Скромний успіх задля уникнення провалу, або СОТ після Гонконгу - Економіка - dt.ua

Скромний успіх задля уникнення провалу, або СОТ після Гонконгу

29 грудня, 2005, 00:00 Роздрукувати Випуск №51, 29 грудня-13 січня

Шоста міністерська конференція Світової організації торгівлі (СОТ) проходила в грудні у Гонконгу,...

Шоста міністерська конференція Світової організації торгівлі (СОТ) проходила в грудні у Гонконгу, тривала рівно шість днів, і лише в останню ніч ціною неймовірних зусиль було досягнуто слабкого, але все ж таки компромісу. Зібравшись з духом і здоровим глуздом, представники 150 країн, які входять до СОТ, підписали підсумковий документ. Зміст якого вказує на досить скромний успіх, котрий, однак, дав можливість не повторити сумний досвід саміту СОТ у мексиканському Канкуні 2003 року, що завершився цілковитою поразкою. Тоді країни — члени СОТ так і не змогли домовитися щодо принципів лібералізації світової торгівлі.

Результати грудневого саміту в Гонконгу показали, що СОТ і надалі буде затребуваною як єдиний інструмент регулювання світової торгівлі. Незважаючи на всі суперечності.

Цікаво, що зустрічі у Гонконгу багато експертів пророкували сумний фінал. І не тільки вони. Після двох раундів торгових переговорів, які відбулися у жовтні, сам генеральний директор СОТ Паскаль Ламі змушений був заявити про загрозу зриву грудневого саміту СОТ. З тієї причини, що країни, які розвиваються, із групи 20-ти на чолі з Бразилією так і не змогли домовитися з представниками США і Євросоюзу про зниження останніми державних субсидій своїм сільгоспвиробникам. А без врегулювання цього питання країни, які розвиваються, не хотіли продовжувати дискусії з усієї тематики глобального раунду торгових переговорів, які розпочалися у Досі в 2001 році.

Нагадаємо, що саме саміт СОТ у столиці Катару Досі започаткував переговори про лібералізацію світової торгівлі. Відповідно до ухваленого тоді Порядку розвитку, підписання Всесвітньої торгової угоди мало завершитися до кінця 2004-го. Проте після проміжного саміту СОТ у мексиканському Канкуні у вересні 2003 року, який не приніс бажаних переговорних результатів, завершення поточного «Доха-раунду» вирішили перенести на кінець 2005-го. Однак необхідні узгодження взаємних поступок, як і раніше, зривалися.

США першими спробували врятувати «обличчя» СОТ і за два місяці до Гонконгу запропонували знизити обсяг сільгоспсубсидій на 60% протягом п’яти років, однак лише в тому випадку, якщо Євросоюз знизить свої субсидії на 80%. У відповідь 13 аграрних міністрів із ЄС, у тому числі з Франції, Австрії, Бельгії, Іспанії, відразу висловили свою незгоду. Незважаючи на те, що комісар ЄС з торгівлі Пітер Мандельсон зі свого боку привітав таку ідею і навіть готовий був підтримати її зустрічними пропозиціями. Не склалося. Більшість країн ЄС вирішили, що різке зниження тарифів на імпорт і скасування субсидій поставлять під загрозу величезну кількість робочих місць в аграрному секторі Євросоюзу.

Усе вказувало на те, що саміт СОТ у Гонконгу може повторити долю Канкуна.

І перші три дні його роботи справді не принесли якихось значних результатів. Учасники зустрічі завзято відкидали пропозиції один одного з ключових питань порядку денного: щодо скорочення фермерських субсидій і зниження імпортних мит на товари і послуги. Так, Бразилія та Індія наполягали, щоб Євросоюз припинив субсидування своїх фермерів з 2010 року, а індустріально розвинені країни вимагали від тих, які розвиваються, чітко розроблених пропозицій щодо ввізних мит на промислові товари і послуги.

Компроміс щодо нового проекту угоди про вільну торгівлю узагалі не вимальовувався. Учасники саміту декларували, що хочуть допомогти найбіднішим країнам збільшити обсяг експорту продукції аграрного сектора, але як це зробити, не зашкодивши власним торговим інтересам, не знали. Зрештою, Пітер Мандельсон зізнавався журналістам, що поки немає «серйозних, конструктивних пропозицій, які б допомогли членам СОТ дійти згоди», а окремі пропозиції стосовно сільського господарства «просто абсурдні».

Якщо Євросоюз уперто не погоджувався на скасування субсидій своїм сільгоспвиробникам, то США відмовлялися припинити субсидування американських виробників бавовни. Тому в Гонконгу американська бавовняна індустрія опинилася під вогнем критики з боку африканських виробників. Такі країни, як Бенін, Буркіна-Фасо, Малі і Чад, стверджували, що їхні фермери не в змозі конкурувати з низькими цінами американських виробників, оскільки щоразу при падінні цін на бавовну США збільшують розмір бавовняних субсидій. Тільки торік американські бавовнороби одержали допомогу з рідного бюджету в розмірі 4,2 млрд. дол. Члени делегацій з африканських країн навіть пригрозили залишити переговори, якщо не буде зрушень в обговоренні питання про субсидії американським виробникам бавовни. І поки Роб Портмен, торговий представник США, запевняв учасників гонконгівської конференції, що США зроблять максимум можливого, щоб полегшити доступ на бавовняні ринки всім бажаючим країнам, 30 членів Конгресу надіслали на адресу саміту листа про те, що акцентування уваги на бавовняному питанні «підриває довіру до СОТ як до інструменту глобальних змін».

Однак саме у сфері бавовняних субсидій відбувся один з небагатьох проривів конференції в Гонконгу. У підсумковому документі йдеться, що вже з 2006 року субсидії для виробників бавовни буде скасовано взагалі. Зокрема, для США це означає, що їхні ринки будуть тепер відкриті для ввезення бавовни із Західної Африки. Водночас США відмовилися скасувати імпортні тарифи на текстиль із Камбоджі і Бангладеш, мотивуючи тим, що ціни на нього і так майже демпінгові.

Ще одним серед скромних успіхів Гонконгу експерти вважають ухвалений пакет заходів допомоги найбіднішим країнам. Крім обіцяного багатими державами технічного сприяння, до пакета увійшла угода, за якою розвинені країни з 2008 року зобов’язуються надати вільний доступ на свої ринки (без квот і обмежувальних мит) для 97% товарів, експортованих з країн, що розвиваються. Ця угода є саме тим необхідним «пряником», який дасть можливість бідним і найбіднішим країнам відчути суттєву вигоду від свого членства в СОТ.

Головну ж компромісну угоду саміту СОТ у Гонконгу було прийнято буквально в останню добу. На думку оглядачів, вона допомогла уникнути кризи в організації, але не вирішила гострих проблем, які стоять перед СОТ. Проте в справі лібералізації світової торгівлі це великий крок уперед. Навіть незважаючи на те, що цей крок буде зроблений не сьогодні-завтра, адже час Х уже узгоджено і зафіксовано у міжнародному документі.

Отже, Європейський Союз, опинившись під потужним тиском з боку США і нових індустріальних гігантів — Бразилії й Індії, погодився скасувати субсидії своїм фермерам. Але не з 2010 року, як того вимагали Бразилія, Аргентина і Мексика, а лише з 2013-го.

До останнього моменту узгодження підсумкової декларації існувала небезпека, що принципову згоду з боку ЄС заблокує Франція, котра за рахунок бюджету Євросоюзу надає своїм фермерам найбільшу фінансову підтримку у світі. Не відкидаючи можливості скасування сільгоспсубсидій загалом, вона категорично заперечувала проти будь-яких конкретних дат.

Ще в жовтні, коли комісар ЄС Пітер Мандельсон активно відгукнувся на ініціативу США про зниження фермерських субсидій і імпортних тарифів, Париж безцеремонно спинив його, указавши на наявність «червоної лінії», за яку комісару ЄС заходити не слід. І британець Мандельсон, наступивши на горло власній пісні, змушений був відстоювати корпоративні інтереси усього Євросоюзу.

Водночас інші важливі і потрібні кроки на саміті СОТ у Гонконгу не вдалося ні зробити, ні навіть запланувати: зниження імпортних тарифів на промислові товари і лібералізація ринку послуг залишилися без відповіді. Хоча в підсумковій декларації записано, що всі питання, які залишилися, країни — члени СОТ мають узгодити до 30 квітня 2006 року, тобто до чергового раунду торгових переговорів, який відбудеться в женевській штаб-квартирі СОТ. Де саме проходитиме наступна Міністерська конференція СОТ, поки що невідомо. Ясно тільки, що це буде 2007 рік (можливо, квітень), оскільки міністри країн-учасниць збираються на саміти СОТ кожні два роки.

Не секрет, що на вибір місця для наступної Міністерської конференції СОТ вплинуть антиглобалісти, виступи яких щороку стають дедалі організованішими й агресивнішими. От і в Гонконгу відносно мирні демонстрації протесту переросли у жорстокі вуличні бої з поліцією. Основну масу маніфестантів становили південнокорейські фермери і робітники-іммігранти з Індонезії та Філіппін. Спочатку вони стрясали місто оглушливою грою на барабанах і масовим виконанням буддистського ритуалу з опусканням на коліна під час ходи притихлими вулицями. Потім улаштували лежачий страйк, а в останні дні саміту навіть спробували штурмувати Виставковий центр, де засідали делегати конференції. За даними правоохоронних органів, у маніфестаціях взяли участь близько 10 тис. осіб, 900 із них були затримані за заворушення, ще 100 постраждали в боях із поліцією. Поліція, до речі, змушена була застосувати сльозогінний газ і водомети.

Демонстранти були озброєні не лише палицями, камінням і мотузками. Над колонами майоріли транспаранти з гаслами «Краще ніякої угоди, ніж погана!». Величезна кількість народу скандувала «Розвитку — так, СОТ — ні!».

Не тільки маніфестанти продемонстрували свою нелюбов до міжнародної торгової організації. Доброчинні організації світу, які пильно стежать за Міністерською конференцією СОТ, висловили невдоволення її підсумками. Одна з найбільших у світі, британська Oxfam, назвала результати зустрічі «зрадою обіцянок». На думку іншої великої організації, Christian Aid, скасування експортних субсидій — крок уперед, але незначний. Оскільки експортні субсидії — це усього лише 5% від усіх субсидій, які виплачують європейським фермерам.

Насправді державні субсидії — один із видів протекціонізму, що неприродним шляхом підвищує конкурентоспроможність виробників з багатих країн. Субсидії не тільки суперечать правилам вільної торгівлі і ринкової економіки, вони ще й закріплюють подвійні стандарти усередині самої торгової організації, ділять її членів на «бідних» і «багатих». Такий поділ існує навіть у процедурі вступу до СОТ. Під час саміту в Гонконгу 150-м членом СОТ стало Королівство Тонга (населення — 112 тис. чоловік, ВВП — близько 250 млн. дол., дохід на людину — 2300 дол. на рік). На думку експертів із Oxfam, умови, на яких Тонга приєдналася до СОТ, є «найгіршими з можливих». Тонга не зможе, наприклад, установлювати розмір увізних мит вище 20% від вартості товару. А саме ці кошти йдуть на освіту і соціальні потреби. (Для порівняння, у США мито на імпорт яловичини становить — 350%, у ЄС на цукор — 300%). Причому на таких жорстких умовах прийняття Тонга до СОТ наполягали саме Європа і США.

Кожна країна вирішує сама для себе, навіщо їй потрібна СОТ і чи потрібна взагалі. Щоправда, за багато років ніхто з її членів (а їх на сьогодні вже 150) не вийшов з організації. Причому прагнуть туди не тільки бідні і нерозвинені, а й цілком благополучні і багаті. Так, у листопаді 149-м членом СОТ (після закінчення 12 років переговорів) стала Саудівська Аравія, найбільший експортер нафти у світі. Цій мусульманській країні доведеться відмовитися від протекціонізму і відкрити свої ринки для всіх членів СОТ, включно з бойкотованим нею Ізраїлем. Але найбільше саудівська влада стурбована тим, що рано чи пізно вона змушена буде скасувати обмеження на імпорт алкоголю і свинини. І навіть такі жорсткі умови не зупинили країну у прагненні до головного «пряника» СОТ — вільної торгівлі на ринках 150 держав...

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №35, 21 вересня-27 вересня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво