Тендерне засідання триває...

Поділитися
Колись історія із держзакупівлями в Україні стане світовою класикою корупційних схем. Однак зараз вона нагадує зовсім іншу класику...

Колись історія із держзакупівлями в Україні стане світовою класикою корупційних схем. Однак зараз вона нагадує зовсім іншу класику. Кумедну і - нескінченно сумну.

Нинішній поворот подій пов’язаний із черговою спробою ухвалити закон про державні закупівлі. 15 жовтня ц.р. профільний комітет ВР - з питань економічної політики - схвалив текст проекту до другого читання.

Нагадаємо, що останні півтора року, із березня 2008-го, система держзакупівель України перебуває в ручному управлінні Кабінету міністрів Юлії Тимошенко. Тоді Верховна Рада скасувала корупційний закон і прибрала Тендерну палату. А на період до ухвалення закону новому уряду було доручено розробити Тимчасове положення про держзакупівлі.

«Тимчасове» стало фактично постійним. Восени минулого року Конституційний суд своїм рішенням зазначив, що народні депутати не мали права передавати регулювання цієї сфери до рук Кабміну. Спроба Ради навесні 2009-го виконати свій обов’язок провалилася. Черговий підхід «до снаряда» почався у вересні...

«Тисяча другий спосіб чесного відбирання грошей»

Через тиждень після схвалення текст проекту так і не з’явився на сайті Верховної Ради. Хоча Ірина Акімова, член профільного комітету і міністр економіки опозиційного уряду, запевняла автора статті, що його таки буде оприлюднено. Втім, комітет давно славиться своєю закритістю і кулуарним ухваленням рішень.

«ДТ» вдалося ознайомитися зі змістом документа.

Ключові ідеї і схеми збігаються і з проектом, який із літа доступний на сайті ВРУ, і з варіантом, який комітет з питань економічної політики намагався протягти навесні цього року (див. статтю «Тендерна рушниця висить на стіні. Чекаємо постріла?», «ДТ», №12 від 5 квітня 2009 р.).

Законопроект є плодом спільних зусиль, його завізували регіонали І.Акімова, І.Горіна і бютівці С.Осика, А.Яценко. Така от широка коаліція навколо питання вартістю в дві сотні мільярдів гривень. Бютівські народні депутати давно відомі як ідеологи Тендерної палати, вони входили до органів її управління, а А.Яценко ще й курирує цю тему як глава підкомітету з питань регулювання ринку держзакупівель, держзамовлення, конкурсів і діяльності держпідприємств комітету з питань економічної політики.

Проект досі містить одну з найбільш сумнівних норм. Скарги учасників розглядатиме «незалежний» орган оскарження (комісія) при Мінекономіки. З 14 його членів одну половину становитимуть представники відомств, другу - «незалежні спеціалісти». Строк їхніх повноважень - три роки. Кандидатури «незалежних» остаточно затверджуватимуться парламентськими комітетами з питань економічної політика (голова - комуніст О.Ткаченко) і з питань фінансів та банківської діяльності (голова - регіонал М.Азаров). Примітно, що ще два тижні тому законопроект не передбачав участі азаровського комітету.

Процедура та критерії відбору «незалежних» експертів стали більш відкритими і детальними порівняно з попередніми варіантами.

Новим є і включення до органу оскарження представників РНБОУ та секретаріату президента України. Цей реверанс необхідний, схоже, для полегшення проходження проекту.

Попри ці та інші зміни, орган оскарження все одно залишається «колективним тендерним рейдером». Його статус і відповідальність так само незрозумілі і розмиті, як це було з подібними комісіями і комітетами при АМКУ, Рахунковій палаті і Мінекономіки. Він сам затверджує регламент своєї діяльності, його рішення не повинні візуватися Мін’юстом. Тож участь двох комітетів Ради у відборі «незалежних» членів виглядає як спроба регіоналів захистити свої інтереси.

Прибічники ідеї такого органу посилаються на торішню думку експертів Світового банку про те, що скарги має розглядати орган, незалежний від відомства, яке уповноважене регулювати сферу держзакупівель. При цьому вони навмисно забувають, що відтоді позиція експертів СБ зазнала змін. Адже в умовах України така «незалежність» швидко вироджується в безконтрольність і безвідповідальність.

До речі, ще в квітні Головне юридичне управління Ради зазначало, що «конституційна модель організації влади в Україні... не передбачає можливості створення та функціонування такої комісії».

Втім, є і певні позитивні моменти. Законопроект передбачає позбавлення народних депутатів і «всеукраїнських громадських організацій» права подавати скарги із погрозою скасування чи припинення торгів.

Автори також відмовилися від одіозної норми, котра дозволяла відновити практику стягування хабара приватними «консультантами». В їхній ролі мали виступати оцінювачі. «ДТ» уже висловлювало припущення, що активісти тендерних схем почали освоювати нову сферу - оціночної діяльності (див. статтю «Кожний кулик хвалить своє болото. Корупційне», «ДТ», №33 від 5 вересня 2009 р.). Ідея тендерних остапів бендерів була проста - змусити учасників торгів платити за оцінювання «ринковості» їхніх тендерних пропозицій оцінювачам. Оцінювання, природно, здійснювали б тільки обрані.

У попередньому робочому варіанті передбачалося, що учасників торгів зобов’яжуть подавати замовникам певний документ, який підтверджує відповідність ціни тендерної пропозиції методиці. Без нього переможець торгів не зміг би отримати своїх грошей. Втім, залишалося незрозумілим, хто ж видаватиме ці вердикти про відповідність - мабуть, незалежна комісія з розгляду скарг визначала б «своїх» оцінювачів. Які, до того ж, отримували доступ до конфіденційної інформації - пропозицій учасників торгів - ще до їхнього офіційного розкриття.

Втім, зникнення у схваленому проекті цієї та інших украй сумнівних норм не означає, що вони не воскреснуть уже в законі. Адже ідеологи тендерних схем уже не раз протягували їх через сесійний зал.

Передбачалося, що проект нового закону про держзакупівлі парламент розгляне в середу, 21 жовтня. Проте, як стверджують джерела в парламенті, комітет своїм листом попросив спікера вилучити його з порядку денного. Справжні причини цього несподіваного рішення поки що неясні. За однією версією, в гру вступив Володимир Литвин, який протягом року демонстрував нелюбов до створювачів тендерних схем. Відповідно до іншої, по гальмах ударила Юлія Тимошенко...

«Вона обіцяє...»

Тим часом сфера держзакупівель стрімко рухається до розпаду, а сумнівні схеми впроваджуються на практиці, попри відсутність закону.

Українське тендерне безсилля давно вже стало посміховиськом у міжнародних колах. У інтерв’ю «ДТ» новий віце-президент Світового банку по регіону Європи і Середньої Азії Філіпп Ле Уору зазначив, що «відсутність прогресу в реформуванні державних закупівель викликає розчарування». Але - «у мене вселяє надію обговорення цих проблем із прем’єр-міністром...»

Його думку поділяє глава представництва Європейської комісії в Україні Жозе Тейшейра. Нещодавно він заявив, що Україні слід «зробити багато кроків, які вже давно треба було зробити». Зокрема, це стосується реформування системи держзакупівель.

Ситуація виглядає, м’яко кажучи, дивно, оскільки ще на початку року фахівці Мінекономіки і Світового банку узгодили прийнятний текст законопроекту - без тендерних рейдерів і «громадських контролерів». А потім за нього взявся комітет з питань економічної політики...

За таких умов дедалі більше питань викликає роль Юлії Тимошенко. З її умінням вмовляти своїх соратників узгоджений проект уже давно прийняли б. Але віз і нині там.

Місяць тому прем’єр визнала, що держзакупівлі «стали ганьбою країни», і «якщо немає відкоту в 50%, то тема не розглядається».

Тим часом з 2008 року Кабмін періодично санкціонує витрати бюджетних мільярдів в обхід процедур, установлених діючим положенням. За даними Рахункової палати, у 2008-му і першому півріччі 2009 року Ю.Тимошенко і перший віце-прем’єр О.Турчинов своїми протокольними дорученнями дозволили закупівлі в одного учасника на суму близько 52 млрд. грн. У закритому режимі. Адже протокольні доручення, на відміну від постанов КМУ, не публікуються.

А закритість - прямий шлях до корупції і відкотів. Реконструкція НСК «Олімпійський» до Євро-2012 без тендерів - один із найскандальніших прикладів.

Ефект тендерного доміно

Влітку відбулася подія, яка може призвести до розпаду всієї системи держзакупівель. За позовом «Укрнафти» Окружний адміністративний суд м. Києва зобов’язав Кабмін вивести з-під дії урядового Положення про держзакупівлі «підприємства і госптовариства, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків належить державним підприємствам, і госптовариства, у статутному капіталі яких державна частка перевищує 50%».

Мін’юст подав апеляцію на це рішення. Проте її перспективи суперечливі. Адже юристи «Укрнафти» скористалися аргументами КСУ: регулювання конкурентних відносин, сфери держзакупівель належить до повноважень парламенту, а не уряду!

Успіх «Укрнафти» виведе з-під контролю товариства і держави витрачання кількох десятків мільярдів гривень. Її приклад можуть наслідувати багато комунальних, казенних і державних підприємств...

У той самий час бютівські ідеологи Тендерної палати з парламентського комітету з питань економічної політики успішно освоюють нові тендерні схеми. Точніше, нові старі схеми.

Наприкінці липня повноваження з розгляду скарг були виведені з-під контролю Департаменту з держзакупівель Мінекономіки. На чолі нового підрозділу - Вікторія Сухова, колишній заступник Тамари Дергалюк, яка займається держзакупівлями в ГоловКРУ. Усе б нічого, якби син останньої не був свого часу адвокатом Тендерної палати і пов’язаних з нею «консультантів». Співробітники департаменту в неформальних розмовах стверджують, що тиск на міністерство чинили «згори».

У підрозділ з валом скарг часто почали звертатися організації інвалідів, якісь приватні компанії. У період розквіту ТПУ подібні структури були «тендерними рейдерами». Оскаржуєш, блокуєш торги - і береш відступні як із замовника, так і з учасників.

Мінекономіки дотепер не може затвердити стандартну тендерну документацію. Адже деякі з приватних патентів на подібні документи, як і раніше, діють! (У цьому можна переконатися в базі патентів на сайті ukrpatent.org.) Як відомо, на початку 2000-х вони були оформлені двома фізособами - Антоном Яценком і Володимиром Врублевським. Перший патентовласник став народним депутатом від БЮТ, другий - його помічником. За використання «інтелектуальної власності», захищеної патентами, з учасників торгів вимагали плату-роялті.

Схоже, що схему з оцінювачами почали реалізовувати на практиці, не чекаючи ухвалення закону. На початку жовтня під егідою НДІ при Мінекономіки та Українського товариства оцінювачів були проведені «курси підвищення кваліфікації оцінювачів з питань закупівель товарів, робіт і послуг за держкошти» (так написано в програмі). Курси відкривав Олексій Амфітеатров, віце-президент УТО. Та показовий інший факт: директором НДІ нині є Ігор Манцуров - колишній ректор Університету фінансів і права при Тендерній палаті!

Серед викладачів курсів - Віктор Мірошниченко, заступник начальника відділу держзакупівель МОЗ. До 2004 року він був співзасновником ТОВ «Європейське консалтингове агентство», що, як неодноразово писало «ДТ», було ключовою ланкою схеми з Тендерною палатою. Адже зовсім нещодавно міністр охорони здоров’я Василь Князевич в інтерв’ю Kyiv Weekly на запитання про корупцію визнав «величезні проблеми із закупівлею лікувальних препаратів і нецільовим використанням бюджетних коштів». Для їхнього розв’язання він запропонував створити при МОЗ «спецорган боротьби з корупцією». Можна не сумніватися, що з такими досвідченими кадрами у відділі держзакупівель у міністерства все вийде...

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі