«ШВИДКО» MCDONALD’S — НЕ ТОВАРИШ НА РИНКУ FAST-FOOD ТІСНІШАЄ, ТА БАЖАЮЧИХ ЙТИ З ЦЕНТРУ СТОЛИЦІ НЕБАГАТО

Вітчизняний ринок швидкого харчування, або, як нині заведено його називати fast-food, почав формуватися років сім тому, коли в Україну прийшов перший зарубіжний оператор зі світовим ім’ям — McDonald’s. І хоча в останні два роки він швидко зростав, усе ж заповнився лише на 40%. Аналітики оцінюють річні обсяги цього ринку в 600 мільйонів гривень і стверджують, що всі ніші на ньому будуть зайняті лише років через п’ятнадцять. Тож наразі є простір для дій передусім національним компаніям. І вони з’являються, як гриби після дощу: «Два гусі», «Швидко», «Домашня кухня», «Пузата хата», «Три товстуни»...

Ще років 13—15 тому пересічний український споживач, опинившись за стінами рідного дому, не переймався проблемою, де б йому пообідати. Потужна мережа «Общепита» густо обплутувала не лише республіку, а одну шосту планети, пропонуючи не надто вишукане, зате доступне за ціною меню. Про цю доступність мільйони людей пам’ятають й нині, та не всі з них згадують, власне, про саме меню, коронною стравою якого була «хлібна» котлета. «Делікатес» розвалювався при першому ж дотику погано вимитої алюмінієвої виделки, в якої не завжди були всі зубці.

Інша картина сьогодні. Якщо в кишені є гривень 10—15 (саме стільки в середньому коштує обід у системі швидкого харчування), зробити вибір нелегко. У потенційного клієнта просто очі розбігаються від заманливих пропозицій іноземних та вітчизняних ресторанів, кафе, забігайлівок.

— Особливо багатий вибір мають кияни і гості столиці, — каже заступник начальника Головного управління споживчого ринку і торгівлі міськдержадміністрації Василь Пілявоз. — У нас працює 118 закладів швидкого харчування на десять із половиною тисяч посадкових місць. А загалом у Києві 2370 об’єктів ресторанного господарювання, які одночасно можуть обслуговувати майже 138 тисяч відвідувачів. Таких потужностей цілком досить. А якщо мережу розвивати, то це слід робити переважно на масивах. У центрі таким закладам уже тісно.

Однак, схоже, самі суб’єкти господарювання на ринку fast-food до цієї думки не надто дослухаються (донедавна вони навіть не погоджували з управлінням торгівлі дозволи на відкриття нових точок). Тож більшість ресторанчиків розташовані в центрі міста або в крайньому разі на перетині потужних пасажиропотоків. Однак цю стратегію їм таки доведеться змінювати, якщо збираються завойовувати дедалі ширше коло клієнтів. До того ж периферія має свої переваги: там не тільки менше конкурентів, але й дешевша оренда. Та все ж маркетологи не радять поспішати на околиці. Вони вважають, що ресторани швидкого харчування на масивах стануть прибутковими лише тоді, коли тамтешні мешканці регулярно в них обідатимуть. А поки що до цього ще далеко, то ж доводиться операторам ринку fast-food відвойовувати відвідувачів у конкурентів.

Робить це кожен по-своєму, надаючи вітчизняному ринку швидкого харчування специфічних рис. Досягають цього за рахунок розширення традиційного меню. Звичайний набір (бутерброди, картопля фрі, кока-кола) доповнюють гарячими стравами, закусками, салатами, різноманітними тістечками. Причому асортимент щоразу урізноманітнюється і досить часто змінюється. Клієнт стає все перебірливішим і, щоб задовольнити його бажання не просто пообідати дешево і швидко, а ще й із користю для здоров’я, доводиться відкривати власні кухні. Це також відмінність українського фаст-фуду від класичного, де, як правило, лише розігрівають напівфабрикати. В усьому іншому наше громадське харчування схоже чи намагається бути схожим на традиційне: швидке і якісне обслуговування, невисокі ціни, в меню не менше 10—15 страв.

Основним конкурентом для більшості операторів ринку швидкого харчування вважається McDonald’s. За різними оцінками його частка становить від 16 до 19%. Із не надто широким асортиментом страв, компанія приваблює клієнтів хорошим сервісом, вмінням організувати відпочинок дітей. Дещо з цього американського арсеналу переймають ресторани мережі «Мак Смак», «Ростікс». Однак чи не найамбіційніші цілі поставила перед собою компанія «Швидко». Нещодавно вона оприлюднила плани на найближче майбутнє. Займаючи 8% на столичному ринку швидкого харчування, вона прагне наростити тут свою присутність. Завдяки нещодавно отриманій інвестиції в 3 мільйони доларів, «Швидко» збирається до 2007 року розширити мережу своїх закладів до 33. Нині їх лише вісім з річним товарообігом трохи більше 13 мільйонів гривень. Із усього видно, підготовка до експансії на ринок велася заздалегідь. Не дарма ж новий генеральний директор компанії Желько Марчек ще зовсім недавно був керівником операційного відділу McDonald’s. Змінюються й пріоритети компанії — наступний об’єкт швидкого харчування «Швидко» вже буде розташовано не в підземних торговельних центрах, а в окремій споруді. Передбачається також збільшення самих залів до 90—150 посадкових місць.

Щоправда, наразі плани цього оператора не поширюються за межі столиці. Зате вони є в компанії «Два гусі», котра вже має чотири ресторани в Києві та два у Дніпропетровську і відкриє ще десять нинішнього року. Причому в різних містах України: Донецьку, Харкові, Одесі, Луганську. Керівництво оператора має й далекосяжні плани: вихід на російський і західноєвропейський ринки. Пропонуючи різноманітне меню (від салатів до гарячих блюд), «Два гусі» завойовуватимуть міжнародний простір національними українськими стравами, не забуваючи, однак, про місцеві традиції.

Та все ж поки що більшість вітчизняних операторів на ринку швидкого харчування свої перспективи пов’язує з Україною. Не бачать у сьогоднішньому перетині кордону особливого сенсу. Адже маркетологи стверджують, що навіть за активної конкуренції вітчизняних і зарубіжних фірм (приміром, очікується вихід на український ринок «Российской кухни», BasKin Robbins) ще років три боротьба не буде надто жорсткою. Зазвичай вона розпочинається лише тоді, коли ринок заповнюється відсотків на 80—85. У тих умовах виживатимуть компанії, чий бренд вигідно відрізнятиметься від конкурентів. От тоді й побачимо, хто й чого вартий…