Трава на злітній смузі - Економіка - dt.ua

Трава на злітній смузі

15 липня, 2005, 00:00 Роздрукувати Випуск №27, 15 липня-29 липня

Незабаром, схоже, відбудуться кадрові зміни в першому ешелоні обласної влади. Заступник голови Че...

Незабаром, схоже, відбудуться кадрові зміни в першому ешелоні обласної влади. Заступник голови Чернівецької облдержадміністрації Михайло Сеничак прилюдно заявив, що піде з посади, якщо комісія з перевірки діяльності чернівецького аеропорту не знайде порушень в роботі його керівництва.

Мова, зрозуміло, не про часткову відсутність огорожі по периметру летовища і не про те, що аеропортівська міліція виконує службові обов’язки без табельної зброї. Ситуація набагато серйозніша. Хто ж правий у конфлікті щодо експлуатації чернівецьким аеродромом великовагового літака іноземного виробництва DС-9? Директор аеропорту Володимир Палійчук, який відмовив «Українсько-середземноморським авіалініям» майже щодня здійснювати рейси з Чернівців саме цим лайнером, чи представник влади Михайло Сеничак, котрий так перейнявся бізнесовими інтересами іноземного авіаперевізника і однієї з місцевих турфірм, що навіть у добровільно-примусовому порядку пропонував адміністрації аеропорту внести корективи в дозвільну документацію на користь «Дугласа» (як ще називають літаки марки DC).

Коли комунальне підприємство «Міжнародний аеропорт «Чернівці» і товариство з обмеженою відповідальністю «Українсько-середземноморські авіалінії» укладали договір про надання аеропортом послуг, з обох боків це був круто замішаний на ризику розрахунок: заробити гроші. Згідно з цим договором 5 вересня минулого року на чернівецьку злітну смугу вирулив красень DC-9-51 зі 120 пасажирами на борту і взяв курс на Італію. Рейси мали відбуватися щотижня. Сертифіката на прийом повітряних суден такого типу аеродром не мав.

Ніхто — ні директор аеропорту Володимир Палійчук, ні власник авіакомпанії, громадянин Лівану Родриг Мерхедж, ні Олена Єрьоменко, директор чернівецької філії турфірми «Альфа-аеротурсервіс», що організовувала чартерні авіаперевезення буковинських заробітчан до Форлі і Неаполя, не могли передбачити, як поведе себе 50-тонна махина на асфальтно-бетонній смузі, котра 20 років не знала капітального ремонту і яка, за ліцензійними умовами, здатна приймати лайнери, не важчі 42 тонн.

Однак літак здійнявся в небо. Під загальні оплески з нагоди відкриття ще одного закордонного рейсу, чим Чернівецький аеропорт підтвердив звання міжнародного. (У західному регіоні його має лише Львів.)

Сюрпризи піднесла посадка. З-під шасі «Дугласа» виривався асфальт. Смугою поповзли тріщини. Щоразу більші. Їх якось встигали заливати бітумом. Навесні руйнування стали особливо помітними. І хоча термін дії договору між аеропортом і авіаперевізником скінчився 31 грудня минулого року (сторони його офіційно не пролонгували), DС спокійнісінько продожував раз на тиждень бити чернівецьке летовище.

Певна річ, пасажири, насолоджуючись боїнговим комфортом нового літака і свято вірячи в порядність туроператора, що продав квитки і замовив рейс, навіть не підозрювали, на який ризик наражаються, сідаючи на деформовану смугу. Мовчали, усі як один, й численні державні служби й інстанції, що відповідають чи принаймні відслідковують безпеку авіаперевезень. Загалом DC, як свідчать дані зведень плану польотів, курсував якось дивно. То з нульовим завантаженням і без пасажирів. То брав 60 людей і п’ять тонн багажу (половину від своїх можливостей), а заправлявлявся так, наче не залишилося вільного місця. До всього, рейси здійснювалися, за документами, інколи навіть двічі на день.

Якщо не життя клієнтів «Альфа-аеротурсервісу», то хоча б доля злітно-посадкової смуги найперше мала б хвилювати обласну раду, яка, прийнявши у 2002 році з рук Мінтрансу аеропорт у власність територіальної громади краю, взяла його під своє управління. Адже смуга — основне. Без неї підприємство зникне. (На сьогодні область має в комунальній власності всього сім книгарень, швидше мертву, ніж живу облтепломережу й аеропорт, який наразі успішно працює, але цілком може розділити її участь.)

А головне — 150 гектарів землі у межах міста, вартість якої, за скромними підрахунками, сягає півмільярда доларів. З розбитою ж смугою аеродром нікому не потрібен, і його можна з легким серцем переорати під новобудови. Як це вже трапилось в деяких обласних центрах. Чернівці, точніше — окремі представники міської владної верхівки, враз знімуть хороші гроші. Однак місто, можна вважати, назавжди втратить статус повітряних воріт держави на євроазійському й балто-балканському транспортному перехресті, яким потенційно ще володіє. І який не проти остаточно прибрати до рук найближчі сусіди. Від Львова, Стрия і Франківська до румунської Сучави і молдовських Бельц.

Врешті-решт, начальник аеродромної служби Валентин Нікітов, готуючи смугу до весняно-літньої навігації, подав директору аеропорту доповідну про її вкрай незадовільний стан, що виник саме через «Дуглас». На той час уже отямилася Державіаслужба, окремим листом дозволивши польоти DС-9 з Чернівецького аеропорту. Але лише щотижневі і з обмеженням ваги. Однак «Українсько-середземноморські авіалінії» забажали літати цим аеробусом і ніяким іншим чотири рази на тиждень. Ще й маршрутом до Стамбула, накатаним місцевою фірмою «Буковина—Байкал». Рейс на Італію заповнювався на третину. На що директор аеропорту Володимир Палійчук сказав категоричне «ні». (Тим більше, що власники спірного літака заборгували аеропорту 150 тис. гривень. Істотна сума для підприємства, яке тільки вибралося з двохмільйонної боргової ями і у якого через нарахування земельного податку майже у мільйон гривень річних знову почав стрімко утворюватися борг.)

І вибухнув скандал. Добре, що скандал, а не літак. А це цілком могло би статися з огляду на технічні параметри злітної смуги.

Адміністрація аеропорту звернулася з проханням до галузевих центральних служб провести огляд летовища. Український державний проектно-технологічний та науково-дослідний інститут цивільної авіації «Укравіапроект», вивчивши документацію і реальний стан аеродрому, зробив однозначний висновок: прогресуюче руйнування злітної смуги почалося після експлуатації DС, аеропорт може його приймати тільки після її реконструкції, орієнтовна вартість якої — 16 млн. грн.

«Чесно кажучи, я розумів, що йду на порушення, даючи рік тому «добро» на посадку важкого літака і мало не на щоденний рейс ним з нашого летовища, — каже директор аеропорту В.Палійчук. — Усе через кляту бідність. Ми зацікавлені в нових маршрутах і нових літаках. Адже наші гроші — в небі. Однак не за рахунок безпеки польотів. Дякувати Богу, що усе обійшлося і ми вчасно схаменулися, визнавши свої помилки. Врешті, ніхто не забороняє «Середземноморським авіалініям» здійснювати перельоти іншим, дозволеним сертифікатом, літаком. Або, якщо вони так хочуть бачити саме «Дуглас» в нашому аеропорту, проінвестувати в рахунок майбутньої співпраці реконструкцію злітної смуги».

На цьому конфлікт був би вичерпаний. Аж раптом в нього втрутилася нова команда Чернівецької облдержадміністраціі. Наприкінці березня на стіл губернатору Миколі Ткачу лягли листи від авіакомпаній-партнерок «Буковина» і «Українсько-середземноморські авіалінії», а також від вже згадуваного «Альфа-аеротурсервісу» з воланням захистити їх від протиправних дій керівництва Чернівецького аеропорту, які «підривають основні принципи помаранчевої революції, лобіюючи інтереси окремої компанії і не даючи пасажирам змогу користуватися комфортом сучасних літаків концерну «Боїнг» в умовах здорової конкуренції».

Реакція влади на диверсію щодо революційних принципів була миттєвою. Опинившись за викликом ще з кількома керівниками чернівецьких підприємств у владних кабінетах облдержадміністрації, Володимир Палійчук почув характерну для нинішнього періоду масових кадрових чисток фразу: хлопці, радимо вам писати заяви на звільнення. Причому без будь-яких пояснень.

І хоча пан Палійчук, який тривалий час очолював чернівецький УБОЗ, не з тих, хто дозволяє ламати себе через коліно, він готовий був мирно залишити підняте ним за три роки підприємство. Нещодавній арешт колишнього заступника начальника УМВС області Миколи Харабари, нібито за перевищення службових повноважень, багато чого навчив буковинський керівний бомонд.

Аж раптом в обладміністрації запропонували керівництву аеропорту підписати «Акт обстеження штучних покриттів аеродрому Чернівці», за яким, внаслідок паперових викрутасів, їх несуча спроможність підвищувалась і ставала цілком достатньою, аби приймати DC.

— Виготовлений на фірмовому бланку нашого підприємства фіктивний акт залишалося тільки підписати, — каже виконуючий обов’язки директора аеропорту Павло Букацелі. – Однак я не збираюсь заплямовувати репутацію відверто кримінальними аферами, які перетворюють на ніщо безпеку перельотів.

Непоступливість пана Букацелі, як можна було передбачити, мала відповідні наслідки. На аеропорт зійшла лавина перевірок, різноманітні довідки враз завимагали СБУ, МВС, прокуратура, податкова. Створена розпорядженням облдержадміністрації спеціальна комісія взялася вивчати фінансово-господарську діяльність підприємства…

Свою зацікавленість в експлуатації боїнгових машин іноземних авіакомпаній високий буковинський чиновник пояснює винятково вболіванням за долю чернівецького аеропорту.

— Це єдина можливість для підприємства стати конкурентоспроможним на ринку авіаперевезень, — запевняє Михайло Сеничак.

— Це остаточно знищить смугу, і з аеропортом у Чернівцях можна буде розпрощатися, — каже начальник аеродромної служби Валентин Нікітов. — Між іншим, пан Сеничак звинуватив мене в тому, що то не DС, а я власноруч розбивав ломом покриття на смузі…

Чернівецький аеропорт тільки-но став на крило після багаторічного занепаду, коли перон і смуга вже заростали травою, а з 50 сучасних літаків не залишилось жодного. До колишніх річних показників у 300 тис. пасажирів ще дуже далеко. Однак за якихось три роки він має пасажиропотік у 15 тис. чоловік, нові рейси по Україні і за кордон, налагодив співпрацю з багатьма вітчизняними авіакомпаніями. Власними силами. Ні колишня, ні нинішня команда облдержадміністрації, на яку покладено оперативне управління підприємством, ним не цікавилися. Якихось планів, не кажучи вже про конкретні дії, щодо розвитку авіаційного транспорту на Буковині немає.

Хоча це мало б цікавити і Київ, якщо Україна бажає використовувати на своє благо Богом даний потужний геополітичний потенціал транскордонних сполучень.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №47, 7 грудня-13 грудня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво