УКРАЇНСЬКИЙ НАФТОРИНОК-2000

Українські оператори ринку нафтопродуктів ніяк не хочуть виплачувати державі податки в повному обсязі. Спочатку податки легально не платили підприємства з іноземними інвестиціями. З березня імпортери поставляли бензин і дизпаливо, ухиляючись повністю або частково від податків, знайшовши «пролом» в законах. З листопада на ринок повернулися підприємства з іноземними інвестиціями. У результаті частка тіньових нафтопродуктів (поставлених на ринок «ухилистами» від податків) зросла настільки, що поставила на межу зупинки вітчизняні НПЗ, а якість нафтопродуктів перестала влаштовувати не лише споживачів, а й самих учасників ринку. Тотальна криміналізація всіх сегментів торгівлі нафтопродуктами змусила звернути на це увагу уряду України, який зробить ще одну спробу розрубити гордіїв вузол: платоспроможний попит — рентабельне виробництво — прозорий імпорт.

Особливості ринку

Про те, скільки світлих нафтопродуктів щорічно споживає український нафторинок (отже й про його місткість) сьогодні, утім, як і колись, ніхто точно сказати не може. Офіційні дані Держкомстату, відповідно до яких 1999 року в Україні використано 8708,8 тис. тонн, а за перше півріччя 2000-го року — 3638,9 тис. тонн бензину і дизпалива, без урахування продажу світлих нафтопродуктів фізичним особам. Тобто армія автолюбителів, що заправляється на АЗС, на сьогодні в державну звітність не потрапляє. Тому оціночна цифра споживання світлих нафтопродуктів Мінекономіки як мінімум на 28% вища Держкомстатівської, а на думку операторів ринку, ця цифра як мінімум подвоюється. Таким чином, річна місткість українського ринку світлих нафтопродуктів — від 11,3 до 17,4 млн. тонн. Це надто схоже на правду, якщо врахувати, що років з десять тому обсяги споживання були й вищими.

На неточність даних Держкомстату вказує також і те, що, за їхніми даними, споживання нафтопродуктів за перші шість місяців цього року, порівняно з аналогічним періодом минулого, дещо знизилося. У той же час практично всі оператори ринку зазначають деяке збільшення попиту. З реальних тенденцій ринку з урахуванням виробництва, імпорту, експорту й споживання нафтопродуктів, можна зробити кілька висновків, які характеризують український нафторинок на кшталт листопада 2000 року.

По-перше, відсутність суворого обліку споживання нафтопродуктів призвело до того, що неможливо оцінити реальний обіг коштів. За оціночними даними, тільки по бензину і дизпаливу ця цифра плаває в районі від 4,5 до 8 млрд. дол.

По-друге, оціночні дані трьох джерел — Мінекономіки, іноземних консалтингових контор і регіональних операторів ринку — показують, що нафторинок сьогодні загнаний у тінь: не менше третини світлих нафтопродуктів проходить із повним або частковим відхиленням від оподаткування.

По-третє, наслідком такого становища є сформована цінова кон’юнктура на нафтопродукти, що не відповідає рентабельній роботі вітчизняних НПЗ і легальному імпорту нафтопродуктів. Сьогодні ринкова ціна нафтопродуктів як мінімум на 15% нижче ціни, яка створюється при рентабельній переробці російської нафти на вітчизняних НПЗ і легальному імпорті нафтопродуктів.

По-четверте, усе викладене вище призвело до того, що, за оцінкою регіональних управлінь по захисту прав споживача й операторів ринку, від 30% (у Херсонській, Чернівецькій та Донецькій області) до 40—60% (у Харківській, Луганській областях й АР Крим) бензину на АЗС України фальсифіковано.

Виробники нафтопродуктів

Виробництво нафтопродуктів в Україні зосереджено на шести НПЗ: ЗАТ «Укртатнафта», ВАТ «ЛиНОС», ВАТ «Херсонський НПК», ВАТ «ЛУКойл–Одеський НПЗ», ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» і ВАТ «НПК-Галичина». За даними Укрнафтохімпереробки, виробництво нафтопродуктів вітчизняними газопереробними заводами у загальному виробництві ледь дотягують до 5—10%. Основна частка бензинів і дизпалива, виробленого з газового конденсату, припадає на Шебелинський ГПЗ.

Три із шести НПЗ мають у складі акціонерів російські нафтові компанії. Акціонером «Укртат- нафти» є «Татнефть», «ЛиНОСу» — «Тюменская нефтяная компания», Одеського НПЗ — «ЛУКойл». До кінця року володарем 60-відсоткового пакета акцій Херсонського НПК може стати казахстанська ННК «КазахОйл», яка майже рік управляє підприємством у тандемі з російською групою «Альянс».

Акціонерами «Нафтохіміка Прикарпаття» є поки що лише український концерн «Сентоза», компанія «Альфа-Нафта» і британська Watfard Petroleum. Практично той же склад акціонерів і на «Галичині», із тією лише різницею, що 25%+1 акція перебуває в управлінні ПІІ «Шелтон».

«Славнафта» давно приглядається до «Нафтохіміка Прикарпаття», а «КазахОйл» до «НПК- Галичини».

Поки ж російські НК, через акціонерну участь чи володіння НПЗ, розпочали бурхливу діяльність на українському ринку. І це природно, оскільки якщо, за даними Мінекономіки, 1999 року частка вітчизняних нафтопродуктів у загальному споживанні становила лише близько 30%, то в жовтні 2000-го майже 50%. Якщо врахувати, що три чверті вироблених в Україні нафтопродуктів припадає на «ЛиНОС», «Укртатнафту» і «ЛУКойл-Одеський НПЗ», то значення російських нафтових компаній на ринку стає очевидним.

Кити ринку

Торгівлею нафтопродуктами займаються не менше 800 крупних імпортерів і близько 2500 реальних учасників торгівлі середнім, дрібним оптом і вроздріб. Всіх їх умовно можна розділити на три категорії. Перша — крупні підприємства, які розвиваються за моделлю вертикальної інтеграції й мають вузьку спеціалізацію. Друга категорія — дочірні та партнерські підприємства крупних іноземних компаній. Третю категорію представляють багатогалузеві підприємства широкої спеціалізації та приватні компанії.

Як правило, основними китами ринку нафтопродуктів є підприємства, які розвиваються за моделлю міжгалузевого кооперування. Як правило, до такої групи входять банк, компанія–торговець нафтопродуктами й десятки споживачів нафтопродуктів.

Список українських крупних операторів, які часто встигали прикупити акції промислових підприємств, стати акціонерами чи партнерами фінансових структур, представлений групами компаній «Укррос», «УкрПетролеум», «ТЕР-холдинг», «Укрексімнафтопродукт», партнерами банку «Україна» («Украгротехсервіс»), «Укркредитбанку», «Укрінбанку», а також концерном «Сентоза», компаніями «Альфа-Нафта» та «Україна-Нафта-Сервіс» (колишній «Славутич»).

Найпотужнішим уламком «радянського минулого» на українському нафторинку є «Украгротехсервіс», що володіє найкрупнішою в Україні мережею нафтобаз (близько 400). Цікаво, що велика частина обласних об’єднань зі збереження та реалізації нафтопродуктів, які входили раніше до об’єднання «Укрнафтопродукт», стала самостійними одиницями.

Роздрібні трейдери

Сьогодні «Укрнафтопродукт» має у своєму розпорядженні роздрібну мережу з 331 АЗС і 79 нафтобазами. І якщо врахувати, що компанія знайшла спільну мову з «КазахОйлом», можна вважати, що ця «зв’язка» може стати досить сильним гравцем на ринку нафтопродуктів.

Усього ж до 14 жовтня 2000 року в Україні налічувалося 6290 АЗС.

Найрозгалуженішу роздрібну мережу має дніпропетровський концерн «Сентоза», який разом з родинними компаніями володіє понад 350 АЗС.

Роздрібна мережа «Альфа-Нафти» налічує понад 250 заправок, розташованих за маршрутом нафтопродуктопроводу Схід—Захід.

Широкою роздрібною мережею (понад 70 АЗС), також володіє міжгалузевий концерн «Співдружність». Слід також виділити крупних регіональних власників роздрібної мережі, таких, як столична компанія «КЛО», донецька «Гефест», кримська «Борис». Фактично в кожній області знайдеться одна-дві компанії, що мають розгалужені мережі АЗС.

Роздрібними мережами, які швидко зростають, можна вважати АЗС, що належать вітчизняним виробникам та їхнім акціонерам. Очікується, що дедалі більшу роль на роздрібному ринкові гратимуть нафтові компанії — власники українських НПЗ. Роздрібний ринок сьогодні знаходиться в стадії структурування за зразком європейських ринків.

Ринкові тіні

Як уже було сказано, сьогодні ринок нафтопродуктів України перебуває в тіні. Як вважають фахівці Мінпаливенерго, він переживає «примару ПІІ». Тобто, з відлученням від імпорту підприємств з іноземними інвестиціями оператори ринку не відмовилися працювати з бензинами за цінами, дешевшими, ніж середньоринкові.

Зі зникненням ПІІ в Україні набули масового характеру легальні схеми, використовувані для ухилення від оподаткування при імпорті нафтопродуктів. Крім банального перемаркірування нафтопродуктів (коли під виглядом дизпалива, приміром, завозять високооктановий бензин) або свідомого заниження митної вартості, дуже популярними стали ще дві схеми. Перша — надто проста: реєструється фірма, що завозить нафтопродукти з відстрочкою виплати податків «за касовим методом» (з оплатою податків після продажу нафтопродуктів); фірма продає нафтопродукти і «зникає». Таких фірм-метеликів, як зазначають оператори ринку, дуже багато в Чернівецькій, Вінницькій, Львівській, Луганській, Волинській, Донецькій та Харківській областях. Друга схема ухилення трохи складніша: компанія завозить нафтопродукти зі сплатою податків на імпорт векселем, а потім проводить взаємозалік із будь-якою компанією-експортером товарів, якій держава заборгувала повернення ПДВ. При цьому, як правило, експортеру товарів повертають лише 50% і менше податкової суми, яку йому заборгувала держава. Експортер йде на взаємозалік, оскільки повертає хоча б частину грошей, а імпортер нафтопродуктів у такий спосіб ухиляється від повного оподатковування. Податкові органи дозволяють проводити взаємозалік, оскільки збільшують показники збирання податків. Ці схеми застосовують крупні компанії-імпортери в Київській, Львівській, Дніпропетровській областях і АР Крим. За даними Держкоммитслужби, пряма недоїмка до держбюджету лише від імпорту нафтопродуктів за дев’ять місяців 2000 року становила 1225,7 млн. грн.

Законодавчі бажання

Роздрібні торговці нафтопродуктами сьогодні скаржаться на те, що український ринок завалений фальшивими бензинами, частка яких становить, за їхньою оцінкою, від 20% до 60%. Тому підвищення ціни дозволить їм збільшити рентабельність продаж, яке в багатьох регіонах балансує на нульовому рівні. Проте, на думку виробників, для нормальної роботи й прозорості ринку варто вжити ще ряд тактичних заходів, частина з яких може здатися непопулярною.

По-перше, для збільшення поставок нафтопродуктів із Росії, потрібно на міжурядовому рівні вирішити проблему відшкодування ПДВ російським експортерам нафтосировини (так як це роблять при експорті російської нафти в країни далекого зарубіжжя). Невідшкодування ПДВ, як вважають в «Укртатнафті», призвело до збільшення цін на нафту на 20% вище економічно обгрунтованих для рентабельної роботи українських НПЗ. Це робить переробку імпортної нафти в Україні збитковою.

По-друге, для збереження нинішніх ринкових цін на нафтопродукти, необхідно встановити пільги по сплаті акцизного збору для вітчизняного виробника й тимчасово підвищити ввізні мита на імпорт. З цим не згодні імпортери. Проте виробники вважають, що держава має застосувати протекціоністські заходи для підтримки заводів і відновлення їхніх виробничих ліній.

По-третє, умови роботи всіх учасників ринку повинні бути рівними та прозорими.

...і реальні будні

З 1 листопада касовий і вексельний методи оплати податків усунуті. Як повідомили «Дзеркалу тижня» поінформовані джерела в Держкоммитслужбі, сьогодні на кордоні нагромадились великі обсяги імпортних нафтопродуктів, за які компанії-імпортери не можуть сплатити всі податки та збори. Уряд тимчасово дозволив використовувати векселі та касовий метод сплати податків при імпорті мазуту, що дало змогу деяким імпортерам використовувати код ТН ВЕД «важкі дистиляти» для імпорту дизпалива і навіть бензинів.

Проте в компанії «ЛУКойл-Україна» кажуть, що від початку листопада відновили роботу підприємства з іноземними інвестиціями. Ситуацію на ринку рятує лише те, що ПІІ перейшли до сектора поставок нафти на українські НПЗ і не займаються імпортом нафтопродуктів.

За роботою ПІІ дуже напружено стежать у Кабміні, оскільки недоїмка до бюджету від їхньої роботи торік становила 390 млн. грн. Причому майже половина цієї суми — 165 млн. гривень — припадає на недоїмку від поставок нафти на українські НПЗ.

З середини листопада розпочала працювати урядова комісія, яка розслідує застосування схем з ухилення від оподаткування на ринку нафтопродуктів України і за результатами якої вироблятимуться рекомендації із законодавчого регулювання ринку. Як вважають фахівці Мінекономіки, коли позбавляться схем ухилення від податків, то трохи підвищиться вартість нафтопродуктів на ринку — на 10—15%. Як підтвердили в ході опитування оператори ринку Львівської, Чернівецької, Рівненської, Луганської, Дніпропетровської, Київської областей, зростання ціни нафтопродуктів на АЗС на 10—30 копійок на попит практично не вплине. Зате, вважають у ЗАТ «Укртатнафта» і АХК «Укрнафтопродукт», це дозволить збільшити рентабельність виробництва і легального імпорту нафтопродуктів, отже, зменшити частку фальсифікованого бензину.