Український «Південний газотранзитний коридор» замість російського «Південного потоку»: ще не пізно?

Поділитися
Mott MacDonald рекомендує інвестувати в модернізацію української ГТС 4,8 млрд. дол. протягом восьми років. Над варіантами реконструкції ще треба подумати.

Якщо не збираєтеся робити того, про що говорите, і робити так, як говорите, - не говоріть (про це).

Люди кажуть

За двадцятирічну історію України, мабуть, не знайти політика або кабмінівського чиновника, який не згадав би (у справі або всує) про «дійну корову» України - газотранспортну систему (ГТС). Тільки більшість із них, схоже, керувалися анекдотичним принципом: щоб корова їла менше і давала більше молока, її треба менше годувати і частіше доїти. Так і робили стосовно ГТС при всіх президентах і прем’єрах України, не дослухаючись до наполегливих рекомендацій фахівців газової галузі.

Певне позитивне (для ГТС) зрушення намітилося після Брюссельських домовленостей 23 березня 2009 року. І невідомо, погодилася б Єврокомісія і міжнародні фінансові інститути підписати цю угоду з Україною, якби в січні 2009-го російський «Газпром» не змусив добряче померзнути і похвилюватися європейських покупців газу, а українська сторона - не врятувала Європу, підписавши 19 січня контракти з «Газпромом», за що екс-прем’єру Юлії Тимошенко Печерським судом 11 жовтня винесено вирок - сім років (без права переписки з ЄС?).

Історія вчить, що…

Здавалося б, січень-2009 без газу був уроком для всіх спів­причетних сторін. Для Європи та її газових компаній - як покупців російського газу. Для Росії і «Газпрому» - як найбільших продавців газу в ЄС. Для України та НАК «Нафтогаз України» - як покупця і як транзитера російського газу.

Європейці зробили свої висновки, тому й підписали Брюссельську декларацію з Україною. (У березні 2009 року було досягнуто попередніх домовленостей між Європейським банком реконструкції та розвитку, Світовим банком, Європей­ським інвестиційним банком, Міжнародною фінансовою корпорацією, Єврокомісією і Украї­ною про виділення 1,5-2 млрд. дол. на модернізацію української ГТС. Однак їх реалізацію було відкладено через затягування Києвом реформи газового сектора.) І прискорили реалізацію третього енергопакета, під яким підписалася (очевидно, не зовсім розібравшись, під чим) і наша країна, приєднавшись до Дого­вору Енергетичного співтовариства.

Схоже, українська влада (принаймні нинішня) засвоїла один урок: запахло грішми - на реконструкцію і модернізацію ГТС. Тобто з’явилася можливість вигідно продати «священну корову» - газотранспортну систему - і вашим, і нашим.

Росія й «Газпром» для себе, мабуть, прийняли рішення: експансія за будь-яку ціну.

Хто, за що і почім?

Хай там як, але всі сторони (хто робив вигляд, а хто й насправді) дотримувалися своїх планів, про що DT.UA докладно розповідало увесь цей час. Україна, зокрема, намагалася довести необхідність своєї газотранспортної системи як незамінної сполучної ланки і таким чином і модернізувати трубопровідну систему за рахунок єврогрошей, і не залишити її без транзитного російського газу.

Європейці не дуже охоче, але погодилися у 2011-му виділити для початку 308 млн. дол. - на розробку ТЕО модернізації української ГТС.

Росіяни спочатку м’яко, а потім категорично заявили, що для розв’язання всіх газових проблем з Україною їм необхідний конт­роль (а краще - повне володіння) над українською «священною коровою». Мовляв, якщо не юридичне поглинання «Газпро­мом» «Нафтогазу», то хоча б газотранспортний консорціум.

Українська сторона взялася оцінити вартість свого внеску і реконструкції ГТС, сподіваючись (принаймні так заявляли вищі чини української влади), що консорціум буде «триголовим» - ЄС, Україна, Росія. Причому в останній відомій версії розподіл часток був таким: 20-40-40 (див. DT.UA №35 від 30 вересня 2011 року, Юлія Мостова «Про оброк і вирок»).

Для оцінки стану ГТС і обсягу необхідних інвестицій «Нафтогаз України» найняв консалтингову компанію Mott MacDonald.

Для довідки: Mott MacDonald (головний офіс розміщується у Великобританії) є міжнародною консалтинговою компанією, що працює у сфері транспорту, енергетики, охорони водних ресурсів і навколишнього середовища, будівництва, розвитку промисловості, зв’язку, охорони здоров’я та освіти. Має офіси в Європі, Азії, країнах Тихоокеанського регіону, на Близькому Сході, в Австралії, Новій Зеландії, Африці, Північній і Південній Америках.

Півроку про газовий консорціум тільки говорили. Нарешті 29 вересня 2011 року під час міжнародної конференції «Україна - ЄС: на шляху до єдиного енергетичного ринку» керівник британського відділу нафтогазового підрозділу компанії Mott MacDonald Азфар Шаукат по­відомив, що на модернізацію українських газопроводів необхідно близько 2,8 млрд. дол., ще 0,4 млрд. - на модернізацію підземних газових сховищ України. Разом - 3,2 млрд. дол. Це за умови щорічного транзиту українською ГТС 110 млрд. кубометрів (див. рис. 1, 2). Місяцем раніше, у серпні, заступник голови правління НАК «Нафтогаз України» Вадим Чупрун оцінив обсяг необхідних інвестицій у реконструкцію та модернізацію пріоритетних об’єктів ГТС України в 5,3 млрд. дол.

Після Ялтинського саміту (вересень 2001 року) комісар з енергетики Єврокомісії Гюнтер Оттінгер неодноразово заявляв, що Україна залишиться найважливішим транзитером газу із РФ у країни ЄС. Споживання газу зростає, разом з тим ЄС прагне максимально диверсифікувати, не лише джерела, а й маршрути газопоставок.

«Нафтогаз України» у рамках проекту модернізації української газотранспортної системи повідомив про початок першого етапу реконструкції лінійних споруд газопроводу Уренгой-Помари-Ужгород (УПУ) за рахунок власних коштів. Компанія планує у 2011 році вкласти в реконструкцію ГТС країни 3,1 млрд. грн. У відновлення магістральних газопроводів (МГ) і газорозподільчих станцій буде інвестовано 1,22 млрд. грн., у реконструкцію компресорних станцій (КС) - близько 1,5 млрд., на облаштування підземних сховищ газу - понад 0,2 млрд. грн.

Такого висновку в НАКу дійшли після того, як компанія Mott MacDonald презентувала 7 липня представникам «Нафто­газу», Європейської комісії та міжнародних фінансових установ (МФУ) проміжний звіт за проектом «Попереднє дослідження модернізації системи транзиту та підземного зберігання газу в Україні». Ці роботи було виконано в рамках масштабного «Стратегічного дослідження України як газотранзитної держави». У звіті Mott MacDonald висвітлено такі основні питання: сценарії транзиту газу та їх детальна характеристика, економічний і фінансовий аналіз проекту, аналіз ризиків, а також роль України як транзитера газу.

Це було перше завдання Mott MacDonald згідно з лютневим договором з «Нафтогазом». Друге - ТЕО модернізації «Пів­денного» і «Північного» газотранзитних коридорів, підготовлене у вересні. У ньому Mott MacDonald розглядає рентабельність і прибутковість газотранспортного бізнесу «Нафтогазу України». А також оцінює інвестиційні потреби ГТС.

Оскільки це ТЕО, мабуть, стане основою для прийняття рішення не тільки НАКом, урядом України, але і Єврокомісією та міжнародними фінансовими організаціями відносно майбутнього української ГТС, варто ознайомитися з ним докладніше. Незважаючи на його комерційну закритість і протипоказання розголосу. Тим більше що це дослідження зачепить інтереси буквально кожного громадянина України, навіть якщо він про це не здогадується.

Газотранспортний консорціум: ЄС поки що не запрошували…

Резюме Mott Macdonald у тій чи іншій формі також стане основою для оцінки того, що Україна віддасть у газотранспортний консорціум (а це, схоже, питання тільки часу і форми) і яким може виявитися в результаті консорціум - двостороннім або все ж таки тристороннім. Адже попри технічну допомогу європейців, поки що вони залишаються осторонь процесу обговорення майбутнього газотранспортного консорціуму.

Як заявила 7 листопада в ексклюзивному коментарі DT.UA спікер Єврокомісії з енергетичних питань Марлен Хольцнер, «Європейська комісія поки що не одержувала від української сторони офіційної інформації про намір створити тристоронній газовий консорціум між Європою, Росією та Україною. У будь-якому разі Євросоюз має провести оцінку наслідків створення такого консорціуму в розрізі питань конкуренції, безпеки поставок і відповідності енергетичному законодавству ЄС».

Що стосується створення двостороннього консорціуму між Україною і Росією, то, на думку Єврокомісії, це мають вирішувати між собою Київ і Москва. «Для нас важливо, щоб будь-яке рішення було прийняте Україною в рамках її участі в Договорі Енергетичного співтовариства. Крім того, це рішення має прий­матися в рамках домовленостей, досягнутих між ЄС, міжнародними фінансовими організаціями та Україною в березні 2009 року під час міжнародної конференції з питань модернізації української газотранспортної системи», - наголосила представник Євро­комісії.

М.Хольцнер також зазначила, що Євросоюз насамперед зацікавлений у стабільності поставок російського газу. «ЄС уже докладає активних зусиль для модернізації української ГТС разом з міжнародними фінансовими організаціями. Європейська комісія залишається учасником цього процесу й розраховує на надійність і життєздатність української газотранспортної системи в довгостроковій перспективі», - додала спікер ЄК.

Нагадаю, 24 вересня 2011 року президенти України та Росії В.Янукович і Д.Медведєв обговорювали можливість створення газового консорціуму. За інформацією DT.UA, Київ наполягав на тому, щоб до консорціуму входила тільки велика труба - без газорозподільчої системи і без ПСГ. Розподіл часток у консорціумі, за даними DT.UA, обговорювався у форматі «40-40-20». Перші дві частки призначали Україні і РФ, третю - ЄС. Чи стане цей розподіл остаточним, чи захищає він інтереси України, чи зацікавить ЄС - й досі невідомо.

«Південний» - коридор чи потік?

Хоча Mott MacDonald разом із «Нафтогазом», українським проектним інститутом «Вніпі­транс­газ» і консорціумом «Де­лойт» розглядають три варіанти для НАКу, основні висновки стосуються варіанта «В» як пріоритетного проекту. Того самого варіанта, який, за попередніми даними, потребує на першому етапі 3,2 млрд. дол. інвестицій і забезпечить стабільно прибуткову роботу української ГТС при транзитному завантаженні 110 млрд. кубометрів газу на рік.

До речі, фахівці, у тому числі з МФУ, обізнані з дослідженням ГТС, яке проводить компанія Mott, не дуже здивувалися, коли В.Янукович на Ялтинському саміті сміливо заявив, що українська ГТС цілком здатна замінити російський «Південний потік». Це справді підтверджував проміжний висновок Mott. Принаймні в тій частині, де йшлося про оптимізацію використання «Західного» і «Півден­ного» газотранзитних коридорів. Інша річ, що таку пропозицію українська влада та менеджери «Нафтогазу» мали зробити Європі ще на стадії обговорення «газпромівського» проекту «Південний потік». Тепер зробити «заміну» російського «Півден­ного потоку» на український «Південний газотранспортний коридор» буде дуже складно, якщо взагалі можливо, через нюанси газової політики і ЄС, і РФ.

Проте, з іншого боку, наявність проекту «Південний потік», навпаки, має змусити українську владу нарешті активно та результативно не просто говорити, що Україна - надійний транзитер, а й домогтися того, щоб південноєвропейські країни в це повірили та прийняли пропозицію України використовувати для доставки газу саме її «Західний» і особливо «Південний» газотранзитні коридори. В іншому разі може виявитися, що правий був прем’єр М.Азаров, прохопившись, що доведеться законсервувати (демонтувати) частину віт­чизняної ГТС - через її незатребуваність.

ГТС пройшла стрес-тест, або Що Mott MacDonald українській ГТС прописала

Конкретним результатом завдання Mott на даному етапі є «підготовка рекомендованого плану для реконструкції/модернізації систем «Західного» і «Південного» газотранзитних коридорів на основі технічної, фінансової та економічної оптимізації всіх газопроводів, КС, ПСГ» для виконання стратегічного дослідження України як газотранзитної держави.

Важлива деталь: експерти Mott визнали високим рівень компетенції фахівців «Укр­транс­газу» (а саме ця дочірня компанія НАКу обслуговує ГТС). І технічний стан ГТС, виявляється, не такий вже жалюгідний, як про це кричить усюди російський «Газпром». Утім, газотранспортні партнери України - сусідні європейські країни про цей знають не з чуток.

Примітно й те, що в дослідженні Mott у розділі «Дані газового балансу» значиться - «немає детальних даних». А що можна досліджувати та рекомендувати без наявності точних даних?..

Про технічний бік дослідження та рекомендацій щодо цього поки не говоритимемо. Торкне­мося принципових речей, зрозумілих не лише технарям.

Перше. Mott підтвердила (а газотранспортники знають про це й без дорогих досліджень): українська ГТС, крім проектних і будівельних неточностей, в основному страждає через відсутність належного фінансування планових робіт. А відомі аварії - результат заводських дефектів і корозії або ж будівельних недоліків при укладанні лінійної частини трубопроводів і будівництві компресорних станцій.

«Укртрансгаз» виконує всі необхідні роботи для забезпечення процесів технічної діагностики, обслуговування та ремонту відповідно до європейської та міжнародної практики. Однак компанії необхідно забезпечити поліпшення існуючої системи управління цілісністю».

Друге. На основі статистики аварій і дефектів магістральний газопровід Уренгой-Помари-Ужгород (довжина територією України - 1137,97 км) названий пріоритетним для реконструкції, чим нині й займається
«Укр­трансгаз» і про що йдеться вище.

Третє. Пріоритетність реконструкції МГ визначено в такій послідовності: газопроводи «Союз», «Прогрес» і Єлець-Кременчук-Ананьєв-Тирас­поль-Ізмаїл (ЄКАТІ). Але без детального врахування завантаження цих газопроводів сьогодні і в майбутньому.

Компресори на компресорних станціях, які обслуговують магістральні газопроводи, здебільшого вичерпали свій технічний ресурс і потребують заміни. Старіюче обладнання ще працює завдяки професіоналізму обслуговуючого персоналу. Але експерти Mott поки що не змогли точно оцінити технічний ресурс, що залишився, через відсутність повної картини та комплексних даних.

Четверте. Для підвищення к.к.д. теплової ефективності пропонується більш широко використовувати парові газотурбіни та електрогенератори. Це й економія, і позитивний екологічний ефект.

П’яте. Mott побоюється, що оскільки запропонований у результаті дослідження план реконструкції ГТС реалізовуватиметься сім-вісім років (а за менший термін не впоратися), то існує загроза виходу з ладу частини обладнання, отже, необхідності його термінового ремонту та заміни, що потребує додаткових термінових витрат.

Шосте. Газовимірювальні станції (ГВС) газотранспортної системи від початку заплановані тільки на виході - на західних кордонах України. До того ж вони застаріли та не відповідають вимогам комерційного обліку газу. Їх необхідно замінювати на ультразвукові разом із реконструкцією діючих ГВС.

Про будівництво газовимірювальних станцій на вході в газотранспортну систему України на українсько-російському кордоні в загальних рекомендаціях Mott MacDonald не йшлося. Але очевидно, що комерціалізація відносин з тим же «Газпромом» диктує необхідність створення сучасних газовимірювальних вузлів і на вході в ГТС України. Отже, це потребує чималих додаткових витрат, про які поки що не згадується.

Сьоме. Mott зазначає, що в принципі втрати газу невеликі (крім паливного та так званого технологічного газу) порівняно з обсягами транзиту - 205,6 млн. кубометрів за 2010 рік. До того ж їх можна скоротити, замінивши застаріле обладнання.

Восьме. Що ж до інших причин втрати газу (зупинки та запуски системи при ремонтах і аваріях), то тут Mott рекомендує задіяти сучасну систему SKADA для інтеграції систем управління та обліку.

Підсумок

Разом із ремонтом магістральних газопроводів, компресорних станцій і встановленням нових газовимірювальних агрегатів, а також сучасної системи управління ГТС реконструкція та модернізація обійдеться «Укр­трансгазу» («Нафтогазу Украї­ни», отже, і газоспоживачам країни) мінімум в 4,8 млрд. дол. за семирічний період.

При цьому пріоритизація проектів базується на порівняно недорогих ремонтах, що дасть змогу утримувати газотранспортну систему України в нормальному робочому стані до пов­ної модернізації.

Для цього Mott MacDonald рекомендує впродовж найближчих восьми-десяти років інвестувати (освоїти) мінімум 2,8 млрд. дол. у міні-проекти. Ці витрати необхідні для підтримки системи в робочому режимі. Простіше кажучи, у таку суму виливається багаторічне недофінансування газотранспортної системи України.

Якщо говорите - робіть!

Залишається додати, що від початку «Нафтогаз України» як замовник просив Mott MacDonald розрахувати вартість реконструкції та модернізації ГТС, виходячи із суми інвестицій в 10 млрд. дол. Mott поки що пропонує обмежитися значно більш скромною вищенаведеною сумою й наступну модернізацію фінансувати, виходячи з точних планів завантаження ГТС у майбутньому.

Вартість першочергових робіт із реконструкції ГТС невелика порівняно із щорічними доходами від транзиту газу. Їх можна виконати розумно та виважено, вибравши найефективніший варіант використання (тобто завантаження) ГТС. Що­правда, зробити це Україна самостійно, без урахування планів країн ЄС як покупців і «Газ­прому» як продавця природного газу не зможе. Як і без сучасних знань і технологій.

Компанія Mott MacDonald, звісно ж, аналізує ефективність роботи вітчизняної ГТС при трьох основних варіантах її завантаження. Як і показує газову практику та перспективу ЄС (див. рис. 2). Але це теорія. Якою буде практика, це багато в чому залежить від своєчасності зусиль України на зовнішньополітичному рівні. Від підтримки/непідтримки планів України Єврокомісією та кожною державою-газоімпортером з членів Євросоюзу. Нарешті, від відносин України з «Газпромом» і Російською Федерацією загалом та її владою зокрема.

Якщо Україна в газових відносинах з Російською Феде­рацією продовжить практику поступливості в обмін на «знижки» у ціні імпортованого російського газу, то даремно в цьому разі «Нафтогаз України» платить британській консалтинговій компанії Mott MacDonald сотні мільйонів доларів за дослідження української ГТС.

Основну цінність дослідження та рекомендації Mott MacDonald мають для предметної розмови з міжнародними фінансовими установами (банками, фондами), які можуть інвестувати свої кошти (на кредитній основі) і кошти своїх вкладників і довірителів у реконструкцію та модернізацію поки ще нашої ГТС.

Не хотілося б, щоб покупці російського природного газу в Європі, європейські газові компанії та російський «Газпром» щодо української газотранспортної системи діяли за принципом: «Тож не діставайся ти нікому!»

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі