Що написано пером... Підписуючи депозитний договір, не полінуйтеся його прочитати

Деякі фінансові установи варто відвідувати із увімкненим диктофоном, в іншому разі банкіри не несуть фінансової відповідальності за консультаційні прорахунки персоналу.

Досить часто, відвідуючи відділення банку, ми сподіваємося на кваліфіковане обслуговування, що, як мінімум, відповідає численним рекламним роликам фінансової установи. У телерекламі усмішливі розумні менеджери пропонують співвітчизникам «посмакувати» якогось нового банківського продукту на «золотих» умовах. У житті буває дещо інакше.

Річ у тім, що фінансові установи, як свідчить практика, не несуть практично жодної фінансової відповідальності за неякісну роботу свого менеджменту, а служби, вповноважені розглядати скарги, грають зазвичай на боці банку. «За непрофесіоналізм менеджерів своїм гаманцем відповідає клієнт» — саме таке рекламне гасло було б доречним для розміщення на фасадах деяких банків.

Відвідання банківської установи стало буденною дією. Найчастіше, переоформлюючи депозит або підписуючи банківську квитанцію, клієнт установи автоматом ставить автограф, беззастережно довіряючи персоналові банку й не дуже заглиблюючись у зміст підписаних пунктів договору.

Обравши для своїх особистих фінансових операцій один із великих банків ще торік, автор спочатку не ремствував на рівень обслуговування, консультації персоналу також тоді були на належному рівні. Фінансові неприємності почалися навесні цього року. Спочатку банк змінив умови обслуговування тарифного пакета, яким користувався клієнт. Ясна річ, зміни відбулися у бік погіршення як у плані щомісячної комісії, так і в розмірах відсоткового відрахування із зараховуваних на рахунок автора сум. Замість 0,5% комісії за зарахування коштів, отриманих безготівковим шляхом, одного чудового ранку банк у беззаперечному порядку списав уже 1% від суми.

На запитання, чому відділення банку не попереджає про зміну тарифів у бік збільшення, менеджер банку відповів, що такі повідомлення поки що не передбачені, а в майбутньому лише планується повідомляти клієнтам про нові через розсилання СМС.

Далі запитав менеджера банку про можливість оптимізації розрахунків шляхом переходу на інший тарифний пакет або ж про перехід на обслуговування в інший банк, ставки в якому за зарахування безготівки значно нижчі. По суті, менеджер відмовив автора від переходу на обслуговування в інший банк і, переоформивши тарифний пакет, запевнив, що у разі, коли на банківському рахунку буде в наявності певний незнижуваний залишок, клієнт банку отримає потрійний виграш.

По-перше, щомісячна комісія за користування рахунком стягуватися не буде.

По-друге, комісія за зарахування «безготівки» на рахунок не перевищуватиме 0,4% від зараховуваних сум.

По-третє, накопичувальний рахунок можна постійно поповнювати, при цьому на постійний залишок коштів, які перебувають на накопичувальному рахунку протягом розрахункового періоду, будуть нараховуватися вигідні відсотки в розмірі більш як 9% річних, тобто — що більша сума постійного залишку на накопичувальному рахунку протягом місяця, то більшою буде відсоткова винагорода.

Довіряючи одному з найбільших банків у країні, автор, на жаль, не вникав у підписувані документи і цілком покладався на достовірність консультацій менеджменту банку. Як виявилося, даремно. З трьох консультацій менеджменту дві виявилися неправильними.

У результаті за перший місяць перебування вагомої валютної суми на рахунку банку у квітні ц.р. автору було нараховано 0,27 цента відсоткової винагороди. Окрім того, за зарахування безготівкових коштів на рахунок у банку було стягнуто комісію в розмірі не 0,4%, а 0,75% від зарахованої суми.

Втративши гроші через неправильні консультації менеджменту, автор по телефону звернувся до менеджера обласного управління зазначеної фінансової установи. Протягом кількох хвилин менеджер обласного управління видав достовірну інформацію щодо розцінок і тарифів, пояснивши, що 0,4% за даним тарифом — це ще торішня інформація.

У результаті питання з «безготівкою» було вирішене шляхом переведення карткового рахунку в іншу фінансову установу, де розцінки виявилися більш лояльними.

На жаль, накопичувальний рахунок залишився в старому банку. Вважаючи втрату кількох десятків доларів несуттєвою, автор не порушував питання неякісних консультацій, а просто звернувся знову до «свого» відділення з проханням назвати точну дату, коли потрібно поповнити рахунок із тим, щоб обіцяний відсоток у розмірі понад 9% річних був нарешті виплачений, аби уникнути втрат принаймні у майбутньому.

Було явно помітно, що простеньке запитання завело кількох менеджерів залу в глухий кут. Порадившись, вони спочатку зазначили, що рахунок можна поповнювати першого числа кожного місяця, потім виправилися і заявили, що краще це зробити 31-го
числа, далі, підстраховуючись, поправилися ще раз, зауваживши, що коли рахунок буде поповнено 30-го числа, то це і буде гарантією повної виплати обіцяної відсоткової винагороди.

Досить солідна сума, як і порадив менеджмент, 30 травня ц.р. була розміщена в банку. А через місяць виявилося, що замість призначених для накопичувального вкладу більш як 9% річних автор одержить лише 0,1%. Річ у тім, що автор не був ознайомлений із періодом розрахункового рахунку (як з’ясувалося, початком періоду має бути передостанній робочий день місяця), протягом якого гроші мають перебувати на рахунку. Інший менеджер цього ж відділення банку протягом кількох хвилин надав необхідну консультаційну допомогу, однак було вже запізно.

Незнижуваний залишок перебував на рахунку з 30 травня 2008 року, а мав перебувати з 29 травня 2008 року, тобто через прострочення з поповненням рахунку в один день (унаслідок неправильних консультацій менеджменту) клієнт банку втратив близько 200 у.о. (не рахуючи сум, втрачених раніше), тобто місячну відсоткову винагороду. Банк 32 дні користувався чималою валютною сумою, сплативши при цьому замість обіцяних менеджментом 9% за вкладом усього 0,1% річних, що рівно в 90 разів менше від очікуваного. Слід зауважити: кошти було знято з рахунку в іншому банку.

Цікаво й те, що дата, визначальна для нарахування відсотків за накопичувальним рахунком, щомісяця змінюється, вона може припадати і на 30-те, і на 26-те число залежно від робочого графіка фінансової установи в конкретному місяці.

За ідеєю, слід було б сповіщати про це кожного клієнта банку навіть без конкретного запитання або ж виділяти цей момент окремим шрифтом у підписуваних звичайних нудних рутинних пунктах договору. Це якщо банк, звісно, зацікавлений у якісному обслуговуванні клієнтів і на практиці дотримується гучних рекламних слоганів.

Заслуговує на увагу й порядок оскарження дій персоналу банку. Розглядає скарги спеціальна служба. Як виявилося, вона надійно пильнує інтереси банку, і її функції, схоже, зводяться тільки до того, щоб перевірити юридичну чистоту угоди. Оскільки з юриспруденцією в банку все нормально, клерк служби пояснив, що по-людськи може лише поспівчувати фінансовому «прольоту», однак підстав для задоволення скарги нема.

Такою ж за суттю була відповідь посадовців банку, в якій пояснили, що менеджмент банку покараний і навіть позбавлений преміальної винагороди, однак компенсація клієнтові втрат неможлива. Окрім того, було поставлене запитання щодо того, чи був у клієнта банку увімкнений диктофон у момент надання консультаційних послуг менеджментом банку.

Оскільки автор досі банку з увімкненим диктофоном не відвідував, було вирішено написати цей матеріал із тим, щоб інші клієнти різних банків не потрапляли в подібні фінансові халепи.

Тільки виявивши певну наполегливість, після звернення в головне управління банку, розташоване в столиці, вдалося компенсувати кошти, втрачені внаслідок грубого непрофесіоналізму кількох молодих менеджерів банку. Протягом кількох днів гроші були зараховані на рахунок клієнта. Слід зауважити, що телефон службовця, котрий може вирішити проблему, на жаль, удалося «добути» лише по знайомству. Диспетчери ж безкоштовних телефонних контактних служб такі питання не вирішують, жодних телефонних номерів посадових осіб фінансової установи не повідомляють, а спеціальна служба банку, уповноважена розглядати скарги, просто відфутболила клієнта.

Відвідуючи фінансові установи країни, треба не забувати, що Україна — не Європа. Тому слід уважно «вичитувати» підписувані особисто документи, а «зайвих» запитань краще менеджерам не ставити. Коли ж йдеться про оформлення кредитних, зокрема іпотечних, договорів на великі суми, вочевидь, фінансову установу слід відвідувати зі знайомим юристом.