Світовий вуглецевий ринок: ПЕРСПЕКТИВА (не)УЧАСТІ УКРАЇНИ - Економіка - dt.ua

Світовий вуглецевий ринок: ПЕРСПЕКТИВА (не)УЧАСТІ УКРАЇНИ

21 жовтня, 2011, 14:26 Роздрукувати Випуск №38, 21 жовтня-28 жовтня

Сучасний світ прийняв формулу вуглецевого ринку. Яке місце в ньому України — про це говорили учасники круглого столу «На шляху до створення вуглецевого ринку в Україні».

© Андрія Товстиженка, ZN.UA

Україна, і не тільки вона, так уже склалося, залежна від вуглеводнів (нафти, газу). Однак усе змінюється. І сучасний світ прийняв формулу вуглецевого ринку. Яке місце в ньому України — про це говорили учасники круглого столу «На шляху до створення вуглецевого ринку в Україні», організованого представництвом Світового банку в Україні, Держагентством екологічних інвестицій і Фондом цільових екологічних (зелених) інвестицій.

Тамара Сулухія, координатор програм з інфраструктури Світового Банку

Що ближче 2013 рік, то більш невизначеним видається майбутнє посткіотської угоди. Світ декларує боротьбу зі зміною клімату, дедалі більше країн приймають національні плани щодо боротьби зі зміною клімату та адаптації до кліматичних змін, визнаючи невідворотність наслідків. Дедалі частіше озвучуються нові стратегії переходу до низьковуглецевої економіки, яка передбачає зниження викидів парникових газів за рахунок скорочення залежності від більшої частини імпортованої вуглецевої сировини. Механізм переходу до низьковуглецевої економіки в розвинених країнах передбачає і батіг, і пряник: фактично у світі створюється система стимулів для розробки і впровадження ефективних енергозберігаючих технологій. І паралельно з нею система покарань для тих, хто реагувати на проблему не бажає.

Найбільш амбіційну дорожню карту озвучив Євросоюз. Так, ЄС планує знизити викиди парникових газів на 20% до 2020 року й на 80% — до 2050-го. Причому в енергетичному секторі передбачається повний перехід на безвуглецеву генерацію до 2050 року. Що це означає? Електроенергія, що вироблятиметься в країнах ЄС для власних потреб, різко «позеленіє». У структурі енергобалансу залишаться гідроенергетика з преференціями для розвитку малої, вітро- і сонячна енергетика. Як і раніше, збереже свої позиції мирний атом, який недостатньо «зелений» з погляду маргінальних екологів, але не викликає претензій у кліматологів.

Японія розробила Програму дій для низьковуглецевого суспільства, в якій зниження викидів парникових газів заявлено як напрям розвитку на середньо- і довгострокову перспективу.

США затвердили й активно реалізовують Національну програму з енергозбереження (National Action Plan for Energy Efficiency).

Хоч би якою була позиція Китаю стосовно майбутнього Кіотського протоколу, офіційний Пекін оголосив низьковуглецеву економіку головним стратегічним завданням країни. Причому це не гучний слоган: розпочато аналіз і ревізію законодавства, ініційовано пілотні проекти — будівництво міст для тестування низьковуглецевих технологій у муніципальних проектах.

Здавалося б, де ми, а де ЄС чи Японія, і рефлексувати на тему вуглецевих ринків нібито безглуздо. Якби не високо поставлена планка щодо зменшення викидів парникових газів країнами, на які орієнтовано експортний потенціал України.

У травні 2011 року було опубліковано тематичну доповідь Європейського банку реконструкції та розвитку і Грентемського науково-дослідного інституту з проблем зміни клімату та екології при Лондонській школі економіки й політичних наук — «Перехід до низьковуглецевої економіки». У доповіді наголошується, що в контексті участі країн із перехідною економікою (до яких належить і Україна) у загальносвітових заходах щодо запобігання зміні клімату немає альтернативи глибоким структурним реформам і запровад­женню податків на викиди вуглецю. Його автори попереджають, що зволікання із вжиттям конче потрібних у цьому сенсі заходів призведе тільки до подальшого підвищення витрат на скорочення викидів вуглецю.

«Без функціонування вуглецевих ринків або інших механізмів, які дають можливість встановлювати в масштабах усього світу передбачувані ціни на викиди вуглецю, і без різкого посилення політичного курсу цей регіон неминуче плентатиметься у хвості подій», — стверджується в доповіді.

Своєю чергою Світовий банк близько року тому ініціював для зацікавлених держав реальний проект із приведення заходів щодо боротьби зі зміною клімату у відповідність зі стратегіями їх розвитку. Програма, що одержала назву «Партнерство заради ринкової готовності» (Partnership for Market Readiness, PMR), спрямована на досягнення трьох цілей: створити можливості для проектування і розробки ринкових інструментів, проаналізувати необхідний потенціал для реалізації цих інструментів і сформувати можливості для експериментального впровадження нових ринкових механізмів.

Концепція PMR з’явилася в березні 2010 року, а вже в грудні того ж року понад 20 країн і міжнародних організацій зібралися в рамках 16-ї конференції сторін Кіотського протоколу в Канкуні для презентації та старту проекту. Перша зустріч Асамблеї партнерства заради ринкової готовності відбулася в останніх числах травня ц.р. у Барселоні. Ця зустріч проходила вже за участі України як країни впровадження (однієї з десяти країн-учасниць).

Кінцевою метою є фінансова підтримка Світовим банком за рахунок донорського фонду створення національних систем торгівлі викидами в країнах впровадження та виділення на ці цілі від 5 до 10 млн. дол. кожній країні. Фактично йдеться про формування майданчика для обміну досвідом при виборі оптимальної моделі внутрішнього ринку та її імплементації.

Ринкова готовність — нове поняття, яке Світовий банк описує так. Це технічні, політичні й інституційні системи, необхідні для того, щоб країна змогла впровадити ринкові інструменти з метою мобілізації фінансування за рахунок приватного та державного секторів для мінімізації впливу парникових газів і для низьковуглецевого розвитку економіки.

Отже, на що виділяється грант і які етапи треба буде пройти Україні для успішної участі в проекті PMR? Перша стадія — це оцінка ситуації, визначення ефективних ринкових інструментів і секторів, на які вони поширюватимуться та у якій послідовності.

У рамках проекту PMR треба провести аналіз готовності впровадити ринкові механізми у базових секторах економіки (енергетиці, металургії, хімічній, цементній, целюлозно-паперовій промисловості тощо; Україна пілотними галузями пропонує вибрати енергетику та металургію). А також визначити основні бар’єри на шляху до реалізації цих ініціатив.

Другий етап — технічний: сприяння збору даних щодо викидів парникових газів і управління цими даними. Тут потрібна координація розробки елементів системи моніторингу викидів, реєстрів тощо. Фактично йдеться про методологію для створення інформаційної інфраструктури вуглецевого ринку — системи моніторингу, звітності та верифікації, або monitoring, reporting, verification (MRV). Тут базовим має стати формування державного реєстру установок, функціонування яких призводить до антропогенних викидів парникових газів.

Такий реєстр, зокрема, має містити офіційні дані про параметри, операторів цих установок, про детермінатори і верифікатори. Реєстр установок стане фундаментом системи обліку антропогенних викидів парникових газів.

Третім етапом стане визначення обсягів дозволів на викиди парникових газів, які розподілятимуться серед учасників ринку.

У світовій практиці застосовуються два основні методи розподілу квот серед учасників вуглецевого ринку: історичний (квота підприємства встановлюється у відсотках від обсягів викидів у певному базовому періоді, для України це 1990 рік) і нормативний (визначення квоти підприємства на основі еталонних коефіцієнтів викидів на одиницю продукції). У рамках проекту PMR буде проаналізовано альтернативні підходи і методи розподілу квот.

Четвертий етап — програмний. Розробивши реєстр, а виходячи з нього — здійснюючи облік і контроль над викидами СО2, країна ставить цілі щодо скорочення цих викидів і розробляє нормативно-правову базу для подальшого впровадження вибраної моделі ринку.

П’ятий етап — розробка інституціональних компонентів. За цим шаблонним формулюванням криється формування системи управління технічними (див. другий етап) і програмними (див. третій етап) компонентами. Тобто вписування створюваної системи у діючу вертикаль виконавчої влади. Зазначених інституціональних компонентів традиційно три: нормативно-правова база, кадри, інфраструктура. Причому щодо першого компонента Україна вже зробила «перший підхід до снаряда». Розроблено і прийнято у першому читанні проект закону України «Про регулювання у сфері енергозбереження».

Цей документ фактично регламентує створення системи регулювання викидів парникових газів. Він розроблений з урахуванням європейського досвіду та базується на принципах регулювання скорочення викидів парникових газів, які прийняті і працюють в Євросоюзі. Закон також закладає базу для можливої взаємодії системи внутрішньої торгівлі вуглецевими одиницями з міжнародними системами торгівлі, насамперед з Європейською системою торгівлі викидами (ЄСТВ) — для обігу українських і міжнародних одиниць скорочення викидів як на міжнародних, так і на українському ринку вуглецевих одиниць. Прописано в ньому і економічні механізми стимулювання скорочення викидів парникових газів.

Логічним завершенням програми буде пілотне випробування ринкових інструментів. Інструментів, підкреслюю, які вибере сама держава і які відповідають заявленим цілям і стратегічним завданням України. Йдеться про такі національні пріоритети: посилення енергетичної незалежності, підвищення енергоефективності, підвищення конкурентоспроможності, створення нових робочих місць, економічне зростання.

Якими можуть бути ринкові інструменти? Ключові — це широко апробовані механізми Кіотського протоколу: проекти спільного здійснення, схема «зелених» інвестицій і система торгівлі викидами. Остання в цьому разі внутрішня, а не зовнішня.

За останні роки дії Кіотського протоколу ці інструменти продемонстрували здатність стимулювати скорочення викидів. Але, повторюся, ні Світовий банк, ні міжнародні експерти, ні тим більше ООН за нас оптимальний інструментарій не виберуть — це питання перебуває в компетенції виключно наших політиків і чиновників. І хочеться сподіватися, що їхній вибір грунтуватиметься на експертній думці та всебічному комплексному ­аналізі проблем і шляхів їх розв’язання.

Ми навіть не говоримо про проблеми зміни клімату, хоча це мається на увазі. Ми говоримо про перехід до енергоефективної низьковуглецевої економіки, яка має прийти на зміну нинішньому триньканню енергетичних ресурсів, переважно імпортного походження.

Тим, кого перспектива обліку і контролю лякає, варто зважати на те, що про формування національних вуглецевих торговельних систем зараз говорять не алармісти-­потеплісти, а економісти…

Спільне здійснення — проектний механізм, визначений у статті 6 Кіотського протоколу, який надає можливість розвиненим країнам, включеним до Додатку I до Рамкової конвенції зміни клімату (РКІК), здійснювати проекти, спрямовані на скорочення викидів парникових газів і (або) збільшення їх абсорбції. Одиниці скорочення викидів, які утворилися в результаті виконання проекту, передаються від однієї сторони до іншої. Україна є лідером у світі щодо реалізації проектів спільного здійснення.

Асамблея партнерства заради ринкової готовності складається із країн­донорів і країн впровадження. Світовий банк виступає як секретаріат PMR. На 1 серпня 2011 року до PMR як донори входять Австралія, Великобританія, Європейська комісія, Іспанія, Нідерланди, Німеччина, Норвегія, Швейцарія, США і Японія.

Країнами — виконавцями PMR є: Китай, Чилі, Колумбія, Коста­Рика, Індонезія, Мексика, Марокко, Таїланд, Туреччина, Україна.

Країни, які подали повідомлення про інтерес до PMR: Бразилія, Йорданія, Індія, В’єтнам, ПАР (очікується, що ПАР подасть заявку для участі в PMR до наступного засідання Асамблеї партнерства).Країни виконавці PMR:

— розробляють національні системи граничних рівнів і торгів;

— використовують розширене кредитування;

— застосовують комбіновані ринкові інструменти.

Більшість представників і бізнесу, і громадськості визнають необхідність створення в Україні вуглецевого ринку. Невідомими залишаються його конфігурація та параметри. Проект Світового банку може допомогти знайти оптимальне рішення для України.

Гроші лічбу люблять, а ще їм затишно в екологічно та економічно чистому середовищі.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №22-23, 15 червня-21 червня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво