«Розвід» із лічильниками

«Навіщо ж так топити? Дихати нічим!» - обурюється дехто із львів’ян. Надто тепло у квартирах, де господарі встановили метало­пластикові вікна. А коли ще й утеплили фасади будинку, то єдине, що рятує, - це навстіж відчинені вікна. А це - протяги, застуди... Щоб мати можливість регулювати температуру повітря у приміщен­нях, фахівці радять встановлювати регулятори тепла разом із лі­чиль­никами. Тоді з’являється мож­ли­вість зекономити від 20 до 50% плати за опалення.

Питання з лічильниками тепла вочевидь настільки важливе, що на цю тему заговорили навіть перші особи держави. За словами прем’єр-міністра Ук­раї­ни Миколи Азарова, уряд планує прийняти державну програму впровадження поквартирних приладів обліку теплоспоживання. Про це він написав на персональній сторінці у Facebook. На засіданні Кабміну вже винесли на обговорення проект, згідно з яким за два роки в Україні планується встановити лічильники тепла в усіх квартирах. Тоді люди платитимуть не у середньому за весь будинок, а персонально - за обігрівання власної оселі.

Чи варто чекати, поки держава знайде на ці заходи величезну суму у своєму дірявому державному бюджеті? Чи не простіше за власні або кредитні кошти встановити у квартирі персональні лічильники теплової енергії і в такий спосіб почати економити на опаленні вже сьогодні? Відкрив кран - і за це заплатив, закрив - і нічого платити не треба.

У які двері стукати?

Лише за останні роки на Львівщині замінено десятки тисяч вікон на більш сучасні, утеплено чималу площу фасадів будинків. Відбулося це значною мірою завдяки «Програмі енергозбереження для населення Львівщини на 2009-2012 роки». За цей час банками та кредитними спілками мешканцям видано більш як 6 тис. кредитів на загальну суму понад 51 млн. грн.

Однак процес цей більше стихійний. Кредитні кошти мешканці спрямовують в основ­ному на утеплення фасадів багатоквартирних будинків і заміну вікон. Усі вони, зрозуміло, не проти того, аби зекономити і за рахунок цього повернути вкладені в утеплення будинків кошти. Проте, вклавши чимало тисяч гривень у заміну вікон, придбання рекуператорів тепла, утеплення фасадів, мешканці багатоповерхівок продовжують отримувати квитанції на оплату за теплопостачання з кругленькими сумами.

Причина проста - принцип нарахування оплати за спожиті кілокалорії залишився колишнім, «радянським». Покази на внутрібудинковому лічильнику ділять на загальну площу будинку, а потім множать на площу кожної окремої квартири.

- Якби у вашій квартирі стояв індивідуальний тепловий лічильник, тоді ви сплачували б залежно від його показника. А так - платите згідно з показами загальнобудинкового лічильника, - відповідають мешканцям комунальники.

Тепловий лічильник мешканці багатоквартирного будинку можуть встановлювати на весь будинок або на окремий стояк. «В окремій квартирі встановити його практично неможливо. Принаймні мені такі приклади невідомі», - говорить директор ЛКП-402 Іванна Козак.

А от головний конструктор компанії «Прана» Роман Кузич упевнений, що жодних проблем із встановленням поквартирних лічильників тепла сьогодні не існує. Всі технічні і фінансові питання в області вирішено. Відповідні розробки спеціалісти Львівської ОДА ще торік подали в Кабінет міністрів, Міністерство ЖКГ, Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження.

- Теоретично є можливість встановити лічильник тепла у кожній квартирі, але це залежить від типу розводки системи опалення, - пояснює ситуацію завідувач сектору енергетичного нагляду Львівської міськради Ігор Вишиваний. - У будинках старих серій, де у кожному приміщенні подача тепла здійснюється через вертикальні стояки, це складно. Якщо, звичайно, ви не захочете мати лічильники на кожній батареї. Та оскільки їх вартість доволі висока, то жоден мешканець на це не піде. Коло замкнулося? На щастя, ні.

Уже сьогодні в Україні діють приватні підприємства, які зай­маються вирішенням цих питань. Представник одного з них повідомив, що підприємство виконує повний комплекс робіт зі встановлення лічильників тепла. Ціна питання - близько 6 тис. грн., включно із самим лічильником, матеріалами та розробкою проекту. Якщо це перший поверх, то проблем узагалі немає.

Чи варто «город городити»?

Окрім технічних питань, хотілося би більше дізнатися про економіку. Чи повернуться вкладення в теплолічильники?

Як вважають фахівці, однією з причин низької ефективності споживання енергетичних ресурсів серед населення є відсутність достатньої кількості аналітичних і практичних матеріалів. На сьогодні основне джерело інформації - це виставки та рекламні пропозиції, часто низької якості.

Інакше поставлено роботу у сусідній Польщі, де кожна сім’я двічі на рік отримує буклет із енергозбереження. От уже 20 років на телебаченні існують спеціальні програми. З першого класу учням дають уроки ощадливості.

В Україні нічого цього немає. Тому нині кожен мешканець діє інтуїтивно, виконуючи роботи з енергозбереження на власний розсуд. А ризики існують, і чималі.

Як з’ясувалося, у Львові є будинки, де поквартирні теплові лічильники функціонують уже багато років. Один з них - по вулиці Сяйва, 21 - було обладнано цими лічильниками ще сім років тому. Не всі мешканці задоволені тим, що колись встановили ці лічильники.

- Тепер я вже не впевнений, чи добре ми зробили, що встановили поквартирні теплові лічильники, - розповідає один із мешканців, який попросив не називати його прізвища. - Перші роки, коли у Львові не було двоставкового тарифу на опалення, лічильники були дуже вигідні. Скільки напалив, стільки і заплатив. Тепер платити за тепло доводиться протягом усього року, незалежно від опалювального сезону. На­приклад, у грудні 2011 року, коли на вулиці стояла плюсова температура, ми з дружиною намагалися всіляко економити на опаленні. Включали батареї лише на кілька годин. Але у 400 грн. (плата за місяць) не вклалися. 113 грн. - так зване приєднане тепло плюс те, що напалили, і плата за тепловитрати у підвалах та під’їздах. Крім того, кожні два роки мені потрібно платити 450 грн. за перевірку теплового лічильника та ще 150 грн. - на батарейку. Навіщо мені такий лічильник, якщо він перетворився для мене на тягар?

- Мешканці з лічильниками все ж таки платять за тепло менше, - не погоджується зі сказаним директор ЛКП «Сяй­во» Євген Подусівський. - Візьмімо дві квартири площею 60 кв. м - без поквартирного лічильника і з лічильником. У першому випадку у грудні 2011 року обігрів квадратного метра помешкання обійшовся власнику у 3,49 грн. З урахуванням приєднаного тепла - 92,21 грн. (за нього мешканці платять цілорічно) сума до оплати становила 663,41 грн. А от власник квартири з лічильником у грудні сплатить лише 367,96 грн. У цю суму увійшли 59,73 грн. за опалення місць загального користування та 92,21 грн. «приєднаного тепла». Загалом «квадрат» його квартири у грудні «спожив» аж… 1,68 грн.

Справа вигідна, це очевидно. Хоча мешканці економлять за рахунок свого здоров’я. Пере­буваю­чи у будинку, помітив: попри те, що з 156 квартир лише три не мають поквартирних теплових лічильників, фасадів будинку не утеплено. Більше того, на сходовій клітці багато шибок одинарні, тепла вони, зрозуміло, не тримають. Проте місцева мерія, за словами на­чаль­ни­ка управління ЖКГ м. Львова Юрія Гольця, лише збирається за рахунок державних коштів реалізувати... пілотний проект з теплосанації кількох будинків.

- Найкраще було б утеплити весь будинок, тоді суттєво зекономили б на опаленні. Але у будинку близько третини мешканців ледве спроможні платити за комунальні послуги, - коментує ситуацію Євген Подусів­ський.

- Від того, що у кожній квартирі буде встановлено тепловий лічильник, ми нічого не виграємо. Це пов’язано з високими тепловтратами будинків, - долучається до розмови директор Регіонального центру енергозбереження та енергоменеджменту НУ «Львівська політехніка» Володимир Туров­ський. - Якщо говорити про послідовність робіт, то найперше, що слід зробити, - це утеплити будівлю. Наприклад, я особисто підрахував свої витрати на опалення квартири за попередній опалювальний сезон. Вийшло близько 130 кВт∙год. на квадратний метр, і це багато. Та поки що це не болюче б’є по нашому гаманцю, бо для житла існує інша ціна на газ. На сьогодні для підприємств теплокомуненерго, які генерують тепло для населення, вона становить 1300 грн. за кубометр, а для бюджету та промислових підприємств - 4,6 тис. грн. Виходить, що гуртовий покупець сплачує більше, ніж роздрібний. Така ситуація довго тривати не може, хіба що до парламентських виборів. Після них ціна на газ для населення може зрости утричі. І тоді нам справді стане сумно. Це буде катастрофа.

Що робити?

Будинки, у яких ми живемо, надзвичайно енерговитратні. 130-150 кВт∙год на опалення одного квадратного метра мусимо зменшити хоча б удвічі - до 70. І тоді ситуація не буде такою загрозливою. На відміну від України, де утеплення будинків пущено на самоплив, у західних країнах, зокрема у Німеччині, цей процес було відповідно організовано, з наданням пільгових державних кредитів.

Для України досвід Німеч­чини цінний тим, що у колишній НДР житлові будинки будували за такими ж проектами, що й у колишньому Радянському Союзі. Сучасним вимогам вони не відповідали. Тому уряд Ні­меч­чини вирішив, що держава повинна надати пільгові кредити на їхню термомодернізацію. За кілька років близько 95% житлових будинків було модернізовано. У результаті вже за перший рік значну частину кредитних коштів держава отримала назад, решту дозволила сплатити упродовж 20 років. Тепер мешканці живуть у теплих будинках, користуються добротними інженерними мережами і не мають проблем. Усі питання, включаючи облік тепла, вирішено.

Отже, перш ніж ставити поквартирні лічильники тепла, потрібно утеплити будинки. Про які обсяги робіт ідеться? Сьогод­ні утеплення квадратного метра фасаду коштує близько 200 грн. Позитив ще й у тому, що виникає потреба у будівельних матеріалах, робочій силі. Без дешевих кредитів зробити це буде дуже важко. Типовий дев’яти­поверховий будинок на чотири під’їзди заввишки близько 30 метрів має площу стін майже 4700 квадратних метрів. Помноживши цю цифру на 200 грн., отримаємо 940 тис. грн. Якщо розділити цю суму на 144 квартири, то виходить, що кожен має заплатити 6,5 тис. грн. Приплюсувавши ще й утеплення горища та підвалу, одержимо близько 9 тис. грн., а з проведенням модернізації інженерних комунікацій - 20-25 тис. грн. на квартиру. Це не такі вже й фантастичні кредити.

Чи не втратять мешканці, які поспішать установити теплові лічильники у квартирах? Якийсь час можливий виграш, а може бути й програш. Нині при поквартирному обліку тепла не враховуються загальнобудинкові витрати - стояки, опалення підвалів. Тоді як загальнобудинковий облік це враховує. І якщо мешканці вестимуть поквартирний облік, то потрібно буде додатково покладати на кожного з них певну частку загальнобудинкових витрат. Навіть якщо ви у себе перекриєте подачу тепла, вашу квартиру грітимуть сусідні квартири. Тобто має бути організована система розрахунків з урахуванням загальнобудинкових витрат.

Хто визначить, скільки потрібно платити? Це питання постало, коли власникам окремих квартир дозволяли від’єдну­ватися від центрального опалення. В принципі це компетенція власника житла, тобто міста. Поки що цієї проблеми належно не опрацювали. Теоретично облік тепла для індивідуальних споживачів розробити можна. Потім цей нормативний документ треба затвердити на державному рівні. І вже тоді ним керуватимуться у своїй діяльності комунальні підприємства.

Лічильник тепла квартирного типу дає можливість мешканцям платити за фактично спожите тепло. Щоб встановити його у багатоквартирному будинку, потрібно реконструювати всю систему внутрібудинкового опалення: поставити загальні стояки у коридорі і зробити поквартирну горизонтальну розводку. Це технічно складно і дорого коштує. І це лише частина заходів з енергозбереження, яка сама по собі мало що дасть.

- Радикально змінить ситуацію лише одночасне здійснення термоізоляції будинку, - переконаний Володимир Туров­ський. - Тоді це дасть ефект для всього будинку. Але тут виникає проблема: не всі мешканці захочуть це робити. Тому в Україні, за прикладом Німеч­чини, необхідно розробити державну програму, вибудувану в такий спосіб, щоб спонукати мешканців до системних заходів з енергозбереження. Мож­ли­во, це має бути закон, ухвалений Верховною Радою України.