Тунель на Теремки протяжністю в 25 років

Метро в усьому світі — це транспорт для небагатих людей. Багаті в метро не їздять. Україна тут не виняток. Хіба що небагатих (а за європейськими мірками — і дуже бідних) у нас значно більше, аніж у тому ж Берліні чи Лондоні. Ось чому будь-яка інформація про хід будівництва підземки сприймається киянами з підвищеним інтересом.

Так, звістка про те, що плани спорудження київського метро нинішнього року було зірвано, засмутила жителів багатьох районів столиці. Починаючи з березня «Київметробуд» кілька місяців не фінансувався. Йому дошкуляли судовими позовами та відвертим рейдерством. Але от у серпні надійшли довгождані асигнування і відразу намітився прорив.

Днями сталася знаменна для метробудівців подія — так звана збійка. Один із перегінних тунелів від існуючої станції «Либідська» вийшов на майбутню станцію «Деміївську», що на Московській площі. «Либідську» було відкрито 1984 року, і далі метро так і не просунулося. Почасти тому, що головні зусилля його будівельників докладалися до інших напрямків. Почасти — через надто складні геологічні умови долини річки Либідь.

Коли наприкінці 1970-х тільки починав інтенсивно забудовуватися масив Теремки — дуже віддалений від центру, який не мав надійного транспортного сполучення, новоселам торочили: «Туди незабаром протягнуть метро!» От відтоді вони, давно ставши старожилами, чекають на відкриття станції «Теремки». І тільки нині з’являються реальні перспективи.

Отримавши потрібні кошти, метробудівці в короткі строки змонтували, налагодили й освоїли унікальний автоматизований прохідницький щит, який робить під землею тунель діаметром понад шість метрів. Із його допомогою й було пройдено кілометр найскладніших порід, що рясніють грунтовими водами і пливунами. Під річкою Либідь тунель пройшов на 12-метровій глибині, а під Червонозоряним проспектом — на шестиметровій. Таким чином, шлях на Теремки відкрито.

Пройти його київські метробудівці готові в гранично стислі строки, запевняє голова правління ВАТ «Київметробуд» Володимир Петренко. Для цього є і необхідна техніка, і досвід, і виробнича база, і — поки що — кадри. Хоча, як із гіркотою зазначив Володимир Іванович, охочих працювати у важких умовах під землею за 1800 гривень стає дедалі менше. А намагаєшся платити робітникам більше — тягнуть до суду.

Але головне — не було б перебоїв із фінансуванням. На рік метробудівцям необхідно близько 400 млн. гривень. Тоді вони, як і раніше, готові прокладати від двох до трьох кілометрів підземки щорічно, і 2008-го можна буде ввести в дію три станції — «Деміївську», «Голосіївську» та «Васильківську».