ЦЕЙ НЕВДЯЧНИЙ ПОШУК ДОДАТКОВИХ ДОХОДІВ... ГОЛОВА БЮДЖЕТНОГО КОМІТЕТУ ВР ПЕТРО ПОРОШЕНКО ПРО ПІДГОТОВЛЕНИЙ ДО ПЕРШОГО ЧИТАННЯ ПРОЕКТ ДЕРЖБЮДЖЕТУ-03

Поділитися
Нинішньої осені бюджетному процесові не щастить як ніколи. У вересні його було відсунуто на периферію суспільного життя протестами прибічників опозиції та блокуванням депутатів у стінах адміністрації Президента...

Нинішньої осені бюджетному процесові не щастить як ніколи. У вересні його було відсунуто на периферію суспільного життя протестами прибічників опозиції та блокуванням депутатів у стінах адміністрації Президента. У жовтні, 16—17-го, ми цілком можемо стати свідками не запланованого на ці дні першого читання документа, а жорсткого переділу у Верховній Раді комітетських портфелів та пристрілки до урядових крісел. Не виключено, що зміни не обминуть і керівництво самого бюджетного комітету, а на адаптацію нового начальства знадобиться як мінімум місяців зо три, яких із зрозумілих причин просто не існує.

Однак не будемо про сумне для політиків та їхнього оточення. Будемо про дуже сумне для всієї країни — бюджетні доходи, які ніяк не бажають збалансовуватися з видатками. Що вдалося бюджетному комітетові ВР, поки документ був його «власністю» й опрацьовувалися пропозиції, — про це наша розмова з головним парламентським «бюджетознавцем» Петром ПОРОШЕНКОМ.

Люблять у нас ділити

— Ми робили все можливе, аби уникнути зайвої політизації, — каже Петро Олексійович. — І на відміну від уряду, який працював фактично в закритому режимі, вибрали абсолютно інший стиль. На засідання кожної робочої групи запрошували фахівців Мінфіну, Мінекономіки, Фонду держмайна та інших зацікавлених відомств — щоб вони мали змогу захистити урядову позицію, ще по ходу дискусії зняти необгрунтовані депутатські пропозиції, які погіршують реальність бюджетних показників. Можу вам доповісти: абсолютна більшість — майже 90 відсотків пропозицій, що надійшли від суб’єктів права законодавчої ініціативи, — не відповідають вимогам Бюджетного кодексу щодо збалансованості доходів і видатків бюджету.

— Це означає, що парламентарії не читали Бюджетного кодексу?

— Це означає, що вони зустрічалися з виборцями, керівниками відомств, представниками місцевої влади. І, переписавши їхні пропозиції про збільшення видатків певним розпорядникам коштів, депутати поставили свої підписи. Звідки знімати видатки, які кроки робити для збереження реальності бюджету — на жаль, залишилося за кадром.

Всі намагаються займатися видатками. Доходи бюджету цікавлять, можливо, п’ятьох-шістьох депутатів. Однак і їхні пропозиції часто не мають серйозної перспективи проходження у вигляді законодавчих актів через сесійну залу.

Тому невдячна справа пошуку додаткових доходів лягла на плечі бюджетного комітету, тих народних депутатів, що працювали в робочих групах. І в надзвичайно стислі строки нам вдалося зробити дуже багато.

Що приховано в макропоказниках

— У комітету, певно, вже є остаточна позиція відносно реальності макропоказників?

— Звичайно. Нас від самого початку не влаштовували запропоновані темпи приросту в 2003 році валового внутрішнього продукту, які уряд визначив на рівні 4 відсотків. Це є базовий показник, за яким розраховується весь бюджет, податкові надходження. Аналітична група при голові Бюджетного комітету разом із секретаріатом звернулася до різних фахових установ, які могли б надати свою оцінку динаміки розвитку економіки в наступному році. НБУ, МВФ і Німецька консультативна група, група фіскального аналізу, Інститут економічного прогнозування Академії наук — всі нам кажуть, що за будь-яким сценарієм темпи приросту ВВП будуть вищими. Порівняно з урядовим проектом це означає збільшення доходної частини на сотні мільйонів гривень.

На сьогодні ми можемо точно довести, що тільки за рахунок низьких макропоказників дохідну частину бюджету занижено принаймні на мільярд. Ці цифри фактично підтверджуються проектом закону «Про Державну програму економічного та соціального розвитку України на 2003 рік».

— Як це може бути, коли документ напрацьовано у тому ж таки уряді?

— Справді, у пояснювальній записці до проекту програми сказано, що за основними напрямками і всіма показниками вона відповідає проекту закону про державний бюджет і не потребує додаткових матеріальних та інших витрат. Якщо ж порівняти два урядових документи, то згідно з програмою прибуток прибуткових підприємств становитиме наступного року 48 млрд. грн., згідно з бюджетним проектом — 46 млрд. Обмінний курс — 5,48 у програмі (тобто відповідає даним Національного банку) і 5,57 — у бюджеті. І так далі.

Нам кажуть, що програма будувалася за цільовим сценарієм, а бюджет — за консервативним. Але ж зміни до податкового законодавства, які передбачають додаткове навантаження на економіку, ніяким чином не можуть прискорити розвиток економіки. Що я маю на увазі? Запропонований урядом цільовий сценарій — це передусім скорочення пільг, розширення бази оподаткування...

— Але ж, Петре Олексійовичу, не тільки це. Цільовий сценарій — це шість чи сім дуже серйозних пунктів, включно з оптимізацією бюджетної сфери, якої, на мій погляд, в Україні не відбудеться й у віддаленій перспективі...

— Я розглядаю це питання не з точки зору побажань уряду чи Мінекономіки, а з погляду того, де Верховна Рада може допомогти уряду вийти на оптимальний сценарій економічного розвитку. Решта залежить від самих урядовців — працюйте! Для мене базовими документами є законодавчі ініціативи, що надійшли в парламент. І саме в цих урядових документах є істотні розбіжності.

— То що комітет пропонує до першого читання бюджету?

— Ми беремо розрахунково зростання ВВП на рівні 5% і перераховуємо базу податків. Щоб бюджет був реалістичним, додаткове збільшення доходів тільки за рахунок уточнення макропоказників запропоновано на рівні 1 млрд.

Спецфонд і спецспоживачі

— А що все ж таки буде зі спеціальним фондом, на скасуванні якого ви наполягаєте ще з літа?

— При прийнятті Бюджетної резолюції ми проголосували за істотне його зменшення. Насправді ж розмір спеціального фонду в поданому Кабміном законопроекті зріс проти 2002 року на 1,2 млрд. І при цьому в повному обсязі збереглися ті недоліки, про які я говорив у своїй доповіді, оцінюючи виконання бюджету за перше півріччя 2002 року.

Вже тоді, влітку, бюджетний комітет вказував на заниження планування показників спеціального фонду. Зараз маємо підсумки восьми місяців. Приміром, спеціальний фонд Міністерства внутрішніх справ. Річний обсяг його планувався в межах 530 млн., виконання за вісім місяців — 598 млн. План цього ж фонду у бюджеті 2003 року становить 500 млн. Те, що за вісім місяців нинішнього року річний обсяг перевиконано на 60 млн., нікого не цікавить. Знову план складено так, щоб міністерство могло його перевиконати вдвічі.

На мою думку, ми маємо надзвичайно небезпечну тенденцію, коли по більшості міністерств фінансування зі спеціального фонду вже перевищує фінансування із загального. Поясню для пересічного громаданина, що це означає. Замість того, щоб виконувати функції, покладені на них державою, міністерства «перекваліфікувалися» на заробляння на цих функціях грошей. І такі дії неможливо виправдати недостатнім фінансуванням із загального фонду. Ми дедалі більше викривлюємо структуру державної машини замість того, щоб докорінно реформувати її.

От погляньте: Мінекономіки отримує плату за послуги з державної експертизи з енергозбереження, відновлення газопостачання підприємств, Мінфін — плату за проведення відбитків державних пробірних клейм, контрольні та арбітражні аналізи матеріалів, що містять цінні метали тощо, Податкова адміністрація — надходження від реалізації марок акцизного збору, бланків реєстраційних заяв...

Норма мого законопроекту саме й стосується того, щоб такі доходи спрямовувати до загального фонду держбюджету. Але депутати його не підтримують. Я знаю, чому це відбувається: головні розпорядники бюджетних коштів активно працюють з парламентаріями, передусім із фракцій пропрезидентської більшості. І все ж я переконаний, що упорядкувати ці проблеми нам конче необхідно.

— І що можна зробити в межах нинішнього бюджетного процесу?

— Я пропонуватиму повернутися до моїх законопроектів щодо скасування спеціального фонду. Якщо це не пройде — планувати надходження до спеціальних фондів міністерств так само, як нині ми це робимо щодо місцевих бюджетів. Тобто від досягнутого. Нехай навіть буде перевиконання планових завдань, скажімо, на 15—20 відсотків. Але ж не в рази! Якщо уряд не здатний відмовитися від спеціальних фондів, не здатний на хірургічні дії, хай принаймні займається «терапією». І скорочує фінансування державних структур за рахунок загального фонду, спрямовуючи вивільнені кошти на інші, зокрема соціальні цілі.

Скільки винний НБУ бюджету

— Вже набила оскому проблема перерахунку Національним банком 700 млн. грн. до державного бюджету...

— Вимагати таке від НБУ нині неможливо. Раніше, коли не існувало ради НБУ, все залежало від правління банку та його голови, вони вправі були внести відповідні зміни до кошторису. Тепер же рада НБУ вирішила, що видатки й доходи НБУ на 2002 рік затверджуються в одній і тій же сумі — 1 млрд. 281 млн. 100 тис. грн. Перевищення доходів над видатками немає, і зрозуміло чому. За умов цьогорічної дефляції Міністерство фінансів фактично не сплачує НБУ відсотків по цінних паперах уряду, які перебувають у портфелі Національного банку. Не «працюють» й інші статті доходів НБУ, пов’язані з інфляцією. Дати якісь обгрунтовані пояснення, чому в проект закладено саме 700 млн., Міністерство фінансів не в змозі.

— Але ж із пояснювальної записки до бюджету зрозуміло, що Мінфін хоче отримати від банку той нерозподілений прибуток за 2000 і 2001 роки, який НБУ мав би автоматично перераховувати до держбюджету, але чомусь цього не робив...

— У Мінфіні, очевидно, забули, що за рахунок цих коштів формувався резервний фонд, уже підтвержений міжнародним аудитом. Та й узагалі, згідно з законом, Національний банк мусить перераховавути до держбюджету поточного року те перевищення доходів над видатками, що склалося у попередньому році. Є потреба змінювати закон — виходьте із відповідною ініціативою: наш комітет готовий її підтримувати, якщо це справді необхідно.

— Гаразд, то по цій статті у держбюджеті буде нуль?

— Ми чекаємо додаткових ініціатив з боку Міністерства фінансів по обгрунтуванню надходжень у 700 млн. Якщо такі обгрунтування не надійдуть, під час другого читання частину надходжень від НБУ доведеться знімати. Ми не за це, однак просимо уряд працювати в існуючому законодавчому полі.

Знову про ПДВ та соціальні борги

— Але якщо відмінусувати кількасот мільйонів, то чи багато залишиться від «знайденого» вами мільярда?

— У нас не один мільярд додаткових доходів. Та цифра, нагадаю, стосувалася тільки уточнення макропоказників. Однак існують іще й розрахунки податку на додану вартість, де ми бачимо цікаві речі.

Вперше планується мати перевищення податку від імпортних операцій над податком внутрішнім. Це свідчить про надзвичайно погане адміністрування ПДВ, оскільки подібна ситуація можлива в країнах на зразок Сигнапуру або Бельгії, де відношення експортно-імпортних операцій до ВВП значно вище, ніж в Україні.

Далі нам кажуть: є 6,937 млрд. нарахувань. З них сподіваються погасити суму невідшкодованого ПДВ з простроченим терміном — це 1 млрд., потім передбачається приріст недоїмки по податку — 1,2 млрд. Для мене це просто незбагненна річ. Незважаючи на те, що на сьогодні недоїмка вже досягла 11,2 млрд., ніхто не збирається виходити з ініціативами щодо поліпшення адміністрування податку. Якщо в когось виникає недоїмка, ініціюйте банкрутство, змінюйте власника. Зрештою, підприємство має бути зліквідоване, якщо воно фактично краде податок на додану вартість у держави.

Ми вимагаємо від уряду ефективних кроків і не збираємося зменшувати надходження від ПДВ на суму недоїмки. Більше того, абсолютно нормально, коли в бюджеті на наступний рік планується 10-відсоткове скорочення недоїмки минулих років.

Ще одна спірна позиція — погашення невідшкодованих сум ПДВ. На це виділяється 1 млрд. грн. По-перше, якщо ви переглянете звітність за нинішній рік, ви помітите, що відшкодування ПДВ зросло на 20 відсотків. Таке могло бути тільки за рівноцінного зростання експорту або змін у податковій базі. Нічого подібного не відбулося, і за три-чотиривідсоткового зростання експорту маємо 20-відсоткове зростання сум відшкодування та нарощування заборгованості. Це означає, що відбувається криміналізація процесу.

Хто в такому разі отримає записаний у бюджетному законі мільярд? Українські виробники? Ні, фірми-одноденки, які мають певні відносини з правоохоронними органами і легко проходять усілякі перевірки. Ми в жодному разі не підтримаємо урядову позицію, якщо не буде внесено змін до закону про ПДВ.

— Тож проблема зменшення заборгованості держави з відшкодування ПДВ автоматично переходить на 2004 рік?

— Якщо до 1 січня зміни до закону про ПДВ внесені не будуть, комітет наполягатиме, щоб додаткові суми на відшкодування закладалися тільки в бюджеті-04.

Бо існує ще один блок проблем, на які не дано відповіді в проекті бюджетного закону. В Україні є борги соціальні. На 1 січня у нас буде 700 млн. заборгованості перед чорнобильцями (за 2001 рік плюс приріст у 2002-му), 200 млн. — по інших соціальних видатках держбюджету, плюс борги по субсидіях місцевим бюджетам для дотацій малозабезпеченим сім’ям. Я вже не кажу про борги галузеві, того ж Міноборони, яке заборгувало суб’єктам госпродарювання 570 млн. за вже виконані роботи. Шановні урядовці, дайте, будь ласка, відповідь — яка політика держави щодо людей, котрим заборгували? Не обслуговувати і не компенсувати — це, звичайно, позиція, але вона неприйнятна для солідного позичальника. Якщо держава визнає цей борг, давайте його зафіксуємо, реструктуризуємо і в певний час виплатимо, але нині зробимо все для незбільшення боргів у майбутньому.

Позиція по чорнобильцях: 200 млн. ми повертаємо, а про інші 500 уряд мовчить. По дотаціях для малозабезпечених. На наш погляд, сума цього боргу на 1 січня становитиме не менш як 152 млн. Тут два виходи — або передбачити додаткову субвенцію, або зняти з регіонів певні видатки, щоб вони мали доходну базу для розрахунків по заборгованості попередніх років.

Про секвестр та проблеми відповідальності

— Виникає відчуття, що бюджетний закон зав’язаний на стільки невирішених питань, що прийняття його у першому читанні більш ніж проблематичне.

— Ми вимагатимемо від уряду врахувати ці питання при підготовці бюджетного закону до другого читання. Звісно, за умови прийняття Верховною Радою відповідних законопроектів.

— І по податку на додану вартість, і по оподаткуванню доходів фізосіб?..

— Ідеться про сім-вісім законів.

Але крім цього в нас є доходи, для збільшення яких нових законів не потрібно. Візьмімо грошові лотереї. І в коментарях ініціаторів президентського указу, міністра фінансів, і в пояснювальній записці до закону — скрізь говорилося, що вже наступного року від лотерейного бізнесу бюджет отримає 100 млн. грн. Але в урядовому проекті бюджету враховано лише 60 млн. Схожа ситуація з рентною платою за використання надр.

Будуть певні зміни щодо коштів для шляхового господарства, бо акциз на нафтопродукти, за рахунок якого воно частково фінансується, занижено на 438 млн. грн. Але 100-відсоткового спрямування акцизу на ці цілі ми не пропонуватимемо — все-таки рік дуже складний з точки зору боргового навантаження. Треба вносити певні зміни законодавства з питань вільних економічних зон. І так далі.

— Я розумію, це складно передбачити, але на скільки можуть зрости доходи бюджету загалом?

— Думаю, що на суму до 3 млрд.

По видатках ми пропонуватимемо понад мільярд гривень додатково спрямувати до місцевих бюджетів. Зокрема, перевести місцеву міліцію на фінансування з держбюджету — це 217 млн. Не можна залишати економіку без державних капіталовкладень. На наш погляд, їх треба обрахувати у межах 40% надходжень від приватизації.

Потрібно впорядковувати і саму позицію доходів від приватитизації. Переконаний, що експеримент із виведенням їх за межі загального фонду держбюджету не виправдав себе, оскільки з цієї причини Міністерство фінансів змушене було нинішнього року штучно робити профіцит бюджету, скорочувати видатки, концентрувати в загальному фонді кошти і, не маючи на те права, погашати борг за рахунок коштів загального фонду. Фактично це нецільове використання бюджетних коштів. Чинити так, не внісши змін до закону про держбюджет, — це злочин з боку уряду.

Щоб не штовхати урядовців на слизьке у 2003-му, ми пропонуватимемо всі суми від приватизації зараховувати до загального фонду. І взагалі створити його профіцит.

— Ви підтримаєте ті параметри запозичень, про які говорив міністр фінансів, представляючи бюджет? І дозволите Мінфіну маневрувати в разі несприятливої ситуації чи то на зовнішньому ринку, чи то на внутрішньому?

— Ні, бо це є порушенням конституційних повноважень Верховної Ради, яка має затверджувати такі зміни. Що ж до обсягів, то, на мою думку, ми в змозі зробити зовнішніх запозичень на мільярд гривень більше. А внутрішні позики обмежені певним рівнем ліквідності ринку, тим більше що уряд вийшов із клопотанням збільшити на 2,5 млрд. обсяг запозичень на внутрішньому ринку ще до кінця цього року.

Теж, до речі, дивно. Якщо ви плануєте зробити запозичення на внутрішньому ринку і при цьому скорочуєте їх на зовнішньому, це зрозуміло. Якщо ж збільшувати перші і залишати незмінними другі — то куди підуть ці додаткові кошти? На фінансування дефіциту бюджету, щоб уникнути секвестру, зменшивши суму невиконаних зобов’язань з 6 до 3 млрд.? Але ж кошти від зовнішніх кредиторів надійдуть не раніше 15 грудня. І не маючи вже змоги врятувати бюджет, ви хочете збільшити боргове навантаження на наступні роки?

Коли не виконано бюджет — несіть, шановні урядовці, за це відповідальність. Бо не дядечко — ви його розробляли, ви його підтримували, ви його підписували...

— Петре Олексійовичу, коли вже ми так плавно перейшли до проблем цього року і перспектив секвестру, якою буде ваша позиція?

— Це не моє побажання, це пряма вимога Бюджетного кодексу — за 15-відсоткового невиконання бюджету Кабмін має подавати Верховній Раді пропозиції щодо секвестру. Нині цього не робиться, хоча 15 відсотків є, якщо додати сюди недонадходження від приватизації. Тим часом уряд здійснює ручне управління на власний розсуд (я не знаю чий — чи то міністра фінансів, чи то прем’єр-міністра). Держкапіталовкладення він не фінансує, а міліцію — фінансує, культуру не фінансує, а Управління справами — фінансує.

— Це ви до прикладу чи таке відбувається насправді?

— Це реально: рівень фінансування Держуправління справами значно вищий, ніж фінансування культури. Такою є позиція уряду. Мене як народного депутата вона не влаштовує. Це не їхні повноваження, а Верховної Ради.

І коли я говорив про секвестр... Шановні, визначтеся. У вас є виконання бюджету — тоді фінансуйте все, що належить. Немає — виходьте з пропозиціями про скорочення видатків. Чи, може, хтось збирається порушувати принцип пропорційності і не нести за це відповідальності?..

Прогноз — несприятливий?

— Насамкінець — про перспективи першого читання. І чи матимемо, з огляду на складну ситуацію в парламенті, ухвалений бюджет до початку нового року?

— Я б не хотів це коментувати... Досвід попередніх років показує, що прийняти бюджет, в якому зачіпаються інтереси кожного депутата, більшість із 226—230 чоловік може тільки під шаленим силовим тиском. Я не хотів би в цьому брати участь.

Впевнений, що коли ми абстрагуємося від політичної ситуації, законопроект після роботи над ним у бюджетному комітеті стане істотно кращим. Якщо загострення політичної ситуації відбудеться, шансів для прийняття закону в поточному році мало. Чий це буде вибір? Точно не Порошенка і не «Нашої України».

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі