Уроки довіри. Лідер ринку дистрибуції вин постраждав від свого ж комерційного директора

Останніми роками інтерес світових експортерів вин до українського ринку помітно зріс. Дається взнаки підвищення вітчизняного попиту на якісні напої. Імпорт і дистрибуція дорогих марок вин та алкогольних напоїв — бізнес специфічний, зі своїми неписаними законами, побудованими на авторитеті компаній, особистих зв’язках та довірі партнерів. Випадкові люди в цьому бізнесі не затримуються. Знаючи ці особливості ринку, ми були вкрай здивовані історією, повіданою керівництвом і юристами компанії «Долмарт—Україна» — визнаного лідера дистрибуції закордонних алкогольних напоїв до України, дочірнього підприємства «Долмарт Інвестмент Лімітед».

«На ринку України ми працюємо вже 15 років», — розповідає директор «Долмарт-Україна» Христина Ксиніас. — Ми, разом із ще двома компаніями, які сьогодні діють в Україні, були й залишаємося піонерами в імпорті елітних європейських вин та дорогих алкогольних напоїв. У нас багатий досвід роботи у вашій країні, і донедавна ми вважали, що готові до будь-яких сюрпризів. Проте ситуація, в якій ми опинилися сьогодні, вийшла за рамки нашого розуміння і примусила нас апелювати до громадськості задля якнайшвидшого встановлення законності та справедливості».

Партнерство з найманим робітником

Коли в червні 2006 року було створено компанію «Сомельє», яка мала займатися просуванням брендів, що конкурували між собою в рамках «Долмарт-Україна», ніщо, здавалося, не віщувало лиха. Нова компанія, за задумом керівників «Долмарт-Україна», мала переважно торгувати продукцією виробництва Вірменії і Грузії. Співзасновниками ТОВ «Сомельє» спочатку стали три особи. Тетяна Губенко і Ганна Кальченко мали рівні частки — по 33,33%, директор «Долмарт-Україна» Христина Ксиніас — 33,34%. У грудні 2007 року у складі співзасновників відбулися зміни: у Христини Ксиніас стало 50%, у Ганни Кальченко — 49%,в Олександра Андрощука — 1%.

«Моєю помилкою, як з’ясувалося згодом, стало те, що я взяла в засновники Ганну Кальченко — молоду дівчину, яка чудово зарекомендувала себе в нашій компанії як торговий менеджер», — зізнається Христина Ксиніас. — Ми їй довіряли, допомагали. З огляду на її заслуги та активність було вирішено призначити Ганну Кальченко комерційним директором ДП «Долмарт-Україна». Тому, коли Ганна захотіла відкрити власний бізнес, я запропонувала їй допомогу і співпрацю. Відкриття нової фірми з імпорту та дистрибуції алкогольних напоїв — задоволення досить дороге. Складські приміщення, офіс, система логістики, оплата менеджерів — усе це потребує великих фінансових ресурсів. Лише на ліцензування йде приблизно 100 тис. дол. Не кажучи вже про вартість продукції. Тому ухвалили спільне рішення — перший рік «Долмарт» допоможе «Сомельє». Тільки продукції у вигляді товарного кредиту ми поставили ТОВ «Сомельє» на суму понад 5 млн. грн. Причому це були вірменські коньяки і грузинські вина — наші «локомотиви», здатні дати хороші обороти, швидку й значну фінансову віддачу. Крім того, компанія отримала понад 1,3 млн. грн. фінансової підтримки від «Долмарту» на купівлю ліцензії та на інші необхідні для становлення компанії витрати. Плюс до цього «Долмарт» оплатив усі внески «Сомельє», усі «входи» в торгові точки, зарплату менеджерам та бухгалтерії. Весь менеджмент перебував у нашому офісі, працюючи одночасно на дві наші компанії. Весь колектив був націлений на зміцнення ринкових позицій «Сомельє». Угода була така — ми працюємо в такому режимі рік, потому підіб’ємо баланс, і вони з нами повністю розрахуються».

Однак на етапі розрахунку реалізовані домовленості дали збій. І це було б іще півбіди.

Саботаж комерційного директора

«Скориставшись тим, що менеджери працювали на дві компанії, Кальченко вирішила реалізувати план ліквідації «Долмарт-Україна», — стверджує Христина Ксиніас. Мовляв, тоді «Сомельє» зможе посісти місце найбільшого гравця на ринку. Перед рядовими торговими менеджерами ДП «Долмарт-Україна» було поставлено завдання «замінити» в усіх торгових точках товари «Долмарту» на «Сомельє». За словами Христини, менеджерів, котрі відмовлялися виконувати без письмового підтвердження накази, що руйнують мережу клієнтів, Ганна Кальченко швидко звільняла. Заявки клієнтів на продукцію «Долмарту» таємниче зникали прямо з офісу. Всім клієнтам, із якими спілкувалася Ганна Кальченко, вона намагалася навіяти думку, що компанія «Долмарт» збанкрутувала і працювати їм тепер треба з новою фірмою. До того ж комерційний директор «Долмарту» Ганна Кальченко не підписувала вигідних контрактів на 2008 рік. Зате контракти «Сомельє» укладалися на дуже вигідних умовах.

Зрозуміло, все це робилося потай від директора ДП «Долмарт-Україна» Христини Ксиніас, яка значну частину часу проводила в Європі, налагоджу­ючи контакти з постачальниками елітних брендів.

«Наприкінці 2007 року «Долмарт», як і домовлялися, виставив рахунок на оплату витрат на розвиток «Сомельє», — розповідає Христина Ксиніас. — Ганна Кальченко, не пояснивши причин, платити відмовилася».

Відтоді конфлікт інтересів компаній вихлюпнувся назовні. Після проведення службового розслідування пані Кальченко попросили компенсувати заподіяні збитки. У відповідь розпочався тиск на директора «Долмарту» Христину Ксиніас і головного бухгалтера компанії Оксану М’ясникову. Їм телефонували, залякували фізичною розправою.

Ганна підключила до конфлікту свого батька, який, за її твердженням, обіймає високе становище у владі й має потужні важелі впливу. Сама пані Кальченко почала приходити на роботу в супроводі чотирьох
охоронців і поводитися вже зухвало. «Розпочалося відкрите протистояння, — згадує головний бухгалтер компанії «Долмарт» Оксана М’ясникова. — Виламувалися двері в офісі. Зникали комп’ютери. Фактично викрадалася інформація із сервера компанії. А власний кабінет Ганна Кальченко замикала на ключ. Наприкінці лютого ми відрізали їх від сервера, відключили телефони. Звернулися по юридичну допомогу.

Наша позиція була чіткою й зрозумілою. Адже тільки борг за поставлені «Сомельє» товари становить 3,5 млн. грн. Усе це легко документально довести. Двічі ми призначали зустріч в офісі, щоб мирно вирішити проблему, але ніхто так і не прийшов. Натомість керівництво вчора ще спорідненої компанії продовжувало повідомляти постачальникам, що «Долмарт» — банкрут, а клієнтам казали, що постачає їх товаром не «Долмарт», а «Сомельє».

Рахунок заарештований, а грошей не повертають

«Ми домоглися позитивного рішення суду, — розповів адвокат компанії «Долмарт-Україна» Сергій Тюрін. — Іншого варіанту просто бути й не могло за наявності повної доказової бази, хоча відповідач до суду так і не з’явився, незважаючи на неодноразові повідомлення його про хід судового процесу та призначення засідань. Наша позиція абсолютно зрозуміла. До матеріалів справи були долучені копії накладних за весь 2007 рік, якими засвідчується факт передачі товарів від постачальника відповідачу-покупцю на загальну суму понад 5,3 млн. грн., а також підписаний обома сторонами акт взаєморозрахунків, яким засвідчується, що відповідач заплатив за відпущений товар трохи більше 1,8 млн. грн.».

Рішення суду набрало чинності, почалося виконавче провадження. Рахунок ТОВ «Сомельє» був заарештований, але гроші «Долмарту» не надійшли. Коли юристи «Долмарту» почали з’ясовувати, чому не виконується рішення суду, виявилося, що, не повідомивши позивачеві, протилежна сторона подала апеляційну скаргу. Важко собі це
уявити, але Київський апеляційний господарський суд прийняв скаргу 24 липня, а вже 25-го було призначено колегію суддів у складі голови Б.Ортюха, суддів С.Куровського та Ю.Михальської. Більше того, винесено постанову про прийняття апеляційної скарги й навіть призначено дату слухання справи. І це в розпал літніх відпусток. Хто забув, нагадаємо: господарські суди до такої міри перевантажені справами, що розгляду скарг і ухвали про призначення їх до розгляду, як правило, доводиться чекати близько місяця.

Судді заплющили очі й на те, що до апеляційної скарги не було долучено доказів направлення її копії позивачеві, хоча в такому разі вони не мали права брати її до розгляду.

«Грубо порушено норми процесуального права, — впевнений адвокат «Долмарту» Сергій Тюрін. — Оскільки ми навіть не припускаємо, що судді могли не знати вимог, визначених чинним процесуальним законодавством до форми та змісту апеляційної скарги. Тому напрошується висновок, що вони були зацікавлені, ухвалюючи рішення про взяття апеляційної скарги. Крім того, коли 28 липня представник «Долмарт-Україна» звернувся до Київського апеляційного господарського суду з клопотанням, йому відмовили в ознайомленні з матеріалами справи. Привід — всі судді у цій справі пішли у відпустку, а матеріали справи замкнені в сейфі судді. Така відмова також є грубим порушенням ст. 22 КПК України».

Незнання звільняє від відповідальності?

Щоправда, 27 серпня після подання скарги на дії суддів Київського апеляційного господарського суду, а також повторного звернення юристам «Долмарту» таки дали ознайомитися з апеляційною скаргою ТОВ «Сомельє». На їхній подив, апелянту не було повідомлено про місце та час розгляду справи й він не отримував жодних ухвал суду за своєю юридичною адресою — м.Київ, бул. І.Лепсе,4. На цій підставі суду пропонують рішення першої інстанції про стягнення заборгованості скасувати повністю і прийняти нове рішення, яким позивачу у задоволенні вимог відмовити повністю.

«Відповідно до українського законодавства, особи, які беруть участь у судовій справі, визнаються сповіщеними про судовий розгляд господарського спору, якщо ухвала про порушення судового провадження направлялася за місцезнаходженням сторін, зокрема відповідача. Всі докази відправлення повідомлення за юридичною адресою ТОВ «Сомельє» — м.Київ, б. І.Лепсе,4 — в господарського суду Києва є. Тому ми вважаємо, що скарга «Сомельє» взагалі не мала братися судом до розгляду у зв’язку з відсутністю поважних причин пропуску терміну для оскарження рішення суду першої інстанції», — вважає Сергій Тюрін.

Юристи добре знають, що в Україні бути боржником краще, ніж кредитором. З урахуванням реалій українського судового провадження, навіть, здавалося б, абсолютно просту справу можна як мінімум замарудити. Якщо ж у неї втрутяться ще й можновладці, то вона взагалі може втратити перспективу для кредитора. Саме цього побоюється іноземний інвестор Христина Ксиніас.

Бізнес-леді не опустила рук і сприймає ці події як урок на майбутнє. «За півроку компанія зуміла повернути собі добре ім’я, клієнтів і постачальників, — каже Христина. — Повернули ми й давні перевірені кадри, необґрунтовано звільнені Ганною Кальченко. Засмучує мене в цій ситуації вже навіть не борг, який ми неодмінно повернемо, а те, що в Україні досі трапляється відлуння напівкримінальних перших років незалежності, коли вести бізнес було просто страшно. Адже я щосили переконувала своїх західних колег, що в Україні можна й потрібно вести бізнес, що остерігатися їм уже нічого, очевидно, поквапилася».

P. S. Міжнародна громадська організація надіслала до редакції своє звернення, адресатами якого значаться перші особи, починаючи з голови Київського апеляційного господарського суду та голови Вищого господарського суду й закінчуючи прем’єр-міністром і президентом України.

В листі, зокрема, говориться: «Христина Ксиніас зітнулася з українськими методами вирішення спорів. Їй та її співробітникам почали регулярно погрожувати... «Європейський Союз сприяння середньому та малому бізнесу» вважає недопустимим втручання в конфлікт будь-яких третіх осіб, особливо зі статусом урядових чиновників. Звертаємося до вищого керівництва держави, органів прокуратури, судових інстанцій із проханням забезпечити справедливе розв’язання конфлікту й виключити вплив на процес близьких родичів-високопосадовців учасників спору...»