Ще раз про газових «Плюшкіних», або Битий тарифом битого везе

Минуло вже майже два місяці з моменту вручення компанією «Газ України» затятим боржникам своєрідної антипремії імені Плюшкіна за спожитий природний газ. А лауреати й номінанти (до речі, вони не з’явилися за цими нагородами за прикладом своїх «шнобелівських» і «малинових» колег) продовжують відмовчуватися. Передбаченою засновниками «нагороди» можливістю її переадресування тому, кого переможці вважають істинним винуватцем накопиченого боргу скористалися на сьогодні лише «Вінницькі теплові мережі». Яких, до речі, було названо навіть не серед переможців, а в «дипломному» ряду номінації «Ревізька казка» за найдавніший борг. А свою премію вони хотіли б переадресувати «державним органам, які нічого не роблять для тепловиків».

Передусім вінничани повідомили, що старих боргів нібито ще з 2001 року не мають. Вірніше, що ті було погашено 2005 року, а зараз є лише поточна 5-мільйонна заборгованість. І, по-друге, запропонували подивитися на ситуацію з боку самих підприємств паливно-енергетичного комплексу. Інакше, мовляв, наступної зими через продовження розвалу централізованого теплопостачання, Алчевськи й Олександрії в Україні обчислюватимуться вже десятками.

Самі вінничани вважають, що найбільш болючим місцем для підприємств теплокомунальної енергетики (ТКЕ) є цінова і тарифна політика.

«Нам невідомо, як відбувається у НКРЕ (орган, що регулює ціну й тарифи на газ для «Нафтогазу України») процедура зміни цін на природний газ і тарифів на його поставку і транспортування. До наших підприємств офіційно такі зміни доходять у вигляді додаткових угод до діючих договорів на газопостачання і, як правило, «заднім числом», — говориться в листі до редакції «Дзеркала тижня» від «Вінницьких тепломереж». — Наприклад, договір на газопостачання з 01.01.06 р. від ДК «Газ України» ми одержали 01.02.06 р.! Цілий місяць підприємство працювало, не знаючи ціни газу, використовуваного для теплопостачання населення та бюджетних установ. А далі ще цікавіше. Тільки одержавши офіційне повідомлення про зміну ціни на природний газ, підприємство отримує право на розробку своїх пропозицій щодо зміни тарифів. Така процедура забирає в кращому разі два місяці, адже необхідно узгодити зміну тарифів і цін із усіма (!) комісіями міськради, комісією обласної ради, профспілками, Антимонопольним комітетом, управлінням цін, відділом захисту прав споживачів, пройти громадські слухання. І всі ці інстанції (без винятку) «захищають» інтереси населення, бюджетних установ і вітчизняних товаровиробників. Але, нарешті, всі кола пекла пройдено, і міськвиконком затверджує нові тарифи на теплову енергію. Ці зміни публікуються в офіційному органі міськради чи облради. І, якщо протягом місяця після публікації не надійде офіційних протестів від прокуратури, тільки тоді підприємство отримує право застосувати ці тарифи...»

— Отже, 1 лютого ми отримали нові ціни на газ і почалася процедура зміни тарифу. Причому на тарифи для населення було накладено мораторій. І тільки 9 березня нам ці тарифи рішенням міськвиконкому затвердили, — навів приклад директор підприємства «Вінницькі тепломережі» Віталій Вознюк. — 21 березня їх опублікували в пресі, тобто ввести їх у дію ми отримали право з 21 квітня. А опалювальний сезон в Україні закінчився 15 квітня. Весь цей час ми працювали за тарифом, у якому було закладено стару ціну на газ. А нові тарифи на теплову енергію ми, по суті, почнемо використовувати лише з 15 жовтня, коли почнеться новий опалювальний сезон. Але за наступні півроку обов’язково зростуть у ціні той же газ, електроенергія, ПММ, хімічні реагенти й багато іншого, без чого неможлива робота підприємства. Й економічно обгрунтовані станом на 9 березня тарифи на 15 жовтня 2006 року знову стануть збитковими. Знову необхідно буде починати процедуру перегляду тарифів. Знову спливає час, знову зростають збитки підприємства.

— Який вихід ви можете запропонувати з цього замкнутого кола?

— Якби нам ціну на газ доводили не заднім числом, а попереджали хоча б за три місяці... Але, схоже, у нашій державі це неможливо передбачити.

— А що заважає вам оплачувати спожитий газ, адже в тарифи закладають й інші, можливо, не настільки «гарячі» витрати?

— Паливна складова в тарифі для населення не повинна перевищувати 50%, тобто 50 копійок із 1 грн. нарахувань за теплову енергію. Решта — це ремонт, податки до бюджету, електроенергія, вода, зарплата персоналу... Але коли в березні через подорожчання газу паливна складова зросла до 76%, у нас на інші витрати залишилося 24 копійки з гривні. Далі рахуйте самі: потрібно закуповувати сірчану кислоту, мастильні матеріали, паливо, труби, спецодяг людям... Зарплату потрібно платити, за невиплату якої прокуратура на Вінниччині відкриває кримінальні справи. А середня зарплата на підприємстві 1100 грн. і зростає, оскільки прив’язана до прожиткового мінімуму в 400 грн. і нашого галузевого коефіцієнта. Тож 1100 грн. — це мінімум, від якого ми не маємо права відійти. От звідки затримки з газовими платежами, котрі є нашими основними витратами. Ми поставлені в такі умови, що заплатити за все відразу неможливо...

Є, звісно, ще резерви. Наприклад, свої боржники. Тільки от, як стверджує директор «Тепломереж», не до всіх дотягнешся.

— Із населенням ми працюємо напряму, без жеків, і тут проблем немає. Хоча взагалі бувають цікаві моменти: пенсіонери платять за себе і, буває навіть, за своїх дітей, а багаті й ті, хто перебуває поблизу влади, приміром, прокурори, юристи, судді, — платити не люблять, — зазначив В.Вознюк. — Ще армія платити не любить. Наші борги — це в основному борги Мін’юсту, Міноборони, МВС. Вони свої комунальні платежі розбили на рік рівно на 12 частин, так і платять без урахування зростання тарифів. Торік я з Міноборони навіть позивався кілька разів...

Ще є міськрада, котра, відповідно до Закону «Про житлово-комунальні послуги», як орган, що регулює тарифи в сфері ЖКГ, має передбачати в бюджеті дотацію на покриття збитків тепловиків, які виникли через застосування економічно необгрунтованих тарифів. За словами В.Вознюка, за останні 15 місяців міськрада заборгувала «Вінницьким тепломережам» 4,8 млн. грн. покриття різниці в тарифах, що цілком порівнянно з 5-мільйонним боргом «тепломереж» перед ДК «Газ України». Але торік зі скарбниці надійшли лише 300 тис., а цього року бюджетом передбачено «аж» 600 тис. грн.

— Торік «Вінницькі тепломережі» працювали за незбитковими тарифами для населення три місяці, для промисловості — два місяці, для бюджетників — чотири місяці. А цього року зазнаємо збитків уже за всіма категоріями споживачів, — зізнавався В.Вознюк.

От і виходить як у тому анекдоті з митницею: «Откуда прибыли? — Э, послушай, какие прибыли? Одни убытки!»

Звісно, вінницьку аргументацію не можна вважати абсолютно показовою. Вже напевно вона незастосовна, наприклад, до абсолютного переможця в газовій номінації «Собакевич» (за абсолютний борг) — запорізького ВАТ «Дніпроенерго», котрий заборгував 262,3 млн. грн. Однак, здається, тема газово-комунальних боргів знову стане актуальною найближчими днями — після всеукраїнської наради тепловиків у Судаку. Після якої, може, хтось вирішить «піти по-англійськи» від подальшого співробітництва з «Газом України», котрий тисне не стільки морально, скільки вимогами при укладанні нових договорів 100-відсоткової проплати за попередній період. Тим більше альтернатива є — це дочірнє підприємство «Газ-Тепло». Про минуле не заїкається, але газ поставляє тепловикам на давальницьких умовах. Тобто всі кошти, отримані підприємством за газ, автоматично перераховуються на рахунок компанії в Київ. Підчисту. Не дивно, що найбільший вінницький теплопостачальник «Вінницятеплокомуненерго», котрий погодився на таку схему торік, уже намагається з неї зіскочити. Нехай «собакевичем», нехай «коробочкою», але щоб мати хоч якісь кошти в обороті.

Не можна, звісно, виключати й версії про те, що подібне відбувається напередодні банкрутства підприємства з подальшою його приватизацією.

А ще тепловики вважають, що електроенергетики і газовики мають шикарне лобі, котре турбується про сприятливу для них законодавчу базу. Тому, мовляв, і відсутні єдині правила гри, і що можна обленерго (штрафи, відключення), то заборонено тепломережам.

У газовиків, звісно, інша точка зору. У мене — й зовсім третя, адже у вінницьких кранах, хай там як, шумить гаряча вода. Єдине, що хотілося б знати напевне, чи надовго це?