Українці хочуть грати за правилами. Про це свідчать результати соціологічних опитувань про ставлення жителів нашої країни до азартних ігор

Здавалося б, у свідомості жителів пострадянського простору словосполучення «азартні ігри» має стійкий негативний відтінок. Проте, як показали опубліковані минулого тижня результати дослідження, проведеного Центром соціальних експертиз Інституту соціології НАН України, понад третина опитаних хоча б час від часу грають, хоча б у лотерею. Оскільки більш як половина респондентів позначили рівень свого матеріального статку як середній і вище, очікується, що кількість граючих у ті чи інші види азартних ігор збільшуватиметься із зростанням загального добробуту населення країни.

У зв’язку з цим державі потрібно докласти максимум зусиль для правового врегулювання діяльності в цій сфері. Адже вже сьогодні бюджетні надходження від підприємств грального бізнесу становлять до 1% дохідної частини держбюджету, а в розвинених країнах цей показник наближається до 3—5%. Торік надходження від роботи галузі до консолідованого бюджету перевищили 700 млн. грн., що, наприклад, рівнозначно розміру внеску держави в програму «Доступне житло»...

Які правила держава має встановити для грального бізнесу? Чого чекають від неї в цьому напрямі прості українці? На всі ці запитання допоможе дати відповіді соціологія.

Отже, під час опитування населення, проведеного фахів­цями Центру соціальних експертиз, було вивчено думку 1000 осіб у десяти великих обласних центрах України: Києві, Донецьку, Львові, Одесі, Полтаві, Сімферополі, Ужгороді, Черкасах, Харкові, Сумах. 46% від загального числа опитаних становили чоловіки, 54 — жінки. По третині респондентів належали до вікових категорій 18—30, 31—45 і 46—65 років. По 3% опитаних мають матеріальне становище, відповідно, «нужда» і «повний достаток»; 19% — на життя вистачає і ще залишається («вдається відкладати заощадження»), 52 — на життя вистачає, але заощадження робити не вдається. Такий от портрет українця. 33% опитаних грають в азартні ігри.

Найпоширенішим видом ігор є лотереї. В них із тією чи іншою частотою беруть участь понад 27% опитаних. Як зазначає експерт Центру соціальних експертиз Таміла Коноплицька, такий розподіл можна пояснити історичним чинником: усілякі лотереї були поширені в Радянському Союзі. Казино ж в Україні з’явилися недавно, крім того, не так багато громадян мають фінансові можливості, що дають змогу відвідувати подібні заклади. Тільки 5% опитаних підтвердили, що відвідують казино. Ця цифра корелює з відсотком забезпечених людей, які брали участь в опитуванні. 14%, або майже одна шоста, хоча б час від часу грають на гральних автоматах — це сьогодні найпростіший вид азартної гри.

Чоловіки грають частіше, аніж жінки. Причому якщо в лотерею — тільки ненабагато частіше, то на автоматах і в казино — у кілька разів. Найактивнішою віковою категорією громадян, які грають у лотерею, є 31—45-річні. На гральних автоматах 18—30-річні грають удвічі частіше за інших. Вони ж частіше грають і в казино.

Якщо проаналізувати склад гравців за матеріальним статком, то з’ясується, що респонденти з вищими доходами більш схильні до гри, аніж ті, чиє матеріальне становище гірше. Більш як третина опитаних, котрі задекларували своє матеріальне становище як «повний статок», грають і в казино, і на автоматах, і в лотерею. Люди із середнім статком частіше грають у лотерею (від 25 до 30% опитаних) і рідше — на автоматах і в казино (9—17%). Люди зі скромними доходами грають удвічі рідше від забезпечених співгромадян.

Проаналізувавши результати опитування, можна намалювати соціологічний портрет українського гравця. Це, в основному, самодостатні люди за 30, із середнім і високим рівнем доходів, які ставляться до азартних ігор як до розваги, а не як до джерела доходів.

Переважна кількість опитаних — 85% — вважають, що державне регулювання грального бізнесу необхідне. Тільки 4% думають, що воно не потрібне. Цікаво, що більше прибічників держрегулювання — 87% — серед тих, хто ніколи не грає в азартні ігри. Однак і серед гравців цифра цілком порівнянна — 81%. При цьому половина респондентів вважає, що занадто сильний контроль держави за цією галуззю (наприклад, у вигляді впровадження спеціальних ігрових територій чи винесення гральних закладів за межі міст) може завести гральний бізнес у тінь.

Грати нелегально українці не дуже хочуть. 60% опитаних гравців заявили, що для них важливим є легальний статус грального закладу, і тільки 1% воліє грати нелегально. 68% вважають, що основним негативним наслідком переходу грального бізнесу в тінь стане його криміналізація і, як наслідок, низький рівень безпеки для гравців. Крім того, 44% опитаних усвідомлюють, що в результаті тінізації грального бізнесу впадуть доходи місцевих і державного бюджетів. Тобто державний інтерес також є не останнім чинником для простих українців.

З якими методами регулювання грального бізнесу готові погодитися опитані? 45% із них пропонують обмежити кількість гральних закладів шляхом їхнього укрупнення, 42% наполягають на тому, щоб заклади були віддалені від навчальних і дитячих закладів. 28% пропонують посилити процедури їхньої перевірки, а також збільшити податки і збори з доходів грального бізнесу. 17% вважають за необхідне збільшити вартість ліцензії, 6% — підвищити вимоги до устаткування гральних залів. Багато опитаних також вимагають рішуче обмежити доступ неповнолітніх до ігор.

Опитані з числа граючих не підтримали ідею винесення гральних закладів у спеціальні зони, віддалені від великих міст. Це призведе до появи нелегальних закладів у містах, бо спеціально їздити за сотні кілометрів, щоб пограти, ніхто не буде, вважають вони. Однак мала кількість великих закладів, на думку 66% опитаних, — це краще, аніж велика кількість дрібних закладів: солідніше і контроль кращий...

Отже, результати дослідження показують, що українці виступають за цивілізований гральний бізнес. Більшість граючих — люди зі статком вище за середній, які сприймають гру не як останню надію виграти мільйон, а як легку розвагу. І вони хочуть розважатися в комфортних і безпечних умовах. І ці умови має забезпечити дер­жава — встановивши жорстке і справедливе законодавство для підприємств грального бізнесу. Для наведення ладу в гральному бізнесі необхідно сприяти його концентрації, що дасть можливість подолати тіньовий сектор і підвищити ринкові стандарти галузі. А державні контролюючі органи мають розв’язати проблему величезної кількості незаконно встановлених гральних автоматів.

З опитаними згодні й учасники ринку. На думку представників Асоціації підприємств грального бізнесу України, регулювання галузі має здійснюватися виходячи зі здорового глузду й економічної доцільності. Для цього передусім мають бути ухвалені закони, що створюють нормальні умови для роботи великих залів і казино. Ці закони мусять реалізовувати три головні соціальні вимоги до грального бізнесу: в гральні заклади не повинні допускатися неповнолітні; в них має гарантуватися високий рівень безпеки відвідувачів і персоналу, а також підтримуватися співвідношення між ставками і виграшами на рівні 80% і вище.

Природно, всі ці вимоги здатні виконувати лише відносно великі і багаті гральні заклади. Натомість державі буде легше контролювати невеличку кількість великих залів, які регулярно оплачують ліцензії та патенти і здійснюють прозору політику в сфері сплати податків.

Як уже писало «ДТ», спочатку у Верховну Раду було подано чотири законопроекти, що стосуються регулювання грального бізнесу. Тиждень тому на засіданні парламентського комітету з питань промислової і регуляторної політики та підприємництва всі ці проекти було розглянуто. В результаті один із них — регіонала Василя Горбаля, що стосується заборони грального бізнесу в Києві, був відхилений. Інші законопроекти на комітеті було вирішено об’єднати в один.

Для його підготовки має бути створена спільна робоча група, до якої увійдуть представники профільних міністерств і відомств, а також неурядових організацій. Свої пропозиції з урегулювання цього сектора з урахуванням європейського досвіду готує і Міністерство фінансів. Може, цього року справа-таки зрушить із мертвої точки, і держава отримає повноцінний закон про гральний бізнес?