Вадим КОПИЛОВ: «У питаннях цін важливо працювати на випередження» - Економіка - dt.ua

Вадим КОПИЛОВ: «У питаннях цін важливо працювати на випередження»

11 лютого, 2011, 16:35 Роздрукувати Випуск №5, 12 лютого-18 лютого

Глибше розібратися в такій важливій для суспільства проблемі, як державна політика у сфері цін і ціноутворення, DT.UA розраховувало з допомогою фахівців Міністерства економічного розвитку і торгівлі.

© Вадим Копилов

Глибше розібратися в такій важливій для суспільства проблемі, як державна політика у сфері цін і ціноутворення, DT.UA розраховувало з допомогою фахівців Міністерства економічного розвитку і торгівлі. Зокрема, нас цікавили аналіз поточної цінової ситуації та прогнози її розвитку до кінця 2011 року, причини стрімкої цінової динаміки за офіційно низького рівня інфляції, а також найближчі кроки уряду із запобігання ціновим стрибкам.

Перший заступник міністра Вадим КОПИЛОВ погодився відповісти на наші запитання.

— Вадиме Анатолійовичу, обговорімо цінову ситуацію початку 2011 року. Коли вже прем’єр-міністр займається питаннями цін на окремі види товарів… За великим рахунком, це не компетенція першої особи в уряді. Система має працювати так, щоб таких ексцесів не виникало.

— Абсолютно правильно, якщо ми говоримо про систему. Коли є відповідна інфраструктура, коли ринок спокійний, коли є віра в стабільність — тоді так.

— Я не уявляю, щоб президент Франції чи канцлер Німеччини говорили про ціни на гречку... Як в економічному відомстві оцінюють ситуацію з цінами, і якими вбачаються першочергові заходи для їх приборкання?

— Насправді світовий ринок продовольства викликає стурбованість: зростають ціни на пшеницю, білий цукор, цукор-сирець, іншу продукцію. Дефіцит проглядається, і прогнози такі, що рік у рік він може збільшуватися. На сьогодні це непроста сфера.

А в країнах, що перебувають у стані змін, у молодих країнах, таких як Україна, доводиться більше уваги приділяти коливанням як на зовнішньому ринку, так і в себе. І приводи постійно знаходяться. Візьмімо ту ж гречку — ціни на неї тільки в січні нинішнього року зросли в Україні на 21,3%. А всього з початку минулого року — на 200%. Основна причина: мало посіяли торік.

Гречку традиційно споживають у трьох країнах: Росії, Україні та Білорусі. Китай — ще один виробник гречки, на 90% кормової. Домовленість із Китаєм є, тепер ведуться переговори, щоб закупити продовольчу, якісну гречку. Хоча її споживання в Україні — 2,9 кілограма на рік на людину. Тобто це не якийсь ключовий, життєво важливий продукт. Але — традиційний.

— Без Китаю ніяк? І чому відразу — закуповувати?

— А що робити? Взимку ж ми гречки не виростимо. Якщо ж ідеться про наступний сезон, то Міністерство аграрної політики вжило заходів, щоб виробництво гречки в Україні було достатнім, навіть вище рівня споживання. Це в нас буде. Це завдання можна вирішити.

Однак тут є цікавий момент. Спочатку ціна виробника становила вісім із лишком — дев’ять тисяч гривень за тонну, але що ближче до кінця сезону, то менші запаси — і почалося. І ви знаєте, найбільша надбавка виявилася на фасуванні.

Тому в підготовленому в Мінекономрозвитку проекті постанови уряду «Деякі питання ціноутворення на окремі види продовольчих товарів» передбачається встановити рівень рентабельності таких операцій, як розфасовка продтоварів, а також запровадити декларування оптово-відпускних цін на гречану крупу і молоко в м’якій упаковці.

А взагалі якщо ви, журналісти, стежите за подіями не тільки в Україні, а й у сусідів, то ви бачите, що є загальні проблеми: конфлікт між виробниками, оптовими постачальниками, фасуванням і реалізацією, боротьба за націнки. Але фасування — особливий випадок. Зазвичай ним займаються невеликі мобільні заводики, що належать приватним підприємцям, — і відразу одержуємо надбавку, яка виходить за всі розумні межі. Тому що оподаткування немає і обліку немає. Є природний процес зняття пінки, що підігріває весь цей ажіотаж.

Я — за самозайнятість, але в суворо регламентованих сферах, без вбудовування у великі технологічні процеси. А коли технологічні схеми перериваються, товарні та грошові потоки пропускаються через приватних підприємців — це вже не самозайнятість, це просто ухиляння від сплати податків.

З іншого боку, зростання цін — це непряме свідчення того, що ринок розвивається. Ринок потребує нових торговельних площ. Їх починають будувати. Але є бажання швидше «відбити» вкладені гроші — не за п’ять-сім років, а за два-три, щоб вкладати в нові площі, швидко розвиватися... Тож витрати на розвиток починають прискореними темпами перекладати на споживача.

Є короткий список життєво важливих продуктів, щодо яких держава встановлює контроль через регулювання рентабельності. Повсюдно, на всі види товарів цього робити не можна, бо тоді немає ринку.

Проте держава використовує не тільки регулятивні важелі, вона нині є гравцем на ринку, здійснює товарні інтервенції у разі значних стрибків цін на ті ж таки зерно, цукор. Ви, напевно, знаєте: щоб не допустити зростання роздрібних цін на хліб, хлібопекарські комбінати забезпечують дешевшим борошном із державних ресурсів. Це нормальна підтримка рівня ціни.

Не секрет, що нестабільність цін зумовлена ще й зовнішніми чинниками. Погляньте, зовнішня ціна на зерно — 300 і більше доларів за тонну. Нас дуже багато хто критикував за квотування, але внутрішню ціну на зерно втримати вдалося. Адже якби зерно (а відповідно, борошно та хліб) стало дорожчим мінімум удвічі, наша реакція була б різко негативною, чи не так? Та цього не сталося завдяки продуманим, я вважаю, діям уряду.

Нині треба вивезти, реалізувати торішній врожай, підготувати засіки Батьківщини до нового.

— Довго ж ми йшли до цього очевидного рішення…

— Постривайте, але якщо тепер дати сигнал — відкриваємо! — почнеться вся ця штовханина-метушня, перебивання одне в одного клієнтів. Забезпечувати внутрішній ринок? Навіщо? Я продам зерно туди, де дорожче, по триста... А на внутрішньому ринку — дефіцит.

Тут цікавий момент на стику ринку і регулювання. З одного боку, не лізьте, з іншого — не хочу, щоб було дорого. Висновок: усе добре в розумних межах. Відпускатимемо пшеницю на експорт плавно.

Ще раз наголошую: зовнішній ринок є нестабільним, занадто великі на ньому перекоси. Якби ми повністю відкрилися, то упіймали би це зовнішнє зростання ціни на зерно вдвічі і переклали б його на себе.

По суті справи, повністю відкрившись, маючи дуже високу, 50-відсоткову залежність від імпорту, ми імпортуємо й інфляцію. Тому прем’єр-міністр поставив чітке завдання: щоб менше залежати від зовнішніх цінових колізій, слід відпрацювати програму імпортозаміщення. Погляньте, що відбувається з ціною на нафту...

— А що відбувається з ціною на бензин в Україні? Тут уже немає приватних підприємців, як у «гречаному» виробництві, але є чимало ексклюзивних пільговиків. І якщо в європейських країнах приблизно половину вартості літра бензину становлять відрахування до бюджетів, то в нас практично та ж частина вартості виводиться в тіньовий оборот…

— Це ж хто таке сказав? Це неправильні оцінки. Так, баловство є…

— Коли до десятка компаній-імпортерів та нафтопереробників домовляються і грають на цінах — це картельна змова.

— Нині Антимонопольний комітет веде розслідування на предмет змови. І, гадаю, результати невдовзі буде оприлюднено.

Експертно-аналітична група в складі представників Антимонопольного комітету, Міненерговугільпрому, Мінекономрозвитку, імпортерів та переробників предметно займалася структурою ціни на бензин. Зроблено розрахунки необхідного рівня надбавки — і ви бачите результат: немає того різкого цінового стрибка, що відбувся по нафті, його демпфували. Крива зростання цін на бензин в Україні нижча за криву зростання цін на нафту. Це — результат дуже серйозної роботи.

А загалом проблема комплексна. За наявності своїх заводів ми нині серйозно залежимо від імпорту світлих нафтопродуктів. З одного боку, в Україні виробляється бензин не дуже високої якості. З іншого — до хорошого звикаєш швидко. Так, на НПЗ у Лисичанську та Кременчуці трохи підтягли технології. Але люди готові платити за бензин більше, аби убезпечити свої автомобілі.

Тому ми ведемо діалог із заводами. Запровадження мита на імпорт? Не питання. Підписуємо взаємні зобов’язання, повідомляємо про запровадження мита, скажімо, через півтора року. Але за ці півтора року треба здійснити реконструкцію заводів в Україні, щоб забезпечити внутрішній ринок високоякісним бензином.

Представники заводів пішли думати…

А просто так, без підготовки, закрити імпорт — означає на 30—40% збільшити вартість товару.

— Вадиме Анатолійовичу, наскільки ефективний такий захід, як укладання меморандумів уряду з різноманітними асоціаціями виробників: молока, м’яса, цукру тощо? Судячи з повідомлень преси, меморандум із виробниками соняшникової олії передбачає, з одного боку, відмову уряду від запровадження експортних квот, з іншого — зобов’язання товаровиробників ужити заходів для насичення ринку продукцією. Але ж ринок і так насичений, от тільки ціни… Лише за січень вартість соняшникової олії зросла в середньому по Україні на 6% і перевищила 13 грн. за літр…

— Насправді йдеться про стримування зростання цін. Україна є одним із найбільших виробників соняшникової олії у світі. Цей бізнес високорентабельний, ціна на олію на зовнішньому ринку постійно йде вгору. Мінагрополітики домовлялося з виробниками про те, щоб стримування ціни на соняшникову олію на внутрішньому ринку компенсувати доходами від експорту. Тому що обсяг внутрішнього споживання соняшникової олії набагато нижчий, ніж обсяг експорту.

А щодо ефективності переговорів... Досвід таких угод із виробниками є не тільки в нас. Європа теж активно послуговується такими інструментами. Однак тут слід узяти до уваги, що наше бізнес-середовище молоде, воно ще не має усталеної інфраструктури, вироблених процедур, потерпає від політичних коливань, шарпання в усі боки. Це теж дуже сильний чинник.

— Що в планах уряду стосовно запобігання різноманітним ціновим стрибкам?

— У питаннях цін важливо працювати на випередження. Робляться всі потрібні кроки для відновлення запасів цукру. Його буде достатньо, за тією ціною, що є.
Близько 270 тис. тонн цукру-сирцю буде завезено в межах тарифної квоти. Ведуться переговори про фрахт, про закупівлі...

Є домовленість із Білоруссю про ввезення у найближчі місяці 15 тис. тонн вершкового масла. Програмою інвестування, програмою розвитку агропромислового комплексу передбачено кроки з відновлення молочного поголів’я.

Ми хочемо, щоб в окремо взятій Україні був ідеальний капіталізм? Так не буває. Росія — країна з величезними запасами паливно-енергетичних ресурсів, але електроенергія для населення там майже втричі дорожча, ніж у нас. Я не кажу про те, що й нам слід терміново підвищувати втричі. Всі процеси мають бути збалансованими. Доходи громадян мають бути такими, щоб вони могли жити в достатку і щасті в нашій країні. Незалежно від коливань на зовнішньому ринку. Це завдання вдасться виконати в тому разі, якщо ми продуктивно працюватимемо, виробляючи затребувану на ринку продукцію.

— Чи плануються якісь нові різновиди допомоги малозабезпеченим? Адже субсидії на житлокомпослуги, що практикуються нині, всієї гостроти цінових проблем не знімають. Чи розглядає уряд такі питання?

— У разі значних коливань цін, ви знаєте, передбачено індексацію пенсій, допомоги. А ви хочете, щоб впровадили картки, зробили магазини для малозабезпечених? Я вважаю, що це не вихід. Ми маємо рухатися так, щоб зростання доходів випереджало зростання цін. Це можливо тільки у випадку зростання економіки.

Головний стабілізуючий чинник — нинішні тенденції в економіці, курс на стабільність. Вони є. В січні, традиційно складному місяці, податківці виконали план із надходжень до бюджету. Це не означає, що вони платників податків обібрали, це означає, що економіка працює.

Зростанням економіки уряд займається впритул. Масштабні інвестиційні проекти, програма імпортозаміщення, ефективна держпідтримка — все це для того, щоб ми заробляли більше, ніж споживаємо.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №39, 19 жовтня-25 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво