ВАТ «Львівобленерго»: у стані хиткої рівноваги. Для розв’язання проблем із електропостачанням львів’ян прохають зачекати 20 років…

На початку цього року Львівщиною прокотилася низка позапланових відключень від електропостачання. Найбільше від них постраждав власне сам обласний центр, а також гірські райони. Справа дійшла до міністра палива та енергетики Юрія Бойка, який особисто приїхав до Львова «гасити» пожежу. Дещо раніше, перед візитом високопосадовця, сюди було направлено спеціальну комісію Мінпаливенерго, яка впродовж тижня намагалася вивчити реальний стан справ. Її висновок був маловтішним: загальний стан внутрішніх електромереж за всіма класами напруги (0,4, 6 і 10 кВт) визнано незадовільним.

Як пізніше зазначив Ю.Бойко, спочатку, коли він отримав листа від міського голови Львова А.Садового щодо частого відключення електропостачання, то не повірив, що таке може бути. Та коли факти підтвердилися, у Львові відбулася жорстка дискусія із цього приводу з керівництвом ВАТ «Львівобленерго». У результаті міністр зобов’язав «Львівобленерго» вжити заходів, аби запобігти відключенню електроенергії у регіоні. На думку учасників наради, зважаючи на дедалі зростаюче споживання електричної енергії в області, ВАТ «Львівобленерго» спільно із фахівцями міста необхідно уже в найближчі місяці розробити програму, реалізація якої гарантувала б надійне енергозабезпечення обласного центру та інших міст регіону.

З того часу минуло майже півроку. Що змінилося?

У роботі — музейні експонати!

Перебої з постачанням електроенергії виникають не тільки у Львові, а й в інших населених пунктах області. Однак, якщо у гірських районах Львівщини їх ще можна пояснити стихійними явищами, то вимкнення електроенергії у Львові, Червонограді та інших населених пунктах спричинені давніми проблемами і насамперед недостатньою увагою підприємства до розвитку своїх об’єктів.

ВАТ «Львівобленерго» вкладало недостатньо коштів у розвиток і модернізацію електричних мереж і виявилося неготовим до нарощування споживання електричної енергії як у центральній частині Львова, так і загалом по місту. (На жаль, ця проблема сьогодні має місце мало не в усіх обленерго країни.) Результат цього — часті виходи з ладу та поломки застарілого обладнання, що й ставало причиною аварійних відключень. Так вважає радник міського голови Львова з питань енергозабезпечення та комунальної тепло­енергетики Сергій Бабак.

На відключення від електро­енергії серед білого дня скаржаться і керівники виробничих підприємств. Найменший збій у технологічному процесі неминуче негативно впливає на якість продукції та роботу обладнання. Проте апелювати з цього питання практично ні до кого. У місті не пригадають жодного випадку, коли ВАТ «Львівобленерго» компенсувало б жителям чи підприємствам збитки, зазнані внаслідок вимкнення електроенергії поза планом. Також не менш прикрими є відключення подачі струму для лікарень, аптек, супермаркетів.

Окрема розмова — перебої з електропостачанням гірських населених пунктів. Будь-яка негода — сніг, дощ, вітер — спричиняла вихід з ладу ЛЕП. Зафіксовані випадки, коли через падіння дерева на ЛЕП на вісім годин було припинено електропостачання тягової підстанції залізниці та насосної станції нафтопроводу «Дружба».

Сьогодні львівські електромережі являють собою дивний симбіоз сучасності та архаїчності. Кабельні мережі електропередач і трансформаторні підстанції в центральній частині Львова не мають аналогів в Україні, оскільки збудовані ще у далеких 1907—1930 роках, а працюють і досі. Нормативний термін їх експлуатації (25—30 років) вичерпався ще у повоєнні роки. Однак через одвічний брак коштів і бюрократичну систему централізованого планування було створено непереборні бар’єри для своєчасної реконструкції цього господарства. Як заявив голова правління ВАТ «Львівобленерго» В.Матвіїшин, «станом на 2000 рік понад 65% обладнання повністю амортизоване, з нього — 30% мереж і частина обладнання потребували термінової заміни чи реконструкції».

Основну скелетну мережу високовольтної лінії напругою 35—110 кВ у Львівській області зведено в період масової електрифікації населених пунктів ще у 1960-х роках минулого століття. А відтак, згідно із сучасними вимогами ці електромережі також безнадійно застаріли. Як приклад, схема електропостачання гірського району у Сколе. Ще 1962 року для потреб електротяги залізничної магістралі Москва—Чоп ударними темпами було збудовано повітряну лінію електропередач 110 кВ від м.Стрий (Львівська обл.) до м.Воловець (Закарпатська обл.). До цієї ЛЕП (на її львівському відрізку) під’єднали дев’ять підстанцій, з них — сім тягових підстанцій Львівської залізниці. Хоча за сучасними нормами для забезпечення електротяги дозволяється під’єднувати щонайбільше три підстанції. Відсутність надійного резервного живлення призводить до великих проблем із енергозабезпеченням споживачів, які живляться від цієї лінії, у разі її виведення з експлуатації під час планового ремонту. Не кажучи вже про аварійні стихійні вимкнення.

Список споживачів, що живляться від цієї ЛЕП, говорить сам за себе: практично всі населені пункти району, зокрема рекреаційна зона гірськолижного та зеленого туризму Славського району, насосні станції нафтопроводу «Дружба» та електротягові підстанції Львівської залізниці.

Аналогічна ситуація склалася і на іншій ЛЕП напругою 110 кВ через Турківський напрям. До ЛЕП-110 кВ, зведеної у 1970-х роках, під’єднано 13 підстанцій напругою 35—110 кВ, у тому числі вісім тягових підстанцій Львівської залізниці.

Все йде за планом?

За словами керівників ВАТ «Львівобленерго», ще у 2000 році підприємство розробило інвестиційну програму на найближ­чі п’ять років. Але не отримавши попервах позитивної підтримки щодо її впровадження у НКРЕ і Мінпаливенерго України, компанія розробила «Стратегію переозброєння і розвитку електричних мереж ВАТ «Львівобленерго». На її підставі було сформовано і подано на затвердження у НКРЕ нову інвестиційну програму на четвертий квартал 2002 року і наступні роки із визначенням необхідних джерел фінансування в структурі тарифу. У рамках цієї програми у період 2001—2006 років звели нові електромережі у курортах Моршин, Трускавець. Загалом в області проклали майже 100 км повітряних ліній електропередач.

Значну частину робіт виконано й у самому обласному центрі, на що витрачено близько 40 млн. грн. Причому третину коштів — на заміну 24 км кабельних ліній, прокладених у довоєнний період безпосередньо до житлових будинків у центральній частині міста. Вдалося дещо зменшити кількість непридатних ліній живлення та обладнання. Однак такі зусилля, за словами самих фахівців «Львівобленерго», дають змогу лише утримувати певну рівновагу в електропостачанні області та Львова.

Як зазначив В.Матвіїшин, нині вже частково розроблено напрями стратегічного розвитку енергетики, які згодом буде трансформовано в інвестиційну програму на найближ­чі п’ять років. Уже сьогодні у діючому тарифі ВАТ «Львівобленерго» закладаються інвестпрограми, обсяги яких (близько 65—75 млн. грн.) дають можливість у перспективі сподіватися на розв’язання назрілих проблем.

Місто не має всієї інформації

Але для того, «щоб карась не дрімав», керівники міста мають пос­тійно спонукати регіонального монополіста, яким є ВАТ «Львів­обленерго», до активних дій. До­недав­на місто цим питанням не займалося, ніби це його і не стосувалося. На конкретне запитання, а скільки Львову потрібно буде електроенергії у 2007—2008 роках, у віддаленішій перспективі, в міській адміністрації мають лише загальні уявлення...

«Враховуючи, що ВАТ «Львів­обленерго» є монополістом на ринку області та обласного центру, достовірну інформацію має лише ця компанія, — зазначає С.Бабак. — Проте цю прогалину незабаром буде ліквідовано. Вже найближчим часом у структурі міської адміністрації буде створено енергетичний відділ, який спільно із фахівцями «Львівобленерго» займатиметься як вирішенням оперативних питань, так і довгостроковим плануванням розвитку галузі. Крім того, діяльність енергопостачальної компанії має перебувати під постійним контролем територіальних відділень Держенергонагляду, НКРЕ та Антимонопольного комітету України».

На думку С.Бабака, проблем у міста в сфері енергозабезпечення було б набагато менше, якби під час приватизації до балансу ВАТ «Львівобленерго» не було включено міські електромережі. Адже частині великих міст вдалося зберегти у комунальній власності електромережі. Це дало б Львову можливість у комплексі вирішувати питання розвитку енерго-, тепло- і водопостачання і не бути заручниками єдиного постачальника-монополіста.

Поки не згасло світло

Попри усі запевнення фахівців ВАТ «Львівобленерго», сподіватися на те, що ситуація із забезпеченням міста електроенергією незабаром зміниться на краще, досить складно. Звичайно, і міська влада, і «Львівобленерго» демонструють «приклади активної турботи» про жителів та підприємства. Почали з центральної частини міста, де триває заміна старих внутрішньобудинкових електромереж на нові із напругою в 380 В.

Втім, це лише крапля у морі. Практично усім власникам нових об’єктів, які з’являються у місті, доводиться самотужки розв’язувати проблему енергопостачання новобудов. Про це свідчать то тут, то там розриті траншеї, в яких згодом прокладуть силовий кабель. А декому доводиться власним коштом будувати трансформаторні та розподільні підстанції. Таке становище є ненормальним, воно стримує прихід інвестицій до міста. Інвесторів не мали б турбувати подібні проблеми. Така світова практика. Саме про такий підхід до розв’язання проблем із енергозабезпеченням говорив міський голова А.Садовий. Звичайно, це потребує інших масштабів капіталовкладень.

Щоб відновити електричні мережі й привести їх до нормального технічного стану згідно із сучасними нормами, за словами технічного директора ВАТ «Львівобленерго» Володимира Романишина, потрібно близько 2 млрд. грн. і майже 20 років! Сума навіть за столичними мірками вражаюча. Звідки підприємство візьме такі кошти і чи не надто довго чекати? На це запитання відповіді немає. А чи думали про це державні чиновники, коли давали згоду на приватизацію енергогосподарства країни?

І це на тлі швидкого зростання потреб міста в електричній енергії. Нині у центральних районах міста і прилеглих територіях активно, часто без врахування стану існуючих електромереж, ведеться житлова та комерційна забудова, реконструкція об’єктів. У результаті цього рівень споживання електроенергії різко зростає. Неврахування цих моментів уже сьогодні призводить до виникнення збоїв у роботі нового обладнання, систем контролю за напругою, які встановлено на об’єктах. У деяких районах напруга постійно «стрибає». Жителям доводиться підтримувати її рівень, встановлюючи стабілізатори напруги або прилади відсікання напруги типу «максимум-мінімум». Не в усіх вони є, до того ж невідомо, настільки це безпечно для населення.

Втім, виявляється, без цих приладів можна обійтися. Як повідомив Володимир Романишин, нині продовжують діяти так звані категорії надійності електропостачання. Сьогодні їх три. Населення віднесене до третьої, останньої категорії. Втім, теоретично, споживач може змінити категорію. Для цього він має звернутися із листом до міських електромереж, у якому зазначити, скільки йому потрібно потужності та якого класу надійності.

Ми поцікавилися у Володимира Романишина, чиїм коштом встановлюється обладнання?

«Звичайно, — розвіює мої сумніви В.Романишин, — питання майнової належності визначається тим, хто купує обладнання. Якщо споживач захоче перейти на вищу категорію надійності і матиме для цього достатньо грошей — будь-ласка...»

Отже, якщо у вас несподівано відключився комп’ютер, холодильник чи інший прилад або весь вечір доведеться провести зі свічками, то знайте: нічого страшного в цьому ВАТ «Львівобленерго» не вбачає. Для них — ви лише третя категорія споживачів. Не більше...