Українська влада зриває обіцяну МВФ реформу управління держбанків

Реформа корпоративного управління держбанків ризикує бути проваленою

Реформа корпоративного управління держбанків, судячи з важкого і натужного просування в нинішньому уряді (терміни імплементації вже неодноразово відкладалися і переносилися), серйозно ризикує опинитися повністю проваленою, або стати жертвою чергової профанації, пише в статті DT.UA оглядач з макроекономічних питань Юрій Сколотяний.

Реформа корпоративного управління держбанків (як частина реформи управління держсектором в цілому) - одне з важливих зобов'язань офіційного Києва перед МВФ, незважаючи на те, що термін його виконання вже неодноразово переносився.

Відповідний законопроект №4162 раніше вже подавався до Верховної Ради урядом Арсенія Яценюка. Але прийняти його, як це було обіцяно МВФ, до кінця березня 2016 року не вдалося. Після приходу уряду Володимира Гройсмана законопроект був відкликаний за стандартною процедурою. Однак процес доопрацювання та узгодження нової версії пішов ще більш тяжко, ніж раніше.

Згідно з нинішньою версією меморандуму з МВФ, дедлайн був встановлений на кінець вересня. Але станом на 30 вересня законопроект все ще не зареєстрований в парламенті. Більш того, за даними ZN.UA документ навіть ще не подавався на розгляд Кабміну. З чого напрошується висновок, що виконуються ці зобов'язання тільки з-під МВФ'івської палиці.

У неформальному спілкуванні представники міжнародних фінансових організацій, які беруть участь у процесі, діляться відчуттями, що небажання його просувати йде з самого верху нинішньої української піраміди влади.

"Реформа корпоративного управління держбанків - одна з ключових і найбільш принципових у нинішньому порядку денному, оскільки без її реалізації надії на якісне оновлення української держави та її інститутів марні. Адже розподіл сфер контролю над грошовими потоками держсектора, не секрет, є ключовим елементом кулуарних домовленостей при формуванні парламентських та інших коаліцій. Це - один із найбільш системних проявів тотальної вітчизняної корупційної практики, викорінити яку так безуспішно намагалися й намагаються нинішні реформатори та всі їхні попередники. Причому не менше, ніж для енергетичного, вона актуальна й для фінансового сектора, масштаби розграбування через який держави та її громадян порівнянні з "чорними дірами" нафтогазової сфери", - пояснює Сколотяний.

Масштаби багатомільярдних вливань в капітал державних банків з держскарбниці з 2008-го по 2016 рік оцінюються в понад 88 млрд грн (або $ 8,7 млрд за курсом гривні до долара на момент рекапіталізації). Виходить, що кожному з нині врахованих Держстатом 42,7 млн українців утримання держбанків обійшлося більш ніж у $ 200.

За даними DT.UA, це далеко не межа, оскільки затверджена Нацбанком програма докапіталізації за підсумками минулорічного стрес-тестування ще далеко не виконана в тому числі і держбанками.

Одна з останніх версій законопроекту, що розробляється за участю експертів МФО, з якою вдалося ознайомитися DT.UA, у числі іншого передбачає явне посилення повноважень президента в управлінні держбанками (стежте за новинами на цю тему найближчим часом на нашому сайті>>).

Більше читайте у статті Юрія Сколотяного "Високе гальмування" в свіжому номері "Дзеркала тижня. Україна".