У США зароджується політична коаліція протекціоністів - The Economist

Глобальна система торгівлі, створена після Другої світової війни, постійно наближалася до мержі свого кінця майже впродовж всього повоєнного періоду.

Вона зазнала потрясіння, коли президент США Рональд Рейган тиснув на партнерів, змушуючи їх скоротити експорт в Америку. Вона похитнулася тоді, коли торговельні переговори в Досі не дали жодних результатів. А тепер системі доводиться мати справою з допотопною економікою президента Дональда Трампа, який, здиється, бажає її знищити.

Про це пише The Economist. Меркантильність Трампа набирає обертів. Одразу ж після запровадження великого мита на імпорт алюмінію і сталі, американський президент зосередив свою увагу на Китаї. Цього тижня він заблокував поглинання американського виробника чіпів сінгапурським коркурентом через страх перед китайським технологічним лідерством. Трамп готовий виступити проти Китаю через крадіжки інтелектуальної власності і його торговельний профіцит.

До цього часу глобальна торгівля демонструвала надзвичайну стійкість. Оптимісти можуть стверджувати, що історично великі політичні зміни впливають на торговельно-політичні режими, а не грубі дії президентів, які не прагнуть консенсусу. Нещодавні опитування показали, що багатьом американцям не подобаються мита, якими Трамп обклав імпорт алюмінію і сталі. Стягнення також викликали скарги бізнес-спільноти, яка, вірогідно, переконала президента зробити певні виключення. Завдану шкоду можна компенсувати в майбутньому. Нажаль, є причини боятися появи нового і менш ліберального консенсусу.

Обговорючи торговельно-політичні компроміси, економісти зазвичай зосереджуються на конфліктах між виробниками і споживачами. Вони звертають увагу на вигоду для споживачів від правил ліберальної торгівлі, які дозволяють все більшій кількості людей насолоджуватися, приміром, хорошими винами і дешевою китайською електронікою. Але вони такою підкреслюють, що домогосподарства дуже рідко проявляють жвавість у питанні торговельних сутичок з метою створити серйозну опозицію до виробників, які допускають прихильність до протекцій. Вони дуже мотивовані і організовані у лобіюванні тарифів і інших перепон.

Насправді ж інтереси розходяться в різних галузях і регіонах. В Америці, як зауважив Дуглас Ірвін у книзі "Сутички навколо торгівлі", бої між блоками визначали торговельну стратегію. До громадянської війни демократичні і орієнтовані на експорт південні штати мали політичну перевагу над індустріалізованими прихильниками тарифів на півночі, які були схильні голосувати за Республіканську партію і її попередників. Війна змінила політичний баланс сил і дала початок ері промислового протекціонізму і республіканського домінування, яка тривала до 1930-х років.

Сьогодні встановлена політична парадигма бере свій початок з періоду після Другої світової війни, коли політики активно підтримували лібералізацію. Обидві американські партії підтримували розширення торгівлі з геополітичних причин, а також тому, що у американської промисловості було мало конкурентів у світі. Генеральна угода про тарифи і торгівлю, яка діє з 1948 року, створила середовище, в якому тарифи скорочувалися до нинішнього низького рівня. Велика кількість угод, інститутів і законів, які підтримують глобальну економіку, сьогодні повязані між собою так тісно, як ніколи раніше.

Це спричиняє два суперечливі наслідки. Певною мірою глобалізація виростила своїх потенційних політичних опонентів. Лібералізація шкодить виробникам у тих секторах, які найбільше уразливі до міжнародної конкуренції і які також найбільше прихильні до протекціонізму. Дуже багато робочих місць, грошей і виборців тепер залежать від індустрій, які використовують сталь у своєму виробництві, а тому страждають, коли матеріал стає набагато дорожчим, ніж його собівартість. Схожим чином, лібералізація заохотила підйом міжнародних мереж поставок, які збільшили взаємозалежність країн і скоротили політичну підтримку тарифів з боку фірм, які виступають водночас і імпортерами, і експортерами. Критика Північноамериканської угоди про зону вільної торгівлі з боку Трампа викликає оплески, але водночас змушує американські фірми ставати на захист канадських і мексиканських партнерів.

Простіше кажучи, глобалізація створила умови для серйозного відскоку назад. У 1950-х і 1960-х роках американці асоціювали лібералізацію зі швидким і широким економічним зростанням. Але тепер вони думають інакше. Хоча космополітичні демократи користуються глобальною співпрацею і живуть в містах, збудованих на експорті дорогих послуг, тривоги про шкоду для робітників і довкілля змусили партію зайняти більш скептичну щодо торгівлі позицію. Впливовий демократ, сенатор від штату Массачусетс Елізабет Варрен підтримала нові мита.

Ще більше вражає еволюція республіканців. З 2015 року погляди республіканських виборців на торговельні договори змінилися з позитивних на гостро негативні. Останні дослідження виявили, що в конгресових округах, в яких компаніям доводиться більше конкурувати з китайськими товарами, політична підтримка тепер скерована на користь більш радикальних політиків-республіканців. Політика Республіканської партії змінилася відповідним чином.

Не менш важливо і те, що зростає кількість індустрій, яких дістало те, як Китай зловживає своєю економічною силою. Американські компанії змушені підписувати угоди про створення спільних проектів з китайськими фірмами лише для того, щоб отримали доступ до китайського ринку. Вони втрачають інтелектуальну власність через крадіжки. Їм доводиться конкурувати з китайськими компаніями, яких щедро підтримкує держава. Тривоги щодо безпеки через нові технології і розвиток штучного інтелекту підживлюють скептичне ставлення розвинених економік до Китаю.

Політична підтримка старомодної торговельної війни в стилі Трампа поки незначна. Однак, коаліцію, готову розгромити Китай, яку створять республіканці і демократи за підтримки бізнесу, уявити не важко. Світ, поділений на ворожі економічні блоки, може виникнути навіть без допомоги Трампа. І він, без сумніву, переживе нинішнього американського президента.

Президент США Дональд Трамп схвалив введення мит на імпорт сталі (25%) і алюмінію (10%), виконавши тим свої обіцянки щодо протекціоністської підтримки американських виробників металу.

Україна може постраждати від мит США на сталь - можуть впасти ціни на сталь, що призведе до скорочення прибутку українських бізнесменів.

Детальніше про вплив американських мит на сталь і алюміній в матеріалі Вадима Іосуба "Луна трамповского протекціонізму. Постраждають українські експортери металів?" в тижневику "Дзеркало тижня. України".