СХЕМА... Як 30 тисяч боргу біржі «заарештували» 13 мільйонів її клієнта

Побувавши 1998 року на біржах Міннеаполіса й Чикаго та прослухавши там курс лекцій, я впевнився: біржа — еталон чіткості та прозорості розрахунків. Адже для неї довіра клієнтів, мабуть, має більше значення, ніж для банку. Признаюся, ознайомившись із історією арештів рахунку Української міжнародної фондової біржі (УМФБ), був шокований уже тим, що структура з таким високим статусом може дозволити собі бути в боржниках перед фізичною особою — суб’єктом підприємницької діяльності. Смішно сказати, через якихось 30 тис. гривень. Вона визнала за собою цей борг і допустила, щоб справа дійшла до суду, заарештували її рахунок, на якому знаходяться депозити клієнтів. Це ж крах довіри з усіма відповідними наслідками!

Анітрохи: Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку не відбирає в неї право на діяльність. Арешт рахунку? Справжня дрібничка — у тому ж Першому інвестиційному банку відкривається новий. Діяльність триває. А от клієнт, котрий довірив біржі гроші, схоже, попався. Випадково чи ні — вирішувати компетентним органам. А нас цікавить лише сама схема «полонення» грошей, яка, на нашу думку, вимальовується з цієї історії. Не хотілося б, щоб когось спіткала доля Рубежанського картонно-тарного комбінату, котрий минулого тижня офіційно оголосив через електронні та друковані ЗМІ про загрозу дефолту за кредитом ЄБРР. Ось такі наслідки спілкування з біржею.

Платіжка на село дідусеві

Копія платіжного доручення №168 на суму 13.000.000, 00 грн. Не щодня таку тримаєш у руках. Цим платіжним дорученням Українська міжнародна фондова біржа намагалася підтвердити свої щирі наміри 28 вересня 2004 року повернути гроші Рубежанському картонно-тарному комбінату (РКТК), сплачені підприємством як гарантійний внесок за право участі в біржових торгах. На зворотному боці «вирок»: «Повертається без виконання в зв’язку з отриманням постанови ВДВС Орджонікідзевського районного управління юстиції м. Харкова про арешт коштів на рахунку №2650832183 від 28.09.04 р.».

Печатки, підписи. Усе на місці. Один нюанс навів на сумніви в щирості УМФБ — у платіжному дорученні відсутня назва банку-отримувача грошей. Навряд чи операціоніст узагалі прийняв би неналежним чином підготовлений документ, тим паче не взяв би на себе відповідальність його виконувати. Тобто гроші за цією платіжкою в будь-якому разі відправлені не були б. Природно, виникло запитання: люди неохайно працюють чи в такий спосіб перестраховуються?

Передвиборна «приватизація»

УМФБ так і не повернула Рубежанському комбінату 13 млн. грн., які той перерахував на рахунок біржі як гарантійний (поворотний) депозит, як це передбачалося вимогами до учасників торгів з продажу 20% акцій РКТК. Пакет підприємства, котре має статус стратегічного, належав державі, але реалізовував їх аж ніяк не Фонд держмайна, а Українська державна акціонерна холдингова компанія «Укрпапірпром». Право «Укрпапірпрому» розпоряджатися пакетами акцій підприємств, переданими в його статутний фонд, не узгоджується ані з законами, ані з указами Президента. Утім, не вдаватимемося в деталі тієї частини схеми, що дозволила «Укрпапірпрому» з подачі ФДМ розпродавати неприватизовану державну власність. Скандалу, пов’язаному з «приватизацією» низки підприємств паперової галузі, ЗМІ приділили достатньо уваги. Адже кричущі порушення закону були предметом розгляду Спеціальної контрольної комісії ВР із питань приватизації. Але що вона могла тоді вдіяти, коли виконавча влада поводилася як спекулянт в державному секонд-хенді. Приклади всім відомі. Найгучніші з них: «Криворіжсталь», Криворізький залізорудний комбінат та інші підприємства «Укррудпрому», за якими угоди купівлі/продажу буде переглянуто. Принаймні це обіцяє нова влада.

Третій зайвий

До Рубежанського комбінату черга дійшла лише напередодні президентських виборів. Цілком можливо, це й стало для нього причиною додаткових випробувань. Принаймні на підприємстві вважають, що РКТК дозволили заплатити внесок за право участі в торгах «для обраних» лише для того, аби залишити не тільки без пакета, а й без грошей. Документи, які має редакція, на нашу думку, засвідчують: твердження виробничників не позбавлені логіки.

Небагато щасливчиків устигли вчасно прочитати в газеті «Дивіденди-інформ» повідомлення про проведення торгів 24.09.2004 р. Видання, зареєстроване лише за півтора місяця до торгів, опублікувало інформацію про захід за два дні до його проведення. Та й на офіційному сайті біржі повідомлення про продаж акцій РКТК з’явилося тільки після обіду в день, що передує торгам. А либонь для здобуття права стати учасником заходу, потрібно було встигнути перерахувати на рахунок біржі суму, достатню для придбання всього пакета акцій за стартовою ціною. Якби не дзвінок директора УМФБ, котрий 23 вересня повідомив, що для участі в торгах гроші потрібно встигнути переказати до 16-00, то РКТК принаймні зберіг би свої оборотні кошти. На жаль, гроші перерахувати встигли...

А ось потрапити на торги не вдалося. Ані генерального директора РКТК, ані інших представників комбінату на біржу не пустила охорона — підприємство було відсутнє в переліку покупців, від котрих отримано гарантійні внески. У згаданому списку значилися дві брокерські контори («моторошна конкуренція!»). Вони сплатили внесок менший, ніж РКТК. Одна з них — «Інвест-Консультант» — і порадувала свого замовника — ТОВ «Мегаком» — вигідним придбанням за 13,3 млн. грн. (гарантійний внесок 12,8 млн. було зараховано в рахунок оплати). РКТК на той момент був готовий заплатити вдвічі більшу суму. Про це в Фонді держмайна знали.

Того ж таки дня акції перепродали ТОВ «Фінвест», а 20 жовтня їхнім власником стала офшорка Richmon Commercial LTD, Британські Віргінські острови.

Віртуози схемотехніки

Просто класика української приватизації, але... Постає питання, кому й навіщо знадобився зайвий гравець? Повернімося до доленосного платіжного доручення №168 від 28 вересня. З’ясувалося, арешт на рахунок УМФБ був накладений у день проведення горезвісних торгів постановою судді Солом’янського району м. Києва Демидовської на забезпечення позову Ігоря Якімова про стягнення коштів у сумі 30,2 тис. грн. за 10 комп’ютерів. Для швидкого виконання постанови підприємцю Якімову довелося самостійно доставити його в ВДВС Орджонікідзевського РУЮ м. Харкова. (Не запитуйте, при чому тут Харків — відповіді немає.) Уже 28 вересня він повернувся до Києва з постановою державного виконавця Аргунової для Першого інвестиційного банку, де знаходиться рахунок біржі. Банк сприйняв цю постанову як залізну підставу для блокування рахунку, хоча відкрити виконавче провадження з примусового виконання постанови зовсім не означає арешт рахунку. І все-таки...

Через місяць позивач Якімов відмовився від свого позову, і 29 листопада суддя Демидовська скасувала своє попереднє рішення, яке спричинило блокування банківського рахунку відповідача. Усе? Гроші на свободі? Аж ніяк. З примхи долі чи злого заміру, але скасування арешту рахунку біржі суддею Демидовською збіглося з накладенням арешту на той самий рахунок за рішенням судді Господарського суду м.Києва. Підставою стали претензії до біржі з боку ВАТ «Харківміськгаз» (його рахунок також знаходиться в Першому інвестиційному банку) про стягнення 2 млн. грн. І немає ніякої гарантії, що це не початок черги солідних кредиторів, котрі по суті претендують на гроші картонного комбінату. Зауважте, суди в справі РКТК—УМФБ визнають незаперечне право Рубежанського комбінату на повернення коштів, але жоден із них не прийняв рішення про арешт рахунку біржі. При тому, що сума в даному разі «зависла» куди значніша.

Випадкова фіктивність?

Чи демонструє свої примхи пані випадковість, чи схема, змальована в статті, реально втілювалася в життя групою осіб і установ, котрі діють спільно, точно сказати нині ніхто не може. Це справа правоохоронних органів — розібратися, яким чином у біржових торгах могла брати участь фірма «Мегаком», що більш як за місяць до торгів повідомила офіційно про свою ліквідацію. Чи випадково те, що ліквідаційна комісія цієї фірми розташована за тією самою адресою (м. Київ, Московський пр., 6), що й Українська міжнародна фондова біржа, Перший інвестиційний банк, ТОВ «Фінвест». І чому в реєстраційних даних ТОВ «Мегаком» вказано телефон, який значиться за «Харківміськгазом». Нарешті, чому в позовній заяві пана Якімова значиться адреса київської квартири, чий власник геть-чисто відкидає навіть своє знайомство з Якімовим, тим паче якийсь стосунок до його житлоплощі...

Коментар

Василь Бородій,
прокурор Оболонського району м.Києва

— Справа Рубежанського КТК перебуває в стадії перевірки. Вивченням усіх його обставин займається міліція. За результатами, орієнтовно після 7 лютого, буде ухвалено рішення.

— Які можливі варіанти?

— Порушити кримінальну справу, якщо будуть підстави. Відмовити, якщо вони відсутні. Рекомендувати вирішувати в судовому порядку, якщо там є спір. Якщо виявляться ознаки складу злочину, тоді треба розслідувати, визначитися з мотивами тощо.

Віктор Петруненко,
адвокат РКТК

— Використання учасниками фінансових махінацій у своїх операціях штучних позовів, зокрема й до самих себе, не новина. А от залучення в таких схемах судової системи та свідома участь у них суддів — украй тривожне явище.

Довідка

(дані «Інтерфакс-Україна»)

РКТК розпочав роботу 1991 року, за останні шість років у його розвиток інвестовано майже 160 млн. грн. 2004 року комбінат збільшив обсяг виробництва на 17% порівняно з 2003 роком — до 340,99 млн. грн. Частка комбінату на українському ринку гофропродукції становить близько 30%. Експортні поставки здійснюються переважно до країн СНД і Балтії. Основним акціонером РКТК є Британська компанія Devid S.Smit.