У струменях «Боржомі» та Кури

Це в середньому, пояснював мені пан Темур. А щоденна цифра може бути меншою або більшою — залежно від попиту на продукцію. З яким нині, на жаль, величезна проблема. На шляху до споживача знаменита грузинська вода наразилася на таку непробивну перешкоду, як велика політика.

З осені 1995-го, коли нова управляюча компанія — Georgian Glass & Mineral Waters — відновила на двох заводах у Боржомі виробництво мінеральної води, що сильно скоротилося на початку 90-х, обсяги продажу, зокрема і до країн СНД, рік у рік зростали. На 2006-й планувалося випустити 222 млн. умовних пляшок, і вже перший квартал зафіксував бурхливе зростання реалізації. Проте бойкот грузинській воді, оголошений Росією 7 травня ц.р. (буквально через місяць після заборони на ввезення з Грузії вина й виноматеріалів!), сплутав усі карти виробникам.

З якої ж причини під удар потрапили і стратегія розвитку компанії, і добробут жителів Боржомського регіону, багатьох з яких вода, без перебільшення, годує? За російською офіційною версією — через невідповідність якості. Таке формулювання викликало величезний подив у грузинських фахівців, і вони без зволікань узяли понад 200 альтернативних проб продукції з тих самих партій, у яких нібито було виявлено недоброякісну воду. За словами віце-президента Georgian Glass & Mineral Waters Левана Багдавадзе, жодних відхилень від стандартів якості проби не зафіксували.

Документи ж, що підтверджують «неякісність», на завод не надійшли навіть через місяць. Попри кількаразові прохання.

Можливо, «спірна» вода була контрафактною? Але це також малореально. Леван Багдавадзе наводить цифри: лише за два останні роки разом із Росспоживнаглядом вдалося закрити 60 підпільних заводів з виробництва «Боржомі». Завдяки цьому рівень фальсифікації цієї води знизився в Росії до 4—5%, а в Москві та Санкт-Петербурзі — навіть до 2%. Жодна фальсифікована пляшка не залишала території Грузії, офіційно заявив українським журналістам віце-президент Georgian Glass & Mineral Waters.

І керівництво компанії, і керівництво Грузії, якому доля «Боржомі» небайдужа, вживають заходів для врегулювання «водного» конфлікту. Та позаяк домовлятися з росіянами — справа непроста, вдаються до спроб термінового переорієнтування збут за іншими адресами. І якщо в Україну «Боржомі» регулярно надходила вже не один рік (мається на увазі — після «реанімації» виробництва в середині 90-х), а в Прибалтиці має непогані шанси, так би мовити, за старою пам’яттю, то серед цілком нових ринків — Таджикистан, Монголія та Киргизія, а серед ринків перспективних — Узбекистан, країни Близького Сходу.

До речі, у червні, коли в Росії вже не можна було купити пляшку грузинської води, «Боржомі» в тій самій Москві блискуче виграла золоту медаль і диплом на виставці-дегустації мінеральних вод, що відбулася в рамках Міжнародного конгресу «Акватек-2006». Золотих медалей у цієї середньомінералізованої води з неповторним (так і проситься слово) букетом уже, напевно, за сотню — починаючи з найпершої, на конкурсі 1907 року. Проте нинішня стала, можна сказати, моральною перемогою старої доброї марки над політичними «витребеньками». Чергове підтвердження класу — підсумки дегустації «наосліп»: на ній «Боржомі» заслужила найвищу оцінку — 24,8 бала з 25 можливих.

Ну а що Україна? Український ринок визнано стратегічним для поставок «Боржомі». Грузинські виробники вважають, що він близький до європейського за культурою споживання: у нас багато джерел природної мінеральної води, і вживання саме мінералки стало доброю звичкою. Причому, на відміну від Європи, в основному газованої (85% обсягів бутильованих вод).

Наразі до нашої країни продукції з Боржомі надходить не так уже багато — 30 млн. пляшок на рік (для порівняння, удесятеро менше за кількістю населення Грузії випиває 32 млн. пляшок — лише цієї мінералки — на рік). Проте, на нашу думку, важливіша динаміка: 2005 року порівняно з 2004-м приріст поставок досяг 76%! А на сьогодні — уже 50% порівняно з 2005-м.

Справа — за покупцями. Ніде правди діти, декого із них відлякує ціна продажу води в українських супермаркетах — близько 4 грн. за півлітрову скляну пляшку. На пряме запитання «Дзеркала тижня», чи не планує Georgian Glass & Mineral Waters, задля кращого просування грузинської продукції, бодай символічно знизити на неї ціну, віце-президент компанії заявив, що таких планів немає. «Боржомі» — бренд преміум-сегмента, в якому він є безумовним лідером. Ну а лідер за зниженими цінами — це, як мінімум, нелогічно.

За прогнозами, до кінця року «Боржомі» зможе зайняти 70% преміум-сегмента українського ринку, потіснивши, зокрема, французькі мінеральні води. Спеціально для захисників вітчизняного виробника, котрим такий розвиток подій не до душі, скажу: у Грузії нині як ніколи багато наших товарів — від туалетного мила до шоколадних цукерок і соняшникової олії. Напевно, це саме той факт, що підтверджує закономірність: взаємні симпатії в політиці обертаються взаємною вигодою та зростанням добробуту громадян.