Україна і МВФ: знову на роздоріжжі? - Економіка - dt.ua

Україна і МВФ: знову на роздоріжжі?

18 лютого, 2011, 15:23 Роздрукувати Випуск №6, 19 лютого-25 лютого

Як і прогнозувало DT.UA, чергова місія Міжнародного валютного фонду, що проводила ревізію умов укладеної у серпні минулого року угоди, поїхала з Києва без конкретного результату.

© Getty Images/Fotobank

Як і прогнозувало DT.UA, чергова місія Міжнародного валютного фонду, що проводила ревізію умов укладеної у серпні минулого року угоди, поїхала з Києва без конкретного результату. Формулювання про «досягнення на рівні експертів домовленостей про виділення наступного траншу» і готовність місії надати відповідні рекомендації раді директорів МВФ підсумковий прес-реліз не містить.

Втім, ситуація зовсім не виглядає безнадійною, і виділення чергового траншу залежатиме від виконання українською стороною раніше узятих на себе зобов’язань. При цьому офіційному Києву навіть вдалося виторгувати певні поблажки. Проте навіть з їхнім урахуванням надходження нового кредитного траншу в раніше обумовлені терміни є сумнівним.

Про те, що і нинішній візит не був легкою прогулянкою для вашингтонських місіонерів, свідчить хоча б той факт, що їм довелося подовжити терміни свого перебування в українській столиці. Дату від’їзду було перенесено із спочатку запланованого 11 лютого на 14-те.

Тональність опублікованого місією МВФ прес-релізу за підсумками переговорів виглядає зовні досить оптимістично для української сторони: «показники розвитку економіки України в 2010 році були кращими від очікуваних», «впроваджувана за підтримкою угоди «стенд-бай» економічна програма влади загалом рухається в правильному напрямі, і нами досягнуто домовленостей щодо більшості стратегічних питань, які забезпечуватимуть виконання завдань програми на 2011 рік».

Також було зазначено, що в Україні «вживаються заходи з підтримання середньострокової податково-бюджетної консолідації», «як очікується, у березні набере чинності закон про пенсійну реформу, а впровадження адміністративної реформи триває». Повідомляється і про основні поступки фонду: «Заради пом’якшення впливу на домогосподарства було узгоджено графік більш поступового підвищення тарифів на газ, і зараз проводиться робота над визначенням компенсаційних бюджетних заходів з метою покриття загального (сектор загальнодержавного управління і НАК «Нафтогаз України») дефіциту в розмірі 3,5% ВВП у 2011 році».

Тож переговори триватимуть протягом «наступних кількох тижнів», після чого результати перегляду програми подадуть на розгляд ради директорів МВФ.

Вказівка, яка не відразу впадає в око: «Треба підтримувати нинішній темп впровадження економічних реформ разом із зусиллями, спрямованими на оптимізацію нормативно-правової бази і поліпшення все ще складних умов ведення бізнесу».

Якщо резюмувати, то попередні вимоги щодо виділення траншу, попри виторгувані поступки, залишилися досить жорсткими: початок імплементації пенсійної реформи вже в березні і реалізація конкретних заходів для скорочення до 3,5% ВВП загального фіскального дефіциту (включаючи «Нафтогаз», що є проблематичним, особливо з урахуванням відкладеного підвищення газових тарифів). Не треба забувати, що в Україні так досі і не налагоджено автоматичне відшкодування ПДВ, фактично не розпочато реформу енергосектора і реструктуризацію НАК «Нафтогаз України», не створено обіцяного єдиного регулятора ринку комунальних послуг, у той час як зволікання із необхідним підвищенням відповідних тарифів створюють серйозне додаткове квазіфіскальне навантаження.

Ці та інші дії офіційного Києва в питаннях бюджетної економії настільки турбують представників фонду, що якщо раніше в складі місій приїжджали тільки один-два експерти з фіскальних питань, то нині таких — більше половини.

Дані про заборгованість з ПДВ під приводом політизації питання залишаються таємницею за сімома печатками. За даними джерела DT.UA, представникам уряду начебто вдалося переконати експертів фонду, що прострочення щодо відшкодування ПДВ не перевищує раніше обумовлених 1,5 млрд. грн. (саме така цифра фігурує в опублікованій увечері 16 лютого на сайті МВФ версії угоди). Певне, як і раніше, головне — як рахувати. У цьому контексті дуже цікавим є опублікована цього тижня заява гендиректора «АрселорМіттал Кривий Ріг», що заборгованість з відшкодування ПДВ перед компанією зовсім не зменшується, а зростає щомісяця на 300 млн. грн., причому на 31 грудня 2010 року вона перевищувала 2,3 млрд. грн. І це тільки один із найбільших експортерів.

Дуже докладно було обговорено під час останніх переговорів іншу болючу тему — про подальшу долю банку «Надра» і трійки установ, раніше рекапіталізованих державою. Схоже, що і в цьому питанні остаточного компромісу, попри оптимістичні заяви українських чиновників, поки що не знайдено. Тим більше що ніяких публічних заяв про якісь досягнуті домовленості не було. DT.UA стали відомі деякі подробиці переговорного процесу.

Нагадаємо, що з 2009 року уряд витратив на порятунок трьох банків («Родовід Банку», Укргазбанку та банку «Київ») понад 17 млрд. грн. Тоді як депозити населення в цих банках, навіть з урахуванням боргів перед вкладниками ліквідованого Укрпромбанку (його зобов’язання перейшли до «Родоводу») на момент націоналізації не перевищували 18 млрд. грн.

Черговий аудит стану націоналізованих банків, проведений НБУ наприкінці 2010 року, показав, що проблемна трійця потребує чергової ін’єкції бюджетних ресурсів на 12,5 млрд. грн. (3,7 млрд. грн. для Укргазбанку, 3 млрд. — для банку «Київ», 5,8 млрд. грн. — «Родовід Банку»).

Таким чином, загальні видатки бюджету на порятунок цих фінустанов загрожують перевищити 30 млрд. грн., що майже в півтора разу більше зобов’язань проблемних банків перед вкладниками. Для держави, яка не змогла ефективно розв’язати проблеми держбанків і швидко повернути вкладникам їхні гроші (у націоналізованому «Родоводі» і досі є проблеми з видачею та обслуговуванням депозитів), дешевше було виплатити вклади населення через Фонд гарантування вкладів і ліквідувати всі проблемні фінустанови.

Виходячи з цього твердження, а також з урахуванням необхідності продовжувати вкладати бюджетні гроші в капітал націоналізованих банків, експерти місії МВФ і рекомендували уряду зберегти ліцензію тільки для Укргазбанку — єдиної фінустанови, яка дісталася державі в найбільш «живому» стані та після рекапіталізації першою почала показувати прибуток. Більш того, експерти МВФ навіть рекомендували уряду повернути в наглядову раду банку представників попередніх власників банку (після рекапіталізації 13% акцій банку залишилося в колишніх акціонерів, найбільшим серед яких є нардеп Василь Горбаль).

Стосовно ж «Родовід Банку» (до кризи його основними акціонерами були Денис Горбуненко і Дмитро Єгоренко) і банку «Київ» (колишні власники — сім’я Марченків), де масовані порушення спостерігалися як перед, так і після рекапіталізації, пропонувалося вжити жорстких заходів і ліквідувати ці фінустанови.

Так, якщо Укргазбанк напередодні краху видав населенню на 500 млн. грн. вкладів більше, ніж одержав від НБУ рефінансування, то в банку «Київ» із 880 млн. грн. рефінансування, виданого наприкінці 2008 року для повернення вкладів, більш як 300 млн. грн., за повідомленнями ЗМІ, було спрямовано на кредитування пов’язаних із банком компаній. Розкрадання в «Родовід Банку», за даними СБУ в 2008—2009 роках, перевищили 340 млн. грн.

Через масоване виведення коштів рефінансування з банку «Надра» до введення туди тимчасової адміністрації експерти МВФ також наполягали, щоб уряд відмовився від ідеї рекапіталізації «Надр» і поклав відповідальність за порятунок банку виключно на приватних інвесторів, якими раніше визвалися стати Дмитро Фірташ і Микола Лагун.

І, судячи з інформації про звільнення ключових переговорників Кабміну з іноземними кредиторами — заступника міністра фінансів Андрія Кравця та директора департаменту фінансової політики Володимира Коцюби, уряду до останнього моменту не вдавалося переконати МВФ.

За даними DT.UA, експерти місії МВФ погодилися переглянути свою точку зору на долю націоналізованих банків тільки після того, як відповідальність за неї Національний банк пообіцяв узяти на себе.

Аргументація НБУ була досить простою: хоча бюджетні вкладення в націоналізовані банки вже надмірно високі, ліквідація «Родовід Банку» і можливе припинення ліцензії банку «Київ», який виконує не всі нормативи НБУ, не приведе до повернення цих грошей. Більш того, фіксація збитків призведе до більших втрат бюджету, ніж підтримка проблемних банків у життєздатному стані.

За даними DT.UA, Нацбанк запропонував МВФ набір рішень щодо націоналізованих банків, а також банку «Надра», який уряд твердо має намір рекапіталізувати.

Рятівниками для проблемних держбанків мають стати працюючі банки. Так, для рекапіталізації «Надр» НБУ пропонує Кабміну збільшити капітал Ощадбанку на 3,5 млрд. грн., а потім на всю цю суму надати субординований борг банку «Надра», забезпечивши тим самим гарантію повернення бюджетних коштів. Аналогічну державному внеску суму в капітал банку мають внести приватні інвестори, для яких оголошено додаткову емісію акцій банку.

У порятунку «Родовід Банку» НБУ пропонує задіяти Укрексімбанк. З цією метою пропонується збільшити капітал «Ексіму» (сума докапіталізації буде визначена за підсумками аудиту «Родовід Банку») і перевести в держбанк зобов’язання «Родоводу» перед приватними клієнтами разом із його живими активами та роздрібною мережею.

Із залишків же «Родовід Банку» НБУ пропонує зробити так званий bad bank — структуру, в якій буде акумульовано всі непрацюючі активи Укргазбанку, «Києва» і, можливо, банку «Надра».

Укргазбанк, у свою чергу, має поглинути банк «Київ», якщо останньому не вдасться до кінця другого кварталу вийти на виконання всіх нормативних показників НБУ.

Якщо цей план буде затверджено МВФ, то НБУ планує впродовж одного-двох років провести IPO держбанків, у яких частка держави буде меншою за 100%, і розраховує виручити за акції квазідержавних фінустанов стільки ж, скільки уряд вклав у програму рекапіталізації.

На жаль, переконувати іноземних кредиторів нині набагато складніше. Адже програма рекапіталізації, яку вони раніше самі лобіювали та за яку з радістю схопився уряд Юлії Тимошенко, провалилася. Нерозторопність уряду, який приймав рішення про порятунок проблемних банків, боротьба окремих чиновників за контроль над націоналізованими фінустановами та численні спроби виведення активів попередніми власниками і тимчасовими управляючими призвели до дискредитації самої ідеї державної підтримки падаючих банків. І, як наслідок, вилилися в колосальні витрати, яких зазнали всі платники податків країни. А ще — стали очевидним викликом для репутації самих МФО.

Отже, чи буде в цьому пункті досягнуто остаточної згоди, все ще питання.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №38, 12 жовтня-18 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво