СВІТОВА КОН’ЮНКТУРА ТА ПЕРСПЕКТИВИ КРАЇН ІЗ ПЕРЕХІДНОЮ ЕКОНОМІКОЮ - Економіка - dt.ua

СВІТОВА КОН’ЮНКТУРА ТА ПЕРСПЕКТИВИ КРАЇН ІЗ ПЕРЕХІДНОЮ ЕКОНОМІКОЮ

19 липня, 2002, 00:00 Роздрукувати Випуск №27, 19 липня-26 липня

Кожні два роки Європейський банк реконструкції та розвитку готує нову стратегію для кожної із своїх 27 країн операцій...

Кожні два роки Європейський банк реконструкції та розвитку готує нову стратегію для кожної із своїх 27 країн операцій. Новою вона називається досить умовно, оскільки кардинальних змін, як правило, не відбувається — скоріше, коригуються основні напрямки діяльності Банку залежно від глибини реформ і зовнішньої ситуації. Проте документ готується досить ретельно, у тісних консультаціях не тільки з урядами країн, а й — у дусі віянь нового часу для всіх міжнародних фінансових організацій — у контакті з так званим громадянським суспільством.

На початку нинішнього вересня нова Стратегія ЄБРР в Україні обговорюватиметься і прийматиметься Радою директорів. Отже, в нас іще є час докладніше поговорити про її основні положення. А поки що доцільно зупинитися на деяких моментах, пов’язаних із особливостями міжнародної ситуації, які безсумнівно вплинуть на прийняття нового документа.

Основна риса світових економічних процесів останнього часу — відсутність чіткої динаміки розвитку провідних країн та економічних блоків. І це попри те, що базовий прогноз на 2002 рік передбачає зростання світової економіки майже на 3%.

Приміром, у США, попри певне пожвавлення кон’юнктури, домінуючим чинником залишається так званий синдром Енрона—Андерсена, і він ставить під питання перспективи економічного пожвавлення. Зростання ВВП США прогнозується лише на рівні 2,5—2,7% нинішнього року і на 3,4% — наступного (інфляція на рівні відповідно 1,4 і 2,4%).

Щоправда, долар, який помітно послабшав, може в найближчій перспективі дещо поліпшити становище американських експортерів. У середині червня долар опустився стосовно євро на найнижчу за останні півтора роки позначку, майже досягнувши співвідношення 1:1, що можна пояснити знервованістю інвесторів у зв’язку з можливим продовженням терактів у США.

Проте довіру інвесторів до фондових ринків істотно підірвано, у результаті чого практично зійшов нанівець процес капіталізації провідних компаній за рахунок емісії акцій. Висновок головного економіста ЄБРР Вільяма Буйтера щодо кризи корпоративного управління, що вибухнула на Заході, — «Капіталізм грунтується не тільки (і не стільки. — Ю.П.) на силі закону, а й на культурі довіри» — повністю прийнятний і для країн із перехідною економікою. Те, що вони будують, має базуватися не тільки на законах і ринкових принципах, а й на розвитку та поглибленні нової культури корпоративних відносин (між акціонерами, між акціонерами і менеджерами, між компанією і державою, між компаніями та регулюючими органами, між компанією, особистістю і державою, врешті-решт). Це — найпроблематичніший аспект перехідного періоду, і швидких змін тут чекати не варто.

В єврозоні ситуація якщо й краща, то не набагато. Як і раніше слабка економіка Німеччини — тут зростання, швидше за все, не перевищить нинішнього року 1%. Хоча в цілому в Європі очікується скромне пожвавлення (зростання ВВП на рівні 1,3% нинішнього і 2,9% 2003-го), збираються хмари над цілою низкою провідних компаній. То тут, то там спалахують чергові корпоративні скандали, лихоманить фондовий ринок. Так, у п’ятницю 12 липня акції на Лондонській біржі були на найнижчому рівні за останні п’ять років. Інвестори — як великі, так і дрібні — у розпачі: одних тривожить настання тривалого «ведмежого» періоду (тобто ринку, де домінують тенденції до зниження), інших — доля заощаджень та пенсійних вкладів, інвестованих, не в останню чергу за допомогою турботливої держави, в акції різноманітних компаній. По всій Європі, яка швидше за інші континенти старіє в демографічному плані, найтривожнішим і найактуальнішим є питання реформи пенсійної системи.

Слабкими й вразливими виглядають перші ознаки економічного оздоровлення в Японії. Лише 2003 року там очікується позитивний приріст ВВП у 0,8%. І це на тлі дефляції. Як і раніше, найслабкішою ланкою залишається банківський та фінансовий сектор. Там як не було, так і немає серйозних структурних змін.

Що ж відбувається на так званих «нових ринках»? Картина ще неоднозначніша.

У Латинській Америці «зіркою», як і раніше, залишається Аргентина, яка оголосила дефолт по боргу в 100 млрд. дол. Попри тривалі переговори з МВФ про допомогу, кінця погіршенню ситуації тут не видно. Погано настільки, що на горизонті маячить питання про дефолт у відносинах із МВФ і Світовим банком. Країна, яка зовсім недавно була прикладом для всіх інших перехідних економік, сьогодні скотилася до рівня відсталих держав третього світу. Її приклад стає заразливим для Уругваю і Бразилії, де також очевидні ознаки кризи.

Азія, як і раніше, дивує своєю опірністю. Зростання у цьому регіоні майже відновилося (очікується до 6% 2002 року), а Китай, попри зростання держборгу, продовжує залучати у величезних масштабах прямі зарубіжні інвестиції і розширювати свій глобальний експорт, в основному, дешевого ширвжитку.

Цінові ж перспективи з основних світових товарних позицій поки що такі, що від визначальних тенденцій виграють лише країни-експортери нафти, серед них Росія, Казахстан та Азербайджан: ціна на нафту, навіть попри деяке її зниження останніми тижнями, залишається, як і раніше, на високому рівні (25—26 доларів за барель). Експортери ж інших видів сировини, у тому числі чорних і кольорових металів, сподіватися на серйозне посилення світового попиту та, відповідно, цін найближчим часом не можуть.

У контексті таких нестійких тенденцій основні політико-економічні зусилля у світі спрямовано на вирішення низки нагальних проблем.

Європа рішуче налаштована до кінця нинішнього року завершити переговори з десятьма країнами-кандидатами з тим, щоб вони як повноправні члени взяли участь у всеєвропейських виборах-2004. Це змушує всю машину Євросоюзу функціонувати з надзвичайною напругою і зайвий раз засвідчує, наскільки складні питання постануть перед новим Європейським співтовариством.

Міжнародні фінансові організації стурбовані проблемами бідності, які зростають у глобальному вимірі, а також неминучим дефолтом ряду великих країн-боржників. У цьому контексті «велика сімка» погодилася направляти у вигляді грантів найбіднішим країнам не 5% ресурсів Світового банку, а 18—21%.

Цікаво, що між двома нерозлучними братами, МВФ і Світовим банком, спалахнув минулого тижня майже особистісний конфлікт. Він бере початок з інтелектуальної перепалки між економічними елітами двох МФО що пов’язано з діяльністю колишнього головного економіста СБ і лауреата Нобелівської премії Джозефа Стігліца. Останній відкрито критикував МВФ у своїх виступах і посміювався над його економістами, які «зручно влаштовуються в п’ятизіркових готелях столиць третього світу», а з висоти «цих люкс-готелів можна бездушно нав’язувати (країнам. — Ю.П.) таку політику, про яку задумався б двічі, якби особисто знав людей, чиї життя вона руйнує». МВФ болісно реагує на таку критику і вже навіть переходить на особистості, критикуючи діяльність того самого Стігліца під час азіатської фінансової кризи 1997—1998 рр.

МВФ тим часом стурбований розробкою міжнародних процедур банкрутства для держав на зразок Аргентини. Кредитори в рамках Паризького клубу погодилися в минулому — на початку цього року реструктуризувати борги таких країн, як Україна, Грузія, Югославія та Киргизстан. У недалекій перспективі деякі з держав СНД (Молдова, приміром), які найбільше заборгували, збираються також звернутися до Паризького клубу, оскільки практично не в змозі обслужити свій зовнішній борг.

Помітний прогрес у приєднанні країн із перехідною економікою до Світової торговельної організації. Там уже 14 країн операцій ЄБРР, а десять, серед них Росія та Україна, перебувають в процесі активних переговорів. Україна дуже обнадійливо оцінює перспективу приєднання до СОТ уже на початку наступного року, що безсумнівно додасть їй ваги в міжнародному контексті.

На загальному дуже млявому і суперечливому тлі світової економіки становище країн із перехідною економікою (тобто країн операцій ЄБРР) виглядає дуже й дуже непогано. Хоча загальні темпи зростання торік дещо знизилися, регіон, як і раніше, перебуває в авангарді. Середній темп зростання в 4,3%, досягнутий у регіоні, перевищив аналогічні показники не тільки для країн, що розвиваються, а й для розвинених.

За наявними прогнозами, регіон залишиться лідером — хоча з помітно нижчими темпами зростання — і нинішнього року. Так, у Центральній і Східній Європі темпи зростання сповільняться з 4 до 2,6% 2002 року, тоді як в СНД середні темпи зростання знизяться лише до 3,8%. При цьому, як і раніше, вони залишатимуться високими в таких великих країнах, як Казахстан (7,6%), Україна (4%) і Росія (3,5).

ЄБРР зазначає, що практично в усіх державах регіону спостерігався помітний прогрес у реформах та приватизації, що стало певною підмогою економічному піднесенню. Було лише кілька винятків — Білорусь, Туркменістан, Узбекистан і — хоч як дивно — Польща. Недавня улюблениця міжнародних фінансових організацій, вона повністю загрузла у фіскальних проблемах. За очікуваного дефіциту держбюджету в 6% і істотного послабшання злотого хоч якісь надії цієї країни на приєднання до євро відсуваються на далеку перспективу.

На думку ЄБРР, у Польщі, Чеській Республіці, ряді інших центральноєвропейських країн великі фіскальні та зовнішньоторговельні дисбаланси значною мірою обмежують свободу маневру з підтримки внутрішнього платоспроможного попиту. Отже, і зі стимулювання зростання. Крім того, активне запозичення урядів дещо звужує можливості для приватних інвесторів. У цьому плані надто міцна фіскально-монетарна позиція в більшості країн СНД, зокрема й України, де дефіцити в середньому держбюджету не перевищують 2%, робить їх гіпотетично набагато більш підходящими членами Європейського валютного союзу.

У цілому весь регіон, як і раніше, привабливий для прямих іноземних інвесторів — набагато більше, ніж для портфельних. Активність останніх помітна лише в Росії.

Що ж до СНД, то прогрес реформ у Росії залежить… від реформ, особливо в секторах, де правлять бал природні монополії, а також від цін на нафту. «Україна продовжуватиме дивувати» досить сильним зростанням — такий висновок економістів ЄБРР. Не в останню чергу даються взнаки результати проведеної радикальної реформи в сільському господарстві й активізації інвестиційного процесу в агробізнесі. У середньоазіатських «тигрів» (Казахстан, Киргизстан, Узбекистан і Туркменістан), на думку ЄБРР, перспективи подальшого розвитку пов’язані з необхідністю демократизації. І з глибиною проведених там реформ.

Цікаво, що, попри скорочення прямих іноземних інвестицій у світі, частка країн регіону в їх загальному обсязі останніми роками зростає. Це обнадійливий факт, хоча основні потоки інвестицій сконцентровані все-таки в центральноєвропейських країнах. Що ж до СНД, то тут стратегічних інвесторів в основному приваблює нафта, інші енергоресурси, а також — меншою мірою — електроенергетика. Прихід реальних стратегічних інвесторів в інші сектори, особливо такі важливі для України, як важка промисловість, машинобудування, телекомунікації, транспорт, залежатиме від якості підготовки приватизації, формування сприятливого інвестиційного клімату, правильної й агресивної політики зовнішнього «піару» й низки інших чинників.

Проте досягнутою динамікою зростання, застерігають економісти ЄБРР, тішитися не варто. Більш-менш сприятлива ситуація в регіоні все ще вразлива, насамперед, через слабку кон’юнктуру на Заході, а відтак і млявий попит на експортні товари країн регіону, через фіскальну слабкість урядів ряду країн Східної Європи, коливання цін на нафту й сировину. Нарешті, можливе пробуксовування реформ, яке теж слід мати на увазі.

Природно, що нова стратегія ЄБРР в Україні враховуватиме ситуацію, що склалася у світі та регіоні, й акцентуватиме увагу на необхідності поліпшення інвестиційного клімату в країні, розвитку малого та середнього бізнесу, проведенні прозорої стратегічної приватизації, створенні сприятливіших умов для розвитку приватного сектора.

ЄБРР — заснована 1991 року міжнародна фінансова організація, покликана сприяти ринковій трансформації в 27 країнах операцій з акцентом на екологічно «здорові» проекти. Акціонерами Банку є 60 держав, Європейська комісія та Європейський інвестиційний банк. Капітал — 20 млрд. євро. Країнам ЄЕС належить 55,12% капіталу, США — 10, Японії — 8,52, країнам операцій — 11,78, іншим акціонерам — 14,58%.

Основні форми фінансування проектів: середньо- та довгострокові кредити, інвестиції, банківські гарантії. З 1991 до 2001 року. Банк профінансував 677 проектів на суму майже 15 млрд. євро. 2000-го із приходом нового президента Жана Лем’єра ЄБРР активізував діяльність з таких основних напрямів стратегії, як розвиток приватного сектора, підтримка малого та середнього бізнесу, зміцнення банківського сектора, розвиток інфраструктури, реструктуризація великих підприємств, активне використання інвестицій в акціонерний капітал, посилення політичного діалогу зі сторонами операцій з метою поліпшення інвестиційного клімату.

2001 року обсяг щорічних операцій ЄБРР досяг рекордного розміру 3,65 млрд. євро, а 44% усіх нових проектів були сконцентровані в Центральній та Східній Європі, 33% — у країнах Південно-Східної Європи та колишнього СРСР і 23% — у Росії. Після першого в історії Банку великого збитку 1998 року (250 млн. євро) баланс 2001 року був зведений із чистим прибутком у 157 млн. євро.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №43-44, 16 листопада-22 листопада Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво