 року приватизованого Orange. Причому дев’ять центів за хвилину у денний час платять абоненти так званого соціального пакета, або такі, що мало розмовляють. Така ж ситуація й у Чехії: оператор місцевого зв’язку Czech Telecom, котрий перебуває у власності О2, пропонує своїм абонентам тарифні плани з вартістю хвилини місцевого дзвінка від чотирьох до восьми центів.

У розвинених країнах тарифи дещо інакші. Так, абоненти Deutsche Telekom у Німеччині платять три центи за хвилину, проте абонплата в них становить від 70 дол. Шість центів за хвилину місцевого дзвінка платять абоненти British Telecommunications при абонплатах 21—37 дол. у різних тарифних планах. І навіть за таких тарифів і абонплат місцевий зв’язок у цих країнах балансує на межі рентабельності.

Тож у разі приватизації «Укртелекому» кимось із європейських телекомунікаційних гігантів нинішнє підвищення тарифів компанії здаватиметься квіточками.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №34, 14 вересня-20 вересня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво