Трал — вал — нал

Упіймав міністр золоту рибку та й каже: «Виконай одне-єдине бажання — щоб у мене все було!» — «Гаразд, нехай буде по-твоєму: у тебе все було...» Рано чи пізно воно так і станеться, але поки що міністр аграрної політики при владі. Окрім овочів, шашлику, приготованого власноруч, Олександр Петрович став полюбляти ще й рибу. І в обсязі не 12 кілограмів, що припадають на кожного українця, а тралами і трюмами.

За тривіальною ліквідацією Державного департаменту рибного господарства проглядає механізм перерозподілу рибного ринку із подальшою приватизацією хай навіть і мізерного, але вцілілого державного майна. Браконьєрство і «сірий» збут вилову сягнули таких розмірів, що «білим» рибалкам виходити в море — собі на збиток. Про це вони відкрито говорили на колегії Держрибгоспу у грудні 2005 року.

Перевірка діяльності Держрибінспекції виявила корупційні дії, хабарництво як серед рядових інспекторів, так і начальства. Проте замість того, щоби покарати винних, звільнили... правдолюбців.

У тих, хто займається рибопереробним бізнесом, є три шляхи придбати сирець: в артілі, на холодокомбінаті й у браконьєра. У перших двох точках збуту ціна за кілограм бичка — три гривні, в останній — гривня. Купують, де дешевше. За три дні меткі «менеджери» сформують вашу партію — 200 тонн. Але ж не везтимете цих головастих із Бердянська до Києва у балії з водою! Їх на тому ж таки місцевому холодокомбінаті заморозять у брикети. Для вас ця послуга обійдеться ще у 50 коп. за кілограм. Зате півтори гривні заощадите, а загалом — 250 тис.!

Гуртовий конвеєр працює із розмахом і без збоїв. Про це свідчить черга машин із донецькими, луганськими номерами... Усі квапляться, оскільки бичка ловлять тільки два місяці. Ще відчутніша цінова різниця на пеленгасі. Якщо у рибгоспі кілограм його коштує 4,5 гривні, то на руках — дві.

Чому браконьєри так вільно почуваються на воді і суші? Кого ж тоді ловить рибінспекція? Річ у тому, що за «дозвіл» займатися кримінальним ремеслом рибалки віддають рибінспекторам третину вилову. Раніше охоронці водних запасів не гребували власноруч трусити сіті рибалок. Згодом вони порозумнішали, передавши «митні» функції групі «уповноважених», одні з яких відповідають за збір податей живим товаром, а другі — складують гроші, виручені з його продажу.

За радянських часів браконьєри також діяли під прикриттям рибоохорони. Але тоді «сірі» рибалки відкуплялися виключно грошима. Нині ж, за злиденного життя, розплачуються рибою, яка, потайки потрапляючи на ринок, розхитує його до семибального шторму. Адже йдеться не про сотні, а десятки тисяч тонн «лівих» дарів моря. Рибінспектори через вірних «емісарів» контролюють не лише вутлі плоскодонки і баркаси, а й потужні сейнери із двигунами у триста «конячок», трюми яких вміщують до 46 тонн свіжого улову. На останніх під час путини часто перебувають самі... охоронці рибних багатств. Їх присутність зумовлена тим, що рибалки прагнуть применшити вилов, тому доводиться фіксувати вагу кожного трала чи місткішого, до 30 тонн, «гаманця».

Злочинна спайка процвітала до призначення Віктора Кириченка начальником Держрибінспекції, розкошує вона і при ньому. Діє навіть дещо нахабніше, ніж раніше. За рік діяльності Віктор Аркадійович так і не спромігся провести вододіл між підлеглими і браконьєрами. Хоча штат при ньому зріс на півтори сотні чоловік, із яких лише 30 — рибінспектори. Тому постає резонне питання: а чи задля наведення порядку працевлаштував земляка міністр аграрної політики? І як могло статися, що діючий підполковник міліції Кириченко рік перебував на керівній посаді у центральному апараті міністерства як... прикомандирований?

Але перш ніж усадовити Кириченка в керівне крісло, міністр наказом № 73 від 21 лютого 2005 року вичленив Держрибінспекцію зі складу Держрибгоспу і перевів до сфери безпосереднього управління Міністерства аграрної політики. Точніше, підпорядкував собі. Правда, відповідних змін у положення про департамент не вніс. Тому можна вважати, що і з цієї причини Віктор Кириченко пропрацював рік незаконно. І його накази та розпорядження також не мали сили. Олександр Баранівський свідомо об’єднав обласні рибінспекції у басейнові управління, бо за такої структури відпадає необхідність узгоджувати кандидатури начальників із облдержадміністраціями.

На відміну від Віктора Кириченка, Олександр Качний виявився «нічийним», без будь-яких рекомендацій. Помаранчева хвиля занесла його з вулиці до кабінету Олександра Баранівського, коли той іще був доступний для всіх. Молодий хлопець, ділячись власним баченням розвитку рибної галузі України, наївно вважав, що його знання і досвід, набуті у Міжнародній академії управління персоналом, упродовж більш як десятилітнього керівництва приватними рибними структурами, стануть у пригоді новій владі. Після чотирьох співбесід міністр у березні 2005 року призначив Качного головою Держрибгоспу. Майже одночасно із Кириченком.

Вода скаламутилася у вересні, коли до керівника Держрибгоспу приїхали ходоки із риболовецьких артілей:

— Ти — наш начальник? Тоді захищай... Перше півріччя ми закінчили з мінусами. Рибінспектори своїми поборами не дають продиху. Ми працюємо «по-білому»: сплачуємо податки, зарплату, ремонтуємо флот, за власний кошт зариблюємо місця вилову, утримуємо інфраструктуру села. Чи може наша риба за собівартістю конкурувати із по-хижацьки добутою? Браконьєри під прикриттям Держрибінспекції виштовхують нас на берег, а там — безробіття.

Згадувана минулорічна груднева колегія Держрибгоспу мала ефект бомби. Стенограма — це одне. А от подивитися відеозапис із обуреними обличчями рибалок, керівників територіальних управлінь Держрибінспекції, почути звинувачення на адресу начальників Чорноморського та Азовського басейнових управлінь у фаховій некомпетентності — це зовсім інше.

Обидва управління — монстри серед дванадцяти. Обоє новопризначених стрімко зробили кар’єру. Олег Ушаков із Чорноморського до рибоохорони працював у євпаторійському пансіонаті, а Тарас Горобець із Азовського виявився сином... керівника патронатної служби Олександра Баранівського. Уже за часів керівництва Тараса Олександровича прокуратура Запорізької області порушила карну справу за фактом розкрадання бюджетних коштів в Азовському басейновому управлінні.

Про ефективність роботи свідчить той факт, що протягом року жодне із семи суден рибоводоохорони Азово-Чорноморського басейну не вийшло на воду. Таку довідку надала Держфлотінспекція. Чому стражі аквакультури не «прасували» морські простори? Та тому, що їх плавзасоби не пройшли техогляду. А не проходили, либонь, аби не «полювати» на браконьєрів. Який же розумник різатиме курку, що несе золоті яйця? Сміливців-рибінспекторів, котрі поставили заслін із суден у Керченській протоці, одразу звільнили.

Колегія Держрибгоспу прийняла рішення про наявність ознак корупційних діянь у Держрибінспекції і звернулася по допомогу до правоохоронних органів. 14 грудня таку перевірку провели, і за її результатами голова Держрибгоспу звернувся до міністра з проханням притягнути до дисциплінарної відповідальності посадових осіб Держрибінспекції. Адже, згідно з положенням про інспекцію, її начальник «... несе персональну відповідальність перед міністром аграрної політики України за виконання покладених на Держінспекцію завдань, ефективність використання майна та коштів».

Реакція міністра була миттєвою. Він скликав велику галузеву нараду, на яку запросив (чого раніше ніколи не було) директорів асоціацій рибалок, державних підприємств, рибінспекторів, капітанів та директорів портів. Його виступ зводився до одного: такі, як Трєсков і Стремоусов (вони розповіли про корупційні схеми в органах Держрибінспекції на телеканалах «Інтер» та «5 канал». — В.Ч.) знеславлюють органи рибоохорони. Вони обливають брудом вас, чесних співробітників. Їм не місце в органах рибоохорони!

Наступного дня за вказівкою Віктора Кириченка комісії почали перевірку діяльності Олексія Трєскова та Кирила Стремоусова. Олексія, в.о. старшого державного інспектора-начальника Кримського територіального відділу Азовського державного басейнового управління із 27 грудня спершу усунули від виконання обов’язків, а в квітні звільнили за... двомісячний прогул. Знайшли «хиби» і в роботі Кирила.

Для Олександра Качного веселі деньки почалися після того, як він листовно звернувся до Кабміну з проханням дати змогу працювати згідно з його повноваженнями та постановами уряду. Тотальні перевірки МВС, Генпрокуратури, КРУ, Головдержслужби не виявили у Держрибгоспі корупції. Натомість акти рясніють зловживаннями в органах рибоохорони, що підпорядковані напряму Олександру Баранівському.

Зрозумівши, що в такий спосіб незручного підлеглого з керівної посади не турнути, міністр вирішив позбутися його, ліквідувавши... Державний департамент рибного господарства. Для цього він провів розмови у Кабінеті міністрів, пішовши на низку поступок, як-от передача рибних портів у відання Міністерства транспорту. У розмовах з президентом та прем’єром аграрний керівник переклав усю вину на Качного: це хлопча організувало в органах рибоохорони суцільну корупційну систему. Його завдання — знищити нашу рибну галузь, тому йому вигідно займатися імпортом...

Перед телекамерами Олександр Петрович потрясав стосом паперів, які, начебто, містили компромат на Олександра Качного: «Корупція у цьому департаменті охопила все. Керівництво департаменту прикриває діяльність компаній, що здійснюють імпорт рибної продукції в Україну, і не зацікавлене в зростанні внутрішнього виробництва цієї продукції. Керівник цього департаменту Олександр Качний — у нього більше 15 приватних структур, що імпортують рибу в Україну. Він там, брат його... Не буде урядовий орган прикривати бізнес своїх керівників».

Та коли Олександр Сталіноленович за цими висловлюваннями міністра подав до Шевченківського районного суду м. Києва позовну заяву про захист гідності та честі, Баранівський утретє не з’являється на судове засідання. Не бійтеся, Олександре Петровичу, приходьте! Скривджений не виставив вам мільйонні суми за моральні збитки, спаплюжену репутацію, хоч і міг би. Прохання у позивача єдине: вибачитися через засоби масової інформації за безпідставне звинувачення у корупційних діяннях.

Я не хворію, як дехто, на словесну діарею. Я шаную Конституцію України, Загальну декларацію прав людини, у яких мовиться: ніхто не може піддаватися зазіханню на честь, гідність та репутацію, що визнаються найвищою соціальною цінністю. До того ж, відповідно до статті 12 Закону України «Про корупцію» та статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, будь-яка особа вважається винною у вчиненні корупційного діяння лише на підставі постанови суду. Тому, навіть маючи на руках неспростовний документ, не можу висувати проти Олександра Баранівського звинувачення.

Йдеться про засідання комісії Держрибгоспу 2 грудня 2005 року, на якому ділили квоти рибалкам у Дністровсько-Дунайській акваторії на 2006 рік. Було подано 77 заявок, 52 — вдовольнили, давши дозвіл на вилов риби, 25 — відхилили, причому чотирьом прохачам відмовили через порушення кінцевого терміну подання заявок, 1 вересня. Так от, серед 52 щасливчиків фігурує і ТОВ «Дана-Юг» із села Усатове Одеської області, яке на момент грудневого засідання комісії не мало ні заявки, ні ліцензії. Та і як воно могло їх мати, якщо Біляївська районна держадміністрація Одеської області зареєструвала ТОВ «Дана-Юг»... 9 грудня 2005 року.

Зате фірму рішуче «проштовхував» Олександр Баранівський і не підписав протокол доти, доки ТОВ «Дана-Юг» не включили до списку. Додаток до відповідного наказу МінАП із переліком усіх користувачів квот підписали аж 12 січня 2006 року. Зволікання із затвердженням цього документа ледь не спричинило страйку рибалок, котрі намірилися перекрити Керченську протоку. Члени комісії письмово засвідчили: «Підприємству «Дана-Юг» виділено квоту за усною вказівкою міністра АП О.П.Баранівського».

Докладніше про цю структуру, її членів знають в управлінні «К» Служби безпеки України, яке й займається викриттям корупції в усіх ешелонах влади. Рапорт про «Дана-Юг» уже ліг на стіл голови СБУ.

Я далекий від того, аби проводити якісь паралелі між міністром та його сином, котрий працює в аграрному бізнесі, заснувавши ТОВ «Агротехінформ». А його партнером виступила фірма «Збруч», котру заснував... керівник патронатної служби міністра Олександр Горобець. Навіть ці дані не дають підстав звинувачувати тата у сприянні Богдановому бізнесу: фумігація сільськогосподарської продукції, широкий вибір мінеральних добрив вітчизняного та імпортного виробництва, здійснення торгових операцій із сільськогосподарською продукцією на внутрішньому та зовнішньому ринках...

Єдине, у чому запідозрив Олександра Петровича, — у нещирості. Наприкінці березня ц.р. міністр написав розлогого листа на ім’я головного редактора «Дзеркала тижня», у якому мої публікації розцінив як «банальне газетне кілерство». Цитую: «У кінці літа Мінагрополітики організувало поїздку 60 київських журналістів на спорудження фабрики свинини, яка за датською технологією почала споруджуватися в с. Переяславка Переяслава-Хмельницького району Київської області. Але серед журналістів у тій поїздці вашого кореспондента, на жаль, не було. До речі, ще 26 грудня минулого року цей комплекс став до ладу діючих. Тому порадив би відправити журналіста В.Чопенка туди у відрядження, нехай би хоча для себе уяснив, що таке датські технології в свинарстві, а не писав різні вигадки».

По-перше, «Дзеркало тижня» — не міністерська стіннівка, яка зобов’язана писати про відкриття кожного свинарника чи радіти успішній злучці бугая Остапа з коровою Трояндою на фермі № 3 у селі Катеринівка. По-друге, був би вдячний Олександру Петровичу за організацію поїздки не на Переяслав-Хмельниччину, а у Балтський район Одеської області, де у його брата також споруджується комплекс за датською технологією…

Крім того, є чимало запитань з приводу діяльності самого міністра. Необґрунтована ліквідація двох державних департаментів — продовольства і рибного господарства, розстановка на відповідальних постах «своїх» ставлеників... Чим умотивована, скажімо, заміна 17 директорів спиртозаводів новими?

Приватизаційні хмари згущуються над об’єднанням «Масандра». Зрозуміло, що як цілісний комплекс національну компанію — гордість вітчизняного виноробства — ніхто не дасть приватизувати. Але можна піти шляхом дроблення: десяток підприємств, що входять до складу «Масандри», зробити юридичними особами, призначити на кожне свою людину й одне за одним приватизувати. Думаєте, когось цікавлять десятки тисяч гектарів виноградників, що простяглися над губою? Якщо від них утяти невеличку смужку землі, ближче до моря, можна будувати особнячки...

Дії міністра обурюють навіть його заступників. Варто було Віктору Пабату, котрий опікувався рибною галуззю, офіційно звернутися до прем’єра, як Олександр Баранівський миттю поміняв його на іншого куратора. Віктор Олексійович сигналізував:

«За останні роки показники вилову риби в Україні зменшилися зі 1,1 млн. тонн у 1990 році до 225 тис. у 2004-му. До цього призвели кілька чинників. Передувсім це — старіння суден рибопромислового флоту (середній вік — 20—30 років), їх поступове списання на брухт. Океанічний флот із 230 суден у 1990 році зменшився до 32 у 2006-му. Незважаючи на це, у 2005 році нове керівництво Держрибгоспу (в особі О.Качного) активними діями покращило використання державного майна, зміцнило дисципліну, що дозволило на 21% збільшити вилов риби і довести його до 265 тис. тонн.

Вимушений вкотре інформувати, що наказами міністерства від 01.03.05 р. № 81 було скасовано цілий ряд повноважень Держрибгоспу. Наказом Мінагрополітики від 16.09.05 р. № 481 перепідпорядковані заклади освіти рибного господарства безпосередньо міністерству, а наказом від 06.05.06 р. № 234 два із чотирьох наукових закладів рибного господарства теж підпорядковані безпосередньо міністерству.

Це стосується і органів рибоохорони, які міністр підпорядкував особисто собі і які за численними скаргами та результатами перевірок органами прокуратури та відомчих ревізій оцінюються як такі, де процвітає корупція, порушення законодавства, і які не подолали жодним чином браконьєрства. Порушено ряд кримінальних справ щодо посадових осіб органів рибоохорони.

Підкреслюю, що звернутися до вас мене змушують саме недержавницькі підходи до вирішення подальшої долі рибної галузі. Усі рішення щодо розпорошення галузі прийняті без моєї згоди».

«Рибний» сморід змусив керівництво МінАП терміново скликати прес-конференцію за участю головного рибінспектора Віктора Кириченка та новопризначеного начальника департаменту рибного господарства у складі аграрного відомства Лариси Усаченко. Ларисі Михайлівні пасує форма рибінспектора з полковницькими нашивками, але носить вона її задля краси, а не за статусом. Бо у складі департаменту більше року немає Держрибінспекції. І пані Усаченко, на відміну від колишнього керівника Держрибгоспу, не є одночасно і головним рибінспектором.

Власне, Лариса Михайлівна достеменно ще й сама не відає, чим вона займатиметься. Йдеться не про знання назубок положень про департамент, функцій та обов’язків. Навчальні заклади тепер їй не підпорядковуються, порти сьогодні-завтра передадуть іншому відомству, державні сейнери, за словами міністра, уже давно приватизовані... Із мільярдів бюджетних гривень, виділених на розвиток АПК, Держрибгоспу дісталося... аніскільки. Хоча його потреби чітко зафіксовані у загальнодержавних програмах розвитку рибної галузі та будівництва риболовецьких суден. Щоб галузь відчула бодай поштовх, потрібно майже 100 млн. грн.

Чогось виразного ні від Лариси Усаченко, ні від Віктора Кириченка журналісти не почули. Усе звелося до шельмування згадуваних Олексія Трєскова та Кирила Стремоусова, котрі також сиділи у залі і пізніше провели власну прес-конференцію.

Окрім загострення стосунків суто виробничого характеру в Олександра Баранівського з’явилися і внутріпартійні проблеми. Дехто пов’язує це з тим, що аграрний міністр першим із соціалістів заявив про солідарність із «регіоналами». Хоча більше дістається йому за фаховий нігілізм. Однопартійці критично оцінили дії щодо ліквідації департаментів продовольства та рибного господарства. Висловлювання Олександра Мороза уже наводив у публікації «Ліквідаційна лихоманка» («ДТ», № 21, 2006 р.). Гостріші акценти містяться у відкритому листі Йосипа Вінського на ім’я Юрія Єханурова.

Але Київський обком СПУ пішов далі. Розглянувши листа фракції «Соціалісти Київщини» в обласній раді, бюро вважає, що «поведінка Баранівського О.П. не сумісна з членством в СПУ, оскільки дискредитує нашу партію в очах виборців». Це питання вже виносилося на політраду СПУ, одначе Олександр Петрович на засідання не з’явився, пославшись на об’єктивну причину. Певен, цю справу не вдасться спустити на гальмах хоча би тому, що екс-керівник ліквідованого департаменту Олександр Качний — депутат Київської облради, керівник фракції «Соціалісти Київщини».

Кажуть, риба починає гнити з голови, але чистять її з хвоста. А треба навпаки!

P.S. Ще до появи цього матеріалу мені почали набридати не вельми інтелігентними дзвінками з натяком на долю Гонгадзе. Відбуваюся тирадою свого кумира Володимира Висоцького: «Да плевал я с Эйфелевой башни...» Хоча добре розумію: це — не дитячі забави. Не прошу видати мені для самооборони пістолет із кулями дум-дум. Хоча не завадила б і тачанка з кулеметом...

Цією публікацією я офіційно звертаюся до Ігоря Дріжчаного, голови СБУ, Юрія Луценка, міністра МВС, та Олександра Медведька, генерального прокурора: у разі мого каліцтва чи смерті прошу звинувачувати... Перелік прізвищ та фірм — ймовірних кривдників — подано у статті.