Трикурся-2 - Економіка - dt.ua

Трикурся-2

14 вересня, 2012, 14:03 Роздрукувати Випуск №32, 14 вересня-21 вересня

Тепер уже найбільш класна штука — це «штука» баксів

«Золотовалютні резерви України (ЗВР) останнім часом дедалі більше скидаються на діжку меду в лапах Вінні-Пуха. Міністерство фінансів усе залучає валюту з допомогою нових і нових позик, а НБУ все рапортує про зниження ЗВР», — так бачать валютний процес користувачі Всесвітньої павутини. Відтак навіть у недосвідчених у фінансових питаннях людей складається враження, що за відсутності додаткового зовнішнього фінансування Україна зможе підтримувати відносну фінансово-економічну стабільність лише в порівняно короткостроковому періоді.

Гривнедефіцит, дефляційні процеси (якими так хваляться держчиновники і які, з огляду на світову економічну практику, значно небезпечніші, ніж процеси інфляційні), приріст піраміди ОВДП, запаморочливе падіння темпів зростання промвиробництва, різке гальмування темпів зростання ВВП загнали країну у фактичну рецесію, заглушили діловий і споживчий оптимізм, але тільки тимчасово зберегли в очах обивателя ілюзорну стабільність гривні. Зважаючи на все, кілька років «безхмарного мармеладного» життя української грошової одиниці, а заодно й національної економіки загалом, закінчуються.

Хмари над гривнею стали прискорено згущуватися рівно рік тому, коли Національний банк країни розпочав свою у цілому протиприродну політику під умовним девізом «утримати курс 8 грн. за дол. за будь-яку ціну». Саме торік у жовтні в матеріалі «Трикурсся» DT.UA попереджало і читачів, і чиновників про те, що валютна політика жорсткої адміністративної прив’язки курсів загрожує не тільки макроекономічними ризиками, а й значною втратою золотовалютних резервів країни. Що врешті-решт і сталося.

Чиновники, втім, як завжди попередження проігнорували, а ось деякі читачі, зважаючи на все, таки звернули увагу на вічнозелені грошові банкноти, які в нашій країні не друкуються енергійно та цілеспрямовано. Не в останню чергу завдяки цій увазі понад 5 млрд. дол. із валютних засіків — як корова язиком злизала.

Між іншим, процес триває й досі.

Усохли на п’ять мільярдів

Для наочності нагадаємо, що на кінець грудня 2010 р., тобто півтора року тому, ЗВР становили 34,57 млрд. дол., і чиновники найвищого рівня публічно заявляли: ще два-три місяці — і в резервах буде не менше 40 млрд.

Підбадьорені обіцянкою золотовалютного раю, українці приготувалися до різкого поліпшення особистого добробуту.

Але замість п’яти мільярдів «плюсу» сейфи фінансового регулятора протягом 2011 року схуднули майже на 3 млрд. дол., а впродовж дев’яти місяців поточного року — ще практично на 2 млрд. дол. Остання відчутна втрата сталася в червні нинішнього року, коли ЗВР країни всохли майже на 5% лише за один місяць.

Згідно з офіційними даними Національного банку України, золотовалютні резерви України на 1 вересня 2012 р. становили 29 млрд. 994,49 млн. дол.

Загалом за період, трохи довший, ніж півтора року, замість очікуваного приросту на 5 млрд. дол. золотовалютні резерви зменшилися практично на ті ж 5 млрд.

Більше того, могли втратити не п’ять, а близько 10 млрд. дол., якби не поповнення резервів за рахунок нарощування зовнішніх боргів, номінованих, звісно, у валюті.

МВФ майже нічого не позичив, зате приростити борг допоміг Мінфін. Зокрема, у лютому 2011 р. було розміщено єврооблігації і залучено 1,5 млрд. дол. терміном на 10 років під 7,95% річних. У червні 2011 р. випущено п’ятирічних облігацій зовнішньої державної позики на суму 1,25 млрд. дол. з відсотковою ставкою 6,25%. У липні поточного року (сума бондів, до речі, була збільшена вдвічі від запланованого) були розміщені також п’ятирічні єврооблігації на 2 млрд. дол. уже під 9,25% річних.

Схема гасіння пожежі попередня, а вливання вже не ті

Втім, ще рік тому становище не було таким критичним. Однак замість плавного суто символічного зниження курсу гривні, яке б допомогло спустити пару на ринку, було вирішено «заливати» ринок за повною програмою і тримати курс, незважаючи на економічні реалії.

НБУ не скупився з валютними інтервенціями на міжбанківському валютному ринку, а уповноважені держбанки, отоварившись на тому ж таки міжбанку, весело й бадьоро «спускали» долари, а заодно — і золотовалютні резерви всієї країни, задешево населенню та спекулянтам зокрема. Останні тут-таки перекидали десятки й сотні тисяч доларів на чорний ринок і «заробляли», якщо так можна висловитися, досить непогану маржу.

Велике відділення районного або міського держбанку, котре брало участь у цій грі, мало у своєму розпорядженні від 50—100 тис. дол. і більше щодня (у Києві суми, звісно ж, були незрівнянно вищими). Відповідно для того, щоб купити кілька тисяч доларів, досить було зранку, близько 11:00, або відразу пополудні, з 14:00, підійти у держбанк, пред’явити паспорт і придбати практично будь-яку суму валюти. У черзі довелося б втратити від п’яти хвилин до півгодини максимум.

Тепер же, через рік, становище кардинально змінилося. І хоча курс на готівковому та безготівковому ринку вдалося трохи збити з допомогою тих-таки міжбанківських «заливань», зважаючи на все, з валютою в країні справи кепські.

Адже якщо схема гасіння валютної пожежі залишилася попередня, то розміри вливань зменшилися значно. Поки що (на момент здачі матеріалу до друку) ситуація в регіонах така. Багато великих районних або міських відділень держбанків обмежили валютний пайок для потребуючих 500 доларами на один паспорт, а кількість отоварених зеленню за суперпільговим курсом найчастіше не перевищує 20 осіб на день.

Відповідно, населення, яке намагається поліпшити своє життя вже сьогодні, мусить займати чергу по валюту буквально з сьомої-восьмої години ранку. Хоча
отоварювати жаданими банкнотами починають лише пополудні.

Фактично операція «Трикурсся-2» запущена в момент, коли золотовалютний гаманець неабияк пошарпався. Зменшилися його розміри, та й якість резервів.

Тому-то й змінився розмір валютного пайка — від практично необмеженого (на один паспорт можна було прикупити і п’ять, і 10 тисяч доларів) до скромної півтисячі вічнозелених. Та й ті доводиться брати з боєм після багатогодинного очікування.

Нагадаємо параметри Трикурсся-1 торік у жовтні і порівняємо його з нинішньою ситуацією.

Офіційний курс НБУ минулої осені — близько 7,97 гривні за американський долар (тепер — близько восьми гривень, виріс на три копійки). Курс, за яким парочка уповноважених держбанків постачала валютою населення під час паніки на валютному ринку минулої осені 2011 р., — близько 8,01 гривні за американський долар. Тепер продаж — 8 грн. 11 копійок (приріст становив 10 коп.). І, нарешті, третій, ринковий курс — восени 2011 року він дорівнював 8,06 гривні/дол. Тепер ринкові курси, після піку 8,30—8,40 на початку паніки, коливаються в межах 8,15—8,25 грн. за один вічнозелений, тобто ринкові курси, порівняно з минулим роком, виросли на 10—20 коп.

Дисбаланс

Нагадаємо також: напередодні першого етапу економічної кризи 2008 року валютні резерви країни були відносно «чистими», трохи обтяженими зовнішніми і внутрішніми зобов’язаннями.

1. Державний і гарантований державою борг України  у 2008 році не перевищував 20 млрд. дол. і з великим запасом перекривався золотовалютними резервами країни.

2. У липні 2012 року державний і гарантований державою борг України зріс на 3,6%, порівняно з показниками на кінець червня (2,15 млрд. дол.), — до 62,174 млрд. дол.

3. Із решти 30 млрд. дол. резервів перед МВФ залишаються непогашеними зобов’язання на 8,6 млрд. дол., ще 10,2 млрд. дол. країна заборгувала за єврооблігаціями, близько 2 млрд. дол. уряд заборгував за кредитом Міжнародному банку реконструкції та розвитку, ще мільярд доларів необхідні на покриття частини кредиту ВТБ банку Росії, ну й інші дрібниці… Загальний казан тільки зовнішнього держборгу дотягує до 27 млрд. дол. Ще близько 20 млрд. дол. тягне внутрішній борг. Решта — близько 15 млрд. дол. — це гарантовані державою борги приватних інвесторів. Навіть без урахування суми гарантій, виданих приватним фірмам, Україна заборгувала кредиторам близько 47 млрд. дол. Золотовалютними резервами покривається трохи менше двох третин загальної суми заборгованості.

4. Україна витрачає валютних коштів значно більше, ніж заробляє, постійно нарощуючи свій зовнішній борг. Основна причина цього — хронічне перевищення обсягів імпорту над експортом. За даними Держком-стату, від’ємне сальдо зовнішньої торгівлі товарами України у січні—червні 2012 року становило 7,216 млрд. дол., що на 29,7% більше, порівняно з аналогічним періодом 2011 року (5,563 млрд. дол.). Як очікують експерти, до кінця поточного року розмір «торгової діри» може збільшитися до 10—10,5 млрд. дол. Нескінченно такі темпи зберігатися не можуть, інакше підемо за грецьким сценарієм, ось тільки підтримувати нас ні Євросоюз, ні Сполучені Штати, ні Росія не поспішають.

У таких умовах фінансувати ще й підтримання стабільного курсу гривні до долара на готівковому і безготівковому валютних ринках країни довго вже не вийде. Що й було підтверджено зайвий раз мізерним розміром валютних подачок під час чергового загострення ситуації на валютному ринку країни на початку вересня поточного року.

One Way Ticket?

Тим часом макроекономічні ризики в національній економіці стрімко наростають.

Хоча цілком імовірно, що фінансово-економічних шоків, а отже й різкого обвалу гривні, нинішнього року зможемо уникнути, і все обмежиться лише незначним корекційним зниженням, яке влаштовуватиме всіх: вкладників банків, кредитних позичальників, фінансові установи та промисловість.

Цьому мають посприяти і горезвісне введення досить пристойних обсягів валюти в країну під вибори з кіпрських та інших заповідних зон, і певний запас міцності, непорушний запас, створений спеціально, щоб протриматися до виборів, ну і вдалий збіг обставин. Адже відразу після виборів — листопад і грудень, два передноворічні місяці, коли тиск на валютний ринок традиційно слабшає, юридичні особи зайняті продажами, а споживачі — покупками до тривалих зимових свят.

У розрізі поточного року каталізаторами нестабільності на валютному ринку можуть стати поствиборна катавасія, чергові зимові закупівлі в «особливо великих розмірах» блакитного палива для жахливо енерговитратної промисловості, ну й, звісно ж, цінові тенденції щодо товарів нашого традиційного експорту.

А загалом, за відсутності нових значних зовнішніх джерел позики Україна зможе підтримувати свій фінансово-економічний статус-кво лише строго обмежений і порівняно нетривалий час.

Альтернативою відновленню програми кредитної співпраці stand-by з МВФ могли б стати лише революційні реформи, на які країна не може зважитися (а точніше — банально не хоче їх проводити) ось уже понад 20 років. А за відсутності таких реформ і без stand-by не виключено, що протримаємося лише кілька місяців. Якщо, звісно:

1. Не буде спроб зібрати додаткові податки з малого та середнього бізнесу, сума яких навряд чи перекриє витрати на адміністрування цих зборів.

2. Принцип «своїм — усе, ворогам — закон» не зміниться на принцип «закон один для всіх».

3. Суддів обиратимуть і контролюватимуть жителі населених пунктів, а не Мін’юст.

4. Серед депутатів масово з’являться юристи, лікарі, учені та чесні журналісти.

5. Профіцит держбюджету досягатиметься не за рахунок нових непідйомних позик та розпродажу за безцінь держвласності або — ще гірше — останнього поки що нерозграбованого надбання нації — землі, а за рахунок зростання ВВП, припливу прямих іноземних інвестицій, хоча б на рівні сусідніх європейських країн колишньої соціалістичної співдружності, та різкого зменшення видатків на утримання бюрократичного апарату.

Тоді ні гроші МВФ, ні кошти інших міжнародних позичальників Україні справді будуть не потрібні.

Тоді й сама країна перестане посідати «почесні» лідерські місця у хвостах рейтингів, будучи попереду лише спекотних африканських країн за корупцією, прозорістю, легкістю ведення бізнесу, неналежним станом доріг, конкурентоспроможністю тощо.

Тоді не тільки ціни на продукти і товари народного споживання будуть як у Європі, а й доходи населення хоча б наблизяться до доходів жителів європейських країн.

На жаль, поки що це утопія.

«Гуманітарка» чи реформа

А тому наступного року Україні, резерви якої вже вичерпуються, як повітря потрібні гроші. І часу на бездіяльність залишилося небагато.

Заходи із заміщення імпорту якісними вітчизняними товарами, збільшення експорту продукції з високою часткою доданої вартості та диверсифікації каналів закупівлі енергоносіїв разом із заходами зі зниження енергозалежності економіки країни мають стати не просто прискореними, а надзвичайними. Інакше уникнути фінансового краху, витка запаморочливої інфляції та різкого падіння споживчого попиту (на якому, власне кажучи, і тримається майже суто символічне економічне зростання) без гуманітарної допомоги міжнародних фінансових організацій буде дуже складно.

А що стосується поточних курсових потрясінь на валютному ринку, то, схоже, це всього лише розминка, прелюдія.

Хоча не можна виключити й міні-повторення римейку літа 2008 року, тобто порівняно нетривалого ситуативного зміцнення гривні, що, в принципі, зараз і відбувається певною мірою. Проте і населення, і бізнес мають міцні девальваційні очікування, питання лише в термінах і глибині падіння гривні.

І, мабуть, такі очікування обґрунтовані, адже курс гривні зусиллями НБУ не змінювався, починаючи з 2009 року, а реальна інфляція за цей період перевищила аналогічні показники Єврозони і Сполучених Штатів у кілька разів. Чи ми хочемо дотягти до моменту, коли за суму, еквівалентну вартості кілограма вітчизняних томатів, можна буде придбати два-три кілограми іспанських? Адже й так уже ціни на багато продуктів — як у ЄС або навіть вищі, а доходи населення — нижче плінтуса.

Штучно зміцнювати гривню з допомогою гривнедефіциту вже не вийде, бо методика регулятора посприяла не тільки стабільності валютних курсів, а й кредитному голоду в економіці, за що ми вже заплатили за повною програмою, оскільки і промвиробництво, і валовий національний продукт уже «вдарили по гальмах». Схоже, і в самому НБУ це нарешті зрозуміли, й, не виключено, грошове голодування невдовзі буде знято, а разом із ним зникнуть і очікування того, що тримати гривню на вісімці можна як завгодно довго.

Як не можна й нескінченно утримувати платіжний баланс грішми гастарбайтерів та великими запозиченнями. Економіка України взагалі багато в чому досі тримається на виробничому потенціалі СРСР та на заробітчанах.

«Адміністративка» на валютному ринку також ні до чого хорошого не приводить. По приклади ходити далеко не треба. У сусідній Білорусі ціла серія суперечливих адміністративних заходів, заборон та обмежень насторожила бізнес, людей і, зрештою, безмежно обвалила курс місцевої нацвалюти.

Якщо продовжувати в тому ж дусі, то повномасштабна друга хвиля економічної кризи накриє нас, так би мовити, з головою.

А основне питання наразі полягає лише в тому, щоб не допустити різкого одномоментного просідання національної грошової одиниці, адже якщо запанікують «депозитники», почнеться масова конвертація гривневих вкладів у валютні і піде відплив коштів вкладників, то банківській системі (багато закордонних учасників якої, до речі, вже давно підтягуються до дверей з табличкою exit) мало не здасться.

Перевірка системи на міцність цілком може перетворитися на веселе американське свято геловін, тож краще до цього не доводити.

P.S. Коли матеріал був підготовлений до друку, ми вирішили ще раз перевірити, як продаються долари громадянам. Спочатку озброїлися телефонами гарячої лінії Нацбанку, за якими минулої неділі чиновник НБУ радив скаржитися, «якщо в обміннику відмовлять у продажу валюти».

На жаль, спроби додзвонитися на ті кілька телефонних номерів, які видав автовідповідач гарячої лінії, успіхом не увінчалися. Навіть кілька десятків спроб додзвонитися виявилися безрезультатними — трубку на іншому кінці дроту так ніхто того дня й не взяв.

Тоді вирушили з візитом у те відділення одного з найбільших держбанків, котре ще в п’ятницю принаймні в обмеженій кількості, але все ж таки «отоварювало» доларом за привабливим курсом 8,11 обмежену кількість громадян, які нудилися в черзі.

Як з’ясувалося, в черзі до «валютного віконця» не було жодної людини. Але, на жаль, оптимістичне припущення, що країну (як восени 2011 р.) через держбанки нарешті завалили дешевим доларом, не справдилися.

А працівники відділення держбанку пояснили: долари в необмеженій кількості за курсом 8,11 можуть продати лише тим, хто тут-таки відкриє вклад «Накопичувальний» як мінімум на три місяці…

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №43-44, 16 листопада-22 листопада Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво