Український фінансовий привид - Економіка - dt.ua

Український фінансовий привид

13 травня, 2011, 14:19 Роздрукувати Випуск №17, 13 травня-20 травня

Першотравень 2011 року ознаменувався ще однією перемогою — вкладників «Родовід Банку».

Першотравень 2011 року ознаменувався ще однією перемогою — вкладників «Родовід Банку». Державний Ощадбанк розпочав масові виплати боргів «Родоводу» перед ними. Втім, радість від цієї перемоги має дуже гіркий присмак: депозити повертають за рахунок виділених на ці потреби бюджетних вливань у статутний капітал «Родоводу». Обсяги коштів платників податків, які вже витрачено на ці потреби, впевнено перевалили за десяток мільярдів.

Трохи історії

Спостерігаючи за історією «Родовід Банку», мимоволі почнеш вірити у потойбічний фінансовий світ, куди переселяються збанкрутілі банки. І у фінансових привидів, до яких по праву можна віднести фактично збанкрутілий уже понад два роки тому, але ще не ліквідований «Родовід Банк». Цей банк також можна вважати найбільш дивним і незбагненним явищем не тільки в Україні, а й у світовій банківській практиці. І, як кожен феномен, він викликає до себе природний інтерес. Отже, давайте разом придивимося до нашого українського «фінансового дива».

Початок його існуванню було покладено далекого 2004 року, коли команда молодих банкірів на чолі з відомим Денисом Горбуненком взяла у свої «дуже вмілі» руки маленький, спокійний і стабільний Перкомбанк. І створила на його базі суперзірку — «Родовід Банк». За якихось два роки фінустанова примудрилася перестрибнути з 123-го на 20-те місце в рейтингу НБУ за активами.

Відкривалися, як за чарами, все нові і нові філії та відділення по всій Україні, у геометричній прогресії розростався штат головного офісу банку, семимильними кроками нарощувалися кредитний і депозитний портфелі. Тільки за 2005—2006 роки сума депозитів фізосіб у банку зросла зі 100 до 700 млн. грн.

Наші громадяни ну дуже люблять найвищі відсоткові ставки за депозитами і ніколи не замислюються, чому ж такі ставки є тільки в окремих банків. І що за будова така, ця фінансова піраміда. Але, як і будь-яка піраміда, ця теж завалилася наприкінці 2008 року, у розпал фінансової кризи.

Проте НБУ відразу підставив своє могутнє фінансове плече, і «Родовід Банк», статутний капітал якого становив 350 млн. грн., одержав рефінансування у розмірі 2,2 млрд. грн. (допомога НБУ державному Укрексімбанку на той момент була значно скромнішою — всього 1,4 млрд. грн.) Щоправда, злі язики тоді говорили, що більша частина цієї суми перейшла не вкладникам, а потрібним людям — окремим співвласникам і прямо або непрямо пов’язаним із ними особам і структурам. Ну, це напевно перебільшення — на те вони й «злі язики»...

У січні 2009 року вкладники банку починають розуміти, що це таке — фінансова піраміда. Та було вже пізно: вклади їм видавати перестали. У лютому 2009-го міжнародне рейтингове агентство Fitch Ratings понизило довгостроковий рейтинг дефолту емітента «Родовід Банку» з рівня «CC» до «D» — рейтинги цього рівня присвоюються емітенту, який оголосив дефолт за всіма своїми фінансовими зобов’язаннями. Це перший і єдиний випадок в Україні, коли поважна міжнародна організація офіційно зафіксувала факт фінансової смерті свого клієнта.

Можна вважати, що саме з цього часу впав «Родовід Банк» і почалося примарне, сповнене пригод життя банку-фантома. Відразу після смерті установи його найближчі «родичі» — акціонери банку приймають рішення про передачу 51% його акцій державі. Так би мовити, на довгу пам’ять. Проте не встигли.

З березня 2009 року за фактично збанкрутілий банк узявся НБУ, ввівши там на півроку тимчасову адміністрацію. Чому взявся, зрозуміло: вже йшла підготовка до президентських виборів, і тихо померти цій фінансовій піраміді ніхто не міг дозволити.

У середині 2009-го держава рекапіталізує вже практично мертвий банк, внісши до його статутного фонду 2,809 млрд. грн. і стаючи фактичним власником. Особисто прем’єр-міністр Ю.Тимошенко під фанфари зібрала в київському «Експоцентрі» грандіозні збори вкладників і зі сцени їм пообіцяла, що все буде добре, всі гроші їм повернуть, банк став уже «майже державним». І навіть вона сама одержуватиме зарплату в «Родовід Банку» і зарплату всіх держслужбовців туди переведе...

Поруч з тодішнім прем’єром на сцені скромно стояли і підтакували молоді герої: колишній голова правління, а заодно — і співвласник «Родоводу» Денис Горбуненко, а також тимчасовий адміністратор банку Сергій Щербина, який подавав великі надії. На той час вони вже дружно освоювали мільярди допомоги банку від держави.

У грудні 2009 року Мінфін додає у статутний капітал установи ще 5,6 млрд. грн. Тепер державі належить 99,99% акцій банку-привиду. І це — «всього» за 8,4 млрд. грн. Та всі гроші зникають у банку з надзвичайною швидкістю. У результаті його збитки за 2009 рік становили 4,215 млрд. грн., через що банк став безперечним лідером за збитковістю в Україні, причому з великим відривом від інших учасників.

Наші дні

Найбільш цікаве і незрозуміле в історії «Родовід Банку» почалося 2010 року. Вибори вже минули, у нової влади на руках залишився фінансовий скелет колишнього банку і безліч запитань, головне з яких — де гроші? У цей період тимчасовий адміністратор С.Щербина і кероване ним правління установи перевершили самі себе. За перший квартал 2010-го збитки банку становили ні багато ні мало три мільярди гривень!

Невдовзі СБУ заарештувала С.Щербину. Після арешту і наступних перевірок голова ГоловКРУ Петро Андреєв заявив про виявлені порушення в установі на 22,662 млрд. грн. Відповідні документи про результати перевірки було начебто передано до Генпрокуратури і... А нічого не відбулося, от що дивно.

Щоправда, збитки банку почали потихеньку зменшуватися. За другий квартал 2010-го вони становили 575 млн. грн., за третій — 446 млн., а за четвертий — усього 56 млн. грн. Проте загалом за рік збитки вилилися у чималенькі 4,264 млрд. грн., тобто ще більше, ніж 2009-го.

Однак, попри сумну дійсність, банк, як і раніше, не хочуть ліквідовувати. У вересні 2010-го нарешті завершується довгий ряд кадрових рокіровок тимчасових адміністраторів і призначається нинішній тимчасовий керуючий — Ю.Райтбург.

Може, у цьому банку атмосфера така, але Ю.Райтбург знову виходить у Кабмін з черговою пропозицією, яка підкуповує своєю новизною, — «дайте грошей»! І потрібна «справжня дрібниця» — «всього» 5,4 млрд. грн.

Та тут уже урвався терпець в МВФ і Світового банку. Вони більше не хочуть нічого чути про фінансування потойбічного фінансового життя в Україні! Однією з умов одержання чергового траншу кредиту від МВФ стає ліквідація «Родовід Банку». Якщо врахувати, що за 2009—2010 роки банк-привид примудрився «напрацювати» уже 8,5 млрд. грн. збитків, вимога цілком резонна. Але не слід забувати, що привиди живуть за іншими законами...

Грошей «Родовід Банку» наприкінці 2010 року все-таки не дають, тому він припиняє видавати своїм вкладникам і без того невеличкі суми за їхніми вкладами. Мотивація проста — збій у програмному забезпеченні банкоматів. Проте працівники банку заявляють вкладникам: грошей немає, не чекайте. Через тиждень банк починає знущатися з вкладників по повній програмі: у день можна одержати не більш як 150 грн. на руки за вкладом, який закінчився. Тобто вклад у 20 тис. грн. треба було одержувати протягом півроку щоденних відвідин банкомату «Родовід Банку», якщо в ньому, звичайно, є гроші!

Терпець у вкладників урвався. І в березні вони намагаються перекрити дорогу біля «Родовід Банку», за маршрутом руху кортежу президента. За командою глави держави розібратися і задовольнити вкладників, їхні вклади в результаті переводять в Ощадбанк, а розплачується за це знову держава, виділивши нові 3,9 млрд. грн. у статутний капітал установи.

Усього за два роки вже набігає 12,3 млрд. грн. І це не враховуючи 2,2 млрд. грн. рефінансування, отриманого «Родовід Банком» від НБУ. Навряд чи можна розраховувати на їхнє повернення в досяжному для огляду майбутньому, тому одержуємо 14,5 млрд. грн. державних коштів, значна частина яких кудись зникла. Це, між іншим, приблизно по 400 грн. на кожного українця — і на тих, які в пелюшках, і на тих, які животіють на мізерну пенсію.

Проте керівництво «Родовід Банку» серйозно вважає, що усе вже налагоджується. Наприкінці квітня воно бадьоро рапортує про зменшення в першому кварталі 2011 року чистого збитку до 393 млн. грн., тобто у вісім разів порівняно з першим кварталом 2010-го (3,187 млрд. грн.). І справді, начебто добре. Але, по-перше, це все одно ще збитки. А по-друге, якщо пригадати, що в останньому кварталі минулого року було показано «усього» 56 млн. грн. чистих збитків, то виходить їх семиразове збільшення! А «Родовід» знову із солідним відривом очолив ТОП найбільш збиткових банків України (у першому кварталі 2011 року).

При цьому банк начебто взяв на баланс 113 га землі в Києві, яка була заставою за кредитом і була оцінена у 3,7 млрд. грн. Однак виставляти на продаж цю заставу за простроченим кредитом установа не поспішає. Адже простіше вибити з держави чергові кілька мільярдів...

Утім, нічого надзвичайного. З усіх рекапіталізованих банків «Родовід» — єдиний, де зберегли свої посади майже всі ТОП-менеджери, які фактично довели його до банкрутства. За прикладами далеко ходити не треба. У березні 2011 року на посаду заступника голови правління з управління ризиками призначено члена правління Л.Ушакову, яка з кінця 2006-го обіймає посаду заступника голови правління. Тобто вона була в керівництві банку і при Д.Горбуненку, і при С.Щербині, і тепер при  Ю.Райтбургу. Причому змінила на цій посаді фахового ризиковика з Укрексімбанку В.Волощенко, котра пропрацювала в «Родовід Банку» менше року. Така сама історія і з начальником служби аудиту установи.

Таким чином, тимчасові адміністратори і голови змінюються, деякі навіть потрапляють під арешт, а кістяк «управлінської команди» залишається тим самим! Взагалі, навіть назва деяких керівних посад у «Родоводі» викликає, м’яко кажучи, подив. Наприклад, посада — «директор департаменту економічної безпеки і роботи з особливими активами». Які у «майже державному» банку можуть бути особливі активи? До речі, банк офіційно не надає інформації про загальну кількість свого правління. Але ж це дуже високооплачувані посади…

Очевидне — неймовірне, або Банк поганих активів

Все вищезазначене — це історія. Хороша чи погана — її вже не змінити. А що ж ми маємо нині? З 31 березня 2011 року «Родовід Банк» заблокував усі картки своїх клієнтів, а наприкінці квітня передав усіх своїх вкладників в Ощадбанк. Пенсії та соціальні виплати, на прохання НБУ, передані з «Родовід Банку» в «Укрпошту».

І от уже місяць банк-привид, який має на своєму балансі 110 відділень, понад 200 банкоматів, транспортний парк і дві тисячі співробітників, займається... А чим він тепер, власне, займається? Фактично нічим. Порожні відділення, напхані сучасною технікою, банкоматами, охороною, співробітниками... Щодня існування цих залишків банку завдає державі чималих збитків. Які? Якщо взяти за основу дані першого кварталу 2011-го, виходить у середньому по 4 млн. грн. на день! Дорогувато виходить.

А поки ці збитки накопичуються, триває обговорення нової ідеї НБУ: створити на базі «Родовід Банку» так званий поганий банк (bad bank) — спеціальний фінансовий інститут, що скуповує проблемні активи інших фінустанов, тобто активи, які мають комерційну цінність, але пов’язані з ризиком втрат, збитками або конфліктною ситуацією. І банк цей має обслуговувати тільки державні установи.

Державних банків з великими обсягами проблемних активів в Україні тільки два — Укргазбанк і банк «Київ». На думку голови НБУ С.Арбузова, Укргазбанк навряд чи передасть «Родовід Банку» якийсь значущий портфель активів. Посилаючись на результати проведеного аналізу, голова НБУ висловив припущення, що більшість позичальників Укргазбанку цілком спроможні платити при конструктивному підході до реструктуризації. Схожа ситуація, за його словами, сьогодні і з банком «Київ».

Це все дуже добре, але залишається запитання — чим займатиметься у цьому разі «Родовід Банк»?

Нині тему створення «поганого» банку винесено НБУ на обговорення громадськості. Добре, можна й обговорити не поспішаючи, як пропонує керівництво Нацбанку. Проте чим усе ж таки у цей час займатиметься двохтисячний колектив збанкрутілого банку у своїх 110 відділеннях і в шикарній будівлі головного офісу загальною площею понад 10 тис. кв. метрів у самому центрі історичної частини Києва на Подолі? Генерувати щоденні збитки в розмірі 4 млн. грн.?

Тим часом ідея створення на базі «Родовід Банку» «поганого» банку, або чогось подібного, виглядає дуже і дуже сумнівною.

По-перше, менеджмент. От уже понад два роки цей банк не функціонує як нормальна фінансова установа. З нього пішли всі професіонали, а ті співробітники всіх рівнів, які залишилися, практично втратили колишню кваліфікацію через відсутність нормальної роботи. І найбільш неприємне, кожен з чотирьох тимчасових адміністраторів привів у банк частину своєї команди плюс «специ», які залишилися від команди Горбуненка. Всі вони ворогують один з одним, усі проти всіх. Про який менеджмент можна говорити?

По-друге, клієнтська база. За два роки всі нормальні клієнти, як юр-, так і фізособи, з банку пішли. Залишилися тільки проблемні позичальники, котрим просто нікуди подітися. Але якщо діяльність установи зводитиметься тільки до роботи з цією категорією клієнтів, тоді його і називати треба вже не банком, а компанією з управління (проблемними) активами. Однак навіщо в такому разі банківська ліцензія?

По-третє, витрати на утримання. У банку вже забули, коли складали повноцінний бюджет і замислювалися про необхідність економії на витратах. Одне зі свідчень — та сама величезна мережа зі 110 відділень по всій Україні, підтримка якої передбачає орендну плату, витрати на компослуги, зарплати персоналу, ремонт, охорону тощо. За 2010 рік адміністративні витрати банку становили 370 млн. грн. І це в банку-банкроті, якому навіть при його перетворенні на bad bank усе це (як мережа з персоналом, так і витрати на їх утримання) вже не потрібно!

По-четверте, законодавча база. Щодо так званого поганого банку її просто немає, її треба створювати, а це в наших реаліях — справа нешвидка. А що у цей час робитиме «Родовід Банк» без грошей, без клієнтів, без нормального менеджменту?

По-п’яте, можливості зловживань. Саме цей пункт і є головним. Протягом останніх років у «Родовід Банку» постійно розкриваються якісь афери, розкрадання, зловживання. Контрольні органи держави вже втомилися виявляти дедалі нові і нові схеми. І в цей банк пропонується передавати погані активи з інших рекапіталізованих банків? Тобто проводити в ньому найбільш небезпечні в плані шахрайств і зловживань операції? Дуже нелогічно.

А чи є вихід? Так, причому дуже простий і ефективний — ліквідація. За законом зробити це елементарно, процедура прописана до дрібниць, і прийняти таке рішення треба було ще два роки тому.

Які плюси це дасть? По-перше, ліквідація збитків. Для ліквідації банку не треба дві тисячі робітників — вистачить і сотні спеціалістів. Можна і потрібно реалізувати всі відділення, дорогі будівлі в центрі Києва, сотні банкоматів, техніку, заставне майно тощо. Треба, нарешті, почати повертати бюджетні кошти назад до бюджету.

По-друге, підняття іміджу країни. Адже представники міжнародних фінансових організацій уже втомилися переконувати нас у необхідності ліквідації цього банку-банкрота. Крім того, планова ліквідація дасть змогу розрахуватися з кредиторами банку, у тому числі й зарубіжними.

По-третє, наведення порядку в банківському секторі. Дуже проблематично вимагати від банкірів дотримання всіх норм і правил банківської діяльності за наявності в банківському реєстрі банкрута під назвою «Родовід Банк».

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №39, 19 жовтня-25 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво