Термінал і термінатори

1 жовтня 2008 року планувалася важлива для української економіки подія. В цей день на території Малого Аджалицького лиману (Комінтернівський район Одеської області) мали відкрити перевалочний комплекс «Бориваж» продуктивністю до 2 млн. тонн зерна на рік.

Глибоководний термінал, здатний приймати судна тоннажністю до 80 тис. тонн, — один із п’яти найбільших в Україні. Його побудували коштом вітчизняних інвесторів і оснастили новітнім американським устаткуванням. Компанії-постачальники CHIEF і MATHEWS висловили бажання взяти участь у пуску об’єкта. Вони також мали намір запросити на урочисту подію голову американської Торгово-промислової палати і Надзвичайного та Повноважного Посла США в Україні. Але за сім тижнів до пуску, 6 серпня, коли готовність комплексу становила 96%, директор морського порту «Південний» несподівано видав розпорядження про заборону проходу днопоглиблювальної флотилії до місця робі. Здачу об’єкта до запланованого терміну було зірвано.

— Генпідрядник — будівельна компанія «Еталон» — через простій кранів, понтонів, буксирів щодня втрачала 134 тис. грн., субпідрядник, ВАТ «Чорномортехфлот», який виконував днопоглиблювальні роботи, — 545 тис. грн., — розповідає керівник проекту Сергій Фролов. — З урахуванням неотриманого планового прибутку, відсотків за банківськими кредитами збитки від чиновницької заборони сягали мільйона гривень на добу!

Найцікавіше, що в розпорядженні-забороні нічого не говорилося про причини раптового припинення будівництва. Правда, в порту туманно посилалися на лист міністра транспорту і зв’язку Йосипа Вінського. Копія цього листа, адресованого директору ТОВ «Бориваж» Миколі Непийводі, потрапила до адресата тільки в серпні, та й то за неофіційними каналами. Яким же було здивування директора, коли він побачив, що послання датоване... 22 січня 2008 року.

Листом завдовжки три рядки міністр скасовував узгодження проекту будівництва термінала, підписане його заступником Валентином Касапчуком 20 листопада 2007 року. При цьому — ані найменшого натяку на причини такого, м’яко кажучи, дивного рішення.

Адже ТОВ «Бориваж» ще до початку будівництва одержало всі дозволи, передбачені чинним законодавством. 21 березня 2006 року тодішній міністр транспорту Віктор Бондар повідомив керівництво компанії про включення майбутнього термінала до схеми перспективного розвитку порту «Південний». Правда, при Миколі Рудьковському сталася перша невмотивована зупинка будівельних робіт. Але тоді бізнесмени розцінили демарш чиновників як спробу здирництва, пригрозили стягнути збитки через суд і зняли в такий спосіб блокаду.

І от уже «біло-сердечний» міністр із незрозумілих мотивів скасував узгодження проекту, видане його заступником двома місяцями раніше. При цьому — зауважте — не відіслав листа у «Бориваж», а поклав його під сукно. Сплив цей заборонний документ лише через півроку, коли будівництво термінала вийшло на фінішну пряму.

Втім, Сергій Фролов близький до розгадки цієї майже детективної історії:

— Дізнавшись про блокаду термінала, ми спробували з’ясувати причини такого рішення і незабаром довідалися, що ініціаторів заборони варто шукати не в Южному, а в Києві. У Мінтрансі нам чітко дали зрозуміти, що керівництво порту лише виконує прохання міністра. Мовляв, будівництво буде одразу поновлене, щойно ми підпишемо зобов’язання передати причал — ще не закінчений! — на баланс порту.

Миритися із шантажем у «Бориважі» не стали, а звернулися до суду. Тим більше що прямі збитки підрядників на той час уже наблизилися до 3 млн. грн. І 22 серпня Одеський окружний адміністративний суд через явну протиправність дій керівників порту і міністерства призупинив блокаду термінала, що дало змогу відновити днопоглиблювальні роботи.

Ще важливіша подія відбулася через день після цього. На нараді в Кабміні, де, зокрема, постало питання про зберігання і перевалювання зерна нового врожаю, прем’єр Юлія Тимошенко поцікавилася в представників «Бориважа», чи скоро вони добудують новий термінал. І дуже здивувалася, дізнавшись про перешкоди на шляху до здавання такого потрібного країні об’єкта. Відразу пішло доручення міністру Вінському — підготувати до 15 жовтня візит прем’єра в порт «Південний», під час якого Юлія Володимирівна має намір особисто оглянути термінал.

Здавалося б, конфлікт нарешті розв’язано. Але вже 27 серпня, незважаючи на доручення прем’єра та ухвалу суду, Йосип Вінський направив у «Бориваж» листа про повторне відкликання дозволу на будівництво. Вслід полетіла усна «супровідна» — мовляв, від своїх претензій на причал міністр не відступиться, хоч би що там наобіцяла інвесторам Тимошенко. Нібито вже і виправдувальний хід придумано: «Бориваж» збираються звинуватити у відсутності відведення так званих земель водного фонду. І що з того, що такого відведення через колізії в чинному законодавстві немає навіть у порту «Південний»?

«Земноводна» казуїстика — чудовий привід, щоб виправдати цілком земну пристрасть до наживи. Тому що зовсім нескладно зрозуміти, навіщо чиновникам причал. Це — ключ до всього термінала і прямий доступ до управління фінансовими потоками. Тільки діють вони надто вже вибірково, подвійні стандарти — у наявності.

Наприклад, базується на території того ж Малого Аджалицького лиману якесь ТОВ «Трансінвестсервіс». Так у цієї структури ні начальник порту, ні сам міністр нічого відібрати навіть і не мріють. Більше того, ходять чутки, що комерсанти самі примудрилися приватизувати державний причал, за «поліпшення» якого тепер мають намір відсудити у порту 150 млн. грн. А ще «Трансінвестсервіс» вантажить на одному терміналі зерно разом із селітрою і сіркою. Така собі порохова бочка під боком у міста Южного...

Однак державні мужі дивляться на все це крізь пальці. А чи не заодно вони з «правильними» бізнесменами? А «неправильних» — читай, тих, хто відкидає корупційні схеми, — можна і притиснути?

До речі, із пуском термінала «Бориваж» «Трансінвестсервіс», який займав раніше в порту монопольне становище з приймання великотоннажних судів типу PANAMAX, може реально втратити частину клієнтів. На те й конкуренція. Схоже, така перспектива вчорашніх монополістів категорично не влаштовує. І от за негласної підтримки міністерства горе-термінатори готові лягти поперек нового термінала. Як вам така версія?

А поки навколо будівництва плетуть інтриги, керівництво ТОВ «Бориваж» ламає голову, що ж відповісти американцям. Перенесеш запрошення з 1 на 15 жовтня, а раптом Йосип Вінський і цю дату провалить? Може, у Юлії Володимирівни поради запитати?