Валютне регулювання: загрози реальні та уявні - Економіка - dt.ua

Валютне регулювання: загрози реальні та уявні

3 червня, 2011, 13:51 Роздрукувати Випуск №20, 3 червня-10 червня

В останній декаді травня сталася важлива подія для фінансової системи України з можливими далекосяжними наслідками: вступили в дію перші значущі заходи НБУ з лібералізації банківського валютного ринку.

© Василя Артюшенка

В останній декаді травня сталася важлива подія для фінансової системи України з можливими далекосяжними наслідками: вступили в дію перші значущі заходи НБУ з лібералізації банківського валютного ринку. Зокрема, банки одержали право на заборонені раніше операції з купівлі та продажу валюти під час однієї торгової сесії (раніше дозволялися лише односторонні угоди), здійснення форвардних (строкових) валютних операцій зі своїми клієнтами, а також на проведення валютних операцій на умовах своп (докладніше — у довідці).

У такий спосіб Національний банк зважився на перші серйозні кроки з лібералізації валютного ринку, від яких утримувався мало не з моменту прийняття на початку 1993 року Декрету про валютне регулювання.

Нововведення

Скептики, звичайно, можуть нагадати, що нинішні заходи не такі вже й перші. Наприклад, ще 2003 року на Українській міжбанківській валютній біржі було впроваджено систему торгівлі розрахунковими ф’ючер­с­ними контрактами на курс гривня/долар. Проте цей інструмент так і залишився незатребуваним ринком. Згодом на біржах готували і запуск форвардних конт­рактів. Але й цей проект не запрацював. Головна причина — попереднє керівництво НБУ надзвичайно скептично ставилося до інструментів хеджування валютних ризиків, бо вважало, що в умовах відсутності в Україні розвиненого фінансового ринку (зокрема, фондового) від них було мало користі, а тільки додаткові можливості для валютних спе­кулянтів.

Як відомо, вітчизняний валютний ринок раніше був налаштований на максимально ком­фортні умови для грошово-кредитного регулятора. А точніше, на забезпечення максимального впливу НБУ на валютний курс із метою утримання останнього в оптимальних, на думку чинов­ників і політиків, рамках.

Такий стан речей довгі роки влаштовував як фінансистів, так і їхніх клієнтів — населення і підприємців, які звикли покладатися на номінальну стабільність валютного курсу як ознаку ста­більності національної гро­шово-кредитної системи.

Проте дійсність осені 2008 року — масована девальвація гривні — змусила практично всіх позбутися рожевих окулярів. Як з’ясувалося, що довше курс зали­шається фіксованим, то більш болючими можуть бути наслідки цієї фіксації.

Українська сторона підпи­салася в угоді з Міжнародним валютним фондом під зобов’я­занням провести істотну лібера­лізацію валютного ринку, забезпечивши вищу гнучкість процесу курсоутворення.

Під час організованого за підтримки DT.UA засідання «Фі­нан­сового прес-клубу» (відбу­лося 25 травня ц.р. у Києві) представники НБУ, комерційних бан­ків і журналісти обговорювали нові можливості та виклики, що виникли в результаті нововведень.

За словами директора генерального департаменту грошової кредитної політики НБУ Олени Щербакової, основною перешкодою для активізації валютного ринку була наявність пенсійного збору з операцій в іноземній валюті, що робило страхування валютних ризиків занадто дорогим. Тому Національний банк був головним ініціатором і активно просував законопроект про скасування цього збору. Запро­вадженню нинішніх послаблень і появі нових інструментів на ринку передувало їх активне обговорення і підтримка бан­ківською спільнотою.

Також пані Щербакова вказала на ще одне з принципових нововведень у політиці Націо­нального банку. Якщо раніше ключова функція НБУ полягала в реалізації відразу двох пріо­ритетів — підтримки зовнішньої (курсової) і внутрішньої (ціно­вої) стабільності, то в результаті внесених торік змін до закону про Нацбанк його ключовою метою нині є контроль над інфля­цією (тобто забезпечення цінової стабільності).

«Ми вважаємо, що нині для нас це основний чинник нашої роботи, і Національний банк ставить перед собою і всіляко підт­римує досягнення тих інфля­ційних цілей, які нині визначено урядом, використовуючи для цього всі свої канали грошово-кредитної політики, — наголосила директор генерального департаменту грошово-кредитної полі­тики НБУ. — У середині — нап­ри­кінці минулого року було трохи зміщено акценти на користь здійснення більш жорсткої моне­тарної політики. На жаль, залишаються невирішеними проблеми в питаннях кредитування. Через це періодично спосте­рігаються пікові сплески грив­невої ліквідності. Ми намагаємося їм запобігати, щоб уникнути надмірного тиску на ринок».

За словами О.Щербакової, запроваджувані своп-операції — це лише один з інструментів управління ліквідністю, що його Нацбанк сьогодні дає ринку. При цьому банківський регулятор не має наміру зупинятися — це тільки перший крок. Але спочатку треба подивитися і проана­лізувати, як ринок адаптується до вже запропонованих нових умов та інструментів роботи.

Представники ринку появу нових інструментів на ринку підтримують доволі дружно. Так, голова правління «Дочірнього банку Сбербанку Росії» Ігор Юшко вважає, що запровадження Національним банком свопів — серйозний стимул для подальшого розвитку банківської системи, що сприятиме зокрема і зниженню ставок.

«Я вже майже двадцять ро­ків працюю в цій індустрії та з усією відповідальністю можу сказати, що, схоже, ми входимо в цілком новий етап розвитку банківського сектора. Якщо раніше ми обговорювали якісь обмежувальні дії з боку регулятора, частіше обговорювали, що треба було б йому зробити як рекомендації, то тепер у нас дискусія зовсім іншого плану, іншої якості: зроблено реальні кроки, й обговорюємо можливі або потенційні наслідки, дії, реакцію ринку. На мій погляд, перший крок, можливо, най­важливіший, оскільки існує елемент психологічного бар’єру, адже багато років по суті нічого не відбувалося. І цей факт може мати далекосяжні наслідки», — говорить І.Юшко.

Перевагою нового інстру­менту він назвав одержання банками доступу до гривневого ресурсу за відсутності валютної позиції (розбіжності вимог і зобов’язань в іноземній валюті. — А.А.), отже, без додаткових валютно-курсових ризиків. Також завдяки цьому створюється певний часовий запас — на три-п’ять років, поки на ринку не з’явиться довгострокова гривнева ліквід­ність — до проведення пенсійної реформи.

Оцінюючи значущість появи нових інструментів на валютному ринку, голова правління «Ерсте Банку» Павло Цетковсь­кий заявив, що завдяки появі своп-операцій банки можуть одержати ресурс для більш довгострокового кредитування. Правда, для цього буде потрібна допомога Національного банку, щоб він забезпечив рефінан­сування фінансових установ через низку, наприклад, шести­місячних свопів.

Банкір зазначив, що неод­мінною умовою для довгострокового кредитування в гривні також є плаваюча кредитна ставка, щоб вартість кредиту можна було періодично коригувати відпо­відно до поточної вартості свопу. «Зрозуміло, що клієнт бере на себе замість валютного ризику, який він брав до кризи, відсот­ковий ризик. Проте це питання, що ліпше — валютний чи відсот­ковий ризик».

Слідом за своїми колегами про важливість появи своп-інструментів на ринку заявив і голова правління «Правекс-банку» Сергій Наумов, оскільки такі операції дадуть змогу банкам не просто мати додаткову гривневу ліквідність і зроблять гривню більш довгостроковою, а й значно знизять ризики бан­ківської діяльності, оскільки завдяки їм банківські установи зможуть перекривати розриви в пасивах і активах. «Ті зміни і новації, що відбулися з початку року, — результат величезної роботи, за яку слід подякувати регулятору. Проте на своп-ринку все-таки потрібна активніша участь НБУ, тому що не в усіх банків є достатньо лімітів один на одного — і це справді проблема. Тому своп-ринок може і не запрацювати дуже швидко. Отже, Націо­нальному банку потрібно брати участь активніше, щоб показати приклад іншим банкам, як це працює, провести, так би мовити, лікнеп», — сказав фі­нансист.

Говорячи про можливу участь регулятора у своп-ринку, директор генерального департаменту кредитно-грошової політики НБУ Олена Щербакова наголосила, що Національний банк теж буде його учасником, проводячи відповідні операції. Але регулятор розраховує пе­редусім на їхню активізацію між банками, а сам долучатиметься в разі потреби. «Ми вважаємося кредиторами остан­ньої інстанції, оскільки для нас це все-таки інструмент управ­ління лік­від­ністю — одна з форм рефі­нансування. І ми працюватимемо за тими ж принципами, що й по рефінансуванню, за тими ж ціновими показниками. Ми прагнутимемо до того, щоб бенчмарк було сформовано безпосередньо банками», — підкрес­лила О.Щербакова.

На думку голови правління «Ерсте Банку», щоб запустити повноцінний своп-ринок в Україні, потрібно вдосконалити наявні міжбанківські рамкові угоди, передбачивши в них окремі пункти, які регулюватимуть відповідні угоди. На думку фінансиста, нині доволі складно оформити договір в такий спосіб, щоб убезпечитися від зайвих проблем у разі можливого банкрутства одного з учасників своп-угоди. Крім того, він зазначив, що нині є проблеми із закриттям угод за участі в них клієнтів банків — юридичних осіб.

Погоджуючись із думкою пана Цетковського щодо потреби доопрацювати механізм укладення свопових угод, директор департаменту управління валютними резервами НБУ Олександр Дубіхвост підкреслив, що такі речі за кордоном регламентуються напрацьованими правилами та рамковими угодами, від­працювати і прописати які варто було б банківським асоціаціям. «Це не робота Національного банку. Це не робота конкретної фінансової установи. Це робота асоціації банків», — зазначив представник НБУ.

Ризики і виклики

Відповідаючи на запитання журналістів про ризики, із якими поєднане запровадження нових інструментів на валютному ринку, Олександр Дубіхвост наголосив, що ніякого валютного ризику при операціях свопування не виникає.

«Що таке своп? Це обмін валютами. Зараз де-факто ці операції проводяться через обмін депозитами та зустрічні договори застав, хоча в усьому світі йдуть простішим шляхом: продаж зі зворотною купівлею.

При цьому виникають ризик непоставки, ризик контрагента, але немає жодного валютного ризику. Тому що своповий курс, за яким відбувається зворотний викуп, розраховується від дифе­ренціала (різниці) відсоткових ставок за обмінюваними валютами. Якщо ставки однакові, то, продаючи сьогодні валюту за поточним курсом, я зобов’язуюся через рік викупити її назад за такою самою ціною. Якщо ж існує різниця в ставках, як, наприклад, між доларом і гривнею, то курс, за яким зустрічна валюта викуповуватиметься через рік, розра­ховується виходячи виключно з цієї різниці. Немає ніякої курсової гри — тут просто свого роду заставний кредит. І якщо зі свопом виходитиме Націо­нальний банк, це буде чиста операція рефінансування: він даватиме гривню під заставу цієї валюти», — пояснив пан Дубі­хвост. Також він уточнив, що, впроваджуючи цей інструмент, ми просто йдемо до загально­прийнятної міжнародної практики. «У нас на ринку працює дуже багато банків з іноземними інвес­тиціями. І вони не розуміють наших механізмів, тому що це чисто український продукт, і його немає в міжнародній практиці. Тепер ми просто робимо його звичайним, цивілі­зованим, нормальним», — зазначив він.

«Фактично сьогодні ми узаконили вже існуючий механізм роботи банків. Ми його просто спрямували в більш форма­лізоване русло і через зміну правил бухгалтерського обліку нині будемо правильно відображати його в балансі», — додала О.Щербакова.

«Важливо розуміти, що свопи — це насправді не валюто­обмінні, а ресурсні операції. Тобто операція з обміну ресурсів у різних валютах, яка має враховувати дохідність у цих різних валютах, — підтримав представ­ників регулятора І.Юшко. — Ці операції знімають дуже істотні ризики не тільки з банків з іноземним капіталом, а й з усієї банківської системи. Раніше одержати в достатній кількості гривневий ресурс можна було тільки через домовленість про рефінансування в Нацбанку, а це складна й не завжди прозора процедура, яка викликала багато нарікань у минулі роки. Зробити гривню доступною також можна було, відкривши валютну позицію, тобто продавши валюту, яка у вас є, а вже після цього проводити з гривневим ресурсом якісь операції — активне кредитування, на фондовому ринку тощо. А для банків це дуже неприємно та непро­фесійно».

Утім, навіть якщо самі по собі своп-операції і не створюють додаткових курсових ризиків, то чи характерно це для інших нововведень? Зокрема, для дозволу бан­кам проводити зустрічні операції з купівлі та продажу валюти в рамках однієї торговельної сесії, а також здійснювати фор­вардні угоди зі своїми клієнтами? Адже головною причиною, через яку появі цих інструментів перешкоджав НБУ, відповідно до пояснень колишнього керівництва, були саме можливості для курсових спекуляцій.

На думку пана Наумова, хоча лібералізація умов роботи для банків на валютному ринку й могла зумовити деякі курсові коливання, проте вони не будуть довгостроковими, і «далі ринок заспокоїться». При цьому він акцентує увагу і на необхідності більш вільного курсоутворення в Україні. «Потрібно трохи пустити курс долара в більш вільне плавання, як рекомендує МВФ. Його потрібно контролювати, але люди не мають спиратися на догму, що курс долара в Україні буде стабільним вічно», — підкреслив пан Наумов.

За його словами, в Україні було б менше доларових депозитів і кредитів, якби курс американської валюти був більш плаваючим. А це, у свою чергу, означало б зниження доларизації вітчизняної економіки. Як доказ цієї позиції банкір навів ситуацію з євро: цю валюту українці не надто використовують як інвес­тиційний інструмент, хоча й довіряють їй не менше, ніж долару. Одна з причин — велика волатильність курсу євровалюти в Україні.

Серед можливих викликів для ринку Ігор Юшко називає неминучість виникнення проблеми надлишку валютної ліквід­ності, яка «хоча виникне й не завтра, але буде обо­в’язково». «Тоді постане питання про подальші кроки лібе­ралізації та можливості проводити активні операції за межами України. Зокрема, кілька років тому з цим зіштовхувався Казахстан. Важ­ливе питання: як до цього підій­ти», — зазначив експерт.

У Нацбанку не розраховують на значну активізацію припливу валюти в країну за рахунок лібералізації валютного ринку, оскільки наявність строкових інструментів на валютному і кредитному ринку не є визначальним чинником для іноземних інвесторів при прийнятті рі­шення про вкладення коштів в економіку.

«Приплив валюти? Я була б тут обережною в оцінках», — сказала пані Щербакова. На її думку, іноземні інвестори більше уваги приділяють регуляторному середовищу для бізнесу, рейтингам країни, рівню інфляції, темпам зростання ВВП тощо. Тому «якщо є необхідність ввезти валюту і працювати з нею, вона сюди прийде навіть без свопів; немає необхідності — не прийде».

При цьому представник НБУ зазначила, що нині на внут­рішньому ринку валютні кошти можна залучити за меншою вартістю, ніж на зовнішньому. «Держава сьогодні позичає на зовнішньому ринку під 7—8,5% у валюті. Водночас рівень депозитних валютних ставок знизився до 5—6% річних. Тобто внут­рішній інвестор — населення — кредитує нас значно дешевше, ніж зовнішній. Тому ми й шукаємо механізми, прагнемо
запустити різноманітні інст­рументи, щоб гроші внутрішнього інвестора включити в інвес­тиційний оборот і щоб вони працювали на економіку країни, — пояснює О.Щербакова. — Адже якщо ми використовуємо внут­рішній ресурс, активізується на­ціо­нальний потенціал, який не провокує зовнішніх боргових зобов’язань і пов’язаних із ними ризиків».

У цьому контексті надзвичайно важливий аспект, на який будуть спрямовані зусилля На­ціонального банку, — підви­щення фінансової грамотності населення, якої гостро потребує еко­номіка. Також, за її словами, Нацбанк всіляко сприятиме більш активному розвитку фондового ринку, щоб населення саме туди інвестувало свої кошти, а не готівкову іноземну валюту та валютні депозити.

Крім інших переваг, розвиток фондового ринку дасть змогу грошово-кредитному регулятору більш ефективно здійснювати свою монетарну політику.

«Підвищення фінансової грамотності населення ми вба­чаємо одним зі своїх основних завдань. При цьому необхідно працювати в усіх сегментах, починаючи від дитячих садків. Має бути м’яке просування націо­нальної грошової одиниці у світ і в побут, щоб люди не надто багато уваги приділяли валютному курсу, — наголошує директор генерального департаменту гро­шово-кредитної політики НБУ. — Ми чудово розуміємо, що це той індикатор, який болісно сприймається нашим населенням. Але все-таки політика На­ціонального банку і всі дії, які він здійснює та здійснюватиме, спря­мовані на те, щоб просунути наш національний продукт — націо­нальну грошову одиницю, адже основою нашої економіки та всієї нашої життєдіяльності є гривня».

Довідка DT.UA

Нові інструменти на валютному ринку були запроваджені відповідно до постанови НБУ №111 від 13 квітня 2011 року («Про внесення змін до деяких нормативно-право­вих актів Національного банку України»), які вступили в силу з 20 травня ц.р.

Серед найбільш значущих нововведень — можливість для банків здійснювати форвардні угоди (від англ. forward — обмін валюти в майбутньому, за заздалегідь зафіксованим валютним курсом), а також (із 30 травня ц.р.) операції своп (від англ. swap — договори продажу валюти із зобов’язанням зворотного викупу у визначений термін за заздалегідь визначеним курсом).

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №30, 17 серпня-23 серпня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво