Торгівля з ЄС і сталий розвиток України - Економіка - dt.ua

Торгівля з ЄС і сталий розвиток України

11 листопада, 2011, 14:41 Роздрукувати Випуск №41, 11 листопада-18 листопада

Належать докладніше зупинитися на тому, що таке «сталий розвиток» і «транспарентність» у європейському розумінні, та й узагалі в розумінні країн, що належать до розвинених.

© Андрія Товстиженка,ZN.UA

Коли на різних телевізійних ток-шоу або навіть у середовищі експертів виникає дискусія про плюси та мінуси майбутньої угоди між Україною і ЄС «Про зону вільної торгівлі», звичайно, йдеться про кількісні показники, закріплені в документах. У нещодавньому інтерв’ю DT.UA з уповноваженим уряду України з питань європейської інтеграції Валерієм П’ят­ниць­ким, можливо, вперше докладно висвітлено положення майбутньої угоди, які дають можливість назвати її цивілізаційною. До них, зокрема, належать розділи «Про торгівлю та сталий розвиток» і «Транс­парент­ність». З огляду на це варто докладніше зупинитися на тому, що таке «сталий розвиток» і «транспарентність» у європейському розумінні, та й узагалі в розумінні країн, що належать до розвинених.

Термін «сталий розвиток» походить від англійського терміна sustainable development, уперше використаного так званою комісією Брундтланд на початку 80-х років минулого сторіччя. Цю Всесвітню комісію з навколишнього середовища та розвитку, яку очолювала міністр навколишнього середовища, а згодом прем’єр-міністр Норвегії
Г.Брундтланд, було скликано 1983 року «з приводу швидкого погіршення стану навколишнього се­редовища, людини, природних ресурсів і наслідків погіршення ­економічного та соціального розвитку».

Комісія Брунтдланд увела цей термін, щоб з його допомогою позначити розвиток для «задоволення потреб нинішнього часу, яке не підриває здатності майбутніх поколінь задовольнити власні потреби».

Спочатку принцип сталого розвитку було закріплено як екологічну складову в багатьох багатосторонніх міжнародних документах і внутрішньодержавних законодавчих актах. Однак дуже скоро в колах, які приймають політичні рішення, сформувалася триєдина складова цього терміна: економічна, соціальна й екологічна.

Із погляду економічної складової, сталість може бути слабкою. У цьому разі природний і виробничий капітал не повинен зменшуватися. Сильна сталість потребує, щоб частина прибутку від продажу невідновлюваних ресурсів спрямовувалася на збільшення цінності відновлюваних. У цьому контексті, наприклад, саме по собі зростання видобутку корисних копалин не є предметом гордості уряду. Тут важливі скорочення споживання традиційних джерел енергії та збільшення — відновлюваних і альтернативних. Тобто видобувати більше вугілля — не предмет гордості, а виробляти більше енергії на основі сонячних батарей і вітрових електростанцій — предмет.

Соціальна складова сталості орієнтована на людину і спрямована на збереження стабільності соціальних і культурних систем, на справедливий розподіл благ. З екологічного погляду, сталий розвиток має забезпечувати цілісність фізіологічних і природних систем.

Для всього Євросоюзу на саміті в Готтенбурзі у 2001 році сталий розвиток було оформлено вже як стратегію у вигляді документа, обов’яз­кового для виконання всіма його членами. Однак розуміючи, що окремі елементи розвитку, який має бути сталим, продовжують погір­­шува­тися, у 2002-му, 2005-му і
2007 році ЄС переглядав стратегію, сфокусувавшись уже на шести пріоритетах. А саме: на зміні клімату та чистій енергії, суспільному здоров’ї, демографії й міграції, стабільному (надійному) транспорту, управлінні природними ресурсами, глобальній бідності та викликах розвитку.

Із погляду триєдиного принципу сталого розвитку, у сучасних українських реаліях наявність, наприклад, «копанок», з допомогою яких нелегально видобувається вугілля на Донбасі, не відповідає ні економічній, ні соціальній, ні екологічній складовій. Наявність близько ста повністю «лівих» (тобто незаконних) заводів, що виробляють бензин, про які на брифінгу під час відкриття футбольної «Арени Львів» сказав віце-прем’єр — міністр інфраструктури Б.Ко­лесніков, також порушує принцип сталого розвитку. Все просто: ці заводи виробляють бензин із нафти, видобутої, можливо, офіційно, але без дотримання стандартів. Отже, страждає не тільки пересічний споживач, а й навколишнє середовище. З іншого боку, такі виробники не платять акцизу, таким чином, бюджет не одержує значної частини надходжень, які могли б бути використані на соціальні потреби і розвиток.

Однією із сучасних складових принципу сталого розвитку є «найкращі політичні рішення». Стратегія ЄС встановлює, що «найкращі політичні рішення мають базуватися на тому, що сталий розвиток має бути інтегрований у процес розробки та прийняття рішень на всіх рівнях».

У практиці України це означало б недопущення історій, що відбулися вже 2011 року через ухвалення низки важливих законодавчих актів. Подвійний перехід на «зимовий час» і назад унаслідок ухвалення Верхов­ною Радою Украї­ни відповідного закону призвів до негативних наслідків як у масштабах країни, так і за кордоном. Із величезними ме­неджерськими проблемами стик­нулись і українські, й іноземні залізниці, змушені двічі змінювати графік руху. Поїзди, що прямували з Росії та Білорусі в Україну, двічі потрапляють в «машину часу»: спочатку опиняючись у дорозі на годину раніше, потім на годину пізніше. Російська й білоруська залізничні компанії навіть тимчасово припинили продаж квитків на поїзди далекого сполучення, що курсують як в Україну, так і транзитом через її територію. Авіакомпанії були змушені двічі погоджувати час прибуття в аеропортах світу. У цьому випадку ми показали себе як країна, здатна легко порушити принцип сталого розвитку в частині «стабільного транспорту».

Подібна історія сталася з низкою принципових положень Податкового кодексу, ухваленого з явним поспіхом. Чинним Подат­ковим кодексом установлено принцип стабільності, згідно з яким зміни в будь-які елементи податків і зборів не можуть вноситися пізніше, ніж за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому діятимуть нові правила та ставки. При цьому податки і збори, їхні ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року. Однак сама ж Верховна Рада дуже скоро й порушила цю норму. Спочатку, наприклад, послуги, надавані юридичними і консалтинговими компаніями, звільнили від сплати ПДВ, а потім — того ж року! — повернули колишню норму, відповідно до якої ці ж послуги знову підлягають обкладанню ПДВ.

Ще більше порушення принципу сталого розвитку відбувається з Правилами вступу до вищих навчальних закладів. Зміни, що хвилюють близько двох мільйонів громадян України (абітурієнтів, їхніх батьків, бабусь і дідусів), приймаються щороку останні років двадцять, незалежно від того, хто обіймає посаду профільного міністра. Тим часом, якщо доводиться змінювати правила цього року, то це означає, що правила, прийняті торік, мають вади. Але ж так відбувається щороку! Не будемо підозрювати їхніх розробників у непрофесіоналізмі або в навмисному внесенні в правила вступу пунктів із вадами. Просто звернемо увагу на те, що нормативний акт, від змісту якого залежить психологічний стан мільйонів людей, має бути ухвалений на основі принципу саме сталого розвитку. Його текст потрібно продумати так, щоб не доводилося його міняти хоча б протягом п’яти років. Але ж освіта — це послуга, яка також підпадає під регулювання майбутньої угоди про ЗВТ з Євро­союзом.

Востаннє Стратегію сталого розвитку переглянули 2009 року. У тексті документа, затвердженого Євро­комісією, перелічено численні та досить конкретні документи, які були прийняті й здійснені за час реалізації Стратегії та які доведеться враховувати при веденні торгівлі з ЄС. Серед найважливіших документів — Європейський стратегічний енергетично-технологічний план, що передбачає зменшення викидів парникових газів, «Біла книга» з адаптації до змін клімату, Директива по відновлюваних джерелах енергії, Директива по якості палива й багато іншого.

Не менш важливий і сформульований у проекті угоди про ЗВТ принцип транспарентності. Йдеться не тільки про прозорість прийнятих обов’язкових рішень, а й про передбачуваність таких рішень. З огляду на це звертаємо увагу на те, що дії, розпочаті наприкінці 2010-го — на початку 2011 року урядом і Верхов­ною Радою, а також структурами МінАПК і пов’я­зані з квотуванням експорту зернових і створенням державного агента з експорту зернових, будуть у разі повторення прямим порушенням угоди після набрання нею чинності.

Ми із задоволенням погоджуємося з висновками пана П’ят­ницького про те, що «цей розділ, можливо, навіть цікавіший для нашого бізнесу, оскільки той отримує якусь передбачуваність свого існування».

Найсвіжішу угоду ЄС про зону вільної торгівлі, що вступила в силу 1 липня 2011 року, укладено з Південною Кореєю. На черзі Україна. Погодьтеся, якщо нас приймають у пристойну компанію нарівні з таким економічним монстром, як Південна Корея, то це справді прорив.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №39, 19 жовтня-25 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво