Таємниці тарифного двору - Економіка - dt.ua

Таємниці тарифного двору

3 червня, 2011, 14:04 Роздрукувати Випуск №20, 3 червня-10 червня

Народ у нас усе ж таки — героїчний. На війні — на амбразури кидається, у мирний час — за комуналку платить.

Народ у нас усе ж таки — героїчний. На війні — на амбразури кидається, у мирний час — за комуналку платить. Це ж треба, під новий рік за опалення — 258,80 грн. (цифри з життя), а навесні — вже 812,22 грн.! Проте історія радянських трудових і бойових перемог (яка стала надбанням гласності) показує, що на такі «подвиги» людей насправді штовхають «немудрі» генерали, які не відають, що роблять і який насправді стан справ на ввірених їм фронтах.

Про те, що в тарифах і в усьому житлово-комунальному господарстві давно все негаразд і прогнило (у прямому і переносному значенні), DT.UA писало не раз («Житлово-комунальна катастрофа», №50 від 30 грудня 2007 року, «Уряду — кредити! Народу — тарифи!», №9 від 11 березня 2011 року та ін.).

Нарешті, там, «вгорі», це теж помітили (багато хто і газети читає) і звернули увагу на ЖКГ. І навіть почали видавати ідеї. Які?

Тарифи — соціалістичні чи соціальні?

25 лютого, під час телепроекту «Розмова з країною», присвяченого першій річниці президентства, Віктор Янукович прямо заявив: «Незважаючи на різне місце проживання, різні мережі... я звертаюся до міністра ЖКГ і прем’єр-міністра, щоб ви запропонували систему, щоб ціноутворення було єдиним. Щоб тарифи на воду, газ, тепло були однакові, тому що для нас немає різниці, в якому регіоні живе людина... У вас є можливість і час запропонувати таку систему, яку ми до кінця року повинні втілити в життя». Очевидно, так заморські піарники президента вирішили завоювати симпатії плебсу. Булгакова не читали, бо вийшло прямо за Шариковим: «За то, чтобы все!»

Однакові тарифи, звичайно, добре, щоправда, виникає запитання: однаково маленькі чи однаково великі? Поки що розвиток відбувається за другим сценарієм, тож однаковість не гарантує дешевизни.

Треба сказати, що «ідея однаковості» не нова. Ще ко­ли нинішній голова КМДА Олек­сандр Попов був міністром ЖКГ, він пропонував те саме, а там, де це неможливо через економічні перешкоди, доплачувати з бюджету. Все це дуже нагадує соціалістичну зрівнялівку, коли платежі населення не покривали і 5% собівартості послуг. У такий спосіб бюджетні дотації розпорошувалися по всіх споживачах — і бідних, і багатих. Причому останнім діставалася більша частина загального пирога, адже квартири в них більшої площі і в кращих будинках, тож і дотацій вони одержували більше.

У 1995 році Кабінет міністрів України разом із USAID розробив і запровадив програму житлових субсидій. Це дало змогу за три роки підняти в усіх регіонах рівень покриття тарифами собівартості житлово-комунальних послуг до 90, а часом і до 100%, а соціальну допомогу одержували сім’ї зі справді низьким доходом, і розмір субсидії був прив’я­заний до розміру платежів. Част­ка сімей, які одержували субсидії, становила від 30 до 35%, проте згодом гонитва різних урядів за «економією» призвела до посилення критеріїв, і 2009-го субсидію одержували не більш як 7% сімей. У 2010 році ця частка зросла до 10%.

Субсидії на ЖКП призначаються на шість місяців, тобто двічі на рік, тому ту саму сім’ю порахували двічі, а окремих сімей, які одержують допомогу, приблизно вдвічі менше. Крім того, у 2010-му з числа одержувачів 66% — це самотні пенсіонери, а працюючим, молодим сім’ям та іншим категоріям отримати допомогу дуже і дуже проблематично. Тому система житлових субсидій з ефективного механізму соціального захисту — при соціально та економічно справедливому тарифі — виродилася в пропагандистське кліше для уряду М.Азарова: «Ніхто не платить за послуги більш як 10% своїх доходів», але вже при тарифах антиекономічних і антисоціальних. Насправді багато сімей переплачують, і скільки таких — не полічити…

Чому тарифи такі нехороші

За нинішньої системи тарифоутворення в тариф закладаються всі валові витрати підприємств, тому останні жодним чином не зацікавлені знижувати собівартість своєї продукції. Нав­паки, що вона вища, чо більші витрати виробництва, то вищий тариф і вищі доходи, які сидять у графі «рентабельність». З погляду економіки, ситуа­ція пара­доксальна. Крім того, оскіль­ки підприємства в переважній більшості комунальні або, як у Києві, вся комунальна інфраструктура перебуває у власності міста, то виходить узагалі анекдотична ситуація: кочегар котельні одержує не тільки зарплату, а й прибуток, наживаючись на своєму хазяїні, тобто міській громаді!

Є й інші аспекти. Коли уряд говорить про обов’язкову відповідність тарифу «економічно обгрунтованому рівню», то ніхто (у тому числі й ті, хто говорить) не знає, що ж це таке! Чому? Та просто тому, що це поняття в жодному законі або нормативному акті не визначене. Тому «економічно обгрунтований рівень» — міф, горизонт, вигадана і недосяжна лінія, небесний ангел, незбагненна безмежність тощо.

Говорячи про принцип відповідності тарифу цьому міфічному рівню, міністри і чиновники геть-чисто забувають про те, що, крім нього, Закон «Про житлово-комунальні послуги» передбачає ще шість принципів тарифоутворення, головні з яких — гарантії соціального захисту і випереджальне зростання доходів населення. Для довідки: реальна (не номінальна) середня заробітна плата зросла в 2010 році на 10%, а щомісячні нарахування за ЖКП, за якими стоять тарифи, — на 16%! За період опалювального сезону ситуація лише погіршилася: нарахування зросли з 10,5 млрд. грн. до 12,6 млрд., що на чверть (24%) вище, ніж рік тому!

«Дан приказ: ему на запад, ей в…»

На виконання президентського меседжу 10 березня віце-прем’єр-міністр Віктор Тихонов пообіцяв скоротити різницю в тарифах на послуги ЖКГ у різних регіонах.

У квітні прем’єр Микола Аза­ров доручив Держфінінспекції перевірити обгрунтованість тарифів, що фактично означало — перевірити якість роботи НКРЕ, яка встановлює тарифи на всі послуги, крім утримання будинків і прибудинкових територій. Од­но­часно прем’єр зобов’язав Мінрегіонбуд «запропонувати механізм щоквартальних публічних звітів» жеків про використання коштів, отриманих від громадян за житлово-комунальні послуги.

Тут, до речі, спостерігаємо стару звичку начальства валити все на жеки, начебто тільки вони й одержують платежі населення. А чому, власне, не запитати «Київенерго» або «Житомир­водоканал», куди вони витрачають грошики споживачів? Адже останні є і господарями цих комунальних, за визначенням, підприємств. То чому б перед ними не відзвітувати?

25 травня на засіданні Каб­міну М.Азаров акцентував увагу на необхідності затвердити «єдиний алгоритм розрахунку справедливих тарифів» і пообіцяв на наступному засіданні заслухати профільне міністерство (Мінре­гіонбуд) і керівників органів місцевої влади, які «допустили хаос у сфері тарифоутворення».

1 червня на засіданні КМУ прем’єр доповів президенту про виконання доручення, даного йому перед народом України. Було сказано про проблеми ЖКГ, про різні і про однакові складові тарифу (тобто вони
все ж таки різні?! — О.С.), про «неприйнятні диспропорції в тарифо­утворенні», необгрунтованість і завищеність тарифів, словом, про те, про що давно і неод­норазово писало DT.UA. Але було й новеньке — результати перевірок Держфінінспекції. Було виявлено порушення буквально в усіх областях, причому цілком типові: нецільове використання субвенцій держбюджету, завищення нарахувань на послуги, включення в тарифи витрат на капвкладення, які ніколи не робилися, та інші звичні для совкового господарювання прийомчики.

Результатом доповіді стало доручення головам місцевих держадміністрацій «розібратися» з мерами і директорами комунальних підприємств. Зау­важимо, що відповідно до Конс­титуції і чинного законодавства (не кажучи вже про Європейську хартію про місцеве самоврядування) уряд не має права втручатися в справи місцевих представницьких органів. Начебто передбачаючи ці заперечення, М.Азаров сказав: «Не треба посилатися на те, що вони не в підпорядкуванні державних адміністрацій... Той, хто вважає, що для цього немає важелів, — політично короткозорий... Це, до ре­чі, вам наказ від нашої правлячої партії».

Час, напевне, перейменовувати ПР у ПБ, тобто в партію більшовиків, оскільки централізовану бюрократичну однопартійну систему створено, лише колгоспів не вистачає. Але нічого, заженуть народ в ОСББ, не гірше від колгоспів буде!

Хто ж потрапив під караючий меч житлово-комунальної революції? Головам Дніпро­петровської, Київської, Запо­різької, Луганської, Херсонської і Житомирської обладміністрацій доручено звільнити керівників місцевих комунальних підприємств і деяких чиновників з місцевих органів самоврядування (хоча, повторююся, ні ті, ні ті ОДА не підпорядковуються).

Незрозуміла ситуація і з профільним міністром та його першим заступником: Віктора Тихонова (за сумісництвом віце-прем’єр-міністра) і Юрія Хіврича, а заодно з ними і голову Севастопольської міської дер­ж­адміністрації Валерія Саратова відправили у відставку без пояснення будь-яких причин. Тобто незрозуміло, справилися вони з дорученням президента чи ні? Підуть на підвищення чи на давно заслужений відпочинок?

Прем’єр-міністр Микола Азаров у своїй доповіді хоча й посварив Ю.Хіврича, та, втім, подав напрацювання міністерства як досягнення. Тому читачі повинні обговорювати не вихід відставних на міністерську пенсію, а те, що вони залишили нам, так би мовити, розсьорбувати?

Пропозиції реформаторів ЖКГ

Три проекти законів, які з’явилися на сайті Мінрегіонбуду буквально напередодні засідання, спрямовані на впорядкування процедури встановлення тарифів, поліпшення інвестиційного клімату, пом’якшення ситуації з податками. Як саме?

У першому проекті пропонується таке: «Порядок доведення до споживачів інформації і врахування інтересів територіальних громад... затверджується центральним органом у сфері ЖКГ». А ми ж розмріялися, адже нам обіцяли зовсім інше — хоча б єдиний алгоритм розрахунку...

Приблизно те саме міститься і в другому проекті — дрібні уточнення до вже діючих законів «Про питну воду і питне водопостачання» і «Про теплопостачання». І ніякої інвестиційної привабливості...

У третьому — дещо більше: звільняється від податків прибуток, отриманий у межах інвестпрограм. Далі усе і нудно, і сумно. Типовий приклад — проект постанови КМУ «Про вдосконалення формування тарифів на послуги тепло-, водопостачання і водовідведення». Пе­ре­лічу коротко і по пунктах. Перший: оголосити догану, ко­му — списку немає, але початок показовий. Другий: провести спільні спеціальні перевірки. Третій: брати постійну участь у планових і позапланових перевірках. Не буду більше втомлювати читача, тому що з дев’я­ти пунктів тільки один більш-менш чіткий — передбачити в держ­бюджеті-2012 видатки на «вирівнювання тарифів між підприємствами... які виникли з об’єктивних причин». От во­но, усе повернулося на круги своя! Ті самі дотації, назви їх хоч субвенціями, хоч вирівнюванням. І жодних стимулів до ефективної роботи.

P.S. Днями президент В.Янукович підписав ухвалений ВР Закон «Деякі питання списання заборгованості за спожитий природний газ і електричну енергію», що передбачає списання боргів підприємств ПЕК України в розмірі... 52 млрд. грн. (див. DT.UA, «Енергетична заборгованість: списання (без)відповідальності» №19 від 27 травня 2011 року).

Фактично це означає відпущення всіх гріхів і підприємствам ЖКГ, про які йшлося в доповіді прем’єр-міністра М.Азарова на засіданні Кабміну 1 червня 2011 року.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №30, 17 серпня-23 серпня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво