Третейське застереження у господарському договорі Дозволило продати заставлене майно Мелітопольського пивзаводу без відома банку-кредитора - Економіка - dt.ua

Третейське застереження у господарському договорі Дозволило продати заставлене майно Мелітопольського пивзаводу без відома банку-кредитора

14 серпня, 2009, 14:34 Роздрукувати Випуск №30, 14 серпня-21 серпня

У це важко повірити, але майновий комплекс ВАТ «Мелітопольський пивоварний завод» (МПЗ), вартість якого експерти оцінювали не в один десяток мільйонів гривень, пішов по руках...

У це важко повірити, але майновий комплекс ВАТ «Мелітопольський пивоварний завод» (МПЗ), вартість якого експерти оцінювали не в один десяток мільйонів гривень, пішов по руках. Адже це сталося: 1) всупереч нотаріальній забороні відчуження нерухомого майна, яке перебуває в іпотеці у ВАТ «Кредитпромбанк» (сума заборгованості — 5,3 млн. дол.);

2) з ігноруванням вимоги решти кредиторів на 27 млн. грн.;

3) без будь-якого узгодження з арбітражним управляючим підприємства: з 1 серпня 2008 року стосовно МПЗ було порушено справу про банкрутство і відкрито процедуру розпорядження майном, яке являє собою два виробничі майданчики. Один — у Мелітополі на вул.Дзержинського, 289, а інший — за два кроки від центрального проспекту в Запоріжжі на вул.Пролетарській, 57, раніше іменований Запорізький пивзавод №1.

А плацдарм для виведення майна з-під вимог кредиторів заклало безневинне третейське застереження в банальному господарському договорі підприємства на поставку пива свіжоствореному ПП «Авто-центр преміум №1» зі статутним фондом 100 грн., яке декларує своєю основною діяльністю здавання в оренду власного нерухомого майна.

Господарський садомазохізм

Воістину дивна в нас країна. Ну де ви ще знайдете такого підписанта господарського договору на поставку пива на сміховинну для підприємства-виробника суму 40 тис. грн., який, не злякавшись наслідків, погоджується не тільки на штрафні санкції, що перевищують суму договору, а й на зобов’язання покрити в повному обсязі всі можливі збитки контрагента? Тим більше п.15 договору передбачає, що виконання договору забезпечується неустойкою: «Невиконання зобов’язань боржником перед кредитором, а також сплата і компенсація завданих збитків забезпечується ВСІМ нерухомим майном боржника».

Навіщо, здавалося б, через три копійки лягати під поїзд? На додачу до всього цього садомазохізму в договір вноситься ще й п.19, який містить третейське застереження — про розгляд спорів у постійно діючому третейському суді при Українській товарній біржі. (Відповідно до ч.1 ст.50 Закону «Про третейські суди» сторони, котрі передали спір на вирішення третейського суду, зобов’язані добровільно виконати його рішення без будь-яких зволікань або застережень. Рішення третейського суду є остаточним і оскарженню не підлягає.) Примітно, що таких пустощів із третейським застереженням у договорах МПЗ раніше не помічалося.

Дикість якась! І все ж такий договір поставки від 15.11.2008 р. був підписаний між Мелітопольським пивзаводом і ПП «Авто-центр преміум №1», зареєстрованим тільки-но 31 жовтня 2008 (щастить ж новачкам). Його підписанти чхати хотіли на арбітражного управляючого, без відома якого на той момент ніхто не міг розпоряджатися нерухомим майном МПЗ, знехтували й тією обставиною, що нерухомість перебуває в іпотеці у Кредитпромбанку і на неї нотаріусом накладена заборона відчуження.

Найдивніше, що легкий для виконання, але смертельно небезпечний для МПЗ договір безпідставно виконаний не був. Пиво не було поставлене, хоча в листопаді пінний напій явно не йде нарозхват, та й жорсткі санкції мали примусити керівництво підприємства за будь-яку ціну виконати всі умови. Втім, після вивчення наступних подій навколо майна МПЗ стало зрозуміло, що буцімто дурість і халатність насправді, схоже, є невід’ємною ланкою в ланцюзі, який дозволяє вивести з-під претензій кредиторів практично будь-яке майно як юридичних, так і фізичних осіб.

Було ваше — стало наше

Наслідки не забарилися. Позивач скористався третейським застереженням у договорі з МПЗ і звернувся в третейський суд при Українській товарній біржі для визнання договору поставки від 15 листопада 2008 року дійсним, а також щоб стягнути з ВАТ «Мелітопольський пивоварний завод» неустойку шляхом визнання за позивачем права власності на нерухоме майно відповідача. І третейський суддя О.Сеник 12 лютого 2009 року на відкритому судовому засіданні за відсутності сторін у справі (вона ж «дріб’язкова») розглянула позовну заяву ПП «Авто-центр преміум №1» «Про стягнення неустойки за договором». Щоб оформити рішення, їй виявилося достатньо просто засвідчити свій підпис під цим документом у Т.Фісун, керівника Української товарної біржі. Внаслідок цього нерухомість підприємства, що коштує мільйони, обтяжена забороною відчуження і перебуває в іпотеці, була передана у власність ПП «Авто-центр преміум №1» як компенсація штрафу на суму 65 тис. грн. і 400 тис. грн. збитків, що їх нібито зазнало це ПП уже за зрив своєї поставки ПП «Хоменко-КОМ». Ось такі в Україні масштаби діяльності у новостворених приватних підприємств зі 100 гривнями статутного капіталу: півмільйона сюди — півмільйона туди.

Природно, слабке право власності без державної реєстрації, узаконене лише третейським судом, навряд чи влаштовувало нового «господаря». Не дивно, що він, не вважаючи, що продешевив, навіть не продає цю нерухомість, а, по суті, обмінює на баштовий кран договірною вартістю лише 150 тис. грн. (Нагадаємо, що цей грошовий еквівалент не покриває навіть тих втрат, яких нібито зазнав «Авто-центр преміум №1» за угодою з МПЗ — 465 тис. грн.) Для цього йому знадобилося всього лише укласти зі своїм колегою за юридичною адресою (м.Запоріжжя, Жовтневий район, вул.Жуковського, 36, кв. 2) — ПП «Бізнес інфо т №1» — два зустрічних договори купівлі-продажу на одну й ту ж саму суму.

Ноу-хау в даному разі можна вважати включення в обидва договори можливості розрахунку між фірмами-сусідами по квартирі (в якій, за версією договору купівлі-продажу нерухомого майна МПЗ, є кімнати №2 і №2-А) шляхом проведення заліку зустрічних вимог, термін яких настав. Так вони й зробили — не витративши ані копійки, обміняли, по суті, чужу нерухомість на баштовий кран. При цьому «нового» (дозвольте засумніватися) набувача майна не збентежило, що продавець гарантує лише те, що реалізоване майно «нікому іншому не продане, не подароване, як внесок у статутний капітал не передане». Тобто немає гарантії, що майно не заставлене або не арештоване. Договір і акт прийому-передачі майна підписані одним і тим самим числом (20 лютого 2009 року). Очевидно, покупець не був зацікавлений у ближчому «ознайомленні» зі своїм вигідним придбанням.

Щоправда, формально сторони домовилися протягом трьох днів із дня підписання договору здійснити його нотаріальне засвідчення. Як сумлінний продавець міг таке обіцяти?

Компаньйони-банкрути

Природно, через три дні ніякого нотаріального засвідчення договору не відбулося. І 26 лютого ПП «Бізнес інфо т №1» із цього приводу пише претензію своєму сусідові, який ухилився від нотаріального засвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна, «чим порушив умови договору і права ПП «Бізнес інфо т №1» на володіння, користування і розпорядження майном». Не отримавши відповіді, постраждале ПП звертається в господарський суд Запорізької області. І суддя Ю.Скиданова, попри всі обтяжливі обставини, визнає право власності на майно банкрутуючого МПЗ за продавцем крана — ПП «Бізнес інфо т №1».

Тобто майно МПЗ «в обхід процедури банкрутства, попри накладений арешт і заборону відчуження, продається без відома арбітражного управляючого-розпорядника майна від однієї фірми іншій, — зазначається у зверненні Кредитпромбанку до правоохоронних органів. — Право власності закріплюється спочатку рішенням третейського, потім — господарчого суду, що вже дає право на державну реєстрацію власності. Ні третейським суддею, ні суддею господарського суду Запорізької області Скидановою Ю. не враховано, що, відповідно до п.13 ст.13 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», виключно за погодженням із розпорядником майна укладаються угоди щодо передачі нерухомого майна в оренду, заставу...»

Яка користь із формального володіння нерухомістю, на яку накладено арешт і заборону відчуження. Тому в ланцюзі з виведення майна була потрібна ще хоча б одна ланка. Чи слід дивуватися, що наші ПП — фігуранти оригінальних продажів майна МПЗ, день у день зареєстровані 31.10.2008 р., не проіснувавши й року, одночасно ініціюють своє банкрутство. 22 червня суддя А.Дьоміна прийняла ухвали про визнання обох боржників банкрутами. Цікаво, що представником від «Бізнес інфо т №1» (який отримав у власність майно МПЗ) у документі значиться О.Сеник, очевидно та сама суддя третейського суду.

Потім іде ухвала госпсуду Запорізької області, якою суддя А.Дьоміна знімає заборону, іпотеку й арешти на об’єкти нерухомого майна ПП «Бізнес інфо т №1» і дає відповідні розпорядження приватному нотаріусу О.Чудській, запорізькій філії ДП «Інформаційний центр» Мін’юсту, Мелітопольській дер­жавній нотаріальній конторі і Мелітопольському ВДВС.

Безперечно, у день підписання суддею цієї ухвали всі заборони й арешти було знято, а шлях подальшому перепродажу майна Мелітопольського пивзаводу —повністю відкрито.

Відділити зерно від плевел

Ось у такий невигадливий спосіб залишили біля розбитих ночов кредиторів із астрономічною сумою претензій на понад 60 млн. грн. Природно, якщо їм не допоможуть повернути статус-кво правоохоронні органи й незаангажовані судді з кваліфікацією, що дозволяє відділити-таки зерна від плевел.

Зокрема, кредитори покладають надії на засідання Вищого господарського суду України, призначене на 18 серпня, під час якого Кредитпромбанк оскаржить рішення госпсуду Запорізької області, точніше — його судді, яка не мудруючи особливо визнала право власності на заставлене майно МПЗ за ПП «Бізнес інфо т №1».

А ось на об’єктивність місцевої прокуратури надії мало. Якщо справу спустять із центру в область, то, на думку кредиторів, є велика ймовірність, що її буде благополучно поховано. Адже батько судді Ю.Скиданової, яка винесла фатальне для майна МПЗ рішення, Олег Скиданов, обіймає посаду заступника прокурора Запорізької області. Більше того, постраждалі схильні вважати, що саме з цієї причини і з’явилося зухвале суддівське рішення, яке залишило сумлінних кредиторів ні з чим.

Швидше за все, ця прецедентна історія має перспективу резонансного продовження, тому «ДТ» стежитиме за її розвитком…

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №39, 19 жовтня-25 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво