СМЕРТЬ НА ІМ’Я ГОРІЛКА ЧИ ЗНАЮТЬ ДЕПУТАТИ Й ЧИНОВНИКИ, ЩО КОЖНОГО ДНЯ 26 ЧОЛОВІК В УКРАЇНІ ПОМИРАЄ ВІД ВЖИВАННЯ НЕЯКІСНОГО АЛКОГОЛЮ? - Економіка - dt.ua

СМЕРТЬ НА ІМ’Я ГОРІЛКА ЧИ ЗНАЮТЬ ДЕПУТАТИ Й ЧИНОВНИКИ, ЩО КОЖНОГО ДНЯ 26 ЧОЛОВІК В УКРАЇНІ ПОМИРАЄ ВІД ВЖИВАННЯ НЕЯКІСНОГО АЛКОГОЛЮ?

3 жовтня, 2003, 00:00 Роздрукувати Випуск №38, 3 жовтня-10 жовтня

Чи замислювався хтось над питанням: скільки горілки випивають наші співгромадяни за рік? Звісно, статистичні дані є, але вони дуже приблизні — точних цифр не знає ніхто...

Чи замислювався хтось над питанням: скільки горілки випивають наші співгромадяни за рік? Звісно, статистичні дані є, але вони дуже приблизні — точних цифр не знає ніхто. З однієї простої причини: понад половину (за словами Президента України Леоніда Кучми — 60%) вітчизняної горілки випускається нелегально. А за даними експертів СОВАТ, 2002 року питома вага нелегального виробництва лікеро-горілчаної продукції становила близько 70%.

Спільні оцінки різноманітних статистичних служб та експертів свідчать: загальний обсяг легального й тіньового ринку лікеро-горілчаних виробів сягає 30—35 млн. декалітрів (дал) на рік. Простий підрахунок показує: нелегального алкоголю в нашій країні виготовляють щороку близько 20 млн. дал. У більшості випадків така горілка дуже низької якості.

Торік від уживання неякісного й фальсифікованого алкоголю, за офіційними даними, в Україні померло понад 10 тис. чоловік (для порівняння — у США 160 чоловік). А либонь не завжди діагноз констатує, що смерть настала від прийому сурогату. Летальний результат може викликати й зупинка серця, й інсульт, і цироз печінки — усі ці хвороби прямо пов’язані з уживанням алкоголю. До всього іншого, родичі померлого від алкоголю намагаються уникнути розголосу такого діагнозу з моральних міркувань. 1993 року в Сумах провели дослідження, яке показало, що шоста частина всіх померлих із діагнозом «серцево-судинне захворювання» мала на момент смерті алкоголь у крові, а в 9% чоловіків і 2% жінок в організмі виявили його смертельну дозу. Ясна річ, Суми — не виняток, і можна впевнено говорити, що й в інших регіонах України спостерігається аналогічна картина.

10 тис. чоловік — це багато чи мало? Протягом року в нашій країні в дорожньо-транспортних пригодах гине близько трьох тис. чоловік, тоне ледь більше тисячі. Тобто неякісний алкоголь забирає утричі більше життів, ніж аварії на дорогах, і в 10 разів більше, ніж необережна поведінка на воді.

Тіньова горілка б’є, головним чином, по бідному населенню. Ситуація така, що показники смертності через уживання неякісного спиртного збільшуються від столиці до менш благополучних у матеріальному плані регіонів. Одна з причин цього — рівень доходів населення й ціни на міцні напої. Одні з найвищих заробітків — у жителів Києва й Харкова, відповідно вони найбільш захищені від купування й уживання фальсифікованого спиртного. А найбільш загрозлива ситуація склалася в Луганській області. Масове безробіття й низькі доходи сприяють тому, що жителі цього регіону шукають розради в спиртному і, ясна річ, купують найдешевшу горілку — на хорошу просто бракує грошей.

Звідки ж береться фальсифікована горілка? Джерел два. Перше — це підпільні виробники сурогату. Виробництво фальсифікату дуже просте. Береться спирт найнижчої якості, зазвичай мелясовий; вода — у найкращому випадку дистильована, у найгіршому — звичайна водопровідна. Усе це перемішується в певній пропорції та розливається в пляшки, які спритні «підприємці» закуповують на пунктах прийому склопосуду. Пробки виготовляються з жерсті за допомогою спеціального верстата, який можна замовити на будь-якому заводі за ящик горілки, як і закатні машинки. Етикетки штампують на кольоровому принтері або купують на дрібних лікеро-горілчаних заводах просто на прохідній, теж, відповідно, за дві-три пляшки горілки. Готовий «продукт» розвозять на оптові ринки, у дрібні магазини, кіоски тощо. Звідти весь цей товар потрапляє до кінцевого споживача.

Проте є ще один великий сегмент підпільних виробників алкоголю. Ними є ліцензовані комерційні й державні підприємства — ті, що вдень виготовляють офіційну частину горілчаної продукції, а в третю зміну роблять те саме, але в обхід податкових органів. Ця продукція не відрізняється від легальної ні вмістом, ні зовнішнім оформленням, ні акцизними марками, купленими нелегально. А ось прибуток від цього незаконного бізнесу до державного бюджету не доходить, він осідає в кишенях виробників й оптовиків.

Вигода від підпільного горілчаного бізнесу в багато разів перевищує страх перед кримінальною відповідальністю — виробництво горілки не вимагає дорогих вкладень у вигляді сировини й устаткування і дає від 300 до 500 відсотків чистого прибутку. Як уже згадувалося, обсяг тіньового ринку в Україні на сьогоднішній день оцінюється в 20 млн. дал на рік. Це 400 млн. пляшок горілки. На базарах горілка підпільного розливу коштує не нижче чотирьох гривень, а собівартість однієї пляшки — від 80 коп. до гривні. Тож оборот нелегального горілчаного бізнесу нескладно підрахувати — він сягає майже півтора мільярда гривень за рік (за оцінкою ДПАУ — 1,3 млрд.).

До всього цього слід додати нелегальне виробництво спирту, чим багато дрібних виробників також не гребують. Обсяг цього тіньового обороту ніхто не береться визначити навіть приблизно, але фахівці говорять, що й ця цифра чималенька.

Звіти свідчать, що нелегальне виробництво алкоголю рік у рік стрімко зростає. Ось лише невеличка статистика, надана податковою міліцією ДПАУ. 2002 року співробітники цієї служби ліквідували 824 підпільних цехи з виробництва різноманітних товарів і продукції, із них 368 (майже 45%) займалися виробництвом сурогатного алкоголю. У результаті проведеної того ж року операції «Спирт» із незаконного обороту вилучено 685 тисяч літрів спирту й лікеро-горілчаної продукції на 4 млн. гривень. Але, як говорять самі податківці, це крапля в морі. Хоча названі цифри порівняно з попередніми роками на порядок більші.

На початку 2003 року на виконання указу Президента України «Про заходи щодо введення державної монополії в сфері контролю над виробництвом і оборотом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» і за розпорядженням голови ДПАУ, підрозділи податкової міліції розпочали спецоперацію «Акциз». У результаті оперативних заходів у рамках операції лише за місяць поточного року податківці:

— перевірили близько 3 тис. суб’єктів підприємництва. У більшої частини встановлено порушення податкового законодавства, за цими фактами порушено 316 кримінальних справ;

— виявили 85 підпільних цехів, що виготовляють нелегальну продукцію, із них 50 — виготовляють алкоголь;

— вилучили товарів на суму понад 12 млн. гривень, зокрема «лівої» алкогольної продукції на 4,3 млн.

У податківців є багато запитань. Хто контролює обсяги виробництва, реалізацію, імпорт, експорт і видачу ліцензій? Кому вигідно, щоб вітчизняна горілчана галузь зазнавала тяжких матеріальних збитків? І, найголовніше, куди йдуть усі ці мільярди неврахованих гривень, у чию кишеню? Чи не використовуються ці гроші для фінансування організованої злочинності? Адже зрозуміло, що для виробництва нелегального алкоголю потрібен не один працівник: самі виробники, водії, охорона, підсобні робітники... Потрібен і хороший «дах» із впливових людей.

З усіх порушених кримінальних справ, винесенням серйозних судових вироків закінчуються одиниці, найчастіше просто конфіскують товар і штрафують. А виробництво фальсифікату процвітає собі, попри всі методи боротьби, укази Президента тощо.

На сьогоднішній день лідерами виробництва «тіньового» алкоголю є Автономна Республіка Крим, Донецька, Кіровоградська й Харківська області. За останні кілька років позиції виробників нелегального алкоголю на вітчизняному ринку посилилися. З цієї причини легальні підприємства знижують виробництво, не маючи змоги конкурувати в ціновій політиці з підпільниками. Тільки за останній рік законослухняні виробники алкоголю втратили близько п’ятої частини українського ринку. Як сказав на своїй прес-конференції головний економіст концерну «Укрспирт» Володимир Маховка, «у нас вистачає різноманітних ресурсів — сировини, тари, виробничих потужностей — для нарощування обсягів виробництва, але цьому заважає «тіньове» виробництво горілчаних виробів, із якими легальні виробники не можуть конкурувати, оскільки собівартість легальної продукції вища, ніж кінцева ціна нелегальної». На його думку, на діяльність законослухняних виробників алкоголю негативно впливає «погане адміністрування в частині боротьби відповідних органів із нелегальними виробниками алкогольної продукції та її продавцями, тобто слабкий контроль над виробництвом і реалізацією алкоголю».

Єдиний ухвалений нинішнього року закон про підвищення мінімальної ціни на горілку до 6 грн. 24 коп. мало чим допоможе. За визнанням більшості фахівців, хороша горілка не може коштувати менше семи гривень, це її мінімальна ціна. Уся продукція нижче цього цінового порога — явний «лівак».

Звідки ж виробники фальсифікату беруть спирт для своєї продукції? Адже всі спиртові заводи перебувають у державній власності. Пояснення дуже просте. Ставка акцизу на спирт, який іде на виробництво алкогольних виробів, становить 16 гривень за дал. Ця сума робить підпільне виробництво горілки просто невигідним. А коли спирт купується для виробництва, приміром, мийних засобів або лікарських препаратів, то ставка акцизного збору становить уже менше однієї гривні за дал. Ось і користуються горілчані барони цими «дірками» в законодавстві — беруть спирт нібито для виробництва ліків, а насправді використовують його для незаконного виробництва міцних спиртних напоїв, зокрема горілки, яка в більшості випадків якщо й не шкідлива, то дуже низької якості. Та й у бюджет кошти від продажу цього фальсифікату не надходять. Маючи монополію на виробництво спирту, держава, через огріхи в законодавстві, не спроможна «знеструмити» підпільне виробництво горілки.

Для ліквідації тіньового ринку горілки слід скасувати пільгові ставки акцизного збору на придбання чистого спирту для окремих галузей. Супротивники цього кроку вдаються до популярного, на перший погляд, аргументу: у цьому разі підніметься ціна на ліки, ціна на розчинники, парфумерію... Так, безумовно. Але завдяки додатковим доходам (понад мільярд гривень), які надійдуть у бюджет, можна буде просто виділяти цільові субсидії для лікарської промисловості. На що, за підрахунками фахівців, цілком вистачить 50 млн. гривень на рік. При цьому держава щороку одержуватиме в 20 разів більше. Тож усі балачки про те, що в разі підвищення акцизних зборів на спирт постраждає рядовий споживач — не більше ніж вигадка. Лобісти піклуються про власні доходи, а не про кишеню пересічного українця.

Скільки ж іще наших співгромадян повинно померти від неякісної та фальшивої горілки, щоб наші законодавці все-таки серйозно взялися за боротьбу з фальсифікаторами?

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №34, 14 вересня-20 вересня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво