СПРАВА ПРО ГАЙКУ, АБО У ЧОМУ ПРИЧИНА ЧЕРГОВОЇ АВАРІЇ НА БРИТАНСЬКІЙ ЗАЛІЗНИЦІ - Економіка - dt.ua

СПРАВА ПРО ГАЙКУ, АБО У ЧОМУ ПРИЧИНА ЧЕРГОВОЇ АВАРІЇ НА БРИТАНСЬКІЙ ЗАЛІЗНИЦІ

17 травня, 2002, 00:00 Роздрукувати Випуск №18, 17 травня-24 травня

Трагічне словосполучення — чергова аварія — переслідує британську залізницю. Остання аварія пасажирської електрички сталася 10 травня, у п’ятницю...

Відправляється поїзд до Едінбурга...
Відправляється поїзд до Едінбурга...

Трагічне словосполучення — чергова аварія — переслідує британську залізницю. Остання аварія пасажирської електрички сталася 10 травня, у п’ятницю. Саме по п’ятницях, перед вихідними, відбуваються масові пересування британців, і поїзди заповнені більше, ніж в інші дні. Електричка рухалася з Лондона до Норфолка, під час підходу до станції в північній частині великого Лондона, на швидкості 100 миль (160 км) останній вагон зірвався з рейок, потягнув за собою інші три вагони й вилетів на залюднений перон. У результаті семеро загиблих і близько 60 важко травмованих.

Початкова версія про причину аварії — несправність стрілки на залізничному полотні. Саме на стрілці вагон зійшов із рейок. Перший огляд місця події показав: кріплення між рейками і стрілкою були відкручені. Відповідно до духу часу, насиченого загрозами терактів, відразу заговорили про злий задум. Але експерти вважають: кріплення могли розхитатися й самі по собі, через значний термін експлуатації. За твердженням Джона Арміта, виконавчого директора акціонерної компанії Railtrack, оператора залізничних колій Британії, стрілку перевіряли постійно, і нічого підозрілого за день до трагедії виявлено не було. Таку версію він озвучив наступного дня після аварії. А ще через день стало відомо, що обхідники запідозрили несправність стрілки ще за тиждень раніше, повідомили керівництво, але ніяких заходів вжито не було. Усі, хто має відношення до залізничного транспорту, від робітника до міністра, сьогодні заперечують свою вину. Яка справжня причина аварії — з’ясує слідство, розпочате того самого дня.

Аварія поїзда викликала в країні шок, супроводжуваний болючим запитанням: як могло трапитися таке знову? Треба сказати, що за останні п’ять років на британських залізницях сталося п’ять значних катастроф, у яких загинули 59 чоловік.

Безпека пасажирських перевезень уже понад три роки не сходить із порядку денного всіх політичних дискусій. На тлі висновків Єврокомісії про те, що британський транспорт і шляхи пересування в країні найгірші в Європі, остання аварія — лише кипляча олія на розпечену сковорідку, на якій «святкує» своє п’ятиліття при владі Лейбористська партія. Саме в останні півроку основні скандали зосередилися навколо міністерства транспорту та його керівника Стівена Байєрса. Лише за 24 години до аварії він дивом витримав неймовірний пресинг під час парламентських слухань, влаштований йому консерваторами, котрі домагаються відставки міністра через його невідповідність займаній посаді. За іронією долі, наступного дня він висловлював співчуття родичам загиблих і давав розпорядження про початок кримінального розслідування.

Слід сказати, що британців від їхніх побратимів за океаном усе-таки відрізняє рівень вдумливості. Вони завжди хочуть знати «чому», а не лише «як». І тому в цьому випадку відбуваються наполегливі пошуки причин аварії. Перша, легка й загальновідома, версія лежить на поверхні — загальне безладдя, майже хаос, що панує в усій транспортній системі Британії. Звідси вектор обурення відразу ж тягнеться до уряду лейбористів: партія, котра знаходиться при владі, відповідає за все, що відбувається в країні.

Не щастить лейбористам у транспортній справі — що правда, то правда. Обіцянки налагодити транспортну галузь, що кульгала вже тоді, були серед пріоритетів, завдяки яким вдалося перемогти на виборах 1997-го. Через чотири роки чергові передвиборні обіцянки виявилися скромнішими, бо транспортне здоров’я країни помітно погіршилося. Жоден із трьох значних членів партії, котрі побували на вершині транспортного міністерства, не подужали безліч проблем. Уряду Тоні Блера пішов шостий рік, а позитивних зрушень електорат не спостерігає. Тим прикріше, що величезна частина цього електорату користується приміськими електричками щодня.

Британія — батьківщина залізничного транспорту й батьківщина метро. Перший у світі залізничний маршрут — до речі, пасажирський — прокладено тут 1825 року. Тому залізнична система країни не лише найрозгалуженіша в Європі, а й досить «літня». Британська економіка сильно залежить як від вантажних, так і від пасажирських перевезень. Особливо це відчувається в Лондоні. Серед інших мегаполісів світу британська столиця вирізняється малою кількістю житлових багатоповерхівок, не кажучи вже про хмарочоси. Люди живуть переважно в особняках. Крім того, в процесі розростання Лондона в нього вливалися численні села й передмістя, стаючи окремими районами й околицями, що відчутно збільшувало місто територіально. Тому сьогодні в Лондоні без електричок життя практично неможливе.

Тим більше ніхто не буде сперечатися, що залізничний транспорт, проте, залишається найбезпечнішим порівняно з іншими видами. Якщо з 1988 року в аваріях на британській залізниці загинули 110 чоловік, то кількість автомобільних жертв за цей період досягла 45 тисяч. Також ніхто не заперечить, що навантаження на електрички збільшуються рік у рік, особливо в столиці, де чисельність населення стрімко зростає.

До речі, саме погіршення умов пасажирських перевезень змусило дуже багатьох британців змінити місце роботи, рід занять, опанувати новий фах. Втомившись від постійних збоїв у розкладі, втрачаючи по чотири години на тиждень у чеканнях поїздів на платформах, люди почали останніми роками шукати роботу ближче до дому. Одне з недавніх інтернет-досліджень показало: бізнес країни недоотримає 5 млрд. фунтів на рік, якщо кожна фірма втрачатиме по 250 годин на рік від затримок на транспорті.

Що говорить влада? Те, що зазвичай: безліч транспортних проблем — спадщина, яка дісталася їм від консерваторів. І що за п’ять років виправити «занедбане» за попередні 18 років господарство неможливо. У чомусь вони праві, але переважно лукавлять. Щось за п’ять років можна було все-таки виправити. Користувачі електричок, приміром, переконані: сьогодні їздити стало набагато гірше, головним чином «стресовіше», ніж чотири року тому. При цьому вони скаржаться не лише на перебої в розкладі, а й на стан поїздів, невигадливий сервіс, на підвищення цін за проїзд. Але тут лейбористи, а разом із ними й багато експертів, кивають у бік приватизації.

Річ у тому, що уряд консерваторів під керівництвом Джона Мейджора, продовжуючи справу «великого приватизатора» Маргарет Тетчер, на початку 1997 року поклав кінець існуванню державних залізниць Великобританії. Усі залізничні колії й сигнальне устаткування були об’єднані та продані на фондовому ринку як компанія Railtrack, а експлуатацію рухомого складу у вигляді франчайзингу було розподілено між понад двома десятками приватних компаній. У травні 1997-го Мейджор і його партія програють вибори, а переможці-лейбористи починають втішатися принадами приватизованих залізниць. На жаль, уже через чотири місяці відбувається перша для «нових» лейбористів аварія.

Противники приватизації залізниць наполягають на тому, що саме приватний власник найменше думає про якість перевезень, а найбільше — про прибуток. Тому, мовляв, і поточний ремонт рейкових шляхів, стрілок, семафорів, поїздів та іншого устаткування відбувається не вчасно й, головне, неякісно, адже головна мета приватного власника — економія коштів. Саме розслідування останніх днів вияскравило неафішовані деталі залізничної «кухні». Що, природно, мало ефект, і первинна емоційна версія про теракт-вандалізм-саботаж поступилася місцем дискусіям про стандарти та якість поточних перевірок і ремонтних робіт.

По-перше, керівники транспортної профспілки заявили, що неодноразово попереджали менеджмент компанії Railtrack про те, що саме в районі станції, де сталася аварія, спостерігаються часті повені й помітна зношеність металу на шляхах. Слідство лише підтвердило: це — не марні вигадки.

По-друге, стало відомо, що компанія Railtrack найняла для обслуговування залізничного полотна інженерну фірму Jarvis і уклала з нею контракт, за яким надавалася підвищена оплата за дострокове завершення поточних ремонтних робіт, а також за запобігання закриттю деяких ділянок. З’ясувалося також: ця сама інженерна фірма наймала на тимчасові роботи робітників, котрі найчастіше не мали не лише потрібної освіти та кваліфікації, а й права на обстеження шляхів, не кажучи вже про наявність робочого сертифіката безпеки. Тимчасовий персонал набирався субпідрядниками прямо в пабах або в барах, і нерідко студенти, заїжджі мандрівники, інший неангломовний контингент виходили перевіряти стан залізничного полотна, маючи не більш як два дні підготовки. Ця новина загрожує переростити в національний скандал.

Розслідування причин аварії продовжується, але вже сьогодні зрозуміло: винні якщо не в усьому, то багато в чому — звичайні халатність і недбалість. Оглядачі вважають, що компанія Railtrack навряд чи відбудеться «легким переляком». Хоча... Як знати. Взаємини лейбористів із бізнесом так само суперечливі, як і різноманітні. Електорат, звісно, дуже важливий, особливо в часи передвиборної гонки. Але в проміжках між виборами політика змушена дружити з економікою, яка і є ті самі гроші.

Компанії Railtrack, навіть якщо вона вціліє, не уникнути чергових фінансових труднощів. Минулого квітня вона одержала 15 млрд. фунтів на ремонт і відновлення залізничної інфрастуктури. Це виявилося на 50% більше, ніж за весь попередній п’ятирічний період. Але вже через місяць компанія отямилася, вирішила, що недорахувала, і попросила ще 3,5 млрд. фунтів. Важко сказати, у скільки обійдеться залізничному оператору остання аварія — від ремонту до страхових виплат. Попередня «коштувала» понад 700 млн. фунтів...

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №22-23, 15 червня-21 червня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво