Тарифна політика чи тарифи — політика? - Економіка - dt.ua

Тарифна політика чи тарифи — політика?

14 жовтня, 2005, 00:00 Роздрукувати Випуск №40, 14 жовтня-21 жовтня

Централізоване постачання води, тепла та інших послуг — це для комунальних підприємств виробнича необхідність, а для мешканців — звичайна життєва потреба...

Централізоване постачання води, тепла та інших послуг — це для комунальних підприємств виробнича необхідність, а для мешканців — звичайна життєва потреба. Проте вартість «благ цивілізації», а точніше, її регулювання, може легко ставати інструментом політики. Вдале його використання дає гарантії тривалого перебування на владному олімпі, ослаблює конкурентів і забезпечує помітний відрив від них. Місто Рівне за останні півроку стало показовою площадкою з реалізації саме такої політики. Встановлення вартості комунальних послуг для міської і обласної влад тут набуло особливого значення — економічного, соціального і політичного.
Веремія закрутилася ще у 1998 році, коли було створено нову обласну комунальну теплопостачальну організацію «Комуненергія», а теплодільниці в районах стали її дочірніми підприємствами. Територія роботи «матері» обмежилася майже виключно обласним центром. Саме в цьому її відмінність від аналогічних структур в інших великих містах України. Рівне досі залишається чи не єдиним серед обласних центрів України, де комунальна теплоенергетика, як і водоканал, надаючи послуги майже виключно місту, перебувають у комунальній власності області. Відповідність між управлінням цими великими господарствами і споживанням їхніх послуг ставили під сумнів різні влади. Громадськості навіть демонстрували передачу об’єктів з інфраструктурою «органічному» власникові, але завершальні кроки завжди зривалися.
Так, у квітні 2003 року сесія Рівненської облради дала згоду на передачу майна КТП «Комуненергія» у комунальну власність міста. Однак керівництво облдержадміністрації (тепер уже попереднє) цього рішення не виконувало: не хотілося втрачати контроль над фінансовими потоками великого підприємства, руйнувати непрофільну діяльність — птахоферму, міні-заводи тощо, які працюють не збитково…Тоді за невизначеність щодо важливого комунального підприємства владу різко критикував відомий опозиціонер, народний депутат Василь Червоній.
Стара регіональна еліта бачила, що КТП «Комуненергія» сповзає у прірву, з головою занурюється в борги. До речі, на сьогодні теплопостачальники завинили ДК «Газ України» та обленерго чималу суму — понад 74 млн. грн., яку за рік-другий не погасити ані власними коштами, ані кредитами. Кредитори щороку погрожували припинити подачу газу в котельні міста перед або на початку опалювального сезону. І доводилося всіма силами гасити пожежу.
Обладміністрація категорично відхиляла пропозиції боржника підвищити тарифи на тепло і гарячу воду для міста. Вона демонструвала добру міну при поганій грі і тим самим вбивала двох зайців. Навіщо ж, запитайте, жорсткою тарифною полі­тикою погіршувати імідж міської влади в очах населення, входити з нею у конфлікт? Обласні власті добре знали: керівники Рівного неодноразово подавали руку допомоги не своїй теплоенергетиці. Щороку міська влада брала, починаючи з 2001-го, кількамільйонний кредит для «Комуненергії», аби підприємство виконало вимоги ДК «Газ України» частково погасити борги за газ й опалювальний сезон у місті розпочався вчасно. Інакше тінь непопулярності падала б і на саму владу в ре­гіоні. Цього не допускали, бо наближалися президентські вибори…
Але часи помінялися. Василь Червоній сів у крісло голови облдержадміністрації і зрозумів, що зберігати таке важливе підприємство, нехай і обтяжене боргами, у власності області не так уже й погано. Нова обласна влада вловила, що з теплоенергетики можна мати ще й полі­тичні дивіденди. Ними потрібно скористатися, тим більше, що відносини нового голови обладміністрації та міської ради, очолюваної Віктором Чайкою, були напруженими впродовж 15 років! Козирна карта — тарифи. Тому передавати «Комуненергію» місту знову не поспішали.
Кілька місяців поспіль обласне КТП «Комуненергія» жорстко наполягало на підвищенні тарифів на тепло та гарячу воду, які давно стали збитковими для підприємства і відшкодовували лише до 60% витрат. Теплопостачальники наводили начебто неспростовні аргументи: вартість цих послуг не переглядали у місті вже впродовж трьох років, а відтоді істотно подорожчали електроенергія, газ, на собівартість послуг тисне зросла зарплата працівникам… Далі збитково працювати просто немає смислу! Але для затвердження сесією облради нових підвищених тарифів для споживачів міста потрібно було, як передбачено в законі, погодження з боку «чужого» міськвиконкому. Останній усвідомлював, що це рішення загрожує невдоволенням виборців, що його може використати на свою користь керівництво області. І ніяк не хотів йти на непопулярні кроки.
Лише за наполяганням обласної влади і підпорядкованої їй теплопостачальної організації погодження було дане, але тільки з третьої спроби. До запропонованих на розгляд обласних депутатів нових тарифів місто внесло істотні корективи і «вивело» вартість опалення для населення в 1,5 разу вищу, ніж була досі (1,70 грн. за кв. м загальної площі в опалювальний період). Однак рентабельність надавача послуг при цьому стає всього лише нульовою.
Перший заступник міського голови Рівного Олександр Кравчук визнає, що перейнявшись інтересами населення, яке споживає понад три чверті обсягів послуг «Комуненергії», владі не вдалося закласти у тариф інвестиційну складову. Міськ­виконком спробував перекинути тягар платежів на бюджетні організації і запропонував для них удвічі вищу плату (2,83 грн.) при рентабельності 10%. У півтора разу підвищили тарифи на гарячу воду…
Через надзвичайну заклопотаність в.о. генерального директора «Комуненергії» Тетяни Козачек кореспондент, на жаль, не зміг почути її думку, наскільки прийнятним для розвитку підприємства є такий рівень тарифів.
Міський голова Віктор Чайка однозначно оцінює підвищення тарифів як виключно вимушений захід: «Влада Рівного не може вирішувати за теплопостачальну організацію області всі її проблеми. Установи, що фінансуються з міського бюджету, боргів перед нею не мають. Основний боржник — населення міста, яке недодало 13,6 млн. гривень. Біда в тому, що підприємство недостатньо працює з ним. У 90-х роках Рівне вважалося одним із показових міст в Україні, де населення мало змогу розрахуватися одразу за всі послуги з однієї абонентської книжки. Люди раділи таким зручностям. І було видно, скільки кожне житлово-комунальне підприємство отримує за свої послуги від різних категорій споживачів, а відтак, як воно розраховується за газ, електроенергію. Але, очевидно, КПТ «Комуненергія» така прозорість не задовольняла. Тепер кошти, які надходять за тепло і опалення від споживачів міста, перераховують дочірньому підприємству, зареєстрованому в Здолбунові, і їх рух важко проконтролювати. З іншого боку, чому постачальник тепла не думає про зниження затрат, не проводить реконструкцію котелень, щоб домогтися економії енергоресурсів і забезпечити значну частину міста якісним опаленням та цілодобовим постачанням гарячої води?
Голова фракції НС «Наша Україна» в облраді, член міськвиконкому Віктор Матчук — єдиний, хто пос­тійно обстоював недоцільність перегляду тарифів. — Керівництво КТП «Комуненергія» хоче вирішити свої проблеми за рахунок споживачів, — каже він. — Логіка проста: що більше коштів надійде від них, то краще їх можна буде використовувати на інші потреби... А хто прораховував соці­альні наслідки нової тарифної політики? Зважте, сьогодні рівень проплат жителів за тепло і гарячу воду з урахуванням старих боргів сягнув 117%. А підвищена у 1,5 разу вартість цих послуг призведе до того, що частина сумлінних людей просто перестане платити, інша звернеться за субсидіями, які обтяжать держбюджет…
Із уведенням в дію підвищених тарифів вийшла маленька, але не менш цікава комедія. Вже було вирі­шено, що населення платитиме по-новому з 15 жовтня — дати початку опалювального сезону. А потім чиновники замислилися: хіба не такими самими споживачами є бюджетні організації міста? І перші особи області домоглися від сесії облради потрібного рішення — підвищити тарифи для бюджетної сфери також із 15 жовтня, а не з січня наступного року, на чому наполягала міська рада. Її представники посилалися на норму Бюджетного кодексу: якщо нові тарифи стартують у ході бюджетного року і в кошторисах установ не передбачено додаткових коштів, то компенсувати різницю в тарифах потрібно з бюджету ради, яка ці тарифи затвердила.
Необхідних півмільйона гривень для цих цілей в обласному бюджеті Рівненщини бракує. Це визнає і голова облради Роман Василишин, однак на сесії він висловив сподівання, що ці кошти для області будуть передбачені у змінах до держбюджету-05. Однак платити потрібно вже зараз. Інакше фінансове становище теплопостачальної організації в місті стане ще гіршим.
В облдержадімністрації та облраді акцентують увагу на тому, що багатомільйонні борги КТП «Комуненергії» ніхто не прощатиме. Але при цьому не вважають за потрібне сідати за стіл переговорів із кредиторами: газопостачальниками, електроенергетиками, підрядними орга­нізаціями — і домовлятися про реструктуризацію великих сум на тривалий період. Натомість обласна влада знайшла інший спосіб, як відхреститися від свого теплопостачального підприємства. У рішенні сесії депутати записали: «Запропонувати міській раді прийняти у комунальну власність «Комуненергію» з усіма боргами». Натомість за рішенням попередньої сесії облради вже створено нове, з чистого аркуша, підприємство «Теплотранссервіс», яке теж працюватиме в місті…

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №46, 30 листопада-6 грудня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво