Валентин Симоненко: «Правда — основа безпеки держави» - Економіка - dt.ua

Валентин Симоненко: «Правда — основа безпеки держави»

5 червня, 2009, 14:36 Роздрукувати Випуск №20, 5 червня-12 червня

Приймаючи пропозицію редакції «ДТ» «обгрунтувати заяви Рахункової палати України стосовно НАК «...

Від редакції

По гарячих слідах заяви прес-служби Рахункової палати України про результати перевірки фінансово-економічної діяльності НАК «Нафтогаз України» «Дзеркало тижня» звернулося за роз’ясненнями до Юрія Колбушкіна, заступника голови правління НАК (див. «ДТ» №17 від 16 травня 2009 року, «ГАЗрозрахунок»). Редакція «ДТ» також запропонувала Рахунковій палаті обгрунтувати свої висновки стосовно НАК «Нафтогаз України».

Наприкінці травня «ДТ» одержало статтю голови Рахункової палати України Валентина СИМОНЕНКА, яку і пропонуємо увазі наших читачів.

Однією з основних умов здійснення ефективної фінансово-економічної політики в державі було і є знання реального стану справ у цих сферах. Для одержання такої інформації законодавчою і виконавчою владою у 186 країнах світу створені (де раніше, де пізніше, а в окремих державах — століття тому) конституційні, незалежні вищі органи фінансово-економічного контролю. Саме таким органом в Україні є Рахункова палата.

За роки своєї діяльності, адаптувавши міжнародну методику і методологію проведення незалежних аудитів, Рахункова палата набула загальноєвропейське визнання як сучасна високопрофесійна структура. Сьогодні ми є членом Управляючих директорів ЄВРОСАІ (Європейська організація вищих органів фінансового контролю), що об’єднує 56 країн, обрані міжнародними незалежними аудиторами ОБСЄ.

Приймаючи пропозицію редакції «ДТ» «обгрунтувати заяви Рахункової палати України стосовно НАК «Нафтогаз України», насамперед хочу зазначити, що аудит фінансово-економічної діяльності НАК «Нафтогаз України» проводився за дорученням Верховної Ради і в рамках повноважень Рахункової палати, передбачених Конституцією України, у суворій відповідності з міжнародними стандартами, методикою і методологією ЄВРОСАІ.

Для перевірки «Нафтогазу» взяли 2006—2008 роки. Оскільки методика і методологія будь-якого дослідження визначають тенденції і динаміку розвитку економічних процесів, вивчення діяльності такої великої компанії за трирічний період є оптимальним.

Під час аудиту зі складеними актами та аналітичними записками були ознайомлені посадові особи НАК «Нафтогаз України», котрі їх і підписали. На підставі цих актів був складений звіт і зроблені висновки. Звіт було розглянуто на засіданні колегії Рахункової палати у присутності заступника міністра палива та енергетики України Володимира Макухи і заступника голови правління «Нафтогазу» Юрія Колбушкіна, котрий і відповідав на запитання «ДТ».

Під час обговорення цієї теми на засіданні колегії заперечень і зауважень про неточності ні щодо цифр, ні щодо висновків з боку зазначених посадових осіб не було. «Мовчати» на засіданні колегії і погоджуватися з висновками, а потім публічно їх трактувати — це, на жаль, стало практикою, особливо в таких солідних відомствах, як Мінфін, Мінекономіки, Мін’юст та інші. А посилання на маніпулятивність висновків або на «складність пташиної мови бухгалтерського обліку» вочевидь не за адресою. Називаю речі своїми іменами, щоб припинити поширену практику трактування по-своєму законів, а не їхнього виконання, а також замовчування або ігнорування правдивої інформації.

Тепер про висновки колегії. Чому вони — не маніпуляція? Вони грунтуються на матеріалах аудиту, обсягом до 200 сторінок. Тому аналітичних матеріалів не бракує. На жаль, редакція може опублікувати максимум 10—11 сторінок відповіді. Тож обмежуся викладенням окремих проблем.

Сухий залишок
результатів діяльності

Почну з того, що діяльність «Нафтогазу» з дня його заснування в 1998 році оповита таємницями, домислами, міфами, за якими важко побачити її реальне призначення — компанія для держави чи держава для компанії. Здавалося б, «Нафтогаз» завжди на слуху. Проте дискусії навколо НАКу не мають нічого спільного з фактичним фінансово-економічним становищем компанії, як і розміщені на сайті «Нафтогазу» дані про нібито фінансову стійкість компанії після «проведених бухгалтерських аудитів за міжнародними стандартами». Якщо це твердження неправильне, тоді чим викликана одна з вимог МВФ про видачу кредиту в складі затвердженої для України кредитної програми stand by у розмірі SDR 11 млрд. (16,5 млрд. дол.), сформульована так: «...зміцнення фінансового становища НАК «Нафтогаз України».

Відповідно до звітності, «Нафтогаз» стабільно протягом останніх трьох років нарощує чистий прибуток до 16,3 млрд. грн. Якщо не враховувати податкової недоїмки на кінець минулого року в 1,5 млрд. грн., то треба радіти успіхам держпідприємства.

Якби не одне «але» — паралельний процес нічим не обгрунтованих списань штрафів, пені, неустойок, податкових платежів. За три роки урядом і податковими органами було списано 20 млрд. грн. і ще 14,2 млрд. грн. розстрочено. Це п’ята частина держбюджету.

До щедрих подарунків компанії від Кабміну слід додати і 3,7 млрд. грн. недоотриманих дивідендів від її діяльності в держбюджет і 8,7 млрд. грн. із того ж держбюджету на компенсацію різниці між ціною закупівлі і продажу природного газу населенню. З урахуванням тільки цих фінансових «фокусів» можна говорити про прибутковість компанії, зважаючи ще й на те, що за три роки її валовий оборот коштів перевищив 150 млрд. грн.

У результаті такої «енергійної» фінансової діяльності «Нафтогазу» ефективність його роботи більш ніж жалюгідна. Компанія цілком залежить від внутрішніх і зовнішніх позик.

З початку 2006 року різко зросла заборгованість НАК «Нафтогаз України» за залученими кредитами. Якщо в січні 2006 року заборгованість за кредитами значилася в сумі, еквівалентній 8,2 млрд. грн., то на сьогодні вона перевищує 35 млрд. грн.

Лише в 2009 році потреба в коштах на погашення кредитів (з урахуванням відсоткових ставок за користування кредитами, термін дії яких закінчується цього року) становитиме майже 17,5 млрд. грн. До того ж ця сума більш як утричі перевищує обсяг статутного капіталу компанії. А ці кошти ще необхідно заробити або просити в уряду, тобто з держбюджету, істотно спустошивши гаманець громадян країни.

Коефіцієнт фінансової стійкості (це співвідношення власних і позикових коштів) щороку зменшувався — із 0,81 у 2006 році до 0,68 у 2008-му; рівень коефіцієнта рентабельності власного капіталу (співвідношення чистого прибутку і чистого доходу) протягом 2006—2008 років не досягав нормативу (при нормативі від 0,13 до 0,24 фактично становив 0,02; 0,03; 0,04 відповідно). Постійно зростає кредиторська заборгованість: на початок 2006 року — 7,9 млрд. грн., на кінець 2008-го — 24,7 млрд. грн.

При такому фінансовому становищі практично неможливо вирішувати стратегічні завдання, які стоять перед «Нафтогазом»: створення науково-технічних передумов для комерційного освоєння і розвідування нових родовищ і нарощування обсягів видобутку вуглеводнів, модернізація ГТС і, головне, — забезпечення енергобезпеки країни.

Фактично нафтогазова галузь із бюджетоутворюючої перетворилася на пожираючу держкошти і гроші платників податків. Це результати, або, як кажуть, сухий залишок фінансів господарської діяльності «Нафтогазу» за три роки.

Хто в домі хазяїн?

Сумні результати фінансово-економічної діяльності найбільшої держкомпанії країни за останні три роки, природно, викликають ряд запитань. Хто реально керує компанією, до складу якої входить понад сто підприємств, де працюють близько 200 тис. людей? Хто контролює і відповідає за результати її діяльності? Хто відповідає за стратегію її розвитку?

Де-юре повноваження з управління 100-відсотковим держпакетом акцій НАК «Нафтогаз України» покладено на Мінпаливенерго. Насамперед з допомогою участі в роботі вищого органу управління компанії в період між зборами акціонерів (КМУ і Мінпаливенерго) — у наглядовій раді.

Фактично ж, як показали наші дослідження, Мінпаливенерго не має реального впливу на фінансово-економічну діяльність «Нафтогазу».

Протягом 2006—2008 років із запізненням на три-шість місяців затверджувалися фінансові плани компанії, а потім складався і затверджувався газовий баланс країни. Цей основний документ діяльності компанії мав затверджуватися Кабміном, оскільки є основою планування фінансово-господарської діяльності. Проте — гуляти, так гуляти! У 2006 році голова правління компанії О.Івченко сам для себе і для країни власноруч затвердив цей документ. І ні міністерство, ні уряд «не помітив» цього кричущого свавілля. На наше запитання керівництву компанії, чому так відбувається, відповідь була одна: такою є існуюча практика. Практика грубих порушень нормативно-правових актів.

Нехтування законодавчими нормами призводить до значних матеріальних втрат. Оскільки Мінпаливенерго не затверджувало балансу і фінансових звітів компанії за 2006-й і 2007 рік, отриманий у ці періоди прибуток у сумі 5,3 млрд. грн. не розподілявся, що дало змогу надалі використовувати його, оминаючи держбюджет.

Таким чином, найбільша держкомпанія в країні працювала на себе. Інтереси держави, питання енергетичної безпеки країни залишалися поза полем зору всіх гілок влади.

Усі чують про тандем: Кабмін — «Нафтогаз». Про Мінпаливенерго взагалі не згадується.

Де-факто реальним керівником «Нафтогазу» всі останні роки є керівництво Кабміну, а фактично — особисто прем’єр-міністр. І не має значення, як його прізвище (за останні три роки їх було три). Керівництво компанією здійснюється в ручному режимі, що перетворило її на не підконтрольну нікому «державу в державі».

Звідси і закритість діяльності НАК «Нафтогаз України». У компанії стало традицією будь-якими доступними засобами блокувати перевірки органів держконтролю, а згодом — заперечувати результати таких перевірок.

Нагадаю пану Колбушкіну про перевірку в 2006 році. Тоді керівництво компанії фактично паралізувало роботу аудиторів. Спочатку в епістолярному стилі піддавалася сумніву «правомочність повноважень Рахункової палати перевіряти її діяльність». Потім було обмежено доступ і скорочено обсяг наданої інформації. Створення перешкод у роботі аудиторів призвело до складання протоколу про адміністративне правопорушення і змусило Рахункову палату звернутися до Шевченківського суду м. Києва. Проте справу було закрито у зв’язку з тим, що «суд прострочив» її розгляд. Аналогічні судові позови з «Нафтогазом» були і в КРУ.

Коефіцієнт безвідповідальності

В інтерв’ю «Дзеркалу тижня» заступник голови правління НАК «Нафтогаз України» Юрій Колбушкін із пафосом заявив, що компанія є соціально орієнтованою. А тому, щоб зберегти рентабельність і не допустити збитковості діяльності «Нафтогазу», довелося б істотно збільшувати ціни і тарифи, що неминуче погіршило б матеріальне становище більшої частини населення України. Тому компанії доводиться вдаватися до фінансових запозичень.

Усе це було б правильно, якби кредити йшли на реконструкцію, відновлення основних фондів, а не на безглузде затикання фінансових дір.

Крім того, масштаби діяльності НАК «Нафтогаз України» і ступінь впливу на економіку України такі, що форс-мажорні обставини компанії стають проблемою держави і, в остаточному підсумку, впливають на кожного члена суспільства. У чому всі ми мали можливість переконатися (і відчули на собі) наприкінці минулого року, зокрема у грудні, коли національна валюта стрімко знецінювалася. Це відбувалося не в останню чергу через спробу розв’язати проблеми «Нафтогазу» за рахунок колосального кредиту ВАТ «Ощадбанк» (18 млрд. грн.), згодом конвертованого в долари для розрахунків за імпортований газ.

Тобто за так звані низькі, соціально орієнтовані ціни на газ населення вже розплатилося, і сьогодні ніхто точно не спрогнозує, якою буде ця плата до кінця поточного року. За три останні роки ціни на споживаний населенням газ зростали тричі. При тому що «Нафтогаз» протягом року одержував газ для населення за стабільною ціною.

Нагадаю, що ще 2001 року урядом було затверджено Порядок забезпечення газом вітчизняних споживачів, яким визначено, що населення забезпечується газом власного видобутку, а бюджетні організації, підприємства теплокомуненерго і промисловості — імпортним.

Щороку законами України про держбюджет установлюється, що підприємства, частка держави в яких перевищує 50%, продають видобутий газ лише населенню. А на практиці?

За три останні роки в Україні видобуто 62 млрд. кубометрів газу, із них підприємствами НАК «Нафтогаз України» — 58 млрд. Але компанією були укладені договори на закупівлю тільки 47 млрд. кубометрів газу, видобутого в Україні. Чому саме стільки, у керівництва «Нафтогазу» обгрунтувань немає. Як і того, що підприємством ВАТ «Укрнафта», яке перебуває в управлінні НАК «Нафтогаз», за три роки видобуто майже 10 млрд. кубометрів газу, з яких продано «Нафтогазу» тільки 780 млн. кубометрів, або 8% від загального обсягу видобутку за зазначений період.

Усього з порушенням вимог законодавства підприємства, які перебувають в корпоративному управлінні «Нафтогазу», реалізували 11,2 млрд. кубометрів газу не населенню, а іншим споживачам, відповідно, за вищими цінами. При цьому нестачу газу для населення тільки в 2006 році в обсязі 4,8 млрд. кубометрів було компенсовано за рахунок держбюджету імпортним газом.

Замість того щоб притягнути керівництво «Нафтогазу» до відповідальності за грубі порушення законодавства, уряд компенсує з бюджету різницю між ціною закупівлі і реалізації газу населенню в сумі 1680,3 млн. грн., чим завдано прямих збитків державі, а як наслідок — усім громадянам України.

Біг на місці

Провівши аудит фінансово-господарської діяльності НАК «Нафтогаз України» за останні три роки, колегія Рахункової палати України дійшла невтішних висновків:

— управління найбільшою держкомпанією країни здійснюється безсистемно і неефективно;

— дані звітності суперечать фактичному фінансовому становищу, платоспроможність критична і цілком залежить від зовнішніх фінансових джерел; фінансова стійкість компанії, рентабельність і темпи переоснащення або модернізації вкрай низькі;

— жодне зі стратегічних завдань, поставлених перед компанією в момент її організації, за 11 років роботи не вирішено.

Така ситуація загрожує енергетичній безпеці країни, украй негативно позначається на здійсненні бюджетної політики.

Висновки і пропозиції, затверджені колегією Рахункової палати, я підписав 5 травня поточного року і направив особисто прем’єр-міністру Ю.Тимошенко, міністру Мінпаливенерго Ю.Продану, керівнику НАК «Нафтогаз України» О.Дубині та у Верховну Раду України.

Відповідно до законодавства усі, кому адресовані матеріали колегії, зобов’язані відповісти Рахунковій палаті протягом 15 днів про вжиті заходи за висновками.

Офіційних відповідей поки що немає. Відбувається процес забалакування проблеми, ревізуються висновки і пропозиції.

А проблема НАК «Нафтогаз України» так і залишається не розглянутою на фаховому рівні в Кабінеті міністрів.

Ситуацію абсолютної байдужності особливо гостро відчуваєш, проводячи паралелі зі схожим вирішенням проблем нашими сусідами. Одночасно з нами колеги з Рахункової палати Російської Федерації проводили аудит виконання ВАТ «Газпром» і компанією «РосУкрЕнерго» зовнішньоекономічних контрактів на поставки газу в Україну і транспортування його в Європу через територію нашої країни. До речі, російські колеги зробили висновок, що Україною не проводився несанкціонований відбір газу ні в 2007-му, ні в 2008 році.

Ми обмінялися матеріалами аудиту, установили моніторинг над вирішенням питань, поставлених у наших висновках. Отож, матеріали російських колег уже розглянуті на засіданні правління ВАТ «Газпром», і урядом РФ визначено ряд заходів для усунення виявлених недоліків і порушень. Звідси — невтішний висновок: правда з найважливіших питань безпеки нашої держави сьогодні практично нікого не цікавить. Усі борються за своє щастя, своє місце під сонцем. Країна зі своїми проблемами залишається в тіні і на узбіччі. Ну як тут не пригадати: «За державу прикро».

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №34, 14 вересня-20 вересня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво